Рішення

від 22.10.2024 по справі 458/642/22

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 м.Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді КшикО.І.

секретар судового засідання СисанС.І.

Справа № 458/642/22

Провадження №2/458/8/2024

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

треті особи Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області,

Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

представники третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про визначення місця проживання дітей,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Турківського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, в якому просить визначити місце проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.

Стислий виклад позиції позивача.

16.05.2018 сторони в справі зареєстрували шлюб, від якого в них народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12.07.2018 позивач визнав батьківство відносно сина відповідачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09.09.2022 відповідач з дітьми виїхала в Республіку Польща, йому невідоме місце проживання дітей, спілкуватись з дітьми відповідач не дає. Їх малолітні діти, перебуваючи з відповідачем за кордоном, залишаються без нагляду, а отже є загроза щодо їх життя та здоров`я, відповідач здійснює психологічний тиск на дітей, зловживає спиртним. В Україні діти постійно проживали за його місцем реєстрації, він як батько відвідував батьківські збори, святкові концерти в школі, тоді як відповідач ніколи не приймала участі в таких заходах. Позивач вважає, що ним створені найкращі умови для дітей, тому просить визначити місце проживання дітей з ним.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила проти позову, вважає такий безпідставним. У зв`язку з воєнними діями та території України вона разом з дітьми виїхала до Республіки Польща, де діти почувають себе в безпеці. Вона повністю утримує своїх дітей фінансово, забезпечує їх житлом та надає дітям доступ до освіти. Перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми не вчиняє. Вважає, що визначення місця проживання дітей разом з матір`ю буде відповідати їх найкращим інтересам, а створення безпечних умов для життя та здоров`я дітей є першочерговим обов`язком батьків, особливо за умови військової агресії росії проти України.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Суд своєю ухвалою від 27.09.2022 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

17.10.2022 представник позивача подав клопотання про долучення письмових доказів.

15.11.2022 позивач подав клопотання про витребування доказів та клопотання про роз`єднання позовних вимог.

Суд своєю ухвалою від 10.01.2023 роз`єднав позовні вимоги, виділив в окреме провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Суд своєю ухвалою від 10.01.2023 витребував від Органу опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області висновок щодо вирішення спору у цій справі.

27.01.2023 на виконання ухвали суду виконавчий орган Боринської селищної ради надіслав на адресу суду відповідь №1618/02-25 від 25.10.2023 про неможливість надання висновку органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

31.01.2023 представник позивача подав клопотання про долучення письмових доказів.

31.01.2023 представник відповідача подала зустрічний позов, клопотання про виклик свідка та клопотання про приєднання доказів.

Суд своєю ухвалою від 31.01.2023 відмовив у поновленні строку на подання зустрічного позову та повернув відповідачу зустрічний позов.

Суд своєю ухвалою від 31.01.2023 закрив підготовче провадження та призначив цивільну справу до судового розгляду по суті.

06.02.2023 представник відповідача подала апеляційну скаргу на ухвалу суду від 31.01.2023 про повернення зустрічного позову.

Львівський апеляційний суд своєю постановою від 30.03.2023 залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу суду від 31.01.2023 без змін.

27.06.2023 представник позивача подав клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про залучення третьої особи.

Суд своєю ухвалою від 27.06.2023 задоволив клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого засідання після його закриття.

Суд своєю ухвалою від 08.08.2023 задоволив клопотання представника позивача про залучення до участі в справі третьої особи виконавчий комітет Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області як орган опіки та піклування.

26.10.2023 представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Боринської селищної ради подала заяву про долучення доказів.

05.12.2023 представник відповідача подала заяву про долучення доказів.

Суд своєю ухвалою від 05.12.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Вступне слово учасників справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що в 2018 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу в них народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перед цим, у 2018 році він визнав батьківство відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через непорозуміння між ними, 02.09.2022 відповідач зібрала деякі речі і він завіз її з дітьми проживати до її матері. Відповідач погрожувала розлученням, а також, що не дозволить бачитись з дітьми. З часом, він дізнався, що відповідач разом із дітьми виїхала за кордон до Республіки Польща, проте дозволу на виїзд дітей він не надавав. Спочатку при спілкуванні з дітьми, вони казали, що люблять його, а через рік вже не хотіли з ним спілкуватися. Ініціатором розірванням шлюбу був він і з відповідачем вони не спілкуються, відносини між ними зіпсовані. Зазначив, про те, що діти знаходяться без нагляду, у відповідача є алкогольна залежність, вона не зможе надати належне виховання дітям, і їх старший син теж вживає спиртне. Він не знає чи є біологічним батьком сина ОСОБА_10 , оскільки відповідач йому повідомила що діти не його. Якщо діти проживатимуть з ним, він не буде забороняти матері спілкуватися з ними. Пояснив, що не надавав матеріальну допомогу на утримання дітей до березня 2023. В даний час сплачує аліменти за рішенням суду в розмірі близько 4000,00 грн. Вказав, що пройшов ВЛК, та є обмежено придатний, але якщо діти проживатимуть з ним, то його не мобілізують. Вважає, що ним створені найкращі умови для дітей, тому просить визначити місце проживання дітей з ним. Водночас, якщо б йому було відомо, що діти проживають в добрих умовах, відвідують навчання, тоді б не заперечував, щоб діти проживали з матір`ю. В останній телефонній розмові з дітьми у жовтні 2024 діти сказали, що не хочуть повертатись додому, але думає, що це слова відповідачки.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Миньо М.М. позов підтримав з підстав та мотивів, які викладені в позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідач своєю поведінкою унеможливлює спілкування позивача разом з дітьми. Діти перебувають без нагляду, що загрожує їх життю та здоров`ю. Діти мають проживати разом з батьком, оскільки у відповідача є житло та всі необхідні умови для їх проживання, що в свою чергу відповідатиме найкращим інтересам дітей. Просив позов задоволити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Писко С.І. позов не визнала. Вказує, що створення безпечних умов для життя та здоров`я дітей є першочерговим обов`язком батьків, особливо за умови військової агресії росії проти України. У зв`язку з воєнними діями та території України для забезпечення безпеки дітей, з середини вересня 2022 відповідач покинула територію України та виїхала до Республіки Польща. Відразу влаштувала дітей до навчального закладу та дитячого садка. Відповідач повністю утримує своїх дітей фінансово, забезпечує їх житлом. Відповідач зверталася до психолога, оскільки тривалий час разом з дітьми піддавалися домашньому насильству з боку позивача. Їй відомо, що діти з батьком спілкуються, але спілкування закінчується з`ясуванням відносин, зокрема, він розпитує про життя відповідачки, з ким і як вона живе. Про факт вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні позивачем з дітьми їй невідомо. Просить у задоволенні позову відмовити, оскільки проживання дітей з матір`ю відповідає їх найкращим інтересам.

У судовому засіданні представник третьої особи Виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, як Органу опіки та піклування ОСОБА_11 надала пояснення про те, що органом опіки та піклування було заслухано клопотання служби у справах дітей про визначення місця проживання дітей. Однак, висновок не було затверджено через те, що місце проживання відповідача їм невідоме. З документів їм стало відомо, про те, що відповідач залишила територію України, а висновок орган опіки та піклування може затвердити лише у випадку, коли відповідач проживає на території Боринської селищної ради. Відповідач не була заслухана під час засідання комісії, оскільки її немає на території їхньої громади, дзвінки органом опіки та піклування до відповідача не здійснювалися. Факт насильства щодо дітей ними не було встановлено, оскільки це не входить в їхні повноваження. Органом опіки та піклування не складалися протоколи про неналежне виховання дітей. Щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

У судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Сливар Н.Ф., надала пояснення про те, що до вересня 2022 року ні позивач ОСОБА_1 , ні відповідач ОСОБА_2 жодного разу не зверталися до служби у справах дітей з питань зловживання алкогольними напоями відповідачем чи щодо вчинення позивачем насильства щодо дітей. Позивач у вересні 2022 звернувся до служби у справах дітей та повідомив, про те, що його дружина пішла до своєї матері разом з дітьми, після чого дізнався, що їх там немає. Служба у справах дітей зателефонувала до ОСОБА_2 і вона повідомила, що знаходиться у Львові, приїде до них в службу і вони все з`ясують, але відповідач не приїхала. За повідомленням поліції дізналися, що відповідач виїхала за кордон разом з дітьми. Служба у справах дітей з дітьми не спілкувалась, оскільки відповідач казала, що діти перебувають на навчанні. В 2022 році службою у справах дітей був складений висновок про місце проживання з батьком, але такий не був затверджений виконавчим комітетом. Висновок був складений виходячи з того, що в позивача створені належні умови для проживання дітей. У 2023 році відповідач пересилала фотографії, та запевняла, що діти всім забезпечені. На засідання комісії відповідач не з`являлась так як на той час перебувала за кордоном. В яких умовах проживають діти їм невідомо, тому надати висновок з ким буде краще проживати дітям вони не можуть. Щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.05.2018.

Згідно з рішенням Турківського районного суду Львівської області від 21.03.2023 шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили.

12.07.2018 позивач ОСОБА_1 визнав батьківство відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було внесено відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 15.09.2022).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в подружжя ОСОБА_12 народилася дочка ОСОБА_8 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.09.2022.

Згідно з довідками про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області 16.09.2022 №432, №471 від 12.10.2022, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб., а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З довідки №433 від 16.09.2022 виданої старостою сіл Комарники, Буковинка, Закичера, Зворець виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області видно, що неповнолітні діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Як видно з талону-повідомлення єдиного обліку №2575 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.09.2022, ОСОБА_1 11.09.2022 звертався із письмовою заявою до відділення поліції №2 (м. Турка) Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, про те, що його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не дозволяє бачитись із їхніми спільними дітьми, та з інших питань.

Із заяви ОСОБА_1 від 12.09.2022 видно, що позивач звертався до служби у справах дітей Боринської селищної ради, в якій просив допомогти знайти його дітей.

Згідно з довідкою Турківської ЦРП від 01.10.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на обліку "Д" в психіатричному та наркологічному кабінетах в Турківській ЦРЛ не знаходиться.

Як видно з копії посвідчення №29 від 24.12.2020 ОСОБА_1 є депутатом VIII скликання Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.09.2022 №27044141045, позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

З характеристики №472, яка видана 12.10.2022 виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є постійним жителем АДРЕСА_1 . Проживав з дружиною та двома неповнолітніми дітьми, які були на повному його утриманні. За час проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, працьовитий, ввічливий, вихований, з авторитетом ставиться до односельчан села. Зі сусідами проживає в добрих стосунках, алкогольні напої не вживає. Займається веденням домашнього господарства та підприємницькою діяльністю. Скарг на його поведінку до старости села не надходило, є депутатом Боринської селищної ради.

Як видно з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання №474, який складено 12.10.2022 комісією в складі старости сіл Рик Н.М., депутата селищної ради ОСОБА_14 та сусідки ОСОБА_15 , позивач ОСОБА_1 одружений, на час обстеження житлово-побутових умов проживає сам. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок знаходиться в задовільному стані, всі умови проживання забезпечені. Біля будинку є господарська будівля, сім`я займається господарством. Навколо будівлі великий сад.

З характеристики учня 4-го класу Комарницької гімназії ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видно, що дитина навчається у Комарницькій гімназії з 1-го класу. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень. Мова виразна, думки висловлює чітко, словниковий запас значний. Має добрий загальний розвиток. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Бере активну участь у громадському житті школи та класу. Батьки приділяють належну увагу вихованню сина.

З характеристики №473, яка видана 12.10.2022 виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, видно, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є постійною жителькою АДРЕСА_1 . Як працівнику сільської ради 2018 року, було відомо про те, що ОСОБА_2 шукали працівники поліції, разом з головою сільської ради, її чоловік ОСОБА_1 був відсутній на території України. За останні два роки скарг на її поведінку до старости не поступали, депутатом не є.

Як видно з листа Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області №146 від 13.09.2022, начальник служби ОСОБА_16 звернулась з повідомленням до відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області та просила встановити місце знаходження ОСОБА_2 .

З відповіді №Г-14/кц/01/60-2022 від 19.09.2022 відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області на звернення ОСОБА_17 видно, про те, що в ході проведення перевірки встановлено, що по даному факту відсутні ознаки складу адміністративного чи кримінального правопорушення, а вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, де він вправі звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №77536679 від 30.12.2016 видно, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 133,27 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з копією технічного паспорта від 09.12.2016 видно, що житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 збудований в 1991 році, інвентаризаційна вартість становить 112432,00 грн.

Згідно з Виягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №204549655 від 18.03.2020, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Начальник служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Н. Сливар листами від 26.10.2022 за №4/01-19 та 10.01.2023 за №175 повідомляла ОСОБА_2 про проведення чергового засідання комісії з питань захисту прав дитини при Боринській селищні раді щодо надання висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.10.2022 та 13.01.2023 відповідач ОСОБА_2 зверталась до служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області з заявами про відкладення розгляду питання про визначення місця проживання її малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

З висновку служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області від 16.01.2023 №2 про визначення місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 видно, що такий не затверджено виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, оскільки не набрав необхідної кількості голосів на засіданні виконавчого комітету селищної ради.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 03.11.2022, сім`я ОСОБА_1 складається з 4 осіб. Під час обстеження житлово-побутових умов сім`ї встановлено, що ОСОБА_1 на даний час проживає один. Дружина ОСОБА_2 з двома малолітніми дітьми виїхала за кордон без його згоди. Зі слів ОСОБА_18 дружина чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми. В будинку збережено належний санітарно-гігієнічний стан житла. В кімнаті наявний дитячий одяг, взуття, іграшки шкільне приладдя та комп`ютерна техніка. Для дітей створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

Як видно з листа голови Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області М. Шкітака від 25.10.2023 №1618/02-25, служба у справах дітей Боринської селищної ради не в змозі провести обстеження умов проживання дітей, провести бесіду як з дітьми так і з матір`ю та одержати інші документи, які стосуються зазначеної справи, а відповідно надати письмовий висновок органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 18.10.2023 в с. Комарники, комісією в складі начальника служби у справах дітей Н. Сливар, провідного спеціаліста ОСОБА_19 , сім`я ОСОБА_1 складається з ОСОБА_2 , 1987 р.н., яка зареєстрована за вказаною адресою, але не проживає; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Проживає в будинку, який складається з трьох кімнат та коридора. Санітарний стан житла задовільний. ОСОБА_1 розлучений. На час обстеження встановлено, що ОСОБА_1 проживає один. З його слів, 01.09.2022 дружина разом з дітьми пішла з дому і не поверталася, місце її проживання йому невідоме. В будинку створені всі умови для проживання дітей. В кімнаті, де проживали діти, наявний їх одяг, взуття, іграшки та канцелярське приладдя.

Як видно з відповіді старости сіл Комарники, Буковинка, Закичера, Зворець Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області №63/17-21 від 17.10.2023, гр. ОСОБА_2 , 1987 р.н., разом з малолітніми дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані згідно погосподарського обліку книги №1 за адресою АДРЕСА_1 , але протягом року і на даний час за вище вказаною адресою не проживають.

З відповіді Держприкордонслужби від 04.08.2023 №91-36873/18/23 видно, що відповідач ОСОБА_20 разом з ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у період з 08.11.2017 до 04.08.2023 перетнули кордон 09.09.2022 на виїзд з України.

З довідки приватного дитячого садка від 30.10.2023, переклад якої зроблено перекладачем ОСОБА_23 з польської мови на українську мову, видно, що ОСОБА_24 є вихованкою приватного дитячого садка Creative Mind School в П`ясечко за адресою АДРЕСА_2 /5,6 у 2023/24 навчальному році. Дитина забезпечена харчуванням. Додатковою одноразовою витратою було придбання освітнього пакету. Всі витрати, пов`язані з договором: 1. Вступний внесок 300 зл; 2. Щомісячна плата за навчання 650 зл; 3. Харчування 15,50 зл на день.

Як видно з відповіді КНП «Турківська ЦМЛ» №18/02 від 20.01.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька с. Комарники Самбірського району Львівської області на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах КНП «Турківська ЦМЛ» станом на 20.01.2023 не перебуває.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо визначення місця проживання дітей.

Відповідно до положень ч. 2, 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі СК України), сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), зроблено висновок про те, щоДекларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України»,а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увагаприділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини(стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У постанові Верховного Суду від 21.05.2020 в справі № 587/2134/17 (провадження № 61-37492св18) Суд вказав, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно з висновком Верховного Суду, який викладено в постановівід 12.01.2022 у справі № 663/724/19 (провадження № 61-15273св21), створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

А відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10. 2018 у справі № 402/428/16-ц, відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14.12.2016 у справі № 6-2445цс16 та від 12.07.2017 у справі № 6-564цс17 про те що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у стабільній та благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Отже, міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відтак, під час розгляду цієї цивільної справи щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини, насамперед, необхідно виходити з інтересів самих неповнолітніх дітей, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах.

У цій справі суд встановив, що сторони, які розірвали шлюб та проживають окремо, не дійшли згоди щодо визначення місця проживання своїх малолітніх дітей.

09.09.2022 відповідач у справі ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виїхала в Республіку Польща та жодного разу не приїжджала в Україну.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказав, що переїхавши разом із дітьми до Республіки Польща, відповідач ОСОБА_2 не створила належних умов для проживання дітей, не надає їм належного догляду, виховання, існує загроза щодо їх життя та здоров`я, при цьому чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Однак, встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши подані позивачем докази в справі, суд дійшов висновок, що всі доводи позивача ґрунтуються виключно на його твердженні, що дітям буде краще з ним, без підтвердження належними та допустимими доказами.

Так, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідач не може забезпечити дітям належного виховання і розвитку, створити належні та безпечні для життя та здоров`я умови проживання, доказів, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем або її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, негативний вплив на виховання дітей або обставини, які б давали підстави стверджувати, що проживання дітей з матір`ю суперечить їх інтересам.

Доказів неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків матеріали справи не містять, а посилання позивача на те, що відповідач, проживаючи в Республіці Польща з 09.09.2022 року, вживає спиртні напої, у неї немає роботи, власного житла та належних умов для забезпечення дітей всім необхідним, суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів притягнення відповідача до відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків матеріали справи також не містять.

Наявність матеріальної спроможності у відповідача, як батька, забезпечити належне утримання дітей, умов проживання не підтверджує неможливість позивачки як матері створити належні умови для проживання та виховання дітей і виконання нею батьківських обов`язків.

Доводи позивача про те, що відповідач створює йому перешкоди в спілкуванні з дітьми, чинить на них психологічний вплив також не знайшли свого підтвердження.

Зокрема, позивач не подав суду доказів того, що він позбавлений можливості спілкуватись з дітьми в телефонному режимі, або ж відвідати дітей за місцем їх проживання в Республіці Польща.

Позивач в судовому засіданні не заперечив, що до березня 2023 року, знаючи, що його діти за кордоном, не надавав їм ніякого матеріального забезпечення, що пояснив, тим, що такі грошові кошти будуть витрачені відповідачем не за призначенням. Аліменти в даний час сплачує на підставі судового рішення.

На думку суду, така поведінка позивача зумовлена вкрай негативним його відношенням до відповідача, як колишньої дружини, однак, така обставина не повинна ставитись в залежність з його батьківським обов`язком надавати матеріальну допомогу дітям.

Щодо доводів позивача про те, що за місцем його проживання в с. Комарники Самбірського району Львівської області області не ведуться активні бойові дії, а тому є всі умови для повернення відповідача та дітей до України.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19, провадження № 61-11625сво22, Суд зазначив, що проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні. Однак, з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпековою ситуацією, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місцем постійного проживання дітей в Україні, але і умови їх середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні неможливо визначити чи прогнозувати.

У цій справі суд встановив, що малолітні діти сторін у справі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з 09.09.2022 перебувають за межами України в Республіці Польща, де проживають з матір`ю ОСОБА_2 та куди виїхали на законних підставах у зв`язку з воєнними діями на території України, які розпочались 24.02.2022.

Відповідач пояснює такі дії необхідністю створення безпечних умов для життя та здоров`я дітей, що є першочерговим обов`язком батьків, особливо за умови військової агресії росії проти України.

Указом президента України № 64/22 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжує діяти.

Отже діти сторін у справі протягом двох років проживають з матір`ю в Республіці Польща. Малолітня ОСОБА_8 є вихованкою приватного дитячого садка Creative Mind School в П`ясечко у 2023/24 навчальному році. Дитина забезпечена харчуванням. Додатковою одноразовою витратою було придбання освітнього пакету.

Малолітній ОСОБА_7 також навчається в школі, що не заперечив у судовому засіданні позивач.

Наведене, з урахуванням тривалості проживання дітей в Республіці Польща протягом двох років, цілком об`єктивно свідчить про те, що за місцем проживання дітей у них склалися певні соціальні зв`язки, стале середовище проживання, навчання.

Цих обставин позивач не спростував.

При цьому, суд звертає увагу, що міжнародно-правові акти та практика ЄСПЛ визначають, що після року перебування в новому середовищі дитина може прижитись у ньому, може бути сформоване стале, постійне та благополучне середовище її розвитку та виховання.

Відтак, доводи позивача в цій частині суд відхиляє як непереконливі.

Щодо з`ясування думки дитини з питання місця проживання.

Так, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

На час розгляду справи малолітній ОСОБА_8 виповнилось лише 5 років, що не дає підстав стверджувати про можливість висловлення дитиною в такому віці своєї думки щодо місця проживання.

У свою чергу, з огляду на вік малолітнього ОСОБА_7 , якому виповнилось 10 років, перебування дитини за межами України, введений в Україні воєнний стан, що об`єктивно може викликати загрозу для повернення дитини в Україну, відсутність належної процедури заслуховування дитини дистанційно, з урахуванням встановленого ЦПК порядку заслуховування думки дитини в присутності психолога, педагога та тривале в часі проживання дитини з матір`ю, що може викликати її вплив на дитину, суд не заслуховував думку малолітнього ОСОБА_7 .

Щодо висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Так, згідно з положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У ході розгляду справи, відповідно до вимог статті 19 СК України суд своєю ухвалою від 10.01.2023 витребував у органу опіки та піклування виконавчого комітету Боринської селищної ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей.

Листом від 27.01.2023 за № 123/02-25 Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області повідомила суд про те, що орган опіки та піклування не взмозі надати Висновок на виконання ухвали суду в зв`язку з тим, що внесений проєкт рішення «Про затвердження висновку служби у справах дітей про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 , 2014 р.н., та ОСОБА_8 , 2019 р.н.» не набрав необхідної кількості голосів на засіданні виконавчого комітету селищної ради.

Суд своєю ухвалою від 08.08.2023 повторно витребував у органу опіки та піклування виконавчого комітету Боринської селищної ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей.

Листом від 25.10.2023за №1618/02-25 селищний голова Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області М. Шкітак повідомив, що орган опіки та піклування не взмозі надати Висновок на виконання ухвали суду, оскільки мати дітей ОСОБА_2 у час військової агресії та вторгнення військ російської федерації на територію України, вбачаючи небезпеку для життя та здоров`я, фізичного та психічного стану своїх дітей, виїхала разом з дітьми за межі України. На даний час ОСОБА_25 не перебуває на території Боринської селищної територіальної громади, що унеможливлює об`єктивно надати оцінку належної/неналежної участі у вихованні та забезпеченні гідних умов проживання дітей.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22) вказано, що за загальним правилом, передбаченимстаттею 19 СК Українитастаттею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак, не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може».

У цій справі, суд вжив можливих заходів для одержання висновку органу опіки та піклування, однак такий не був наданий у зв`язку з перебуванням дітей з матір`ю за кордоном.

Проте, з урахуванням наведеної вище правової позиції ОП КЦС від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 не подання висновку органу опіки та піклування у справі, де участь такого органу є обов`язковою, не означає неможливості розгляду та вирішення спору і в протилежному випадку буде рівнозначним відмові у доступу до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Відтак, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні в справі докази та надавши їм оцінку, встановивши дійсні обставини справи та з огляду на норми права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, в межах їх доводів та заперечень, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється чи неналежно виконує свої батьківські обов`язки, які б давали підстави для висновку, що проживання дітей з матір`ю суперечить інтересам самих дітей.

Суд також не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що проживання дітей з батьком буде мати більш позитивний вплив на дітей, ніж проживання з матір`ю.

У свою чергу, відповідач довела обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з батьком, зокрема, те, що за місцем їх проживання протягом двох років у них склалися певні соціальні зв`язки, стале середовище.

Після виїзду з матір`ю за кордон, через оголошений воєнний стан в Україні, діти проживають з матір`ю, де мають зареєстроване місце проживання, відвідують дошкільний та навчальний заклад.

При цьому, проживання дітей з матір`ю за кордоном, з огляду на військовий стан в України, сприяє безпеці дітей та не суперечить їх інтересам, сприятиме розширенню її світогляду, добре позначиться на духовному та інтелектуальному розвитку.

З урахуванням викладеного, позивач в межах заявлених ним доводів та підстав позову не надав суду належних та допустимих доказів, що відповідач не створила і не може створити для дітей належні умови для проживання, їх виховання та розвитку, що б відповідало найкращим інтересам дитини.

При цьому, беручи до уваги ставлення сторін до своїх батьківських обов`язків, інтереси дітей, необхідність розвитку дітей в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також те, що визначення місця проживання дітей з одним з батьків не позбавляє другого можливості спілкуватися і брати участь у вихованні дитини, з огляду на інтереси дітей, які переважають над інтересами і бажаннями їх батьків, а також, беручи до уваги умови воєнного стану в Україні, які впливають на фактор безпеки для дітей, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дітей разом з ним буде відповідати їх найкращим інтересам.

Відтак, позов до задоволення не підлягає.

Водночас, суд звертає увагу на те, що батько дітей, який, безсумнівно, відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати.

Визначення місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з матір`ю не позбавляє позивача можливості їх любити, піклуватися про них, спілкуватись з ними, брати участь у їх вихованні та фізичному і духовному розвитку.

Щодо судових витрат.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено повністю, тому з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору - покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про визначення місця проживання дітей.

Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Треті особи: Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (місцезнаходження: 82547, Львівська область, Самбірський район, с-ще Бориня, вул. І.Франка, 4, код ЄДРПОУ 43962297);

Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (місцезнаходження: 82547, Львівська область, Самбірський район, с-ще Бориня, вул. І.Франка, 4, код ЄДРПОУ 05290787).

Повне рішення суду складено та підписано 25.10.2024.

Суддя О.І.Кшик