Постанова

від 22.10.2024 по справі 905/1571/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1571/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Бакуліної С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Грачова Є. О. (адвоката),

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Костреця Є. В. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2024

(суддя Говорун О. В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024

(головуючий Істоміна О. А., судді: Радіонова О. О., Медуниця О. Є.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція"

про стягнення 7 591 693,89 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 144 053 475,89 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Укренерго, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" (далі - ТЕС) про стягнення 7 591 693,89 грн, з яких: 7 413 208,36 грн основного боргу, інфляційні втрати у сумі 110 393,79 грн за період з жовтня по грудень 2023 року, нараховані на суму 5 484 694,32 грн, а також 3 % річних у сумі 68 091,74 грн за період з 19.09.2023 до 06.02.2024 (нараховані на заборгованість у розмірі 5 483 694,32 грн) та за період з 09.01. по 06.02.2024 (нараховані на заборгованість у сумі 1 929 514,04 грн) унаслідок неналежного виконання останньою умов договору про участь у балансуючому ринку від 01.10.2022 № 2350-04015.

2. ТЕС у зустрічному позові просить стягнути з Укренерго 144 053 475,89 грн, з яких: 142 625 276,40 грн, інфляційні втрати у сумі 852 969,43 грн за період з серпня по листопад 2023 року, а також 3 % річних у сумі 575 230,06 грн за період з 22.07. по 14.12.2023, наполягаючи зі свого боку на неналежному виконанні останнім умов цього ж договору у частині оплати купленої балансуючої електричної енергії.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 01.10.2022 ТЕС у порядку акцептування шляхом звернення із заявою до Укренерго приєдналася до умов договору про участь у балансуючому ринку, та її долучено до реєстру постачальників послуг з балансування; ідентифікатор договору № 2350-04015. На момент виникнення цих правовідносин діяла редакція договору, затверджена наказом Укренерго від 27.01.2023 № 57.

4. Укренерго є оператором системи передачі (далі - ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).

5. ТЕС є виробником електричної енергії та постачальником послуг з балансування (далі - ППБ).

6. За цим договором ППБ зобов`язався надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України, а останній - продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).

7. Загальна вартість договору складається із суми придбаних і проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього договору та відповідно до його умов. Розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається згідно з Правилами ринку. Для розрахунків за цим договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ. Виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються із дотриманням процедур й у строки, визначені Правилами ринку. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунка. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта ППБ розглядає та повертає ОСП один примірник підписаного акта. ОСП має право отримувати від ППБ оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за придбану цим ППБ балансуючу електричну енергію (пункти 2.1, 2.2, 3.1, 4.1-4.4, 5.2 договору).

8. Відповідно до умов підпункту 1 пункту 5.3, підпункту 1 пункту 5.4 договору ППБ має право отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію. ОСП зобов`язалося здійснювати вчасно та повністю оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.

9. Укренерго стверджує про несплату ТЕС вартості поставленої електричної енергії у сумі 7 413 208,36 грн, тоді як у системі управління ринком (http//mms.ua.energy) виставлялися рахунки за електричну енергію для балансування (рахунок-фактура від 14.09.2023 № 1409202300227 на суму 5 483 694,32 грн і рахунок-фактура від 04.01.2024 № 0401202400228 на суму 1 929 514,04 грн та акт від 30.09.2023), кінцевий строк оплати яких був до 18.09.2023 та до 08.01.2024, адже за приписами пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунка АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

10. У порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за прострочення виконання грошового зобов`язання Укренерго також нарахувало ТЕС інфляційні втрати у сумі 110 393,79 грн за період з жовтня по грудень 2023 року на суму 5 484 694,32 грн, а також 3 % річних у сумі 68 091,74 грн за період з 19.09.2023 до 06.02.2024 (на заборгованість у розмірі 5 483 694,32 грн) та за період з 09.01. по 06.02.2024 (на заборгованість у сумі 1 929 514,04 грн).

11. ТЕС зі свого боку зустрічний позов мотивувала тим, що у межах виконання договірних зобов`язань продала Укренерго балансуючу електричну енергію і сторони шляхом накладення електронного цифрового підпису підписали відповідні акти купівлі-продажу про це. ТЕС виставила Укренерго через систему управління ринком рахунки-фактури на оплату електричної енергії за період з липня по листопад 2023 року на загальну суму 142 625 276,40 грн, які останнім неоплачені. Тому у порядку статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання нарахувала інфляційні втрати у сумі 852 969,43 грн за період з серпня по листопад 2023 року та 3 % річних у сумі 575 230,06 грн за період з 22.07. по 14.12.2023.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. 11.04.2024 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення про задоволення обох позовів і, здійснивши зустрічне зарахування сум на підставі частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), присудив до стягнення з Укренерго на користь ТЕС 137 287 306,59 грн. Суди послалися на невиконання відповідачами своїх зобов`язань по сплаті вартості електричної енергії взаємно, установили, що роздруківки знімків екранів комп`ютера із СУР про виставлені рахунки підтверджують факт направлення рахунків на оплату та актів за спірний період, тоді як зауваження до них відсутні.

13. До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою зверталося лише Укренерго, яке оскаржувало це рішення місцевого господарського суду лише у частині задоволення зустрічного позову і просило відмовити ТЕС у задоволенні його позовних вимог.

14. 01.07.2024 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення без змін цього рішення, спростувавши при цьому доводи Укренерго, як скаржника, яке посилалося на порушення строків через наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, з посиланням на те, що це не виключає можливості застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права і необхідність виконання договірних зобов`язань.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

15. Укренерго оскаржило ці судові рішення, просить їх скасувати у частині задоволення зустрічного позову ТЕС та ухвалити нове рішення про відмову у його задоволенні повністю.

16. На обґрунтування підстави касаційного оскарження цих судових рішень послалося на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи про ухвалення судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16 та від 10.03.2020 у справі № 910/8395/19 (щодо стандарту доказування; встановлення судом обставин, що мають значення для справи; необхідності дотримання принципу "jura novit curia" ("суд знає закони")). Скаржник також посилається на постанови Верховного Суду у справах № 913/785/17 та № 920/611/19 (без зазначення дати їх прийняття) та рішення Європейського суду з прав людини від 31.05.2018 у справі "Абу Зубайда проти Литви".

17. У постанові від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 у подібних правовідносинах Верховний Суд, погодившись із судами попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Укренерго оплати купленої у позивача балансуючої електричної енергії, спростував доводи Укренерго, яке наполягало на відсутності його вини у простроченні виконання своїх зобов`язань з посиланням на те, що оплачує придбану балансуючу електричну енергію виключно з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв`язку з чим оплата здійснюється лише після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку.

18. Мотивувавши свій висновок, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що умови договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем лише поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та домовленості про те, що розрахунок за продану електричну енергію здійснюється лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

19. Наполягаючи на необхідності відступлення від цього висновку Верховного Суду, Укренерго вважає, що він суперечить положенням Закону України "Про ринок електричної енергії", який є спеціальним нормативним актом, що регулює відносини відповідних суб`єктів - учасників ринку електричної енергії, а тому має застосовуватися пріоритетно над загальними нормами ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України).

20. На переконання Укренерго, частина четверта статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" установлює спеціальний алгоритм розрахунків між ОСП та ППБ і передбачає наявність у нього права розрахунку з постачальником електричної енергії (ТЕС) лише грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, тоді як ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку призводить до невиконання Укренерго своїх зобов`язань з оплати боргу за іншими договорами. Тобто Укренерго має обов`язок діяти лише у межах законодавчо визначеного алгоритму і його вина у простроченні оплати відсутня.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

21. ТЕС не скористалася наданим їй статтею 295 ГПК України правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України

22. Як убачається з касаційної скарги Укренерго, зазначені судові рішення оскаржуються ним лише у частині задоволення зустрічного позову, з огляду на що, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, в інших частинах не переглядаються.

23. Предметом касаційного оскарження є незгода Укренерго із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, які присудили до стягнення з нього як ОСП на користь ТЕС як ППБ боргу за балансуючу електричну енергію, позаяк скаржник наполягає на відсутності можливості своєчасно здійснити розрахунок, адже правовідносини між учасниками ринку електричної енергії мають особливості і вина Укренерго у порушенні строків проведення розрахунків відсутня, оскільки оплата за балансуючу енергію проводиться через спеціальний рахунок, оплата з якого здійснюється лише після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку.

24. Скаржник аргументує тим, що Законом України "Про ринок електричної енергії" встановлений спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передач (ОСП) та постачальником послуг з балансування (ППБ), який передбачає: наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання виключно з якого здійснюються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ; розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування. Тобто Укренерго може сплачувати ТЕС вартість наданої балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку. При цьому оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку лише з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, під час врегулювання системних обмежень. На переконання Укренерго, стягнення коштів з будь-якого рахунку суперечить нормам статті 75 названого Закону, а оскаржувані судові рішення фактично вимагають спрямувати на виконання зобов`язань Укренерго, як АР (на оплату балансуючої електричної енергії), кошти, отримані від його діяльності як ОСП (надання послуг учасникам ринку), які мають цільове призначення і не можуть бути використані на інші цілі.

25. Суди спростували ці твердження Укренерго з посиланням на те, що наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, що передбачають обов`язковість своєчасного виконання договірних зобов`язань. Звернули при цьому увагу, що така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові, на відступленні від висновків якої наполягає скаржник.

26. Верховний Суд зазначає, що справи № 905/1571/23 та № 910/6636/21 є подібними за предметом спору, підставою позову та нормативно-правовим регулюванням правовідносин - приписів Закону України "Про ринок електричної енергії", положень ЦК і ГК України у контексті змістового критерію.

27. Що ж до наявності/відсутності вмотивованої обґрунтованості, необхідної для відступлення від правового висновку Верховного Суду, то колегія суддів виходить з такого.

28. Так, у постанові від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 Верховний Суд вирішував, зокрема, питання чи застосовні приписи, окрім частини четвертої статті 75 названого Закону, ЦК та ГК до відносин щодо стягнення з Укренерго боргу, пені, інфляційних та 3 % річних за порушення останнім умов договору про участь у балансуючому ринку щодо своєчасного здійснення оплати за продану балансуючу електричну енергію.

29. За результатом касаційного перегляду судових рішень у справі № 910/6636/21 Верховний Суд в аспекті застосування до спірних правовідносин приписів, окрім частини четвертої статті 75 названого Закону, ЦК України та ГК України, виснував, зокрема, таке.

"Згідно з частиною першою цієї статті розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Умовами укладеного між сторонами правочину передбачено, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

При цьому, положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та відповідно умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі.

З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

З наведеної статті закону вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

За наведених обставин, відсутні й підстави стверджувати про обрання позивачем неналежного способу захисту його порушених прав з огляду на заявлення ним вимоги про стягнення заборгованості без конкретизації рахунку, з якого така заборгованість підлягатиме стягненню, адже така вимога не суперечить ні нормам статті 16 ЦК України та статті 20 ГПК України, ні нормам наведеної статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії."

30. Врахувавши цю позицію Верховного Суду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, спростували доводи Укренерго, яке стверджувало про відсутність його вини у порушенні строків проведення розрахунків із посиланням на те, що оплата за балансуючу енергію проводиться через спеціальний рахунок згідно із затвердженим алгоритмом розрахунків та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку. Адже це не виключає необхідність дотримання скаржником загальних норм матеріального права (статей 509, 526, 530, 610, 612, 712 ЦК України, статті 193 ГК України) й обов`язку виконання договірних зобов`язань.

31. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

32. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку у певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).

33. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Тому для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

34. Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

35. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник не навів причин необхідності відступлення та вагомих і достатніх аргументів, які би свідчили про помилковість висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, щодо необхідності застосування, окрім частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", загальних норм матеріального права (ЦК України та ГК України), а також умов договору, які презюмуються, адже цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов`язковість виконання, зміст якого у силу статті 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До того ж статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

36. Аргументи Укренерго фактично зводяться до того, що позиція Верховного Суду суперечить Закону України "Про ринок електричної енергії", на застосуванні якого, як спеціального нормативного акта, наполягає скаржник, адже він наполягає можливості сплачувати ТЕС вартість наданої балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку. Натомість висновки Верховного Суду зводяться до необхідності дотримання скаржником, окрім положень згаданого Закону, норм ЦК України, ГК України щодо обов`язковості виконання умов договору, які не містять застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та здійснення розрахунків за електричну енергію лише з такого рахунку і за наявності коштів на ньому.

37. Колегія суддів відхиляє ці доводи скаржника, адже вони фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення ним частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" і не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься у названій постанові.

38. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

39. Як зазначалося раніше, касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

40. Касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

41. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду у пунктах 24-32, 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши, що для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин слід оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями. Із цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими.

42. Проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, з огляду на таке.

43. Так, у справі № 922/3946/16, на яку посилається скаржник, вирішувався спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, і оскаржувала їх особа, яка, як вона вважала, не була належним чином повідомлена про проведення загальних зборів учасників товариства, чим порушено її право на участь в управлінні ним.

44. У справі № 910/8395/19, на яку посилається скаржник, вирішувався спір про визнання недійсним договору про транспортно-експедиторське обслуговування та стягнення грошових коштів, оскільки позивач вважав, що він уведений в оману шляхом неповідомлення відповідачем під час укладання договору істотних обставин про існування санкцій щодо вагонів, які надавалися за оспорюваним договором, це призвело до понесення збитків.

45. У справі № 913/785/17 вирішувався спір про стягнення боргу за природний газ, а у справі № 920/611/19 про стягнення боргу за договором про надання послуг щодо гідрохімічного очищення системи опалення будівлі гуртожитку.

46. Зі змісту перелічених скаржником постанов убачається, що наведені у них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, адже матеріально-правові підстави та обставини у таких справах є відмінними.

47. Укренерго при цьому посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у названих вище постановах, щодо стандарту доказування й оцінки доказів судом, необхідності установлення судом у кожній справі обставин, що мають значення, а також принципу "jura novit curia" ("суд знає закони").

48. Відповідність процесуальної дії щодо оцінки доказів у справі має здійснюватися на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у порядку, передбаченому статтею 86 ГПК України, з огляду на те, що встановлення фактичних обставин у конкретній справі залежить від всіх юридично значущих фактів і обставин, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з предмета спору та підстав і заперечень сторін. Норми права щодо оцінки доказів не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмета доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

49. Принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов певними обставинами, проте помилково посилається не на ті норми.

50. Утім, як зазначено раніше, суди попередніх інстанцій до спірних правовідносин застосували у тому числі норми ЦК України та ГК України, про правильність застосування яких виснував Верховний Суд у постанові, від висновків в якій скаржник висловлював намір відступити. Тому твердження Укренерго про те, що вирішенні спору суди мали б застосувати принцип "jura novit curia" не знайшли підтвердження.

51. Тому касаційне провадження, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

52. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Згідно з частиною першою статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій справі, відкритого з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги Укренерго у частині оскарження судових рішень з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 цього ж Кодексу, без задоволення, а судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

56. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої цієї ж статті, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 905/1571/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

С. Бакуліна