Постанова
від 15.10.2024 по справі 917/531/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/531/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Валевач М. М.,

позивача - Телятник Г. А. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Бонтлаба В. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-3 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Гетьман Р. А., Склярук О. І.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 (суддя Сірош Д. М.) у справі

за позовом Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

до: 1) Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське", 3) Заводської міської територіальної громади Полтавської області в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) до Лохвицької районної державної адміністрації (далі - Лохвицька РДА) (правонаступник - Миргородська районна державна адміністрація) (далі - Миргородська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" (далі - ТОВ "Корсунівське"), в якому просив:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Лохвицької РДА від 22.01.2018 № 9 "Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ "Корсунівське" за межами населеного пункту на території Бодаквянської сільської ради";

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Лохвицької РДА від 21.05.2018 № 165 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо відведення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель категорії нерозподілених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для користування на умовах оренди ТОВ "Корсунівське";

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 22.01.2018 між Лохвицькою РДА та ТОВ "Корсунівське" щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0892, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0906 та припинити його на майбутнє;

- зобов`язати ТОВ "Корсунівське" повернути ГУ Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0895 площею 48,3742 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0907 площею 12,8720 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0894 площею 20,3970 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0892 площею 50,3309 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0891 площею 16,2450 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0886 площею 61,6319 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0887 площею 20,4268 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0883 площею 26,4407 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0893 площею 8,8763 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0906 площею 1,7944 га, загальною площею 267,3892 га, які розташовані на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, шляхом підписання акта прийому-передачі земельних ділянок.

1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області обґрунтовані тим, що передані в оренду ТОВ "Корсунівське" земельні ділянки не належать до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) та є землями державної власності. На думку Прокурора, Лохвицька РДА перевищила свої повноваження, надані в галузі земельних відносин та з порушенням вимог статей 17, 122 Земельного кодексу України розпорядилася землями державної форми власності, прийнявши розпорядження від 22.01.2018 № 9 і від 21.05.2018 № 165, у зв`язку з чим ці розпорядження необхідно визнати недійсними та скасувати. На думку Прокурора, договір оренди землі, укладений 22.01.2018 між Лохвицькою РДА та ТОВ "Корсунівське", також необхідно визнати недійсним, оскільки його укладено всупереч вимогам статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу, а земельні ділянки належить повернути ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Прокурор вважав, що в цьому випадку порушено порядок передачі в оренду земельних ділянок державної власності, встановлений статтею 124 Земельного кодексу України, оскільки передача в оренду спірних земельних ділянок державної форми власності має відбуватися шляхом проведення аукціону.

1.3. Прокурор подав до Господарського суду Полтавської області письмові пояснення в порядку, визначеному статтю 42 Господарського процесуального кодексу України, в яких зазначав, що спірні земельні ділянки первинно сформовані та зареєстровані як об`єкти державної власності та в комунальну власність не передавалися. На момент відкриття Поземельної книги 30.06.2016 форма власності спірних земельних ділянок зазначалася як державна, а з 16.10.2018 в Державному земельному кадастрі вказано, що тип власності цих земельних ділянок - не визначений. За доводами Прокурора, наявними у справі доказами підтверджено, що спірні земельні ділянки до невитребуваних паїв не належать та є землями колективної власності (землі не увійшли до паювання). Оскільки на момент звернення Прокурора з позовом до Господарського суду Полтавської області спірні земельні ділянки не передані в комунальну власність, то Прокурор вважав, що правильно звернувся до суду з позовом в інтересах держави для захисту державних інтересів і саме в особі визначеного органу, а позовні вимоги заявлені саме з метою відновлення порушеного державного інтересу та права щодо розпорядження належними державі земельними ділянками.

1.4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 залучено до участі у справі № 917/531/19 як співвідповідача Бодаквянську сільську раду Лохвицького району Полтавської області (далі - Бодаквянська сільська рада).

1.5. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2021 замінено співвідповідача у справі Бодаквянську сільську раду її правонаступником - Заводською міською територіальною громадою Полтавської області в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області (далі - Заводська територіальна громада); замінено співвідповідача у справі Лохвицьку РДА на її правонаступника - Миргородську РДА; замінено Лубенську місцеву прокуратуру Полтавської області на Миргородську окружну прокуратуру Полтавської області.

1.6. У вересні 2021 року Прокурор подав до Господарського суду Полтавської області заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив пункт 5 позовних вимог викласти в редакції, відповідно до якої просив зобов`язати ТОВ "Корсунівське" повернути Заводській територіальній громаді земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0895 площею 48,3742 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0907 площею 12,8720 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0894 площею 20,3970 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0892 площею 50,3309 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0891 площею 16,2450 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0886 площею 61,6319 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0887 площею 20,4268 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0883 площею 26,4407 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0893 площею 8,8763 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0906 площею 1,7944 га, загальною площею 267,3892 га, які розташовані на території Заводської територіальної громади, шляхом підписання акта прийому-передачі земельних ділянок.

1.7. Прокурор посилався на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX внесено зміни до приписів Земельного кодексу щодо повноважень органів на розпорядження земельними ділянками. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, щодо яких наявний спір у цій справі, відповідно до актів приймання-передачі передані з державної власності у комунальну власність Заводської територіальної громади, тому, на думку Прокурора, ці земельні ділянки підлягають поверненню зазначеному органу місцевого самоврядування.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа № 917/531/19 розглядалася господарськими судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 917/531/19, відмовлено в задоволенні позовних вимог Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до Миргородської РДА, ТОВ "Корсунівське", Заводської територіальної громади про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельних ділянок.

2.3. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, виходив із того, що позовні вимоги про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Лохвицької РДА від 22.01.2018 № 9, від 21.05.2018 № 165, є неефективним способом захисту, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до відновлення володіння спірними земельними ділянками. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що оспорювані розпорядження голови Лохвицької РДА є актами ненормативного характеру, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. За висновком суду, скасування таких актів не породить наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право користування земельною ділянкою на підставі договорів оренди, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

2.4. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявний висновок судового земельно-технічного експертного дослідження від 18.11.2019 № 4-19, виконаний судовим експертом Третяком А. М. на замовлення ТОВ "Корсунівське".

На перше запитання, чи сформовано межі земельних ділянок з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0906, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0892 як земельних ділянок державної власності відповідно до чинного законодавства станом на дату укладення договору оренди від 22.012018, експерт установив, що земельні ділянки належать до земель колективної власності, а державна власність на момент укладення оспорюваного договору оренди землі набута не була, право власності держави не встановлене, межі земельних ділянок як земельних ділянок державної власності не сформовано.

Щодо другого запитання експерт зазначив, що фактичне використання (межі, площа) земельних ділянок з кадастровим номерами 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0906, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0892 повністю відповідають даним правовстановлюючих документів та кадастровому обліку.

Експерт також дійшов висновків про те, що землевпорядна документація з оформлення оренди земельних ділянок ТОВ "Корсунівське" (договір оренди від 22.01.2018) загальною площею 267,3892 га, у тому числі 267,3892 га ріллі із земель нерозподілених земельних часток (паїв) колгоспу ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, не розроблялася, оскільки необхідна інформація для укладення договору була наявна в державному земельному кадастрі. Водночас експерт відмітив, що документація з відновлення меж земельних ділянок була виготовлена, і ця документація встановила відповідність меж орендованих земельних ділянок межам земельних ділянок, сформованих та внесених в державний земельний кадастр.

2.5. Місцевий господарський суд зазначив, що на момент звернення Прокурора з позовом до суду згідно з витягами з Державного земельного кадастру та Поземельних книг інформація про зареєстроване право власності спірних земельних ділянок була відсутня. Тому, як зазначив господарський суд першої інстанції, він позбавлений можливості встановити правовий режим спірних земельних ділянок та належного розпорядника зазначених земельних ділянок.

2.6. З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції констатував, що Прокурор та інші учасники справи не надали докази, які би підтверджували належність спірних земельних ділянок до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) або є землями колективної форми власності. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що учасники справи не подавали клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи.

2.7. Враховуючи неможливість встановити з наданих доказів правовий режим спірних земельних ділянок та встановити належного розпорядника таких земельних ділянок, за висновком місцевого господарського суду, вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 22.01.2018 не може бути задоволена.

2.8. Господарський суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора про зобов`язання ТОВ "Корсунівське" повернути спірні земельні ділянки, оскільки такі позові вимоги є похідними від основних - про визнання недійсним договору оренди.

2.9. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що ключовим для вирішення спору в цій справі є питання щодо наявності у спірних земель статусу нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а також у разі встановлення такої невідповідності (частково або повністю) їх належність у відповідній частині до категорії земель державної форми власності. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, з боку Прокурора підлягає доведенню обставина територіальної невідповідності розташування спірних земельних ділянок із "невитребуваними" частками (паями) відповідно до схем їх схем розташування, встановлених у Державному акті на право колективної власності на землю, Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічної документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) у межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради.

2.10. Колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши візуальне схематичне порівняння координат розташування спірних земельних ділянок із земельними ділянками відповідно до їх схем розташування, встановлених у Державному акті на право колективної власності на землю, Проекті роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічній документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, встановила фактичну ідентичність земельних ділянок та неможливість формування чіткого висновку щодо теоретичного часткового виходу спірних земельних ділянок за межі земельних ділянок відповідно до схем розташування, встановлених у Державному акті на право колективної власності на землю, Проекті роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічній документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

2.11. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що на підставі наявних у справі доказів апеляційний господарський суд позбавлений можливості самостійно встановити шляхом співставлення та дослідження меж земельних ділянок відповідно до схем розташування, встановлених у Державному акті на право колективної власності на землю, Проекті роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічній документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, обставини територіальної невідповідності розташування спірних земельних, їх приналежності до природоохоронної категорії землі та державної форми власності.

