Ухвала

від 15.10.2024 по справі 910/13574/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13574/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

позивача - Котової Ю. І. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Солюшен"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024

(суддя Спичак О. М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024

(головуючий Корсак В. А., судді: Євсіков О. О., Алданова С. О.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Солюшен"

2. Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання припиненими трудових відносин і зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Солюшен" (далі - Товариство, відповідач 1) та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - РДА, відповідач 2) про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання РДА вчинити дії, а саме внести зміни до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про припинення трудових відносин між останнім і позивачем.

2. На обґрунтування позовних вимог послався на те, що Товариство не виконало вимоги трудового законодавства та не здійснило дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора цього товариства, чим порушило його права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. ОСОБА_1 призначений на посаду директора Товариства на підставі рішення загальних зборів Товариства від 27.01.2023.

4. 03.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до загальних зборів Товариства із заявою про звільнення його з посади директора за власним бажанням з 18.07.2023 на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Цього ж дня підписав наказ № 3 про скликання загальних зборів учасників на 10.08.2023 за адресою місця знаходження Товариства (04071, м. Київ, вул. Спаська, 5) і направлення учасникам повідомлення про їх скликання.

5. 03.07.2023 ОСОБА_1 направив усім учасникам Товариства (Адвокатському об`єднанню "КБ Партнерс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариству та ОСОБА_1 ) повідомлення про скликання зборів учасників на 10.08.2023, на вирішення яких ставилося питання про звільнення його як директора і призначення нового директора (докази направлення у справі). На призначені загальні збори прибув лише ОСОБА_1 , тоді як учасники, які володіють 85 % статутного капіталу, не з`явилися, відповідно збори не відбулися.

6. ОСОБА_1 посилається на дотримання ним процедури скликання загальних зборів, тоді як із названих вище причин його питання не вирішено. Вважає порушеними свої права, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. 17.01.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, про задоволення цього позову лише у частині визнання припиненими з 10.08.2023 трудових відносин між Товариством і ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням останнього із займаної посади директора на підставі частини першої статті 38 КЗпП, тоді як в іншій частині позову до РДА відмовив.

8. Задовольняючи позовну вимогу у названій вище частині, свій висновок суди мотивували тим, що позивач вичерпав процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин, а тому порушене право підлягає поновленню.

9. Відмова у задоволенні позовної вимоги до РДА мотивована відсутністю доказів звернення позивача із такою вимогою до відповідача 2, який, до того ж, не є державним реєстратором.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

10. Товариство оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.

11. На обґрунтування підстави касаційного оскарження цих судових рішень послалося на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи про неправильне застосування судами статті 38 КЗпП без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, щодо того, що у випадку, якщо між сторонами не укладено трудового договору, потрібно застосовувати положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статут товариства, а не норми КЗпП. Натомість скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до цих правовідносин лише статтю 38 КЗпП.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. Представник ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, яку вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Не погоджується із скаржником про неправильне застосування до цих правовідносин норм КЗпП, позаяк правовідносини у справі № 127/27466/20, на яку посилається скаржник, й у справі, що розглядається, неподібні. Аргументує тим, що у справі № 127/27466/20 позивач, займаючи посаду директора товариства, порушив порядок скликання загальних зборів, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності застосування до цих правовідносин, окрім статті 38 КЗпП, положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту товариства.

13. Натомість у цій справі ОСОБА_1 як директор з метою вирішення питання припинення своїх повноважень дотримався процедури скликання загальних зборів учасників Товариства. Тому наполягає на тому, що суди правильно застосували до цих правовідносин і положення статті 38 КЗпП і статей 29, 30, 31, 32, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", адже у цій справі визначальним є питання не наявності письмового договору з директором, а дотримання ним процедури скликання загальних зборів товариства з метою припинення своїх повноважень.

14. У цьому ж відзиві на касаційну скаргу заявлено, що витрати на професійну правничу допомогу, яку позивач поніс у зв`язку з розглядом касаційної скарги, склали 8 000 грн.

Позиція Верховного Суду

15. Оскільки у задоволенні позовної вимоги до РДА про зобов`язання вчинити дії суди попередніх інстанцій відмовили, а в касаційній скарзі Товариство просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій й ухвалити нове - про відмову у позові повністю, при цьому вона містить лише аргументи, що стосуються неправильно застосованої норми матеріального права при задоволенні вимоги про припинення трудових відносин, то оскаржувані судові рішення переглядаються лише у частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства про припинення трудових відносин.

16. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 97 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

17. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 цього ж Кодексу загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

18. У частинах першій - четвертій статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

19. Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

20. Частиною першою статті 29 цього ж Закону передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів законом або статутом товариства (частина перша статті 30 цього ж Закону). До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема обрання однооосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) (пункт 7 частини другої цієї ж статті 30).

21. Відповідно до частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 цього ж Закону виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

22. У пунктах 6.6.1-6.6.5 статуту Товариства також передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення цих зборів. Повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або на електронну скриньку учасника, або вручається під особистий підпис.

23. Суди установили, що повідомлення про скликання зборів на 10.08.2023 ОСОБА_1 направив усім учасникам своєчасно, тоді як відповідач 1 заперечував його отримання.

24. Спростовуючи ці заперечення, суди виснували, що сам по собі факт неотримання відповідачем 1 поштової кореспонденції вказує на його суб`єктивну поведінку щодо отримання поштової кореспонденції, яка надходить на його адресу. Ухилення адресата (боржника) від одержання на підприємстві зв`язку листа (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати лист непред`явленим. Дослідивши наявні у справі докази, суди відхилили заперечення Товариства про неотримання від позивача поштового відправлення, адже докази про це наявні у справі (а. с. 15, 16 т. 1 щодо надсилання саме Товариству з описом вкладення у цінний лист і фіскальним чеком).

25. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

26. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

27. Як зазначалося раніше, касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. Наведене узгоджується з частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

29. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

30. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду у пунктах 24-32, 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши, що для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин слід оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями. Із цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими.

31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

32. Колегія суддів відхиляє доводи Товариства стосовно застосування судами попередніх інстанцій норм статті 38 КзПП усупереч правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, яка наголошувала на необхідності застосування, окрім статті 38 КЗпП, положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту товариства, адже правовідносини у ній та справі, що розглядається, не є подібними з огляду на таке.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, на яку посилається скаржник, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі за позовом про визнання звільненим з посади керівника та зобов`язання вчинити дії, виходила з того, що позивач у справі помер, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, тоді як оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідала закону і частина третя статті 313 ГПК України не могла бути застосована. Директор був обраний на посаду Товариства рішенням загальних зборів учасників без укладення з ним трудового договору (контракту) у порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Оскільки Товариство не укладало з директором трудового договору (контракту), то Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину, і неправильними є висновки судів попередніх інстанцій про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм статті 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

34. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 цього ж Закону). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

35. Наголосила також на тому, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 цього ж Закону), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону). При цьому директор мав дотриматись вимог статті 32 названого вище Закону та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

36. Разом з тим за встановленими у справі № 127/27466/20 обставинами директор 11.10.2019 надіслав учасникам Товариства заяви, за змістом яких просив звільнити його із цієї посади та скликати загальні збори у строк до 24.10.2019 для призначення нового директора Товариства, що не відповідало положенням частини третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пункту 8.6.4 статуту, якими передбачалося обов`язкове повідомлення учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів.

37. Саме у зв`язку із цими обставинами Велика Палата Верховного Суду наголосила на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і виснувала про безпідставність позовних вимог директора, адже він не дотримався порядку скликання загальних зборів учасників Товариства.

38. Тобто у справі № 127/27466/20 позивач, займаючи посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю, порушив порядок скликання загальних зборів для вирішення питання припинення своїх повноважень, на підставі чого Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність застосування до таких відносин не лише статті 38 КЗпП. Вона виснувала, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 цього ж Закону), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 названого вище Закону). При цьому директор мав дотриматися вимог статті 32 Закону та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час (пункт 10 постанови).

39. На відміну від обставин у справі № 127/27466/20, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій установили дотримання позивачем саме процедури скликання загальних зборів учасників Товариства, на яку звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у названій вище постанові. Тому суди правильно виснували про те, що у вирішенні цього спору ключовим питанням було з`ясування обставин дотримання директором, який мав намір припинити свої повноваження, процедури скликання загальних зборів Товариства, що досліджено й оцінено судами на предмет відповідності чинному законодавству і правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, а не наявність договору з директором. Тобто правовідносини у цих справах не є подібними, а висновки, які, на думку скаржника, не враховані судами при ухваленні оскаржуваних рішень, не суперечать висновкам, зробленим Верховним Судом у названій скаржником постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

40. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

41. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Солюшен" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/13574/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець