Постанова

від 17.10.2024 по справі 922/4444/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/4444/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Гетьман Р.А.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Акціонерного товариства "Кредобанк", арбітражного керуючого Кошовського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Акціонерного товариства "Кредобанк" (вх. №1818 Х/1 та вх. №1821 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 (повний текст підписано 16.07.2024, суддя Міньковський С.В. та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 (повний текст підписано 18.07.2024, суддя Міньковський С.В.) у справі №922/4444/23

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

26.01.2024 до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 звернувся фізична особа ОСОБА_2 на загальну суму 1500000,00 грн. Вказана сума боргу утворилася на підставі договору позики, який був укладений між кредитором та боржником 28.05.2019. На підтвердження отримання грошових коштів за договором позики кредитор надав суду розписку від 28.05.2019, відповідно до якої боржник ОСОБА_3 зобов`язався повернути кошти (позику) до 01.09.2022, проте на час подання заяви кредитором з грошовими вимогами позику боржник у повному обсязі не повернув.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі №922/4444/23 визнано грошові вимоги кредитора ФО ОСОБА_2 до боржника ФО ОСОБА_1 на суму 1500000,00 грн, що є конкурсними вимогами з правом вирішального голосу та 6056,00 грн судовий збір.

Ухвала суду мотивована тим, що ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КзПБ) урегульовано порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника, тоді як відповідно до ч. 1 чт. 47 КзПБ у попередньому засіданні суд розглядає всі вимоги кредиторів щодо задоволення грошових вимог, які надійшли протягом строку, передбаченого цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлена наявність договору позики (Кредитор ОСОБА_2 надав суду договір позики від 28.05.2019, укладений між ним і боржником ОСОБА_1 на суму 1 500 000,00 грн); кредитор надав суду розписку від 28.05.2019, яка підтверджує факт отримання боржником зазначених грошових коштів; існує факт порушення строків повернення позики.

Акціонерне товариство "Кредобанк" з відповідною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання його вимог повністю, судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі №922/4444/23 за результатами попереднього судового засідання, зокрема, визнано наступний розмір грошових вимог кредиторів: фізичної особи ОСОБА_2 на суму 1500000,00 грн та 6056,00 грн судового збору; АТ "Універсал Банк" на суму 108067,06 грн та 6056,00 грн судового збору; АТ "Кредобанк" на суму 153164,01 грн та 4844,80 грн судового збору; АТ "ОТП Банк" на суму 420733,94 грн та 6056,00 грн судового збору. Зобов`язано керуючого реструктуризацією за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги; належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду в десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.

Ухвала мотивована тим, що судом розглянуті заяви кредиторів, які звернулись із вимогами до боржника. В результаті розгляду вимоги перевірені і суд визнав їх обґрунтованими; загальна сума визнаних вимог на загальну суму складає 2181965,01 грн.

Акціонерне товариство "Кредобанк" з відповідною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині визнання грошових вимог фізичної особи ОСОБА_2 на суму 1500000, 00 грн та 6056,00 грн судового збору, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання його вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

В обґрунтуванні апеляційних скарг Акціонерне товариство "Кредобанк" наголошує на тому, що:

- місцевий суд протиправно не врахував, що вимоги кредиторів розглядаються і визнаються однією ухвалою для всіх кредиторів за результатам попереднього засідання і, відповідно, всі кредитори одночасно набувають статуту «кредитора»;

- судом першої інстанції не враховано, що кредитор ОСОБА_2 не надав жодних доказів джерел отримання ним, саме як фізичною особою, коштів в розмірі не менш ніж 1500000, 00 грн (суми позики), а також, що доходи юридичних осіб неможна ототожнювати з доходом фізичної особи;

- суд першої інстанції проігнорував стандарти підвищеного доказування, які встановив у справах про банкрутство Верховний Суд стосовно кредиторів, вимоги яких підтверджуються розписками про отримання коштів в готівковому вигляді.

26.08.2024 через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду від 11.07.2024 залишити без змін. Просить вжити заходів та застосувати до представника кредитора АТ «Кредобанк» адвоката Павленка С.В. заходи процесуального примусу у відповідності до ст..132 ГПК України за зловживання процесуальними правами. В обґрунтуванні свого відзиву представник вказує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів; вважає, що надані до суду першої інстанції копії податкових декларацій платника єдиного податку є достатніми доказами, для встановлення розмірів доходів кредитора у спірний період.

На початку судового засідання колегія суддів вирішила об`єднати апеляційні скарги Акціонерного товариства "Кредобанк" за вхідними номерами №1818 Х/1 та №1821 Х/1 в одне апеляційне провадження. Таке рішення було прийняте на підставі неможливості окремого оскарження ухвали суду від 11.07.2024, оскільки вона не підлягає самостійному оскарженню і є пов`язаною з ухвалою господарського суду від 16.07.2024, винесеної за результатами попереднього засідання, таким чином, суд апеляційної інстанції надає оцінку двом ухвалам в сукупності.

У судове засідання, яке відбулось 14.10.2024, з`явились представник Акціонерного товариства "Кредобанк", арбітражний керуючий Кошовський С.В. та представник ОСОБА_2 . Колегія суддів розпочала розгляд справи, заслухала доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, однак, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, вирішила оголосити перерву у судовому засіданні до 17.10.2024 на 11:15, для підготовки сторін до судових дебатів.

У судове засідання від 17.10.2024 з`явились представник Акціонерного товариства "Кредобанк" та арбітражний керуючий Кошовський С.В. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце належним чином були повідомлені.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В.

15.01.024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ФО ОСОБА_1 за № 72249.

Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 КУзПБ, до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема, від фізичної особи ОСОБА_2 (вх. № 2451 від 26.01.2024) суму 1 500 000,00 грн основного боргу та 6056 грн витрат зі сплати судового збору, АТ "Універсал Банк" (вх.№ 3160/24 від"05" лютого 2024 р.) на суму 108 067,06 грн та 6056,00 грн судового збору, АТ "ОТП Банк" (вх.№ 4422 від 16.02.2024 р.) на суму 420733,94 грн та 6056 грн судового збору та АТ "Кредобанк" (вх.№ 3495/24 від07.02.2024 р.) на суму 153164,01 грн та судових витрат.

26.02.2024 до суду від керуючого реструктуризацією надійшов звіт про результати розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 визнано грошові вимоги кредитора фізичної особи ОСОБА_2 до боржника фізичної особи ФО ОСОБА_1 на суму 1 500 000, 00 грн, що є конкурсними вимогами з правом вирішального голосу та 6056,00 грн судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі №922/4444/23 за результатами попереднього судового засідання, зокрема, також визнано розмір грошових вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 на суму 1500000,00 грн та 6056,00 грн судового збору

Кредитор АТ "Кредобанк" не погоджується з даними ухвалами і просить не визнавати грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_2 суму 1 500 000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом встановленого строку, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

- дата підсумкового засідання суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання (фізичної особи), зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

З аналізу зазначених вище норм, суд доходить висновку, що за результатами розгляду вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів;

- дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ.

Відповідно до частини першої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У постанові від 01.03.2023 року у справі №902/221/22 Верховний Суд зазначив про те, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 року у справі №908/710/18);

- господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 року у справі №908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 року у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 року у справі №911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 року у справі №913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 року у справі №922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 року у справі №910/14923/20).

Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свої кредиторські вимоги посилається на наявність договору позики та відповідної боргової розписки про отримання боржником суми в розмірі 1500000 грн готівкою, які боржник зобов`язався повернути у повному обсязі до 01.09.2022.

Доказів, які б свідчили про повернення кредитору ОСОБА_2 грошових коштів за розпискою від 28.05.2019 матеріали справи та заяви не містять.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

При цьому, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідно до усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.

Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №902/221/22.

Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника на кредитора фізичну особу як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, суд під час розгляду даної заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника керується не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й має враховує достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Верховний Суду у постанові від 01.03.2023 року у справі №902/221/22 також зауважив на тому, що у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім. Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою - кредитором у позику фізичній особі - боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

Так, 10.06.2024 року до суду першої інстанції від представника ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі до яких додаються копії податкових декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця Рогач Олега Вікторовича за 2017, 2018, 2019 рік, відповідно до яких загальний оподатковуваний дохід від діяльності за звітний період за КВЕД, задекларований ФОП Рогач О.В. за 2017 рік, становить 34000 грн, за 2018 рік становить 583,000 грн, за 2019 рік становить 745 800,00 грн.

Аналізуючи доводи ОСОБА_2 щодо достатності коштів на момент надання позики, судова колегія виходить з наступного.

За період з 2017 по 2019 роки ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець отримав дохід у розмірі 1 362 800 грн. Однак, цей дохід є недостатнім для надання позики у сумі 1 500 000 грн. Таким чином, на момент надання позики ОСОБА_2 не мав достатніх фінансових ресурсів, щоб забезпечити її виключно за рахунок своїх задекларованих доходів.

Також до письмових пояснень додається фінансовий звіт ТОВ "Сістел", код ЄДРПОУ 34391195 ( витяг є ЄДР юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.03.2024), в якому ОСОБА_2 є одним із засновників.

Відповідно до фінансової звітності суб`єкта малого підприємства ТОВ "Сістел" чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2014 рік склав 1 310 000 000,00 грн, за 2015 рік 1 076 000 000,00 грн, за 2016 3 040 400,00 грн, за 2017 2 088 600,00 грн, за 2018 рік - 2 935 500,00 грн, за 2019 склав 3 143 300,00 грн.

Також ОСОБА_2 стверджує, що він є одним із засновників та директором ТОВ «Бітті інновейшнз енд текнолоджиз» (код ЄДРПОУ 43058457, яке засноване 12.06.2019).

Колегія суддів зазначає, що дохід підприємства не може автоматично вважатися доходом його засновника або директора. Фінансові результати юридичних осіб (ТОВ «Сістел» та ТОВ «Бітті інновейшнз енд текнолоджиз»), навіть якщо ОСОБА_2 є їхнім засновником або директором, не можна ототожнювати з його особистим доходом. Для підтвердження отримання коштів фізичною особою необхідно надати окремі докази, наприклад, про виплату дивідендів від юридичних осіб або заробітної плати як директору ТОВ «Бітті інновейшнз енд текнолоджиз».

Відсутність зазначених доказів означає, що ці обставини не можуть бути враховані при визначенні фінансової спроможності ОСОБА_2 для надання позики. Крім зазначених юридичних осіб та доходів як ФОПа, ОСОБА_2 не надав інших доказів про джерела доходів у своїй заяві про визнання грошових вимог. Тому його фінансова здатність надати позику залишається непідтвердженою.

Таким чином, суд критично ставиться до позиції ОСОБА_2 щодо наявності в нього на момент вчинення правочину власних готівкових коштів у розмірі 1 500 000,00 грн, з огляду на таке.

Крім того, відповідно до Інструкції про відкриття та закриття рахунків клієнтів банків, затвердженої постановою НБУ № 162 від 27.12.2019, за поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб-підприємців, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій, крім операцій, пов`язаних із власними потребами. Ці особи після сплати платків, зборів та інших платежів, передбачених законом, мають право перерахувати кошти з таких рахунків на власні поточні рахунки, відкриті для власних потреб.

Зняття готівки з підприємницького рахунку дає право банку вимагати подання підтверджуючих документів про використання таких коштів. Непідприємницький дохід, тобто той, який переведено на власний рахунок фізичної особи, не лімітується готівковою сумою, не моніториться банком, і не дає їм право вимагати підтверджуючі документи щодо зняття готівки з таких власних рахунків.

Отже, щоб ФОП мав можливість знімати готівку для власних потреб і при цьому у нього були відсутні ризики щодо можливого блокування банком рахунку, необхідності надання пояснень та документальних підтверджень на запит банківської установи про використання знятої готівки, йому достатньо перерахувати кошти з підприємницького рахунку на власний, непідприємницький рахунок, відкритий у цьому ж банку або у будь-якому іншому банку.

Однак, ОСОБА_2 не надав доказів перерахування зі своїх рахунків ФОП грошових коштів на свої власні рахунки, як фізичної особи, а також переводу вказаних безготівкових коштів в готівкові. Тоді як переводи безготівкових коштів в готівкові оплачуються комісією банку, такі докази також не надані до суду.

Також не надано доказів походження готівки в розмірі 1500000, 00 грн, які саме готівкою були передані по розписці боржнику, адже доходи ФОПа фіксуються в безготівковому виді, на його рахунку в банківській установі. Доказів підтвердження переводів з безготівково виду в готівковий, матеріали справи не містять.

Отже, декларації про доходи юридичних осіб, а саме від малого підприємства ТОВ "Сістел" та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де міститься інформація, що ОСОБА_2 є співзасновником і директором ТОВ «Бітті інновейшнз енд текнолоджиз», не можуть бути доказом наявності коштів у ОСОБА_2 , адже в матеріалах справи відсутні докази нарахування дивідендів від юридичної особи та/або заробітної плати як директора підприємства.

Вищевикладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 01.03.2023 року у справі №902/221/22, у якому, крім іншого зазначено, що визначена приписами статті 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів. Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

Отже, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив питання фінансової спроможності ОСОБА_2 , який зміг би передати грошові кошти у сумі 1500000, 00 грн у готівковому або безготівковому виді ОСОБА_1 , відповідно до зазначеної позики.

У апеляційній скарзі АТ «Кредобанк» зазначає, що судом порушено порядок розгляду заяв кредиторів, оскільки, на думку апелянта, суд першої інстанції надав перевагу кредитору ОСОБА_2 і ухвалив його грошові вимоги до попереднього засідання, тим самим порушив принципи законності і рівності перед законом. З огляду на це, колегія суддів зазначає таке.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду їх заяв судом, урегульовано нормами ст. 45 КУзПБ.

За змістом цієї статті, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні суд розглядає всі вимоги кредиторів щодо задоволення грошових вимог, які надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У питанні розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язки суду на цій стадії слід враховувати правові висновки Верховного Суду, які полягають у наступному:

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494));

- законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

- надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Така судова практика є сталою як при застосуванні статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), так і при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом на подання письмових заперечень щодо визнання вимог інших кредиторів у процедуре реструктуризаціі боргів, разпорядження майном боржника, а також правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора,керуючого реструктуризацією тощо.

Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №913/444/18, від 10.01.2024 у справі № 924/699/20).

Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Отже, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина 6 статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

Разом з тим, кредитори (в розумінні абзацу 10 частини 1 статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), можуть скористатися правами передбаченими абз.1. ч.6. ст 45 КУзПБ, та правом на оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (частина перша статті 254 ГПК України), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 було прийнято заяву з грошовими вимогами АК "Кредобанк". Разом з цим, як на дату звернення АК "Кредобанк" так і на дату прийняття ухвали суду попереднє засідання у справі № 922/4444/23 Господарським судом Харківської області грошові вимоги кредиторів, в тому числі АК "Кредобанк" судом першої інстанції не розглядались по суті з прийняттям відповідного процесуального документа про їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

У зв`язку з цим, місцевий суд дійшов висновку про те, що заявник АТ "Кредобанк" не набув статусу конкурного кредитора у справі № 922/4444/23 про банкрутство ФО ОСОБА_1 на час розгляду вимог кредитора ОСОБА_2 до ФО ОСОБА_1 . Водночас АТ "Кредобанк" скористався правами передбаченими абз.1 ч.6. ст 45 КУзПБ та надав письмові заперечення боржнику та суду щодо вимог кредитора ФО ОСОБА_1 .

Відповідно до вищезазначених статей 45-45 КУзПБ у попередньому судовому засіданні суд розглядає всі вимоги кредиторів та постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково). З огляду на це, не вбачається порушень судом першої інстанції процедури визнання грошових вимог кредиторів.

Враховуючи зазначене, доводи АТ «Кредобанк» про надання переваги кредитору ОСОБА_2 є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_2 , у зв`язку з їх недоведеністю; місцевим судом не враховано стандарти підвищеного доказування, які встановив у справах про банкрутство Верховний Суд стосовно кредиторів, вимоги яких підтверджуються розписками про отримання коштів в готівковому вигляді, які можуть призвести до фіктивного або неіснуючого боргу.

Доводи, викладені у апеляційних скаргах, знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, враховуються колегією суддів, як обґрунтовані та підставні, що є наслідком їх задоволення.

У зв`язку з чим апеляційні скарги Акціонерного товариства "Кредобанк" підлягають задоволенню, оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі № 922/4444/23 скасуванню; ухвала Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі № 922/4444/23 підлягає скасуванню в частині визнання грошових вимог фізичної особи ОСОБА_2 на суму 1500000,00 грн та 6056,00 грн судового збору.

За змістом частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, п.2 ч.1 ст. 275, ч.4 статті 277, 282 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Кредобанк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі № 922/4444/23 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі № 922/4444/23 скасувати в частині визнання грошових вимог фізичної особи ОСОБА_2 на суму 1500000,00 грн.

У решті оскаржувану ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862) судовий збір за подання апеляційних скарг у розмірі 7267,20 грн та 2422,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.10.2024

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман