Постанова

від 10.10.2024 по справі 918/122/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Справа № 918/122/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

прокурора: Ковальчук І.Л.

позивача: не з`явився

відповідача 1: Януль-Сидорчук Х.В.

відповідача 2: Лук`янчук С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 у справі №918/122/24, ухвалене суддею Войтюк В.Р., повний текст рішення складене та підписано 18.04.2024 р.

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району

до відповідача - 1 ОСОБА_1

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп"

про витребування земельної ділянки

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 ОСОБА_1 до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" про витребування земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 р. у справі №918/122/24 позов задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" у комунальну власність на користь Здолбунівської міської територіальної громади в особі Здолбунівської міської ради земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0331 (реєстраційний номер: 1216750956226).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року скасувати, закрити провадження у справі та повернути позовну заяву прокурору. У випадку розгляду справи по суті в позові відмовити.

Листом №918/122/24/3215/24 від 13.05.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

16.05.2024 р. до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 у справі №918/122/24 - залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати платіжний документ (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 7 267,20 грн, або належний доказ того, що скаржник підпадає під категорію осіб, звільнених від сплати судового збору в силу положень п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

17.06.2024 р. через систему "Електронний суд" представник скаржника подав заяву про усунення недоліків, до якої приєднано копію пенсійного посвідчення, яким стверджується, що скаржник має інвалідність 1 групи, загальне захворювання по зору.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 у справі №918/122/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.08.2024 р. об 11:00 год.

02.07.2024 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" через систему «Електронний суд» надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

24.07.2024 р. Керівник Здолбунівської окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 у справі № 918/122/24 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Акріс Агро Груп» про витребування у комунальну власність земельної ділянки, рішення суду першої інстанції - без змін.

26.08.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 р. клопотання представника ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/122/24 - задоволено.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Маціщук А.В. перебуває у відпустці в період з 26.08.2024 р. по 30.08.2024 р. включно.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, розпорядженням керівника апарату суду №01-05/819 від 28.08.2024 р. призначено заміну суддів-членів колегії у судовій справі №918/122/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/122/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 у справі №918/122/24 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "10" жовтня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ).

08.10.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 р. клопотання представника ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/122/24 - задоволено.

В судовому засіданні 10.10.2024 р. представник скаржника ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задоволити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги скаржника та надав додаткові пояснення по суті позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні 10.10.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

За результатом розгляду спору судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Держземагенства у Рівненській області прийнято наказ від 16 березня 2015 року №17-254/16-15-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 , на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-889/16-17-СГ від 23 березня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю). Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03 квітня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331 площею 2.8438 га для ведення фермерського господарства (номер відомостей про речове право: 19823978). Заразом процедура передачі земельної ділянки у власність відповідача - 1 дотримана не була, відтак останній здійснює правомочності власника щодо неї незаконно. Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано прийшов до висновку щодо наявності підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави в особі Здолбунівської міської ради. Прокурор не обґрунтував потребу для звернення до суду в інтересах держави. Орган місцевого самоврядування - Здолбунівська міська рада - був вправі самостійно захистити власні інтереси у разі потреби. Крім того, прокурором такої можливості для органу місцевого самоврядування не надано.

Також на думку апелянта, справа не підлягала розгляду за правилами господарського судочинства. Зокрема, скаржник вказує, що ОСОБА_1 було подано заяву про відмову у відкритті провадження у справі, а після отримання відомостей про відкриття провадження у справі клопотання про закриття провадження у справі, які судом незаконно та необґрунтовано залишені без задоволення, оскільки стороною спору є фізична особа ОСОБА_1

ОСОБА_1 стверджує, що набула право власності на земельну ділянку площею 2,8438 га з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331 в законному порядку, з підстав, передбачених діючих на момент набуття права власності норм законодавства ст.ст.31, 32, 116, 118,122 ЗК України, ст.13 Закону України «Про фермерське господарство». Накази ГУДК у Рівненській області від 16.03.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та від 23.03.2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність прийняті вказаним органом у межах своєї компетенції, на підставі ст.ст.15-1, 32, 116, 118, 121, 122, 186 ЗК України.

Апелянт стверджує, що витребування на користь позивача із володіння відповідача земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирно володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме позитивні наслідки вилучення земельних ділянок для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права громадян, які законним шляхом добросовісно набули своє майно, покладаючись на: легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування.

Намагання виправити допущену в минулому органом державної влади «помилку» не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову саusa formalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на вказаних третіх осіб, а отже, порушить справедливий балансу інтересів сторін.

Таким чином, витребування з власності фізичної особи земельної ділянки, яка набута у власність на підставі рішення органу державної влади, за відсутності будь-якої неправомірної поведінки такої особи є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном.

Крім того, апелянт вважає, що на момент пред`явлення позову трьохрічний строк позовної давності закінчився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро Груп» у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи апеляційної скарги та стверджує, що витребування з власності фізичної особи земельної ділянки, яка набута у власність на підставі рішення органу державної влади, за відсутності будь-якої неправомірної поведінки такої особи є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном.

Також, відповідач погоджується із позицією ОСОБА_1 , що прокурор пропустив строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, прокурор акцентує увагу на тому, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та не містять правових підстав для задоволення скарги.

Як на підставу представництва прокурором інтересів держави посилається на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України і пояснює, що внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада. Зазначає при цьому, що незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, Здолбунівська міська рада будь-яких заходів на усунення порушень до цього часу не вжила, а тому у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Здолбунівської міської ради.

Посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 р. у справі №922/1830/19, та доводить, що спори щодо користування землями фермерського господарства мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Оскільки предметом позову у даній справі є вимоги, заявлені прокурором в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Акріс Агро Груп» про витребування у комунальну власність земельної ділянки площею 2,8438 га, наданої у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для закриття провадження.

Посилається на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 р. у справі № 633/408/18 та стверджує, що якщо член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Натомість у даній справі, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області своїм наказом від 23.03.2017 №17-889/16-17-СГ передав у власність ОСОБА_1 , як члену ФГ ім.Шевченка, земельну ділянку площею 2,8438 га (кадастровим номером 5622682800:00:001:0331) для ведення фермерського господарства, яку остання не отримувала у користування для його створення, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 (засновника господарства), а мала би отримати у власність таку ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства, що суперечить вимогам ст. 32 ЗК України та ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство».

Щодо строку позовної давності зазначає, що прокурору стало відомо про порушення інтересів держави лише після ознайомлення з проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ ім. Шевченка, а саме 04.07.2023. Звертає увагу, що п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України врегульовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Отже, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався, починаючи з дня введення карантину, а із введенням воєнного стану - зупинився.

Відтак, прокурор просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 р. у справі № 918/122/24, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданого 29 квітня 1998 року на підставі рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22 квітня 1998 року за №159, зі змінами в землекористуванні внесеними рішенням Здолбунівської районної ради від 20 вересня 2000 року № 166 (ділянка 2-3 площею 2,28 га), ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 45,5 га в межах згідно з планом, що розташована на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району (на даний час - Здолбунівська міської територіальної громади).

ОСОБА_2 створено ФГ ім. Шевченка, яке зареєстровано як юридичну особу 17 березня 1998 року та внесено відомості до Єдиного державного реєстру № 15961200000000439.

Рішенням засновника ФГ ім. Шевченка ОСОБА_2 від 12 лютого 2015 року №15 введено в число членів господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та внесено зміни в установчі документи фермерського господарства.

Згідно п.1.5 статуту ФГ ім. Шевченка (в новій редакції), затвердженого рішенням засновника ФГ ім. Шевченка від 15 лютого 2015 року №15, членами господарства є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Відповідно до заяви від 26 лютого 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Чайковською А.О. та зареєстрованої у реєстрі за №82, ОСОБА_2 , як землекористувач, висловив свою згоду на вилучення земельної ділянки площею 47,78 га, що знаходиться на території Копитківської сільської ради і перебуває у його постійному користуванні відповідно до Державного акту на право постійного користування землею РВ № 00031 (з додатком) та не заперечив щодо її відведення членам ФГ ім. Шевченка.

У подальшому, до Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 16 членів ФГ ім.Шевченка (в т.ч. і від ОСОБА_1 ), які не є засновниками ФГ ім. Шевченка та не передавали земельні ділянки до цього господарства, як його учасники, та фактично стали його членами лише 12 лютого 2015 року, надійшла заява про передачу їм безоплатно у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель, що перебувають у постійному користуванні, згідно Державного акту Серія РВ № 00031 та додатку до нього, як передбачено ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство". На підставі вказаної заяви, Головним управлінням Держземагенства у Рівненській області прийнято наказ від 16 березня 2015 року № 17-254/16-15-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 , на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району.

Протоколом загальних зборів членів ФГ ім.Шевченка від 01 серпня 2016 року в присутності голови ОСОБА_2 та 16 нових членів господарства вирішено провести поділ земель сільськогосподарських угідь (рілля) ФГ ім. Шевченка, площею 45,5011 га на 16 земельних часток (паїв) порівну по 2,8438 га. Також, протоколом загальних зборів членів ФГ ім. Шевченка від 28 серпня 2016 року погоджено Проект організації земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванню ОСОБА_2 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району на земельні частки (паї) площею 45,5011 га та встановлено фактичний розподіл земельних часток (паї), в т.ч. земельної ділянки №12 ОСОБА_1 площею 2,8438 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-889/16-17-СГ від 23 березня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену фермерського господарства ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 , на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8438 гектара громадянину ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії РВ №00031, виданого відповідно до рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22 квітня 1998 року № 159, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 29 квітня 1998 року за № 21, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2.8438 гектара (кадастровий номер 5622682800:00:001:0331) для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену фермерського господарства ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03 квітня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331 площею 2.8438га для ведення фермерського господарства (номер відомостей про речове право:19823978).

У подальшому ОСОБА_1 . фермерську діяльність не здійснювала, земельну ділянку передала в оренду для сільськогосподарських потреб юридичним особам, що підтверджується укладеними договорами оренди землі від 20 липня 2018 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (право оренди припинено 14 грудня 2020 року) та від 22 жовтня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" зі строком дії останнього на 7 років.

Враховуючи вище викладене, прокурор звернувся з позовною заявою до Господарського суду Рівненської в якому вказує на те, що ОСОБА_1 , будучи членом Фермерського господарства імені Шевченка, який не є засновником останнього та не передавав земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0331, яка перебувала у користуванні фермерського господарства. При цьому надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, проте із земель, що вже перебували у користування фермерського господарства. У подальшому ОСОБА_1 . фермерську діяльність не здійснював, земельну ділянку з 20 липня 2018 року передав в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" за договором оренди землі. Отже, метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства Галінською Г.В. одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів, а відтак прокурор просить суд витребувати з володіння ОСОБА_1 у комунальну власність на користь Здолбунівської міської ради земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0331.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (ч. 1, 2 України "Про фермерське господарство").

При цьому згідно зі ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Частина 1 ст. 32 ЗК України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За правилами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Приписами ч. 1, 6 ст.118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з нормами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Обов`язок діяти в інтересах територіальної громади є запорукою державного регулювання на певній території.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах є Здолбунівська міська територіальна громада в особі Здолбунівської міської ради.

Так, листом Здолбунівської окружної прокуратури від 13.12.2023 р. №54-1846вих-23, до Здолбунівської міської ради прокурор повідомив орган місцевого самоврядування про факти порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства при розпорядженні земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, що перебувала у користуванні Фермерського господарства ім. Шевченка. Також прокурор просив повідомити про вжиті Здолбунівською міською радою заходи із вказаного питання, в тому числі, про проведену претензійно-позовну роботу.

Листом від 19.12.2023 р. № 2776/03-20/23 Здолбунівська міська рада у відповідь на лист прокурора зазначила, що органом місцевого самоврядування не вживались заходи претензійно позовного характеру щодо витребування з володіння ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331 площею 2,8438 га на користь Здолбунівської територіальної громади.

Листом від 29.01.2024 р. №54-189вих-24 Здолбунівська окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про прийняте рішення звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Акріс Агро Груп про витребування земельної ділянки площею 2,8438 га.. Здолбунівська міська рада на такий лист не відреагувала.

Позивач є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Так, 27.05.2021 р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 і з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 722-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області визначено, що до складу Здолбунівської територіальної громади входять Здолбунівська, Богдашівська, Глинська, Копитківська, Новосілківська та П`ятигірська територіальні громади.

Отже, за доводами прокурора, земельна ділянка з 27.05.2021 р. мала б перебувати у комунальній власності Здолбунівської міської ради.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.

Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, прокурор відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин. Звертаючись до Здолбунівської міської ради до подання позову, прокурор надав йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника про те, що прокурор безпідставно заявив позов в інтересах держави в особі неналежного позивача, а також про те, що в сенсі представництва прокурором не доведено належними і допустимими доказами та обставина, що Здолбунівська міська рада не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини, пов`язані із приватизацією земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земельної ділянки, що перебувала на праві постійного користування у фермерського господарства, з подальшим переданням такої земельної ділянки третім особам в оренду, регулювання яких здійснюється ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" тощо.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Для реалізації права на приватизацію землі відповідно до норм ст..32 ЗК України та ст..13 Закону України Про фермерські господарства фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства має попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до фермерського господарства після його створення та не отримувала для такого створення земельної ділянки, тоді така особа не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України.

Таким чином, член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 р. у справі № 633/408/18.

Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Колегією суддів у даній справі встановлено, що Фермерське господарство ім. Шевченка створене ОСОБА_2 , якому на підставі Державного акту на право постійного користування землею надано для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 45,5 га в межах згідно з планом, що розташована на території Копитківської сільської ради.

Рішенням засновника ФГ ім. Шевченка В. Атаманюка №15 від 12.02.2015 р. до складу членів господарства включено, зокрема, ОСОБА_1 .

В подальшому зборами членів ФГ ім. Шевченка від 28.08.2016 р. вирішено розподілити земельні частки (паїв), зокрема, погоджено передачу ділянки № 12 як земельну частку (пай) ОСОБА_1 , площею 2,8438 га.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-889/16-17-СГ від 23.03.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і земельна ділянка площею 2,8438 гектара (кадастровий номер 5622682800:00:001:0331) передана у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену фермерського господарства ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області. Одночасно Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8438 га громадянину ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області внесені відомості до Державного реєстру речових правна нерухоме майно.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 після отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, її за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства не використовувала, натомість передала спірну земельну ділянку в оренду ТОВ Акріс Агро Груп.

Таким чином, передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із подальшою реєстрацією за нею права власності вчинена із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 як член фермерського господарства, не отримувала земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства, може отримати таку земельну ділянку у власність, в т.ч. шляхом безоплатної приватизації виключно на загальних підставах, передбачених ст..116 Земельного кодексу України.

Враховуючи, що безоплатна передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 вчинена з порушенням норм чинного законодавства, відповідно, остання неправомірно здійснює правомочності власника щодо землі та неправомірно розпорядилась землею шляхом передачі її в оренду ТОВ "Акріс Агро Груп". Тому Здолбунівська міська рада вправі витребовувати у комунальну власність належну територіальній громаді земельну ділянку з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідно до норм статей 387 і 388 ЦК України власник вправі витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не є ефективним способом захисту права власника оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).

Колегія суддів бере до уваги, що право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе. Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря. Таким чином у Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав територіальної громади.

Втручання у право на мирне володіння спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі, про що зазначено вище. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом, та право громади на володіння землею після припинення права на цю земельну ділянку попереднього користувача гр. ОСОБА_2 відповідно до вищенаведених норм п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

При цьому доводи скаржника про непропорційне втручання у мирне володіння майном відхиляються судом, враховуючи, що майно (земельна ділянка) набута ОСОБА_1 всупереч вимогам закону безоплатно, що виключає обгрунтування позиції скаржника про надмірний тягар для її інтересів як особи, яка зазнає такого втручання.

Також, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, враховуючи наступне.

Відповідно до норм ст..2, 4 ГПК України завданням господарського судочинства є вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та інших справ як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання, відповідно до ст.. 20 ГПК України, норми якої визначають особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів.

Так, у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 р. у справі №922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Згідно з нормами частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.02.2023 р. у справі № 917/1701/23, від 12.09.2023 р. у справі № 556/889/22, від 28.02.2024 р. у справі № 182/8900/19.

Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

У даній справі наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-889/16-17-СГ від 23.03.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" земельну ділянку кадастровий номер 5622682800:00:001:0331 передано у власність громадянці ОСОБА_1 саме для ведення фермерського господарства. Згідно з інформаційною довідкою від 30.01.2024 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 03.04.2017 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331, площею 2,8438 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Отже, спір у справі стосується надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, тому має вирішуватися господарським судом.

Натомість доводи відповідачів про те, що справа №922/1830/19 та дана справа відрізняється за змістом правовідносин, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки у справі №922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх своїх висновків та з метою забезпечення єдності та сталості судової практики виснувала, що в кожному випадку спори щодо користування землями фермерського господарства мають розглядатися господарськими судами.

Крім того, судом відхиляється заява відповідача про застосування у спірних правовідносинах позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 р. на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 р. продовжено на території України дію карантину до 30.06.2023 р.

24.02.2022 р. Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Оскільки внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 відбулося 03.04.2017 р., тому прокурором не пропущений строк позовної давності, який є продовженим на підставі вищенаведених норм.

Відтак судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 у справі №918/122/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/122/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "24" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.