РІШЕННЯ
Іменем України
15 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1401/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а; код 02910114) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10; код 38621185) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код 43173325) 03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43 (адреса для листування)Відповідачі: 1. фізична особа підприємець Пилипенко Сергій Володимирович (ІПН НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 2. Державний професійно-технічний навчальний заклад Ічнянський професійний аграрний ліцей (код 33380434) 16703, м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області, вул. Травнева, 2про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії
за участі представників сторін:
від позивачів: Помаз В.М. предст. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (в порядку самопредставництва)
відповідачів: не з`явилися
В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Сидоренко Ю.К.
ВСТАНОВИВ:
11 жовтня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи підприємця Пилипенка Сергія Володимировича та Державного професійно-технічного навчального закладу Ічнянський професійний аграрний ліцей про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2023 (суддя М.П.Ноувен) постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
підготовче засідання призначити на 14 листопада 2023 року;
відповідачам, відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, якщо такі докази не надані прокурором; одночасно надіслати прокурору та позивачу: копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання;
прокурору та позивачам, відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.
30.10.2023 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення від 27.10.2023 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зі змісту яких вбачається, що позивач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.
Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачі не скористались.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 постановлено зупинити провадження у справі № 927/1401/23 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 917/1173/22 та опублікування повного тексту постанови.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 постановлено провадження у справі № 927/1401/23 поновити; підготовче засідання призначити на 04 липня 2024 на 12:00.
Листом від 02.07.2024 № 927/1401/23/855/24 Господарського суду Чернігівської області учасники справи були повідомлені про те, що у зв`язку зі звільненням згідно рішення Вищої ради правосуддя від 02.07.2024 судді Ноувен М.П. у відставку дана справа буде передана для повторного автоматизованого розподілу; про подальший рух справи сторін буде повідомлено відповідною ухвалою суду.
На підставі розпорядження від 08.07.2024 № 02-01/114/24 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/1401/23 був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/1401/23, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2024 постановлено:
прийняти до розгляду справу № 927/1401/23 за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Пилипенка Сергія Володимировича та Державного професійно-технічного навчального закладу Ічнянський професійний аграрний ліцей про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії;
підготовче засідання призначити на 06 серпня 2024 року;
повідомити прокурора та позивачів про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;
повідомити відповідачів про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;
проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
Ухвала суду від 15.07.2024 була направлена учасникам справи (окрім відповідача-1) до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 15.07.2024 13:50.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.07.2024 є такою, що отримана адресатами 15.07.2024.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 06.08.2024 підготовчому засіданні позивачі та відповідач-2 не скористались.
17.07.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 17.07.2024 відповідача-2 про розгляд справи за відсутності його повноважного представника за наявними в матеріалах справи документами.
В матеріалах справи відсутні відомості про направлення відповідачу-1 ухвали від 15.07.2024 з повідомленням про дату, час і місце підготовчого засідання на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (16703, м. Ічня Ічнянського району Чернігівської області, вул. Воскресінська, 246).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2024 постановлено:
призначити підготовче засідання на 10 вересня 2024 року;
повідомити позивача Міністерство освіти і науки України про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;
повідомити відповідачів про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.
Ухвала суду від 06.08.2024 була направлена позивачу Міністерству освіти і науки України та відповідачу-2 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 07.08.2024 13:11.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.08.2024 є такою, що отримана адресатами 07.08.2024.
Ухвала суду від 06.08.2024, що направлялась відповідачу-1 на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (16703, м. Ічня Ічнянського району Чернігівської області, вул. Воскресінська, 246), отримана адресатом 12.08.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 009 499 712 41.
22.08.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення від 09.08.2024 № 14.1/313-24 Міністерства освіти і науки України, якими позивач підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити; одночасно Міністерство просить розгляд справи здійснити за відсутності його повноважного представника.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2024 постановлено:
продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;
закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26 вересня 2024 року;
викликати для участі в судовому засіданні, зокрема, представника Міністерства освіти і науки України в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;
викликати для участі в судовому засіданні фізичну особу підприємця Пилипенка Сергія Володимировича (або його повноважного представника) та представника Державного професійно-технічного навчального закладу Ічнянський професійний аграрний ліцей в якості відповідачів. Повідомити відповідачів, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
Ухвала суду від 10.09.2024 була направлена позивачу Міністерству освіти і науки України та відповідачу-2 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 11.09.2024 17:19.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 10.09.2024 є такою, що отримана адресатами 12.09.2024.
Ухвала суду від 10.09.2024 отримана відовідачем-1 17.09.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 009 622 240 05.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 26.09.2024 судовому засіданні Міністерство освіти і науки України та відповідачі не скористались.
В судовому засіданні 26.09.2024 оголошено перерву до 15.10.2024 до 09 год. 00 хв.
Ухвалою від 26.09.2024 суд повідомив відповідачів про призначення судового засідання на 15.10.2024 о 10:00.
У судовому засіданні 15.10.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
За результатами проведеного 09.04.2021 електронного аукціону UA-PS-2021-03-18-000093-2 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), фізичною особою підприємцем Пилипенком Сергієм Володимировичем (орендар) та Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (балансоутримувач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 13/16-21 від 11.05.2021.
Відповідно до п. 1.1. розділу II Договору Орендодавець і балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення, площею 70,8 м2 в будівлі їдальні, прибудованої до гуртожитку, розташованої за адресою вул. Воскресінська, 23, м. Ічня, Чернігівська область, що обліковується на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей».
Згідно п. 7 розділу І Договору (Цільове призначення майна) майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря, якщо Майно: не використовується у діяльності закладу протягом більш як три роки (використовується, якщо Майно передано в оренду на аукціоні і об`єктом оренди є майно, передбачене пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, але на таке Майно поширюється виняток, передбачений абз.10 п.29 Порядку).
Орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання Акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. (п.2.2 Розділу ІІ Договору).
Згідно п. 9.1 розділу І Договору оренди місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 49,49 грн.
Пунктом 16 розділу І Договору оренди передбачено співвідношення розподілу орендної плати 50% - балансоутримувачу та 50% державному бюджету.
У п.п. 4.1, 4.3 розділу II Договору оренди передбачено, що у разі припинення договору Орендар зобов`язаний, зокрема звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем Акта повернення з оренди майна.
Пунктом 12.1. (1) розділу II Договору оренди передбачено, що цей договір укладено на строк, визначений у п. 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами.
Відповідно до п. 12.1 розділу І Договору строк договору становить 5 років з дати набрання чинності цим договором.
Згідно Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.05.2021, на виконання договору оренди нерухомого майна від 11.05.2021 № 13/16-21 Балансоутримувач - ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» передав, а Орендар ФОП Пилипенко C.B., прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності: нежитлові приміщення площею 70,8 м2 в будівлі їдальні прибудованої до гуртожитку, розташованої за адресою: вул. Воскресінська, 23, м. Ічня Чернігівської області, що обліковується на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей».
Згідно витягу із Реєстру суб`єктів освітньої діяльності Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей», належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, форма власності - державна.
Основним видом діяльності ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (ЄДРПОУ 33380434) за КВЕД є: 85.32 Професійно-технічна освіта. Додаткова: 85.31 Загальна середня освіта.
Відповідно до офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України, в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться жодні відомості про здійснення освітньої діяльності ФОП Пилипенком C.B.
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП Пилипенко C.B., згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, є 68.31 «агентства нерухомості», тобто орендар не провадить навчальної та/або освітньої діяльності та не надає освітні послуги.
На вивісці, розміщеній на вхідних дверях орендованого приміщення їдальні ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» зазначена інформація про «Агентство нерухомості» та види послуг, зокрема проведення геодезичних та землевпорядних робіт: розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі; розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки; розроблення технічної документації щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки; проведення топографічної зйомки земельної ділянки; проведення кадастрової зйомки земельної ділянки; встановлення меж земельної ділянки на місцевості; формування витягу з кадастру (ДЗК); виготовлення обмінного файлу.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що Договір оренди № 1р/16-21 від 11.05.2021 не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 80 Закону України «Про освіту» (у редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки об`єкт оренди використовується для провадження господарської діяльності не пов`язаної з цільовим призначенням освітнього закладу, без мети надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Відтак, за доводами прокурора, існують підстави для визнання договору оренди недійсним згідно статей 203, 215 ЦК України, як наслідок, об`єкт оренди підлягає звільненню відповідачем 1 та поверненню балансоутримувачу.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Наведені правові висновки узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Прокурор вважає, що інтереси держави в даній справі полягають у недопущенні незаконного, нецільового використання приміщення закладу освіти, загрозі збереження його матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку здобувачів освіти; порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна освітнього закладу має наслідком порушення інтересів держави в сфері освіти.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Підпунктом 89 п. 4 вказаного Положення Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належить до сфери його управління та згідно пп. 3 п. 5 Положення - контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління.
Згідно п. 2.2 Статуту, Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей» є юридичною особою, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерству освіти і науки України.
До майна ліцею належить, зокрема, нерухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закріплюється за ліцеєм на праві оперативного Управління і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилучення або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, крім передбачених законодавством випадків. Ліцей несе відповідальність за і збереження та ефективне використання закріпленого на праві оперативного управління майна (п. 7.11 Статуту).
Отже, Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей» є закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної форми власності, підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, за яким на праві оперативного управління закріплюються будівлі, споруди, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно, з метою забезпечення статутної діяльності закладу вищої освіти (освітньої, наукової та культурно-просвітницької діяльності).
Міністерство освіти і науки України як уповноважений орган управління в межах його компетенції, зокрема здійснює контроль за фінансово- господарською діяльністю ліцею.
Окрім того, Міністерство освіти і науки України як власник має повний комплекс прав та обов`язків щодо спірного майна
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Міністерства освіти і науки України. Так, листом від 02.08.2023 № 54-75-5244вих-23 Міністерство освіти і науки України повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства про освіту при укладенні оскаржуваного Договору оренди та необхідність вжиття заходів до їх усунення.
Згідно відповіді Міністерства освіти і науки України від 08.08.2023 № 1/11706-23, Міністерство у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача 1 як органу, який здійснює управління спірним майном, і в разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктом управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.
Пунктом 32 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують контроль за використанням орендованого державного майна.
За статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).
Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (затверджене наказом ФДМ України від 12.08.2019 № 810) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник прав та обов`язків РВ ФДМ України по Чернігівській області) є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику в сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема, державної політики в сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Основним завданнями регіонального відділення є, зокрема, здійснення контролю в сфері передачі державного майна в оренду та користування.
З урахуванням наведеного, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику в сфері оренди, використання та управління об`єктами державної власності.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, листом від 02.08.2023 № 54-75-5224ВИХ-23, повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем та відповідачами спірного договору оренди, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, насамперед звернення з позовом до суду про визнання спірного договору недійсним та повернення нежитлового приміщення балансоутримувачу.
Регіональне відділення, на звернення прокурора, листом від 08.08.2023 № 51-04.03-13484 повідомило прокурора, що оспорюваний договір укладений з дотриманням порядку, передбаченого чинним законодавством, а тому підстави для звернення до суду про визнання цього договору недійсним відсутні.
У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.
Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Отже, не підтримання компетентним органом позову, поданим в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним спірного договору та про зобов`язання звільнити орендоване приміщення.
За висновком суду, прокурором належним чином обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в спірних правовідносинах в особі позивачів 1 та 2.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єктами оренди за цим Законом є: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об`єктами оренди єдині майнові комплекси: діючих закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету.
Нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно із складу єдиного майнового комплексу, забороненого до оренди, може бути об`єктом оренди, якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу (ч. 3 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі Порядок), передбачено, що не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди: майно закладів освіти.
Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.
Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 6 ст. 15 Закону України "Про освіту" заклади професійної (професійно-технічної) освіти здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації осіб за кошти державного та/або місцевих бюджетів, а також за угодами з підприємствами, установами, організаціями, окремими фізичними та/або юридичними особами.
Позивач 2 не підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що спірний договір є правомірним, об`єкт оренди не використовувався за призначенням Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ічнянський професійний аграрний ліцей» більше 5 років і листом від 03.06.2020 №1/11-7302 Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди державного майна за адресою м. Ічня, вул.Воскресінська,23.
У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Положення підпункту 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» та пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, якими передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально- виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі та щодо можливості передачі в оренду майна закладу освіти, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів відповідно, мають застосовуватись лише в контексті норм ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто, за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, виключно який відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України уповноважений приймати закони. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин, коло яких визначено у ст. 92 Конституції України.
Вища юридична сила закону полягає в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
У даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст. 80 Закону України «Про освіту», як спеціального закону у питаннях регулювання правового режиму використання майна закладу освіти та правового акту, який має вищу юридичну силу, ніж норми Порядку.
Позиція щодо необхідності застосування норм правового акту вищої юридичної сили у разі невідповідності правового акту правовому акту вищої юридичної сили викладена у постанові Верховного суду від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17 (п. 33), від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних оcіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності відповідача-1 є: агентства нерухомості; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; друкування іншої продукції; роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; інші види видавничої діяльності; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Іетеренет.
Матеріалами справи підтверджується, що майно передано в оренду для розміщення агентства нерухомості «Ваш дім» та надання послуг з проведення геодезичних та землевпорядних робіт.
Тобто мета використання орендованого майна не відповідає меті освітнього (навчально-виховного чи наукового) призначення.
Усупереч вищенаведених вимог законодавства у п. 7.1 "Цільове призначення майна" договору №13/16-21 від 11.05.2021 визначено, що майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням як виключення, передбачене абзацом 10 пункту 29 Порядку.
Жодних умов про можливість використання орендованого майна для навчально-виховного процесу оспорюваний договір не містить.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17, постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2021р. у справі №917/782/20.
Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти. Таким чином, нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом приміщень для навчального процесу не надає права передавати їх в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу.
Таким чином, оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", оскільки за його умовами в оренду передається державне (комунальне) майно для використання за будь-яким цільовим призначенням, замість пов`язаним із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги що об`єкт оренди використовується не за освітнім призначенням та в цілях не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, та всупереч законодавства України, цільовим призначенням визначено "будь-яким цільовим призначенням", договір укладено з порушенням чинного законодавства.
Суд вважає, що Прокурором доведено порушення вимог законодавства в процесі укладення договору оренди, а також порушення інтересів Позивачів, що в силу положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто має право звернутись до суду з негаторним позовом.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17).
Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Прокурор звернувся до суду з позовною вимогою про зобов`язання відповідача-1 повернути спірні приміщення, тобто фактично просить усунути перешкоди у здійсненні державою права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки суд визнав спірний договір оренди недійсним, суд доходить висновку, що відповідач-1 немає правомірних підстав для користування спірними приміщеннями, а відтак повинен їх звільнити.
Отже, позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-1 повернути спірні приміщення також підлягає задоволенню.
Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача 1 підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору; з відповідача 2 підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи підприємця Пилипенка Сергія Володимировича та Державного професійно-технічного навчального закладу Ічнянський професійний аграрний ліцей про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.05.2021р. №13/16-21, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325), фізичною особою підприємцем Пилипенком Сергієм Володимировичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (код ЄДРПОУ 33380434).
Зобов`язати фізичну особу - підприємця Пилипенка Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Державному професійно-технічному навчальному закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (16703, м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області, вул. Травнева, 2, код ЄДРПОУ 33380434) нежитлове приміщення площею 70,8 м2 в будівлі їдальні прибудованої до гуртожитку, розташованої за адресою: вул. Воскресінська, 23, м. Ічня, Чернігівська область, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Пилипенка Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 2684 грн 00 коп. судового збору.
Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (16703, м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області, вул. Травнева, 2, код ЄДРПОУ 33380434) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 2684 грн 00 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2024.
Суддя А.С.Сидоренко
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2024 |
Оприлюднено | 28.10.2024 |
Номер документу | 122569123 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними оренди |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Сидоренко А.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні