Рішення

від 22.10.2024 по справі 916/2971/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2971/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача Грищенко О.М.,

від відповідачів не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до Приватного підприємства Анастасія-Г та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 623550,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Анастасія-Г та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальному розмірі 623550,36 грн., в т.ч. 3% річних в сумі 23755,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 599794,56 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне. Так, позивач вказує , що 21 березня 2011 року між ТОВ Корпорація Агросинтез? та ПП Анастасія-Г укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9, згідно з яким постачальник зобов`язався у строки, зумовлені договором, поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (товар), а покупець - прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій). Також позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП Анастасія-Г взятого на себе грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21 березня 2011 року, у 2011 року ТОВ Корпорація Агросинтез? звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із ПП Анастасія-Г суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.11.2011 р. по 14.10.2011 р.

Як зазначає позивач, рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2011 року у справі № 34-16/17-3683-2011 позов ТОВ Корпорація Агросинтез? задоволено. Згідно з наказом ГСОО від 26.12.2011 по справі № 34-16/17-3683- 2011 підлягає стягненню із Приватного підприємства Анастасія-Г на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез? основний борг у сумі 704815,01 грн., пеня у сумі 17361,63 грн., штраф за порушення термінів оплати у сумі 454689,01 грн., штраф за порушення строків передачі оформленого екземпляру договору застави у сумі 37890,75 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 204419,18 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 14191,75 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу на суму 236,00 грн. Всього 1433603,33 грн.

Наразі позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. по справі № 34-16/17-3683-2011 здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення господарського суду, змінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 26.12.2011 року з Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез? (69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 3; код ЄДРПОУ 30345439) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38 офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872).

Як вказує позивач, відповідно до постанови Татарбунарського ВДВС у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.09.2023 року відкрито виконавче провадження № 72888518 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 34-16/17-3683-2011 від 26.12.2011 року про стягнення із ПП Анастасія-Г на користь ТОВ Компанія Ніко-Тайс суми коштів у загальному розмірі 1433603,33 грн.

За ствердженнями позивача, на сьогодні наказ Господарського суду Одеської області по справі № 34-16/17-3683- 2011 від 26.12.2011 р. не виконаний, в тому числі й зобов`язання ПП Анастасія-Г щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року не виконано, підтвердженням чому є, зокрема та не обмежуючись, достовірні (офіційні) дані із Автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до котрих розміщено та надано заявником до суду у відповідності до даних постанови про відкриття виконавчого провадження № 72888518.

Так, позивач зазначає, що у ТОВ Компанія Ніко-Тайс із врахуванням наявності ухвали ГСОО по справі № 34-16/17-3683-2011 від 29.04.2013 р. виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 р. за період існування боргу.

Також позивач вказує, що 30.04.2014 р. між ТОВ Корпорація Агросинтез? та ТОВ Компанія Ніко-Тайс було укладено угоду № 30-04/14-21 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), розділом 1 якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ Корпорація Агросинтез?) відступає новому кредитору (ТОВ Компанія Ніко-Тайс) право вимоги виконання Приватним підприємством Анастасія-Г (код ЄДРПОУ 34890552), що іменується надалі Боржник, зобов`язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року, у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов`язання згідно вказаного договору.

Між тим позивач зазначає, що відповідно до додаткових угод до угоди № 30-04/14-21 про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 30.04.2014 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), штрафу, пені, 3%річних, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року.

Таким чином, як вказує позивач, за наслідками укладеної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), штрафу, пені, 3% річних, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, у зв`язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року п. 2.2 угоди.

При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання ПП Анастасія-Г зобов`язань перед ТОВ Корпорація Агросинтез?, котрі виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року, між ТОВ Корпорація Агросинтез? та ОСОБА_2 21 березня 2011 року було укладено договір поруки, згідно з п. 3 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником грошових зобов`язань за основним договором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі включаючи сплату основного боргу з індексацією, процентів, неустойки, відшкодування збитків (об`єм поруки).

Як вказує позивач, 15 листопада 2012 року між ТОВ Корпорація Агросинтез? та ТОВ Компанія Ніко-Тайс було укладено угоду №15-11/12-180 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), розділом 1 якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ Корпорація Агросинтез?) відступає новому кредитору (ТОВ Компанія Ніко-Тайс) право вимоги виконання ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ) зобов`язання щодо сплати розміру основного боргу, пені, штрафу за порушення строків передачі оформленого екземпляру договору застави, штрафу за порушення термінів оплати, процентів за користування чужими грошовими коштами, набутих первісним кредитором на підставі договору поруки б/н від 21.03.2011 р., укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань ПП Анастасія-Г (код ЄДРПОУ 34890552) відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/7 від 21.03.2011 року та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року, у зв`язку із несплатою заборгованості та продовженням її існуванням в подальшому.

Наразі позивач зазначає, що на виконання умов даних угод (п. 4.1), ТОВ Корпорація Агросинтез? було передано ТОВ Компанія Ніко-Тайс перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ОСОБА_2 обумовленого зобов`язання. За угодою № 15-11/12-180 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, ТОВ Компанія Ніко-Тайс одержує право замість ТОВ Корпорація Агросинтез? вимагати від ОСОБА_2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цих угод. Таким чином позивач зазначає, що ТОВ Компанія Ніко-Тайс передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, та в свою чергу саме ТОВ Компанія Ніко-Тайс на підставі зазначеної угоди є кредитором як відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК210311/9 від 21.03.2011 р., так і при виконанні ОСОБА_2 зобов`язань згідно договору поруки б/н від 21.03.2011 р., укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань ПП Анастасія-Г (код ЄДРПОУ 34890552) відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 р.

Враховуючи те, що відповідачі не сплатили заборгованість, що виникла згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК210311/9 від 21 березня 2011 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.

При цьому позивач зазначає, що з врахуванням викладеного вище та у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП Анастасія-Г та ОСОБА_2 грошового зобов`язання на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 р. та договору поруки б/н від 21.03.2011 р., ТОВ Компанія Ніко-Тайс звернулося 03 листопада 2018 року до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із ПП Анастасія-Г та ОСОБА_2 суми донарахованих розміру 3% річних за період із 02.10.2011 року по 30.11.2016 року, інфляційних втрат за період із жовтня 2011 року по лютий 2014 року. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 р. по справі № 916/2497/18 частково задоволено позовні вимоги ТОВ Компанія Ніко-Тайс до ПП Анастасія-Г та ОСОБА_2 про стягнення донарахованого розміру 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року та договору поруки б/н від 21.03.2011 року.

Як вказує позивач, у відповідності до вказаного вище рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 року по справі № 916/2497/18, враховуючи наявність зі сторони відповідачів прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахування передбачених договором та законом відповідні нарахування обмежились (в подальшому не були застосовані позивачем у жодних із позовних вимог та рішеннях), такими нарахуваннями та датами: 3% річних із 02.10.2011 року по 30.11.2016 року на суму заборгованості у розмірі 704815,01 грн.; інфляційних втрат із жовтня 2011 року по лютий 2014 року на суму заборгованості у розмірі 704815,01 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Журида Сергія Миколайовича від 19.02.2019 року відкрито виконавче провадження № 58428720 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 р. по справі № 916/2497/18 про стягнення із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс інфляційних втрат у сумі 4184,84 гривні, 3% річних у розмірі 48487,41 грн., всього 52672,25 грн.

При цьому позивач зауважує, що відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 року по справі № 916/2497/18 задоволено заяву ТОВ Компанія Ніко-Тайс про заміну сторони (боржника) по справі № 916/2497/18 під час примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 року по справі №916/2497/18, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 р. по справі № 916/2497/18, котре набрало законної сили. Зокрема, як вказує позивач, здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, фактично змінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні № 58428720 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 р. по справі № 916/2497/18 з ОСОБА_2 на боржника правонаступника - ОСОБА_1 .

Між тим позивач вказує, що відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни від 29.03.2024 р. замінено сторону виконавчого провадження № 58428720 щодо примусового виконання наказу ГСОО від 01.02.2019 р. по справі №916/2497/18 з ОСОБА_2 на боржника правонаступника ОСОБА_1 . За ствердженнями позивача, на сьогодні наказ Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 р. по справі № 916/2497/18 не виконаний.

Наразі позивач зазначає, що наказ Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 року по справі № 916/2497/18 не виконаний, підтвердженням чому є, зокрема та не обмежуючись, достовірні (офіційні) дані із Автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до котрих розміщено та надано заявником до суду у відповідності до даних постанови про відкриття ВП № 58428720. Також позивач додає, що із врахуванням викладеного вище та у зв`язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП Анастасія-Г та ОСОБА_2 грошового зобов`язання на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року та договору поруки б/н від 21.03.2011 року, 05 червня 2023 року ТОВ Компанія Ніко-Тайс звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із ПП Анастасія-Г та ОСОБА_2 суми донарахованих розміру 3% річних за період із 01.12.2016 року по 17.05.2023 року, інфляційних втрат за період із лютого 2014 року по грудень 2014 року. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.08.2023 року по справі № 916/2593/23 позовні вимоги ТОВ Компанія Ніко-Тайс задоволено у повному обсязі. При цьому позивач звертає увагу на те, що у відповідності до вказаного вище рішення суду від 18.08.2023 р. по справі № 916/2593/23 нарахуваннями та датами є наступні: 3%-річних 17 травня 2023 року на суму заборгованості у розмірі 704815,01 грн.; інфляційні втрати грудень 2014 року на суму заборгованості у розмірі 704815,01 грн. При цьому ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 року по справі № 916/2593/23 здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, фактично змінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні № 72897839 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2593/23 від 08.09.2023 року з ОСОБА_2 на боржника правонаступника ОСОБА_1 .

Таким чином позивач зазначає, що ТОВ Компанія Ніко-Тайс є належним кредитором Приватного підприємства Анастасія-Г та ОСОБА_1 щодо виконання ними грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року та договору поруки б/н від 21.03.2011 року, набутих та належних кредитору на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2011 року у справі № 34-16/17-3683-2011, від 08.01.2019 року по справі № 916/2497/18 та від 18.08.2023 року по справі № 916/2593/23, а також всіма іншими додатковими правами як кредитора у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням боржниками/відповідачами відповідного грошового зобов`язання на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року та договору поруки б/н від 21.03.2011 року із врахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 року по справі № 916/2497/18 та ухвали Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 року по справі № 916/2593/23.

Також позивач звертає увагу на те, що законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Так, позивач вказує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Між тим позивач додає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, при цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 р., що встановлено рішеннями Господарського суду Одеської області від 14.12.2011 р. по справі № 34-16/17-3683-2011, від 08.01.2019 р. по справі № 916/2497/18, від 18.08.2023 р. по справі № 916/2593/23, позивач вважає, що у нього існує право нарахування інфляційних втрат за період з січня 2015 року по квітень 2018 року та 3% річних за період з 18.05.2023 р. по 01.07.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2971/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 31.07.2024 р. о 12:00 год.

08.07.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 26172/24), згідно якого заявник просить суд всі судові засідання по справі № 916/2971/24 призначити до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника компанії адвоката Грищенка О.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс про участь у підготовчому засіданні суду у даній справі № 916/2971/24, яке призначене на 31.07.2024 р. о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

31.07.2024 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необхідності отримати відповіді на запити, які є доказами до відзиву на позовну заяву (вх. № 28741/24).

Також 31.07.2024 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28742/24), в якому відповідач проти заявленого позову заперечує. В обґрунтування заперечень відповідач-2 зазначає, що 20 жовтня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було розірвано шлюб (рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.10.2017 р., справа № 515/1446/17 ). При цьому ОСОБА_1 зазначає, що з 2017 року до 2021 року (до дня смерті ОСОБА_2 ) останні разом не проживали, та не вели разом господарство. Також відповідач-2 вказує, що після смерті ОСОБА_2 ним прийнято рішення подати заяву про отримання спадщини за законом, так як колишня дружина не залишила заповіт, а діти не мали наміру приймати спадщину. Разом з тим, посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, ч. 2 ст. 1223, ст.ст. 1268, 1270, 1298 ЦК України, ОСОБА_1 зазначає, що не може бути правонаступником щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 р. у зв`язку з тим, що ним не було отримано свідоцтво про право на спадщину та не була надіслана відмова від нотаріуса щодо спадкування за законом. Також відповідач-2 вказує, що для спадкування за законом четвертої черги спадкоємців ним не було встановлено факту проживання однією сім`єю з колишньою дружиною ОСОБА_2 .

Так, розгляд справи в підготовчому засіданні 31.07.2024 р. о 12:00 год. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 р. підготовче засідання призначено на 21 серпня 2024 р. о 16:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2024 р. відкладено підготовче засідання на 03.09.2024 р. з огляду на неявку представників відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2971/24 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 24 вересня 2024 р. о 15:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24 вересня 2024 р. відкладено розгляд справи на 01.10.2024 р. з огляду на неявку представників відповідачів.

Судове засідання, призначене на 01.10.2024 р. о 12:00 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2024 р. розгляд справи призначено в засіданні суду на 22 жовтня 2024 року об 11:00 год.

Відповідач-1 Приватне підприємство Анастасія-Г відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 р. у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду, господарським судом відповідачі також викликалися через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідачів при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем-1 відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

21.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез (постачальник) та Приватним підприємством Анастасія-Г (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 (договір), згідно з п. 1.1 якого в строки, зумовлені договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов`язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено специфікації, а саме:

- специфікацію № 1 від 21.03.2011 р., в якій сторонами погоджено товар, що підлягає поставці; кількість; ціну за одиницю; загальну вартість; дату поставки; умови та місце поставки; строки оплати;

- специфікацію № 2 від 04.05.2011 р., в якій сторонами погоджено товар, що підлягає поставці; кількість; ціну за одиницю; загальну вартість; дату поставки; умови та місце поставки; строки оплати.

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез (постачальник) та Приватним підприємством Анастасія-Г (покупець) 15 квітня 2011 року було укладено Додаткову угоду № 1 договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2011 р. по справі № 34-16/17-3683-2011, яке набрало законної сили 26.12.2011 р., позовні вимоги ТОВ Корпорація Агросинтез задоволено частково, стягнуто з ПП Анастасія-Г 704815,01 грн. основного боргу, 17361,63 грн. пені, 454689,01 грн. штрафу за порушення термінів оплати, 37890,75 грн. штрафу за порушення строків передачі оформленого екземпляру договору застави, 204419,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 14191,75 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

26.12.2011 р. на виконання вказаного рішення суду від 14.12.2011 р. видано відповідний наказ.

15.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) № 15-11/12-37, згідно з п. 1.1 якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством Анастасія-Г (код ЄДРПОУ 34890552), що іменується надалі боржник, зобов`язання щодо сплати розміру заборгованості, набутих первісним кредитором на підставі рішення Господарського суду Одеської області по справі № 34-16/17-3683-2011 від 14 грудня 2011 року, що вступило в законну силу, наказу Господарського суду Одеської області по справі 34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року. За цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. здійснено заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 26.12.2011 р. по справі № 34-16/17-3683-2011 ТОВ Корпорація Агросинтез його правонаступником ТОВ Компанія Ніко-Тайс. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження стала угода про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-19 ЦК України) від 15.11.2012 р. №№ 15-11/12-37.

21.03.2011 р. між ОСОБА_2 (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез (кредитор) укладено договір поруки б/н (договір поруки) з метою забезпечення виконання боржником, який зазначений у п. 2 цього договору поруки, грошових зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору (основний договір) (п. 1 договору поруки).

Боржником є Приватне підприємство Анастасія-Г, що знаходиться за адресою: 68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Сонячна, 21, код ЄДРПОУ 34890552 (п. 2 договору поруки).

Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником грошових зобов`язань за основним договором у тому ж обсязі, що і боржник, у т.ч. включаючи сплату основного боргу з індексацією, процентів, неустойки, відшкодування збитків (об`єм поруки) (п. 3 договору поруки).

Поручитель зобов`язується при невиконанні боржником грошового зобов`язання за основним договором сплатити кредитору протягом трьох днів з дня пред`явлення йому вимоги при будь-яких обставинах усі суми, належні йому (кредитору) по основному договору. Причини невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за цим договором (п. 4 договору поруки).

Поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 5 договору поруки).

15.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) № 15-11/12-180, згідно з п. 1.1 якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ОСОБА_2 зобов`язання щодо сплати розміру основного боргу, пені, штрафів, процентів за користування чужими грошовими коштами, набуте Первісним кредитором станом на 14.10.2011 р. на підставі договору поруки, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань ПП Анастасія-Г відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/7 від 21.03.2011 р. та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 р.

30.04.2014 р. між ТОВ Корпорація Агросинтез (первісний кредитор) та ТОВ Компанія Ніко-Тайс (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) № 30-04/14-21, згідно п.1.1 якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПП Анастасія-Г зобов`язання щодо сплати розміру заборгованості індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних втрат, набуте первісним кредитором на підставі договору у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов`язання згідно договору.

У зв`язку з укладанням угод про заміну сторони у зобов`язанні оформлено акти прийому-передачі документів від 15.11.2012 р. та від 30.04.2014 р., а також письмові повідомлення, якими боржника та поручителя сповіщено про заміну сторони у зобов`язаннях за договором та Договором поруки.

Зі змісту рішення та ухвали суду по справі № 34-16/17-3683-2011 вбачається, що предметом спору по ній було стягнення заборгованості за договором у вигляді основного боргу, а також пені, штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами.

При цьому, як встановлено судом, у зв`язку з невиконанням рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2011 р. по справі № 34-16/17-3683-2011, а також те, що в ньому питання щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не розглядалось, у листопаді 2018 року ТОВ Компанія Ніко-Тайс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому (з урахуванням уточнень) просило притягнути ПП Анастасія-Г та ОСОБА_2 до солідарної відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України та нарахованої для 3% річних за період з 02.10.2011 р. по 30.11.2016 р., а для інфляційних втрат за період з жовтня 2011 р. по лютий 2014 р. включно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 року по справі № 916/2497/18 позов ТОВ Компанія Ніко-Тайс задоволено частково, стягнуто солідарно з ПП Анастасія-Г та ОСОБА_2 на користь ТОВ Компанія Ніко-Тайс 4184,84 грн. інфляційних втрат, 48487,41 грн. 3% річних; в решті позову відмовлено. Також вказаним рішенням суду стягнуто з відповідачів по 397,29 грн. судового збору.

В подальшому, рішенням Господарського суду Одеської області від 18.08.2023 року по справі № 916/2593/23 позов ТОВ Компанія Ніко-Тайс задоволено повністю; стягнуто солідарно з ПП Анастасія-Г та ОСОБА_2 на користь позивача 136292,40 грн. 3% річних та 174380,57 грн. інфляційних, а також стягнуто з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 року по справі № 916/2497/18 замінено боржника по справі №916/2497/18 під час примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 по справі № 916/2497/18, котре набрало законної сили, в тому числі й у виконавчому провадженні № 58428720 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18, з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на правонаступника боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

При цьому ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 року по справі № 916/2593/23 замінено боржника під час примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2593/23 від 08.09.2023 року, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.08.2023 року по справі № 916/2593/23, у виконавчому провадженні № 72897839 про стягнення із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40 офіс 315; код ЄДРПОУ 38039872): 136292 гривні 40 коп. сплати 3% річних та 174380 гривень 57 коп. інфляційних, - з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в межах вартості майна, отриманого ОСОБА_1 у спадщину від ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України заміна сторони у зобов`язанні є можливою в двох випадках: а) в разі загального правонаступництва (спадкування, реорганізації юридичної особи); б) в разі окремого (сингулярного) правонаступництва - на підставі договору.

За приписами ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Виходячи зі змісту процесуального законодавства, - процесуальне правонаступництво це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи. Таким чином, підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або інших, встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав та обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дозволяючи заміну сторони (як універсальне, так і сингулярне правонаступництво) у встановленому порядку, законодавець визнає, що вона як така не суперечить публічним інтересам у сфері судочинства та приватним інтересам сторін.

Правова оцінка законності відступлення права вимоги на стадії виконання судового рішення про стягнення грошей має ґрунтуватися на тому, що: будь-які ризики для боржника, пов`язані із відступленням права вимоги за грошовим зобов`язанням та стягненням відповідних сум як санкцій за його порушення, відсутні, оскільки вимога є безспірною в силу рішення суду, що набрало законної сили; обмеження права кредитора на вільне розпорядження своїм безспірним правом вимоги в статусі стягувача у публічно-правових відносинах виконавчого провадження не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності, які в зобов`язальному праві відіграють першорядне значення, що випливає із змісту частини третьої статті 509 ЦК України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11- рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, та не обмежуючись, у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №5011-33/18786-2012, постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №327/378/16-ц, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №2-н-148/09 тощо.

При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Відтак, ТОВ Компанія Ніко-Тайс є належним кредитором Приватного підприємства Анастасія-Г та ОСОБА_1 щодо виконання ними грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 року та договору поруки б/н від 21.03.2011 року, набутих та належних кредитору на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2011 року у справі № 34- 16/17-3683-2011, рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 р. по справі № 916/2497/18 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.08.2023 р. по справі № 916/2593/23 у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням боржниками/відповідачами відповідного грошового зобов`язання на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК210311/9 від 21.03.2011 р. та договору поруки б/н від 21.03.2011 р. із врахуванням ухвал Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 р. по справі № 916/2497/18 та від 13.06.2024 р. по справі № 916/2593/23.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходить права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами існують господарські зобов`язання, які виникли в зв`язку з неналежним виконанням договору і укладанням письмових договору поруки та угод про заміну сторони у зобов`язанні.

Матеріали справи свідчать, що ні відповідач-1, ні відповідач-2, не сплатили стягнутий рішенням суду основний борг за договором у розмірі 704815,01 грн.

Враховуючи викладене, відсутність в матеріалах справи доказів оплати стягнутого рішенням суду основного боргу за договором у розмірі 704815,01 грн., те, що відповідачі згідно зі ст. 554 ЦК України та п. 5 договору поруки відповідають як солідарні боржники, а також те, що в рамках провадження по справі № 34-16/17-3683-2011 питання щодо стягнення грошових сум, передбачених ст. 625 ЦК України, не ставилось, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ Компанія Ніко-Тайс, набувши права кредитора в установленому порядку, цілком правомірно просить солідарно стягнути з ПП Анастасія-Г та ОСОБА_1 3% річних в сумі 23755,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 599794,56 грн.

Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних за період з 18.05.2023 по 01.07.2024 та інфляційних втрат за період із січня 2015 року по квітень 2018 року, судом встановлено, що вказані розрахунки за обрані позивачем періоди прострочення не суперечать чинному законодавству та є вірними. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 599794,56 грн. та 3% річних в розмірі 23755,80 грн. При цьому здійснені позивачем розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних відповідачами не оспорено.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до Приватного підприємства Анастасія-Г та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 623550,36 грн. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що рішення суду відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до Приватного підприємства Анастасія-Г та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 623550,36 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ солідарно з Приватного підприємства Анастасія-Г (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Сонячна, буд. 21; код ЄДРПОУ 34890552) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38039872) 3% річних у розмірі 23755/двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять/грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 599794/п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири/грн. 56 коп.

3.СТЯГНУТИ з Приватного підприємства Анастасія-Г (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Сонячна, буд. 21; код ЄДРПОУ 34890552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38039872) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3741/три тисячі сімсот сорок одна/грн. 31 коп.

4.СТЯГНУТИ з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38039872) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3741/три тисячі сімсот сорок одна/грн. 31 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2024 р.

Суддя В.С. Петров