Ухвала

від 25.10.2024 по справі 902/848/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/848/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Студенця В.І.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР"

на ухвалу Господарського суду Вінницької області

(суддя - Нешик О.С.)

від 04.07.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Коломис В.В., судді - Саврій В.А., Миханюк М.В.)

від 23.09.2024

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР"

на дії та рішення Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук О.О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР"

до Вінницької районної ради Вінницької області

про стягнення 513 460,95 грн заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" (далі - ТОВ "МУР") задоволено, стягнуто з Вінницької районної ради Вінницької області на користь ТОВ "МУР" 513 460,95 грн - заборгованості, 7 701,00 грн - відшкодування судового збору та 19 000,00 грн відшкодування витрат на проведення експертиз.

2. 29.01.2021 на виконання вищевказаного рішення суду видані відповідні накази.

3. 17.04.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшов лист Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області № 902/848/19 від 29.01.2021, яким повернуто наказ про стягнення з Вінницької районної ради Вінницької області до державного бюджету судового збору в розмірі 0,92 грн в зв`язку з його виконанням.

4. 13.05.2024 ТОВ "МУР" подало до Господарського суду Вінницької області скаргу на дії та рішення Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук О.О. (далі - державного виконавця), в якій просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо повернення ТОВ "МУР" без прийняття до виконання виконавчого документу - наказу Господарського суду Вінницької області № 902/848/19 від 29.01.2021;

- визнати неправомірним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке винесене державним виконавцем, та скасувати його;

- зобов`язати державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/848/19 від 29.01.2021.

5. Скарга обґрунтована тим, що:

- наказ Господарського суду Вінницької області від 29.01.2021 про стягнення з Вінницької районної ради Вінницької області 513 460,95 грн - заборгованості, 7 701,00 грн - відшкодування судового збору та 19 000,00 грн відшкодування витрат на проведення експертиз було пред`явлено до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області;

- після часткового списання з Вінницької районної ради Вінницької області заборгованості на користь ТОВ "МУР", 12.04.2024 наказ від 29.01.2021 у справі № 902/848/19 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області був повернутий стягувачу на підставі пункту 6 частини 9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" № 845 від 03.08.2011, про що свідчить відповідний напис на виконавчому документі;

- заявою № 22-04-4/24 від 22.04.2024 ТОВ "МУР" просило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2021 в справі № 902/848/19. Цією ж заявою стягувач повідомив державну виконавчу службу про часткове виконання зазначеного виконавчого документу під час здійснення його виконання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області на суму 3000 грн;

- 25.04.2024 державний виконавець виніс повідомлення № 11352/4.1-25/5 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання з посиланням на пункт 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";

- скаржник вважає, що державний виконавець повернув наказ Господарського суду Вінницької області від 29.01.2021 у справі № 902/848/19 без виконання неправомірно, оскільки відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення суду про стягнення заборгованості з органу місцевого самоврядування відноситься до повноважень як органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, так і органів державної виконавчої служби.

6. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.07.2024, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024, у задоволенні скарги ТОВ "МУР" на дії та рішення державного виконавця відмовлено.

7. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення зазначеної скарги, з огляду на таке:

- механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" № 845 від 03.08.2011;

- Держказначейство є встановленою зазначеним Порядком особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів;

- боржником за наказом Господарського суду Вінницької області від 29.01.2021 у справі № 902/848/19 є Вінницька районна рада Вінницької області, яка є бюджетною установою, тому рішення про стягнення коштів з останнього підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

- суди керувалися правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.07.2018 у справі № 233/1979/17, від 06.03.2019 у справі № 199/7250/17, від 16.04.2020 у справі № 804/5950/17, від 30.11.2020 у справі № 52/125, від 13.04.2023 у справі № 910/13367/19 (910/13951/21);

- скарга в частині зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження не підлягає задоволенню з тих підстав, що в суду відсутні повноваження зобов`язувати державного виконавця вчиняти ті дії, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

8. 08.10.2024 ТОВ "МУР" звернулося до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення суду попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким скаргу ТОВ "МУР" задовільнити повністю.

9. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні та встановлені судом істотних обставин. Скаржник зазначає, що суди не врахували висновки Конституційного суду та судову практику Європейського суду з прав людини, на які посилався апелянт, не прийняли до уваги, що відповідачем не виконується належним чином рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020 у справі № 902/848/19 (понад 3,5 роки), Казначейство України є неефективним органом виконання рішення суду та ненаділений функціями примусового виконання рішення суду, однак такими функціями наділені органи примусового виконання рішень, що свідчить про неправомірне винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання головним державним виконавцем.

10. Верховний Суд вивчив матеріали касаційної скарги і дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

11. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

12. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

13. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

14. Частиною першою статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

15. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

16. Законом України "Про виконавче провадження" врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.

17. Згідно зі статтею 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

18. Частиною другою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

19. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

20. Суд апеляційної інстанції встановив, що:

- Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів;

- Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання;

- у розумінні Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

- згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій));

- отже, Держказначейство є встановленою Порядком № 845 особою, що, зокрема здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів;

- водночас, чинне законодавство України не передбачає механізму та порядку виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з бюджетної установи органами державної виконавчої служби.

21. Також суд апеляційної інстанції зазначив щодо безпідставного посилання скаржника на пункт 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, з огляду на те, що такий пункт Інструкції, ані її інші положення не містять чіткого визначення щодо наявності у державної виконавчої служби обов`язку (права) виконання рішень саме щодо стягнення грошових коштів з боржників органів місцевого самоврядування. Натомість, такий порядок визначено положеннями статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідності до якої виконання рішень саме щодо стягнення коштів, зокрема з місцевих бюджетів або бюджетних установ покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а вказаний пункт Інструкції не стосується рішень зазначених у статті 6 цього Закону, а саме щодо стягнення грошових коштів, а застосовується у випадку винесення рішень щодо зобов`язання орану місцевого врядування вчинити певні дії, тощо.

22. Щодо доводів скаржника про те, що відмова у задоволенні скарги ТОВ "МУР" у цій справі призведе до неможливості належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили, адже іншого способу належного виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/848/19 немає, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідною заявою про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до частин першої та третьої статті 331 ГПК України.

23. Верховний Суд вважає, що зазначені в касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

24. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

25. З урахуванням зазначеного та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ТОВ "МУР", оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому відповідно до частини другої статті 293 ГПК України Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись нормами статей 234, 287, 290, частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 902/848/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець