Рішення

від 17.10.2024 по справі 756/16112/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2024Справа № 756/16112/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

ОСОБА_3

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, на стороні відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "САННАКОД АУТСОРСИНГ"

про стягнення авансу у сумі 70874,52 доларів США

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_5

від відповідача 1: ОСОБА_6

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідача-1), ОСОБА_3 (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про стягнення авансу, у якому просить:

- стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 авансовий внесок у розмірі 70000,00 доларів США та 3% річних у сумі 874,52 долари США, що в загальній сумі - 70 874,52 долари США.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.08.2023 у справі №756/16112/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про стягнення авансу задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 70 000,00 доларів США, 3 % річних у розмірі 874,52 долари США, витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 350,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.04.2024 у справі №756/16112/21 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року - задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про стягнення авансу скасовано та ухвалено нове судове рішення. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про стягнення авансу - закрито, вказано позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Роз`яснено ОСОБА_1 про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідного судового рішення звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

15.05.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Гук Андрій Русланович подав клопотання про передачу справи за підсудністю, у якому просив передати справу до відповідного суду першої інстанції, якому віднесено розгляд такої справи - Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.06.2024 клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гука Андрія Руслановича про направлення за встановленою підсудністю цивільної справи - задоволено. Постановлено передати справу №756/16112/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про стягнення авансу, за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва для вирішення в порядку господарського судочинства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 справу №756/16112/21 передано на розгляд судді Турчину С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

09.07.2024 через засоби поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №756/16112/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.08.2024, залучено до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, на стороні відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "САННАКОД АУТСОРСИНГ".

25.07.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача-1 надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну, в якому відповідач-1 просить суд продовжити процесуальний строк на подання відзиву на 5 календарних днів.

29.07.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов.

29.07.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов.

06.08.2024 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

13.08.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача-1 надійшло клопотання про продовження відповідачу-1 процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив на 5 календарних днів.

15.08.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання у справі без участі позивача та його представника.

У підготовчому засіданні 15.08.2024 представником відповідача-1 заявлено про залишення без розгляду клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов.

У підготовчому засіданні 15.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача-1 про продовження строку на подання відзиву на позов за заявою заявника.

Також суд на підставі ст.119, 233 ГПК України без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу-1 строку на подання заперечень на відповідь на відзив до 21.08.2024.

Протокольною ухвалою від 15.08.2024 суд долучив до матеріалів справи відзиви відповідачів-1, 2 на позов та відповіді на відзив відповідача-1.

Протокольною ухвалою від 15.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; визнано явку позивача у наступне підготовче засідання обов`язковою; відкладено підготовче засідання на 19.09.2024; постановлено позивачу надати оригінал розписки для огляду у судовому засіданні.

22.08.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача-2 надійшли пояснення по справі.

23.08.2024 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 19.09.2024 судом прийнято до розгляду заперечення відповідача-1 на відповідь на відзив та письмові пояснення відповідача-2.

Присутнім у судовому засіданні представником відповідача-1 повідомлено, що факт підписання відповідачем-1 розписки заперечує, нотаріальна заява щодо заперечення відповідачем-1 факту підписання розписки відсутня.

У підготовчому засіданні 19.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.10.2024. Визнав явку позивача та третьої особи-1 у наступне судове засідання обов`язковою.

03.10.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні 03.10.2024 без участі представника відповідача-2.

Присутній у судовому засіданні 03.10.2024 представник відповідача-2 заявив про залишення без розгляду заяви про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 03.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду за заявою заявника заяви відповідача-2 про розгляд справи без участі його представника.

Також у судовому засіданні суд оглянув оригінал розписки від 27.06.2019, копія якої долучена до позовної заяви.

У судовому засіданні 03.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 17.10.2024 та визнав явку ОСОБА_2 у наступне судове засідання обов`язковою.

16.10.2024 через систему Електронний суд від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій відповідач-1 повідомляє про неможливість взяти участь у судовому засіданні.

17.10.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні 17.10.2024 без участі представника відповідача-2.

У судовому засіданні 17.10.2024 суд оглянув оригінал розписки від 27.06.2019 та довіреності від 18.09.2018, копії яких долучені до позовної заяви.

Представник відповідача-2 у судове засідання 17.10.2024 не прибув, однак від представника відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні 17.10.2024 без участі представника відповідача-2.

Представники третіх осіб-1,2 у судове засідання не прибули. Про розгляд справи треті особи повідомлялися у встановленому процесуальним законом порядком.

У судовому засіданні 17.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі

Представник відповідача-1 проти позову заперечив та повідомив про понесення під час розгляду даної справи судових витрат, докази понесення яких будуть подані у строк встановлений ч.8 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні 17.10.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 червня 2019 року ним на підставі нотаріально посвідченої довіреності надано повноваження ОСОБА_4 проводити переговори з відповідачами, засновниками ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ", щодо придбання частки у Товаристві.

ОСОБА_4 було проведено переговори з власником ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" ОСОБА_2 , який діяв також від імені співвласниці ОСОБА_7 щодо придбання 51% частки у Статутному капіталі Товариства.

ОСОБА_4 було передано, а ОСОБА_2 отримано грошові кошти у розмірі 70 000,00 доларів США в якості авансу за передачу засновниками такої частки. При цьому було погоджено, що участь у Статутному капіталі передається учасниками Товариства наступними частинами: ОСОБА_2 - 25,5 %; ОСОБА_3 - 25,5 %.

Загальна сума грошових коштів, яка мала бути передана засновникам TOВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" у якості сплати за передачу 51% Статутного капіталу TOB "САННАКОД АУТСОРСИНГ" становить 350 000,00 доларів США.

Покупець мав намір завершити угоду протягом двох місяців, до 27.08.2019.

Про це ОСОБА_2 та ОСОБА_4 склали розписку від 27 червня 2019 року, яку ОСОБА_2 підписав від свого імені, а також від імені співвласниці ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" ОСОБА_3, з посиланням на її усне доручення.

Оскільки до вказаного у розписці строку сторони не уклали договір купівлі-продажу частки, аванс за таким неукладеним договором підлягає поверненню.

30.04.2021 ОСОБА_4 від імені позивача направив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 претензію, в якій зазначав, що сторони у строк, зазначений у розписці, не уклали договір купівлі - продажу частки Товариства з обмеженою відповідальністю "САННАКОД АУТСОРСИНГ" у розмірі 51%, а отже, аванс за таким неукладеним договором підлягає поверненню.

18.05.2021 зазначені вище претензії повернулись відправнику за закінченням терміну зберігання.

Позивач зазначає, що оскільки договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі "САННАКОД АУТСОРСИНГ" між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова сума у загальному розмірі 70000,00 дол. США є авансом, який підлягає поверненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 3% річних від суми неповернутого авансу, яка відповідно до розрахунку позивача за період з 19.05.2021 по 18.10.2021 становить 874,52 долари США.

Позиція відповідача-1

Відповідач-1 проти позову заперечив та вважає, що у задоволенні позову належить відмовити, в обґрунтування заперечень посилається на таке:

станом на 27.06.2019 (дату розписки) частки учасників у статутному капіталі ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" складали: ОСОБА_2 - 50%, ОСОБА_3 - 50%; ОСОБА_3 письмової довіреності Щербаненку С.В. на розпорядження своєю часткою у ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" не надавала;

відсутність письмового доручення від ОСОБА_3 на продаж своєї частки у Статутному капіталі ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" унеможливлює задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 зазначеної суми коштів;

розписка від 27.06.2019 не є за своєю правовою природою попереднім договором до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ";

ОСОБА_2 не був власником істотної участі у ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ", а тому не мав повноважень розпоряджатися істотною участю у розмірі 51% частки у статутному капіталі та укладати попередній договір про продаж істотної участі;

відсутність зобов`язань між сторонами унеможливлює стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів на підставі статті 571 ЦК України, якою визначено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком.

За таких обставин, відповідач-1 вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 згідно зі статтями 570, 571, 626 ЦК України та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70 000, 00 доларів США як авансу, а також 3% річних у сумі 874,52 долари США.

Позиція відповідача-2

ОСОБА_3 повністю заперечує та не визнає пред`явлені позовні вимоги, оскільки не є належним відповідачем у цій справі, а тому вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з неї солідарно 70000,00 доларів США та 3% річних у сумі 874,52 доларів США задоволенню не підлягають.

ОСОБА_3 стверджує, що не надавала відповідачу-1 довіреність на здійснення повноважень з продажу частки у ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ", що належить їй на праві власності.

Доказів, що ОСОБА_3 уповноважувала ОСОБА_2 на підписання розписки про одержання коштів за продаж її частки позивачем не надано, письмова довіреність на розпорядження своєю часткою у ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" від ОСОБА_3 відсутня.

Таким чином, відповідач-2 зазначає, що у позивача відсутнє право вимагати стягнення авансу з відповідачів, оскільки відповідач-1 не мав повноважень підписувати договір про відчуження істотної участі у ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ".

Позиція третьої особи-1

Під час розгляду справи у господарському суді ОСОБА_4 письмових пояснень на позов не подав.

Разом з тим, в наявних у матеріалах справи поясненнях ОСОБА_4 , поданих 13.01.2022 до Оболонського районного суду м. Києва, ОСОБА_4 зазначив, що він діючи від імені позивача та за погодженням з ним, на підставі довіреності № 385, посвідченої нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мельник Ю.О., здійснював переговори з власником ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" ОСОБА_2 щодо придбання 51 % частки у Статутному капіталі Товариства. 27.06.2019 у приміщені KFC за адресою: АДРЕСА_1 відбулась зустріч, на якій були присутні зі сторони ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , а з іншої сторони ОСОБА_2 , бухгалтер ОСОБА_9 та дві жінки, які йому не назвались. До м. Київ він прибув на потязі. Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 було передано грошові кошти, надані йому позивачем, а ОСОБА_2 отримано грошові кошти у розмірі 70 000,00 доларів США в якості авансу за передачу засновниками такої частки, про що свідчить розписка, надана суду позивачем. При цьому ним було погоджено, що участь у Статутному капіталі передається учасникам товариства наступними частинами: ОСОБА_2 - 25,5 %; ОСОБА_3 - 25,5 %, загальна сума, що мала бути передана засновникам товариства у якості оплати за 51% Статутного капіталу товариства становить 350000,00 доларів США. Сторони мали намір завершити угоду до 27.08.2019, про що було складено і йому вручено розписку від 27.09.2019, яку відповідач ОСОБА_2 підписав від свого імені, а також від імені співвласниці товариства ОСОБА_3 , з посиланням на її усне доручення. Після підписання розписки було встановлено, що відповідачі надали позивачу відомості про товариство, що не відповідають дійсності. У зазначений у розписці строк договір купівлі- продажу частки статутного капіталу не було укладено, а тому виникло питання повернення авансу в розмірі 70000,00 доларів США, який відповідачі відмовились повертати. 30.04.2021 третьою особою від імені позивача направлялись відповідачам електронні листи з проханням повернути аванс, які також були продубльовані на мессенджер ОСОБА_3 та бухгалтеру ОСОБА_9 . Цього ж дня, бухгалтер повідомила, що більше не працює у товаристві та переадресувала до відповідачів. Увечері цього ж дня на зв`язок вийшла ОСОБА_3 та почала погрожувати поліцією. 30 квітня 2021 року ОСОБА_4 від імені позивача направив відповідачам претензію, в якій йшлося про те, що сторони у строк, зазначений у розписці, не уклали договір купівлі-продажу частки Товариства, а отже, аванс за таким неукладеним договором підлягає поверненню. 18 травня 2021 року зазначені вище претензії повернулись за закінченню терміну зберігання.

Позиція третьої особи-2

Третя особа-2 пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову або відзивів не надала.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.06.2019 ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мельник Ю.О., 18.09.2018, зареєстровано в реєстрі за № 385 та ОСОБА_2 було складено розписку, відповідно до змісту якої: "Ця розписка підтверджує отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 70 000,00 дол США (сімдесят тисяч доларів США) від ОСОБА_4 (довірена особа покупця), у якості авансу за передачу засновниками товариства істотної участі, а саме 51 % у Статутному капіталі ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ". Участь у Статутному капіталі передається учасниками товариства наступними частинами: ОСОБА_2 - 25,5%, ОСОБА_3 - 25,5%. Загальна сума грошових коштів, яка має бути передана засновникам ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" у якості сплати за передачу 51% Статутного капіталу ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" становить 350 000,00 дол. США (триста п`ятдесят тисяч доларів США). Покупець має наміри завершити угоду на протязі 2х місяців, до 27 серпня 2019р. Партнерські зобов`язання сторін починають свою дію з моменту передачі/отримання авансу, а саме з 27.06.2019".

Розписка підписана ОСОБА_2 від свого імені, а також від імені ОСОБА_3 , з посиланням на її усне доручення та ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 . на підставі довіреності.

Копія розписки від 27.06.2019 та довіреності від 18.09.2018 містяться в матеріалах справи, та їх оригінали оглянуті судом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату складання розписки - 27.06.2019, учасниками (засновниками) ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ", з рівним розподілом часток є: ОСОБА_2 - 50% та ОСОБА_3 - 50%.

Згідно із матеріалів справи, до вказаного у розписці строку сторонами не було укладено договору купівлі-продажу частки ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ", що також підтверджено сторонами.

30.04.2021 представником позивача ОСОБА_4 на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були направлені претензії, в яких зазначено, що сторони у строк, зазначений у розписці, не уклали договір купівлі-продажу частки ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ", а тому, аванс за таким неукладеним договором підлягає поверненню. Однак, зазначені претензії не були отримані відповідачами та повернулися на адресу відправника, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Оскільки відповідачі грошові кошти позивачу не повернули, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 авансовий внесок у розмірі 70000,00 доларів США та 3% річних у сумі 874,52 долари США.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.08.2023 у справі №756/16112/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про стягнення авансу задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 70 000,00 доларів США, 3 % річних у розмірі 874,52 долари США, витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 350,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.04.2024 у справі №756/16112/21 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року - задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Провадження у справі у справі №756/16112/21 закрито, вказано позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Апеляційним судом заначено, що предметом позову у справі є стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 авансу у розмірі 70 000,00 дол. США, сплаченого за пропозицією купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" на підставі розписки від 27 червня 2019 року. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки позивач (покупець) зобов`язався купити частку в статутному капіталі ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ", як визначено в розписці, то цей договір стосується набуття корпоративних прав і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Частинами 1, 2 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 181 ГК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 167 ГК України (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У товаристві з обмеженою відповідальністю носіями корпоративних прав є засновники (учасники).

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Як підтверджено матеріалами справи, сторони не укладали договору відчуження частки у ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ". Докази протилежного сторони суду не надали.

Отже, отримавши гроші в забезпечення передачі частки у статутному капіталі ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" на користь позивача належної відповідачам частки у статутному капіталі Товариства, відповідачами не було здійснено у передбаченому законом порядку відчуження часток у статутному капіталі вказаного Товариства на користь позивача шляхом укладення договору продажу своєї частки у Товаристві.

Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 570 ЦК України, встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України встановлено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Таким чином, внесення завдатку, як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.

Оскільки договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова сума у загальному розмірі 70000,00 дол. США є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/45382/17.

Отже, у спірних правовідносинах, сплачені позивачем кошти, відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України - є авансом.

Враховуючи наведене та положення статті 570 ЦК України суд дійшов висновку про те, що вказана в розписці сума фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року №461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18), від 17.06.2021 у справі №711/5065/15-ц.

На підставі встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що грошові кошти у розмірі 70000,00 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу, оскільки договір-купівлі продажу частки не було укладено.

Доводи відповідача-1, що відсутність між сторонами зобов`язальних відносин унеможливлює стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів на підставі ст.571 ЦК України, суд вважає безпідставними, оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору (аналогічна позиці викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №711/5065/15-ц).

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача-1, що розписка не містить посилання на те, в чиїх саме інтересах діяв ОСОБА_4 та не містить посилання на довіреність від 18.09.2018, оскільки наявними у матеріалах справи доказами (зокрема, довіреність від 18.09.2018, розписка від 27.06.2019, пояснення ОСОБА_4 ) у їх сукупності підтверджуються обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявленого позову, а відповідач-1 у свою чергу, жодних доказів на спростування факту підписання ним розписки не надав. Крім того, зазначена розписка у судовому порядку відповідачами не оспорювалася та є чинною.

Водночас щодо вимог до відповідача-2 суд зазначає таке.

Як встановлено судом вище, засновниками (учасниками) ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ" (станом на дату складання розписки) був ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які особисто або через представника могли відчужити свої корпоративні права.

Під час підписання зазначеної розписки ОСОБА_2 діяв від свого імені, а також від імені ОСОБА_3 , з посиланням на її усне доручення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Згідно із статтею 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до ч.1 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошові кошти у сумі 70000,00 доларів США, які було отримано ОСОБА_2 , який діяв від свого імені, а також від імені ОСОБА_3 , з посиланням на її усне доручення.

У той же час, ОСОБА_3 , заперечує, що уповноважувала ОСОБА_2 на підписання розписки про одержання авансового платежу за продаж частки Товариства.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 авансу за передачу істотної участі у Статутному капіталі ТОВ "САННАКОД АУТСОРСИНГ", а також докази, що ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 діяти від її імені.

За встановлених обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 , приймаючи грошові кошти від ОСОБА_4 , діяв від свого імені та не був уповноважений на це ОСОБА_3 .

Згідно із статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Серед іншого, позовна заява повинна містити, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Виходячи з положень процесуального законодавства, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

У статті 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів, до яких звернуті позовні вимоги, є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

В силу ч.2 ст.48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 вказала на те, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов у даній справі пред`явлено до особи ОСОБА_3 , яка не порушувала права позивача, тобто до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові. Доводи, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог щодо солідарного стягнення суми авансу з ОСОБА_3 не знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст.2, 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів у розмірі 70000,00 доларів США, які отримано ним відповідно до розписки від 27.06.2019.

Суд враховує, що статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі №464/3790/16-ц зробила висновок, що "гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику".

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

За наведеного вище, заперечення відповідача-2 щодо вимоги позивача в іноземній валюті, оскільки позивач мав би заявити відповідну позовну вимогу у належній валюті - українській гривні, суд відхиляє як безпідставні.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 874,52 дол. США, суд встановив таке.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Суд враховує, що між сторонами існує грошове зобов`язання щодо повернення авансу, тому до спірних відносин застосовуються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Отже, у розумінні положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України Позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку суми процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що у постанові від 16 січня 2019 року по справі №464/3790/16-ц Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновками судів попередніх інстанцій у частині визначення 3 % річних у доларах США, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно зі розрахунку позивача сума 3 % річних за період з 19.05.2021 по 18.10.2021 становить 874,52 долари США.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із матеріалів справи, вимоги про повернення авансу не були отримані відповідачами та повернулися на адресу відправника 18.05.2021, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, з урахуванням приписів ч.2 ст.530 ЦК України, прострочення зобов`язання з повернення авансу починається з 26.05.2021, а відтак нарахування слід здійснювати саме з цієї дати.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 26.05.2021 по 18.10.2021 суд встановив, що обґрунтованою є сума 3% річних - 840,00 доларів США.

При цьому за встановлених судом вище обставин відсутності підстав для стягнення з відповідача-2 авансу, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 3% річних також задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 70000,00 доларів США та 3 % річних у розмірі 840,00 доларів США. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 70000,00 доларів США та 3 % річних у розмірі 840,00 доларів США.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати з розгляду справи покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) доларів США 00 (нуль) центів, 3 % річних у розмірі 840 (вісімсот сорок) доларів США 00 (нуль) центів та витрати по сплаті судового збору у розмірі 27990 (двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн 90 (дев`яносто) коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.10.2024.

Суддя С.О. Турчин