Ухвала

від 29.01.2025 по справі 918/122/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/122/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 (колегія суддів у складі: Філіпова Т. Л. - головуючий, Василишин А. Р., Бучинська Г. Б.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 (суддя Войтюк В. Р.)

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району

до: 1. ОСОБА_1

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ?Акріс Агро Груп?

про витребування земельної ділянки

за участю:

прокурора: Костюк О. В. (посвідчення)

відповідача-1: Януль-Сидорчук Х. В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю ?Акріс Агро Груп? (далі - відповідач - 2), у якому просив:

- витребувати з володіння відповідачів у комунальну власність на користь Здолбунівської міської територіальної громади в особі позивача земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0331 (реєстраційний номер: 1216750956226).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності, тому порушені права власника в особі позивача, які підлягають захисту у судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, позов задоволено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що визначена законодавством процедура щодо передачі відповідачу - 1 спірної земельної ділянки не була дотримана, у зв`язку з чим ця ділянка вибула з комунальної власності позивача з порушенням порядку її надання, тобто поза конкурсом, без проведення земельних торгів. При цьому суди вказали на те, що відповідач - 1 не здійснював фермерську діяльність, що свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для її витребування на користь позивача.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі, з урахуванням заяви про усунення недоліків, відповідач - 1 просить скасувати вказані судові рішення, закрити провадження у справі та залишити позовну заяву без розгляду.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач - 1 посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 922/3219/20, від 30.08.2023 у справі № 633/409/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.3 Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданого 29.04.1998 на підставі рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22.04.1998 за № 159, зі змінами в землекористуванні, внесеними рішенням Здолбунівської районної ради від 20.09.2000 № 166 (ділянка 2-3 площею 2,28 га), ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 45,5 га в межах згідно з планом, що розташована на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району (на даний час - Здолбунівська міської територіальної громади).

4.2 ОСОБА_2 створено Фермерське господарство ім. Шевченка (далі - Ф Г), яке зареєстровано, як юридичну особу 17.03.1998 та внесено відомості до Єдиного державного реєстру № 15961200000000439.

4.3 Рішенням засновника Ф Г ОСОБА_2 від 12.02.2015 № 15 введено в число членів господарства інших осіб, зокрема, ОСОБА_1 та внесено зміни в установчі документи фермерського господарства.

4.4 Згідно з пунктом 1.5 статуту Ф Г (у новій редакції), затвердженого рішенням засновника Ф Г від 15.02.2015 № 15, членами господарства є, зокрема, ОСОБА_1

4.5 Відповідно до заяви від 26.02.2015, посвідченої приватним нотаріусом Чайковською А. О. та зареєстрованої у реєстрі за № 82, ОСОБА_2 , як землекористувач, висловив свою згоду на вилучення земельної ділянки площею 47,78 га, що знаходиться на території Копитківської сільської ради і перебуває у його постійному користуванні відповідно до Державного акту на право постійного користування землею РВ № 00031 (з додатком) та не заперечив щодо її відведення членам ОСОБА_3

4.6 Також встановлено, що до Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 16 членів Ф Г, у тому числі від ОСОБА_1 , якій не надавалася земельна ділянка для цього господарства як його учаснику, та яка фактично стала його членами лише 12.02.2015, надійшла заява про передачу їм безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель, що перебувають у постійному користуванні, згідно Державного акту, серія РВ № 00031 та додатку до нього. На підставі вказаної заяви, Головним управлінням Держземагенства у Рівненській області прийнято наказ від 16.03.2015 № 17-254/16-15-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 , на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району.

4.7 Протоколом загальних зборів членів Ф Г від 01.08.2016 в присутності голови ОСОБА_2 та 16 нових членів господарства вирішено провести поділ земель сільськогосподарських угідь (рілля) Ф Г, площею 45,5011 га на 16 земельних часток (паїв) порівну по 2,8438 га.

4.8 Протоколом загальних зборів членів Ф Г від 28.08.2016 погоджено Проект організації земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванню ОСОБА_2 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району на земельні частки (паї) площею 45,5011 га та встановлено фактичний розподіл земельних часток (паї), в т.ч. земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 площею 2,8438 га.

4.9 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-889/16-17-СГ від 23.03.2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену фермерського господарства ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8438 га громадянину ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданого відповідно до рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22.04.1998 № 159, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 29.04.1998 за № 21, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,8438 га (кадастровий номер 5622682800:00:001:0331) для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену Ф Г за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

4.10 Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.04.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331 площею 2,8438 га для ведення фермерського господарства (номер відомостей про речове право:19823978).

4.11 При цьому встановлено, що у подальшому відповідач - 1 фермерську діяльність не здійснював, земельну ділянку передав в оренду для сільськогосподарських потреб юридичним особам, що підтверджується укладеними договорами оренди землі від 20.07.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (право оренди припинено 14.12.2020) та від 22.10.2020 з відповідачем - 2 зі строком дії останнього на сім років.

4.12 Прокурор листом № 54-1846вих-23 від 13.12.2023 запитав у позивача інформацію чи вживалися заходи з наведених обставин та чи проводилася претензійно - позовна робота.

4.13 Листом від 19.12.2023 № 2776/03-20/23 позивач повідомив прокурора про те, що заходи претензійно - позовного характеру щодо витребування з володіння відповідача - 1 спірної земельної ділянки на свою користь не вживалися.

4.14 Дотримуючись вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту інтересів держави, прокурор повідомив позивача про наявність підстав для представництва інтересів позивача шляхом пред`явлення позову про витребування спірної земельної ділянки у відповідачів.

4.15 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.16 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.17 У касаційній скарзі відповідач - 1, як підставу для касаційного оскарження зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 922/3219/20, від 30.08.2023 у справі № 633/409/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

4.18 Дослідивши постанови Верховного Суду у справах, на неврахування висновків Верховного Суду у яких посилається скаржник, а також враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, колегія суддів зазначає таке.

4.19 У справі, яка розглядається, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, в якому просив витребувати у відповідачів спірне нерухоме майно у комунальну власність, наголошуючи на порушенні інтересів держави з огляду на те, що земельна ділянка вибула з комунальної власності позивача з порушенням порядку її надання, тобто поза конкурсом, без проведення земельних торгів, що свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для її витребування на його користь.

4.20 Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові вказав, що звертаючись до Здолбунівської міської ради до подання позову, прокурор надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки наведених ним фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

4.21 Враховуючи викладене у сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор у даній справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в особі позивача у суді.

4.22 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначала, що за наявності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

4.23 Отже, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.

4.24 Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

4.25 На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.26 Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

4.27 Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

4.28 Враховуючи викладене, посилання заявника касаційної скарги на вказані постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки вони не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається.

4.29 Касаційна скарга з посиланням на приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України мотивована тим, що у даному спорі та за даних обставин відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.30 Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 вказаного кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.31 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 виклала висновок про те, що якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 Земельного кодексу України (пункт 8.6.). Член фермерського господарства, який не отримував земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства, може отримати таку земельну ділянку у власність виключно на загальних підставах (пункт 13.6.).

4.32 Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

4.33 Отже, оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, касаційне провадження за вказаних підстав касаційного оскарження підлягає закриттю.

4.34 Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

4.35 Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

4.36 У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

4.37 До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

4.38 Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

4.39 Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

4.40 При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

4.41 У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.42 Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як вказано вище, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

4.43 За наведених обставин, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача - 1.

4.44 Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги в силу положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 918/122/24, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов