Ухвала

від 24.10.2024 по справі 678/150/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 678/150/24

Провадження № 11-кп/4820/532/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_6 ,

представника потерпілого

адвоката ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023240000000529 від 11 жовтня 2023 року, за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово безробітного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні одну малолітню дитину, не має судимостей,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк основного покарання зараховано строк досудового тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 в період з 11 жовтня 2023 року по 13 жовтня 2023 року із розрахунку день за день.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На ОСОБА_9 покладено обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Додаткове покарання ухвалено виконувати окремо.

Продовжено ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту - до набрання вироком суду законної сили.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь», ОСОБА_11 , третя особа ОСОБА_9 , про відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди у сумі по 1 250 000 грн з кожного - відмовлено повністю.

Прийнято відмову потерпілого ОСОБА_10 від цивільного позову до ДП «Львівський державний завод «Лорта» в частині заявлених до нього вимог.

Судом вирішено питання речових доказів.

За вироком суду, 10 жовтня 2023 року близько 20-ї год 30 хв ОСОБА_9 не дотримався вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.1 (а) та 2.3 д) Правил дорожнього руху України, що виразилося в тому, що він керував автопоїздом у складі вантажного автомобіля «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , у зчепленні із причепом «SHWARZMUELLER TRAK- 2/Е», р.н. НОМЕР_2 , у темну пору доби, поза межами населеного пункту, на 313 км автодороги М-30 сполученням «Стрий - Ізварине», поблизу селища Летичів Летичівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «СЕ».

Крім цього, в порушення вимог п. 12.6 (б) Правил ОСОБА_9 за наявності в нього водійського стажу до 2 років, рухався з боку м. Хмельницького в напрямку до селища Летичів вказаної автодороги, яка освітлювалася вуличним електроосвітленням, на зазначеному транспортному засобі зі швидкістю близько 75 км/год, перевищуючи дозволену для нього швидкість руху 70 км/год, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху.

ОСОБА_9 , маючи об`єктивну можливість завчасно виявити небезпеку для руху у вигляді вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.400», р.н. НОМЕР_3 , з причепом «KRONE SD», р.н НОМЕР_4 , який сповільнювався та зміщувався праворуч, з метою уникнення зіткнення із причепом вказаного вантажного автомобіля, шляхом зменшення швидкості, без зміни напрямку свого руху аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, в порушення вимог пункту 12.3 Правил, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу без зміни напрямку свого руху, допустив дотичне зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , із задньою лівою частиною причепа «KRONE SD», р.н НОМЕР_4 , після чого змінив напрямок керованого ним автомобіля, перетнув лінію дорожньої розмітки 1.3 Правил, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, яку перетинати забороняється, таким чином здійснив виїзд на острівець, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, позначений дорожньою розміткою 1.16.1 Правил. Під час виїзду на вказаний острівець ОСОБА_9 у порушення пунктів 2.3 б) та 12.3 Правил, будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не відреагував відповідно на її зміну, маючи об`єктивну спроможність виявити пішохода - старшого сержанта поліції ОСОБА_10 , який ніс службу в добовому наряді ГРІШ та стояв на вказаному острівці, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на старшого сержанта поліції ОСОБА_10 .

Унаслідок ДТП ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: «політравми, поєднаної травми закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня важкості, переломів кісток основи та склепіння черепа, гемосинуситу, множинних забоїв, забійних ран і саден шкіри голови і обличчя, травматичного розриву шкіри слухового проходу та барабанної перетинки лівого вуха, отоліквореї зліва, параорбітальної гематоми зліва, часткової атрофії зорового нерва лівого ока, закритої травми грудної клітини, переломів ІІ-ХІІ ребер грудної клітини зліва, переломів Х-ХІ ребер грудної клітини справа, забою легень, лівобічного гемопневмотораксу, перелому поперечного відростка Th 10 хребця зліва без зміщення, компресійного уламкового перелому тіла та остистого відростку Th 4 хребця, відкритого багатоуламкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, закритого перелому обох щиколоток правої гомілки зі зміщенням, множинних саден шкіри, забійно-рваних ран обох нижніх кінцівок з дефектом шкіри та м`яких тканин, крайовим некрозом, саден шкіри верхніх кінцівок, гострої постгеморагічної анемії II ст., порушення білкового обміну, анаеробної клостридіальної інфекції лівої нижньої кінцівки, масивного некрозу лівої гомілки внаслідок розчавлення, флегмони правої і лівої нижніх кінцівок, послідуючої ампутації лівої нижньої кінцівки по життєвим показникам з формуванням кукси на рівні нижньої третини лівого стегна, які відповідно за своїм характером та за своєю сукупністю є тяжкими тілесними ушкодженнями, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Своїми діями ОСОБА_9 порушив вимоги правил безпеки дорожнього руху, передбачені пунктами 1.3, 1.5, 2.1 (а), 2.3 6), 2.3 д), 12.3, 12.6(6) та дорожню розмітку 1.3 Правил дорожнього руху України, зміст яких полягає в наступному:

п.1.3. Учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

п.1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2+1) смугами. Лінію 1.3 перетинати забороняється.

п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

п.12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю:

б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год;

Порушення вимог п.п.2.3 (б), 12.3 Правил безпеки дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - заподіянням потерпілому ОСОБА_10 тяжкого тілесного ушкодження.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 просив скасувати вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року в частині: звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України; відмови в задоволенні цивільного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь» і ОСОБА_11 про стягнення немайнової шкоди в сумі по 1 250 000,00 грн із кожного; скасування арешту та повернення ОСОБА_11 вантажного фургона «Renault Premium» р.н. НОМЕР_1 і спеціалізованого причепа марки «SHWARZ MUELLERTRAK- 2/Е» р.н. НОМЕР_2 .

У цій частині просив ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі та задовольнити цивільний позов ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь» і ОСОБА_11 : стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь» на користь ОСОБА_10 - 1 250 000,00 грн на відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди; стягнути із ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 - 1 250 000,00 грн на відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди.

У вказаній частині представник потерпілого вважав, що вирок є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав: невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного вирішення цивільного позову, а також до безпідставного застосування ст.75 КК України; неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час вирішення цивільного позову, що призвело до незаконної відмови в задоволенні цивільного позову.

Серед іншого, зі змісту оскаржуваного вироку суду вбачається, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину визнав частково. Наведене свідчить про те, що обвинувачений щиро не розкаявся та не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що у свою чергу дає підстави потерпілому стверджувати про неправильне застосування судом норм ст.66 КК України та про невідповідність висновків суду за наявності перелічених пом`якшуючих обставин.

Крім наведеного, виходячи із розміру заявлених потерпілим позовних вимог до осіб, відповідальних за шкоду, заподіяну обвинуваченим, що в загальному становить 2 500 000,00 грн, у суду першої інстанції не було підстав для висновку, що безпосередній завдавач шкоди - обвинувачений, повністю відшкодував потерпілому заподіяну шкоду та не було підстав для висновку про наявність такої пом`якшувальної обставини, як добровільне відшкодування заподіяної шкоди, оскільки в добровільному порядку обвинуваченим було відшкодовану лише незначну частку заподіяної шкоди, що було враховано потерпілим та цивільним позивачем під час пред`явлення цивільного позову та зазначено в ньому.

З цих самих підстав є необґрунтованим і таким, що не відповідає обставинам кримінального провадження, висновок суду про те, що в матеріалах справи є розписка потерпілого про повне відшкодування йому шкоди обвинуваченим ОСОБА_9 . Такої розписки матеріали справи не містять, що підтверджується відсутністю доказів, а відсутність у вироку посилання на конкретний аркуш справи, де міститься означена розписка, лише підтверджує помилковість висновків суду.

Суд у вироку зазначив, що обвинувачений надав показання про те, що 10 жовтня 2023 року близько 20 год 30 хв керував з дозволу власника ОСОБА_11 вантажним автомобілем «Renault Premium» р.п. НОМЕР_1 в зчепленні із причепом «SHWARZMUELLER TRAK-2/Е» р.н. НОМЕР_2 та допустив попутне зіткнення правою частиною свого авто з лівою частиною причепа, після чого авто змістилося ліворуч, та він виїхав на острівець безпеки, куди з-за вантажного тягача вийшов поліцейський (потерпілий ОСОБА_10 ), який ще пройшов декілька метрів до моменту наїзду.

Потерпілий уважає, що вказаними показаннями обвинуваченого щодо дій потерпілого, і, зокрема, про його раптовий вихід із-за вантажного автомобіля на проїзну частину, по якій рухався обвинувачений, останній вводив суд в оману з метою уникнення відповідальності та зменшення ступеня своєї вини.

Зазначені показання обвинуваченого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення спростовані в ході розгляду справи показаннями потерпілого і показаннями свідка ОСОБА_12 , який підтвердив, що 10 жовтня 2023 року перебував за кермом автопоїзда «MAN TGX 18.400» р.п. НОМЕР_3 з причепом «KRONE SD» та рухався по автодорозі М-30 в напрямку м. Вінниця. При в`їзді до селища Летичів навпроти АЗС він побачив поліцейського, який був одягнений у форму з світловідбиваючими матеріалами, який подав знак про зупинку. Він включив «поворот праворуч та почав зменшувати швидкість та зміщуватися праворуч, коли відчув звук розлітання пластику, та побачив, що вантажний автомобіль з причепом, який рухався за ним, виїхав на острівець безпеки, де в той час стояв потерпілий.

Крім наведеного, під час судового розгляду справи було фактично встановлено, що обвинувачений не лише не мав при собі на момент вчинення кримінального правопорушення посвідчення на керування транспортними засобами категорії «СЕ», а взагалі не мав права керування вантажними автомобілями із причепом, оскільки не проходив відповідного навчання та ніколи не отримував посвідчення на керування транспортними засобами категорії «СЕ».

Під час судового розгляду справи було встановлено, що на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений мав посвідчення водія категорії «В». Указана обставина була відома власнику транспортного засобу ОСОБА_13 .

Посилався на те, що в суду першої інстанції були всі підстави для висновку про те, що обвинувачений, керуючи автопоїздом та здійснюючи перевезення вантажу, як водій автоперевізника ТОВ «Торговий дім МВ Сталь», завдав шкоди потерпілому, у зв`язку із чим зазначена юридична особа є відповідальною перед потерпілим за шкоду, заподіяну в результаті здійснення нею господарської діяльності джерелом підвищеної небезпеки.

Докази, які є в матеріалах справи, прямо вказують, що діяльність, пов`язану із використанням джерела підвищеної небезпеки, здійснювало ТОВ «ТД МВ Сталь» і через недбалість та бездіяльність власника ТЗ та автоперевізника до керування було допущено особу, яка не мала права керування транспортними засобами категорії «СЕ».

За наявності підстав для відшкодування шкоди, враховуючи відсутність її добровільного відшкодування, в суду не було підстав для зняття арешту з транспортних засобів, що належать ОСОБА_11 .

У поданому цивільному позові потерпілий зазначив, що безпосередньо обвинувачений добровільно відшкодував йому спричинену немайнову шкоду в сумі еквівалентній десяти тисячам доларів США, тобто 378 951,00 грн згідно курсу НБУ на 13 лютого 2024 року.

У зв`язку з наведеним до кожного з відповідачів була заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди, відшкодування якої не покрито полісом ОСЦПВ забезпеченого ТЗ, а також із урахуванням відшкодування, добровільно сплаченого обвинуваченим.

Тому потерпілий з міркувань виваженості, співмірності та справедливості зазначив, що із кожного відповідача, дії та бездіяльності яких призвели до заподіяння йому шкоди, слід стягнути по 1 250 000,00 грн відшкодування немайнової шкоди, тобто загалом 2 500 000,00 грн.

Учиненим кримінальним правопорушенням обвинувачений з поміж іншого завдав потерпілому моральної шкоди.

У запереченні на апеляційну скаргу представник заявника ТОВ «Торговий дім МВ Сталь» - ОСОБА_6 просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого без задоволення.

Звертав увагу на те, що підставами для покладання обов`язку для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за участі транспортного засобу та пішохода не на водія - винуватця, а на іншу (відповідальну) особу є, або наявність трудових відносин юридичної особи із водієм винуватцем (ст.1172 ЦК України), або володіння на відповідній правовій підставі вказаним джерелом підвищеної небезпеки під час спричинення шкоди (ст.1187 ЦК України). Інших підстав для покладання на сторонню особу обов`язку відшкодувати заподіяні в ДТП збитки (відмінну від безпосереднього заподіювача шкоди) законодавство не містить.

Безпосередньо в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений неодноразово підтверджував факт відсутності жодних трудових відносин між ним та ТОВ «Торговий дім МВ Сталь», та те, що фактично самостійно, на власний ризик, виконував перевезення вантажу, замовлення на перевезення якого знайшов через інтернет, будучи обізнаним про відсутність у нього права на керування таким ТЗ без відповідної категорії.

Ураховуючи викладене, уважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах з ТОВ «Торговий дім МВ Сталь», та що обвинувачений, перебуваючи за кермом, виконував свої трудові обов`язки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; пояснення потерпілого ОСОБА_10 та його представника ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_5 , представника цивільного відповідача ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.

У процесі апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_10 змінив апеляційну скаргу, відмовився від неї в частині скасування вироку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України та ухвалення нового вироку про призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі.

Апеляційний перегляд оскаржуваного вироку здійснюється у відповідності з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, в межах поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно правового змісту норм ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності винуватості у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, установлених судом, правильності кваліфікації його дій та призначення основного та додаткового покарання ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється, а тому в цій частині не переглядається.

Доводи представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 щодо відмови в задоволенні цивільного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь» і ОСОБА_11 про стягнення немайнової шкоди в сумі по 1 250 000,00 грн з кожного; скасування арешту та повернення ОСОБА_11 вантажного фургона «Renault Premium» р.н. НОМЕР_1 і спеціалізованого причепа марки «SHWARZ MUELLERTRAK- 2/Е» р.н. НОМЕР_2 , колегія суддів уважає необґрунтованими з огляду на таке.

21 лютого 2024 року від представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 надійшов цивільний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь», ОСОБА_11 , третя особа ОСОБА_9 , у якому просив стягнути з ТОВ «Торговий дім МВ Сталь» та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 по 1 250 000 грн з кожного на відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2024 року прийнято до розгляду в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2023 року за №12023240000000529, цивільний позов ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь», ОСОБА_11 , третя особа ОСОБА_9 , про відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди. Визнано ОСОБА_10 цивільним позивачем у кримінальному провадженні. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь» та ОСОБА_11 цивільними відповідачами у кримінальному провадженні.

14 березня 2024 року від представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 надійшов цивільний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім МВ Сталь», ОСОБА_11 , третя особа ОСОБА_9 , у якому просив стягнути з ТОВ «Торговий дім МВ Сталь», ОСОБА_11 та ДП «Львівський державний завод «Лорта» на користь ОСОБА_10 по 1 250 000 грн з кожного на відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року було залучено до участі у справі співвідповідачем ДП «Львівський державний завод «Лорта».

01 квітня 2024 року від представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 надійшла заява про відмову від цивільного позову до ДП «Львівський державний завод «Лорта» в частині заявлених до нього вимог про стягнення 1 250 000 грн.

До інших відповідачів позовні вимоги залишалися незмінними.

24 квітня 2024 року від представника ТОВ «Торговий дім МВ Сталь» - адвоката ОСОБА_6 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що жодного відношення ТОВ «Торговий дім МВ Сталь» (Відповідач 1), ані до водія ОСОБА_9 , ані до автопоїзда під його керуванням не має та на час ДТП не мав, оскільки відповідач був лише покупцем та вантажоодержувачем придбаного для власних цілей продукції у ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА».

Оскільки для перевезення придбаної продукції був необхідний спеціальний транспортний засіб із можливістю завантаження та перевезення великогабаритної сталі, та через відсутність такого ТЗ у відповідача, тривалий час здійснювався пошук такого автомобіля, зокрема, через онлайн платформу пошуку вантажоперевізників Della.ua. Через деякий час після розміщення заявки на вказаному сайті із товариством сконтактував сторонній логіст ОСОБА_14 , (тел. НОМЕР_5 ), який повідомив про можливість забезпечити відповідний ТЗ для перевезення вантажу, та в подальшому для оформлення супутніх документів по вантажу повідомив інформацію про водія ОСОБА_9 , який буде безпосереднім водієм. Із вказаною особою була домовленість про вартість послуг з перевезення вантажу в розмірі 55 000 грн та оформлення розрахунку за ці послуги мало відбуватись після доставлення вказаного вантажу безпосередньо до м. Дніпро та його розвантаження через цього посередника (ОСОБА_14), що не відбулось через ДТП. ТОВ «Торговий дім МВ Сталь» (Відповідач 1), ніколи не було ані володільцем автопоїзда, при експлуатації якого позивачу була спричинена шкода, ані роботодавцем водія, що порушив вимоги ПДР та скоїв наїзд на потерпілого.

Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 213/994/16-ц від 16 квітня 2020 року, шкода, заподіяна працівником має нестися роботодавцем у порядку ст.1172 ЦК України

У матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах з ТОВ «Торговий дім МВ Сталь», та що обвинувачений, перебуваючи за кермом того дня, виконував свої трудові обов`язки, а тому відсутні підстави для стягнення з товариства на користь потерпілого моральної шкоди, відповідно в позові ОСОБА_10 до ТОВ «Торговий дім МВ Сталь» про стягнення 1 250 000 грн на відшкодування моральної шкоди відмовлено правомірно.

При вирішенні цивільного позову потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином щодо вимог, спрямованих до цивільного відповідача ОСОБА_11 як власника транспортного засобу, слід зазначити таке.

Підставами для покладання обов`язку для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за участі транспортного засобу та пішохода, не на водія - винуватця, а на іншу (відповідальну) особу є, або наявність трудових відносин юридичної особи із водієм винуватцем (ст.1172 ЦК України), або володіння на відповідній правовій підставі вказаним джерелом підвищеної небезпеки під час спричинення шкоди (ст.1187 ЦК України). Інших підстав для покладання на сторонню особу обов`язку відшкодувати заподіяні в ДТП збитки (відмінну від безпосереднього заподіювача шкоди) законодавство не містить.

Безпосередньо в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово підтверджував факт відсутності жодних трудових відносин між ним та ТОВ «Торговий дім МВ Сталь» та те, що фактично самостійно, на власний ризик, виконував перевезення вантажу, замовлення на перевезення якого знайшов через інтернет, будучи обізнаним про відсутність у нього права на керування таким ТЗ без відповідної категорії.

Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах з ТОВ «Торговий дім МВ Сталь», та що обвинувачений, перебуваючи за кермом, виконував свої трудові обов`язки є мотивованим та ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

Згідно усталеної судової практики при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Аналіз положень ч.1 ст.128 КПК України дозволяє дійти висновку, що норми КПК України уповноважують саме потерпілого (особу, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди) визначити особу, до якої вона пред`являє цивільний позов під час кримінального провадження.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а згідно із п.п.1,2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 1, 2 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стаття 1168 ЦК України «Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи», визначає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Установлено, що обвинувачений ОСОБА_9 керував автомобілем «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , з дозволу власника ОСОБА_11 та не був з останнім у трудових відносинах.

Також було з`ясовано, що обвинувачений не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «СЕ». При цьому, беручи вантажний фургон з причепом у власника транспортного засобу ОСОБА_11 , обвинувачений ввів в оману останнього щодо наявності в нього посвідчення водія та того факту, хто буде керувати транспортним засобом.

Отже, за таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_11 обґрунтовано відмовлено за недоведеністю вимог.

Положеннями ст.ст.23, 1168 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під час перевірки матеріалів колегією суддів установлено, що судом першої інстанції всебічно, повно і неупереджено досліджені матеріали кримінального провадження щодо цивільних позовів та прийнято ним рішення з наведенням відповідних мотивів.

Відтак, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілих або позбавлення можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів погоджується з твердженням про те, що в матеріалах кримінального провадження є розписка потерпілого про повне відшкодування йому шкоди обвинуваченим ОСОБА_9 , тому стягнення моральної шкоди з власника транспортного засобу потягне за собою подвійне та неспівмірне відшкодування, адже тілесні ушкодження та відповідно моральні страждання потерпілому заподіяно саме діями обвинуваченого.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає розмір моральної шкоди належним із урахуванням конкретних обставин справи.

Підстав для збільшення, як того просить представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 у частині позовних вимог, немає.

Оскільки судом було відмовлено в задоволенні цивільного позову до ОСОБА_11 про стягнення немайнової шкоди в сумі 1 250 000,00 грн з кожного, то скасування арешту та повернення ОСОБА_11 вантажного фургона «Renault Premium» р.н. НОМЕР_1 і спеціалізованого причепа марки «SHWARZ MUELLERTRAK- 2/Е» р.н. НОМЕР_2 , колегія суддів уважає обґрунтованим та правомірним.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині розв`язання цивільного позову та скасування арешту на майно слід визнати необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК України, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3