Ухвала

від 16.02.2024 по справі 758/1545/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1545/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Ковбасюк О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС», подану представником - адвокатом Пшенишним Олексієм Олексійовичем, про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС» до ОСОБА_1 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

У провадження суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС» до ОСОБА_1 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити вказаний позов шляхом накладення арешту на легковий автомобіль Audi Q7 (4LB0GA) білого кольору, 2012 р.в., vin номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , тип кузова - універсал, об`єм двигуна 2967, д.н.з. НОМЕР_3 , а також встановлення заборони відповідачу та будь-яким іншим особам користуватися та вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та обтяження вказаного автомобіля.

Згідно з протоколом розподілу справи між суддями в неавтоматичному режимі вказану заяву передано на розгляд судді Скрипник О.Г.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи між суддями в неавтоматичному режимі від 18.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом № 4/02-02 від 11 січня 2024 року суддю

ОСОБА_2 відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування з чужого незаконного володіння автомобіля.

Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №205005 від 25.01.2013, додатку до договору, довідки-рахунку №833225 від 31.01.2013, акту прийому-передачі автомобіля від 31.01.2013 та реєстраційних документів на автомобіль серії САО 572525 підтверджується, що власником автомобіля Audi Q7 є ТОВ «Юридична компанія «ЕНГРОСС».

На підставі заяви ТОВ «Юридична компанія «ЕНГРОСС» про викрадення автомобіля ГУ НП у Київській області було відкрите кримінальне провадження №12020110000000898.

З листа Головного сервісного центру МВС №31/34аз від 13.01.2022, наданого на адвокатський запит від 09.01.2022, вбачається, що автомобіль Audi Q7 (4LB0GA) білого кольору, 2012 р.в. перереєстровано на ОСОБА_3 та змінено номерні знаки на підставі акту огляду №8123/21/000604 від 29.07.2021, договору укладеному в СГ №8123/21/000604 від 29.07.2021, договору комісії №000566 від 29.07.2021, виданих ФОП ОСОБА_4

29.07.2021 вказаний автомобіль було перереєстровано на відповідача ОСОБА_1 та змінено номерні знаки на підставі договору купівлі-продажу, укладеному у ТСЦ №8041/2021/2706060 від 29.07.2021.

17.08.2021 повторно здійснено перереєстрацію спірного автомобіля та змінено д.н.з. на НОМЕР_3 , власник при цьому не змінився.

Оскільки вищезазначений автомобіль був викрадений, а згодом неодноразово перереєстрований на різних фізичних осіб без відома та згоди позивача, в останнього наявні підстави вважати, що спірний автомобіль може бути повторно відчужено, приховано чи знищено.

У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Відповідно роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову не додано будь-яких доказів того, що відповідач ОСОБА_1 намагається якимось чином відчужити, приховати чи знищити спірний автомобіль.

Посилання представника позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не може визнати застосування забезпечення позову у даному випадку законним та доцільним, а тому приходить до висновку, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС» до ОСОБА_1 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 154, 157, 258-261 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС», поданої представником - адвокатом Пшенишним Олексієм Олексійовичем, про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС» до ОСОБА_1 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. О. Ковбасюк