Ухвала

від 07.10.2024 по справі 183/4972/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4972/21

№ 2/183/166/24

У Х В А Л А

07 жовтня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Спіренкова Наталія Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 23 липня 2021 року відкрито провадження у справі. Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року, закінчено підготовче провадження у справі. Справу призначено до розгляду по суті.

26 червня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд призначити слухання справи в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, однак представник позивача в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-5, 8 п.1, 13 ст.128 та ч.5 ст.130 ЦПК Українита Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28.

Крім того, кожна дата судового засідання відображалась завчасно на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://ob.ki.court.gov.ua/.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

При цьому, суд враховує правові позиції, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, згідно з якими отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №759/14068/19 та 17.11.2022 у справі №560/541/20, застосування судами альтернативних засобів комунікації не суперечать діючому законодавству та дозволяють досягти правової мети - інформування учасника справи.

Викладене свідчить про те, що суд виконав покладений на нього обов`язок повідомити учасників про дату, час та місце розгляду справи, проте представник позивача будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, про причини неявки у встановленому законом порядку суду не повідомила.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (ВС/КЦС № 310/12817/13 від 22.05.2019).

Згідно зі ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявку в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третястатті 131 ЦПК України).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець покладає необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18; від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, від 06 квітня 2023 року у справі №9901/345/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання позивач та представник позивача повторно не з`явилися у судове засідання, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 44, 223, 257, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Спіренкова Наталія Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Сорока О.В