Ухвала

від 24.10.2024 по справі 600/1454/24-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 600/1454/24-а

адміністративне провадження № К/990/39912/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІД ОІЛ" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІД ОІЛ" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІД ОІЛ" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 грудня 2023 року №00000/8275/Ж10/24-13-07-01.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

21 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІД ОІЛ" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадженні, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 КАС України, розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.

Обґрунтовуючи ці доводи стверджує, що:

1) суд першої інстанції не відносив справу до категорії справ незначної складності;

2) питання застосування норм права у правовідносинах, пов`язаних з веденням господарської діяльності на підставі торгівельної марки іншої юридичної особи та одночасним укладенням договорів із власником цієї ж торгівельної марки має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

3) з урахуванням фактичних обставин справи питання касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій є визначальним, оскільки відмовляючи в задоволенні позову та апеляційної скарги, суди зазначили про те, що всі докази про реальність понесених витрат мають бути подані під час проведення перевірки податковим органом і не досліджуються судом.

Довід про те, що суд першої інстанції не відносив справу до категорії справ незначної складності спростовується таким.

Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини четвертої статті 12 КАС України.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 КАС України.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 12, пунктом 2 частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

В ухвалі від 16 квітня 2024 року Чернівецький окружний адміністративний суд вказав, що зважаючи характер спірних правовідносин, а також враховуючи інші критерії, визначені частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням цього є підстави для висновку, що суд першої інстанції визнав цю справу справою незначної складності.

Доводи щодо наявності виняткового значення цієї справи для Позивача мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок, та не свідчить про наявність суспільного інтересу саме у цій справі, а тому посилання скаржника в цій частині не містять достатніх обґрунтувань.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.

Крім того, вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить належним чином аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Доводи щодо наявності виняткового значення цієї справи для Позивача мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок, та не свідчить про наявність суспільного інтересу саме у цій справі, а тому посилання скаржника в цій частині не містять достатніх обґрунтувань.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими. Крім того, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано:

- статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України без урахування висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №820/7521/15, від 18 вересня 2020 року у справі № 816/2211/18, від 28 квітня 2021 року у справі №160/1283/19, від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18;

- пункту 85.2 статті 85 та пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України без урахування висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №806/434/16, від 15 червня 2022 у справі № 420/2808/20, від 19 жовтня 2022 року у справі №160/8762/21

- статей 44, 134 Податкового кодексу України та статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сформованих у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №826/1453/14, від 10 травня 2018 року у справі № 820/1763/16, від 4 квітня 2018 року у справі №810/4751/13-а, від 28 листопада 2018 року у справі n 809/2161/14, від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, від 21 травня 2019 року у справі № 826/11026/15.

При цьому скаржник надалі наводить свої доводи щодо суті його операцій з такими контрагентами як ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 й стверджує, що операції з такими мали на меті господарську мету.

Разом з тим, посилання на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З урахуванням цього, відсутні підстави вважати, що Позивач з дотриманням вимог КАС України обґрунтував передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження.

Крім того, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 44, 134 Податкового кодексу України та статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах

Саме лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Втім, Позивач, вказуючи на наявність передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави, так і не обґрунтував як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися.

Отже, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІД ОІЛ" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІД ОІЛ" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська