Ухвала

від 24.10.2024 по справі 229/7396/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 229/7396/24

Провадження № 2-з/229/32/2024

УХВАЛА

іменем України

24 жовтня 2024 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області в особі судді Шевченко Л. В., дослідивши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Плахтій Олени Володимирівни про забезпечення позову,

У С Т А Н О В И В:

24.10.2024 року адвокат Плахтій Олена Володимирівна, яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН № 1525922 від 03.10.2024 року, в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою представник ОСОБА_1 адвокат Плахтій О. В. подала заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення судом стягнення в межах ВП № 68343665, відкритого на підставі виконавчого напису, вчиненого 16 грудня 2021 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 47357, набрав чинності 16 грудня 2021 року, про звернення стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», ідентифікаційний код юридичної особи 41350844, місцезнаходження: вул. Сурікова, буд. 3а, м. Київ, 03035, заборгованості у загальному розмірі 15 319,00 грн, до завершення розгляду цієї справи судом та набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування поданої заяви, вказує, що в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», місцезнаходження: м Київ, вул. Сурікова, буд. 3а, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 41350844, вих. № 244398, про примусове виконання рішення, в якій стягувач просить приватного виконавця Григорчука П.В.: розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за № 47357 від 16.12.2021 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 15 319,00 грн; звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; накласти арешт на кошти боржника. З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 68343665 від 25.01.2022 року, вбачається, що виконавче провадження відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком Павлом Васильовичем на підставі виконавчого напису № 47357, вчиненого 16.12.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення боргу у сумі 15319,00 грн з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», код за ЄДРПОУ 41350844, а також щодо стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1 531,90 грн. З постанови про прийняття виконавчого провадження № 68343665 від 22.08.2023 року, вбачається, що приватним виконавцем Григорчуком Павлом Васильовичем змінено виконавчий округ з Донецької області на виконавчий округ Дніпропетровської області. Предметом цього немайнового спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення може привести до безповоротної втрати позивачем грошових коштів, істотно ускладнити чи унеможливити справедливий, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2ЦПК України).

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Згідно ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (частина першастатті 153 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові № 308/8567/20 від 14 червня 2021 року висловив такий висновок про застосування норми права: «Системне тлумачення частини першої статті153, частини тринадцятої статті158, частини першої статті187 ЦПК Українидає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову».

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову судом, між іншим, підлягають встановленню: наявність або відсутність спору, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, співмірність заявлених позовних вимог до майна, яким заявник просив забезпечити позов.

При цьому зупинення стягнення на підставі виконавчого документа згідно з пунктом 6 частини 1статті 150 ЦПК Україниє спеціальним заходом забезпечення позову у разі подання позову про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа.

Застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.04.2020 у справі № 203/1491/19.

Водночас, підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентованіст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Зокрема пунктом 2 частини 1статті 34 вказаного Законупередбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, такий вид забезпечення може бути застосований для забезпечення позову лише при оскарженні виконавчого документа.

Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Отже, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може ускладнити ефективний захист позивачем своїх прав у випадку фактичного виконання виконавчого напису, до вирішення справи по суті стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису слід зупинити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги щодо зупинення стягнення за виконавчим написом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.149-153, 247, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Плахтій Олени Володимирівни про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення в межах ВП № 68343665, відкритого на підставі виконавчого напису, вчиненого 16 грудня 2021 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 47357, набрав чинності 16 грудня 2021 року, про звернення стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», ідентифікаційний код юридичної особи 41350844, місцезнаходження: вул. Сурікова, буд. 3а, м. Київ, 03035, заборгованості у загальному розмірі 15 319,00 грн, до набрання рішенням суду законної сили.

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуку Павлу Васильовичу (вул. Сімферопольська, буд. 21, прим. 58, к. 414, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49005).

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. В. Шевченко