2.12. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що Прокурор не надав як належного доказу щодо схематичного підтвердження територіальної невідповідності розташування спірних земельних ділянок, їх приналежності до природоохоронної категорії землі та до державної форми власності, так і правовстановлюючих документів на підтвердження відповідних обставин. Водночас, як зазначив апеляційний господарський суд, візуальний огляд та самостійне співставлення судом таких меж не є належним способом для формування висновку щодо територіальної невідповідності спірних земельних ділянок, і, як наслідок, щодо приналежності до іншої категорії землі та форми власності, а відповідний висновок повинен бути результатом застосування спеціальних знань.

2.13. Апеляційний господарський суд також зазначив, що з метою повного та належного розгляду справи колегія суддів під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції ставила питання щодо можливості ініціювання Прокурором проведення земельно-технічної експертизи. Однак у поданих письмових поясненнях від 24.06.2024 Прокурор зазначив про недоцільність призначення у справі № 917/531/19 земельно-технічної експертизи та можливість проведення розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

2.14. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність Прокурором того, що спірні земельні ділянки не наділені режимом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а також про те, що такі земельні ділянки повністю або в певній частині належать до природоохоронної території та є землями державної власності.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 та рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 у справі № 917/531/19, до Верховного Суду звернувся перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16, від 21.12.2021 у справі № 917/258/19.

3.4. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 13, 14, 79 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 917/531/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

3.5. Крім того, скаржник зазначає про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів статті 3 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

3.6. Скаржник також вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статей 116, 124, 134, 135, 137 Земельного кодексу України, статей 14, 19 Конституції України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 13/17/5022-675/2012, від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/3141/21.

3.7. ТОВ "Корсунівське" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 917/531/19 залишити без змін. ТОВ "Корсунівське" вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про недоведеність Прокурором того, що спірні земельні ділянки не наділені режимом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв). ТОВ "Корсунівське" також вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про недоведеність Прокурором того, що спірні земельні ділянки повністю або в певній частині належать до природоохоронної категорії землі та є землями державної власності. На думку ТОВ "Корсунівське", доводи першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури, викладені в касаційній скарзі, фактично стосуються переоцінки доказів, оцінених господарським судами попередніх інстанцій.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 15.01.2018 ТОВ "Корсунівське" звернулося з клопотанням до голови Лохвицької РДА про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земель сільськогосподарського призначення категорії рілля на земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Бодаквянської сільської ради, та є нерозподіленими згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 014 від 27.12.1995. ТОВ "Корсунівське" також просило передати в оренду зазначені земельні ділянки строком на чотирнадцять років із сплатою орендної плати в розмірі дев`яти відсотків від нормативної грошової оцінки землі, проведеної на території сільської ради.

4.2. Розпорядженням голови Лохвицької РДА від 22.01.2018 № 9 ТОВ "Корсунівське" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж десяти земельних ділянок в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди площами 48,3742 га, 12,8720 га, 20,3970 га, 8,8763 га, 50,3309 га, 16,2450 га, 61,6319 га, 20,4268 га, 26,4407 га, 1,7944 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель категорії нерозподілених земельних ділянок, які знаходяться в адміністративно-територіальному підпорядкуванні Бодаквянської сільської ради. Надано в оренду ТОВ "Корсунівське" земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 267,3892 га ріллі із земель категорії нерозподілених земельних ділянок, у тому числі: 48,3742 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0895, 12,8720 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0907, 20,3970 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0894, 50,3309 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0892, 16,2450 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0891, 61,6319 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0886, 20,4268 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0887, 26,4407 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0883, 8,8763 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0893, 1,7944 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0906, які знаходяться на території адміністративного підпорядкування Бодаквянської сільської ради строком на чотирнадцять років. До моменту проведення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначених земельних ділянок встановлено орендну плату в розмірі дев`яти відсотків у рік за 1 га від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області з урахуванням величини коефіцієнта індексації.

4.3. 22.01.2018 відповідно до розпорядження голови Лохвицької РДА від 22.01.2018 № 9 між Лохвицькою РДА і ТОВ "Корсунівське" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ "Корсунівське" передано в оренду строком на чотирнадцять років земельні ділянки загальною площею 267,3892 га, у тому числі 267,3892 га ріллі, із земель категорії нерозподілених земельних часток (паїв), що розташовані на території адміністративного підпорядкування Бодаквянської сільської ради, з кадастровими номерами згідно з переліком, наведеним у розпорядженні від 22.01.2018 № 9.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 30.01.2018 ТОВ "Корсунівське" в реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєструвало право оренди за договором оренди землі від 22.01.2018.

4.5. 21.05.2018 розпорядженням голови Лохвицької РДА № 165 ТОВ "Корсунівське" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 267,3892 га ріллі із земель категорії нерозподілених земельних ділянок, які знаходяться на території адміністративного підпорядкування Бодаквянської сільської ради.

4.6. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області провело перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства під час надання Лохвицькою РДА земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 267,3892 га, розташованих на території Бодаквянської сільської ради.

4.7. За результатами перевірки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області встановлено порушення вимог земельного законодавства та складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а саме: від 25.10.2018 № 920-ДК/1286/АП/09/01/-18, від 25.10.2018 № 920-ДК/1287/АП/09/01/-18, від 25.10.2018 № 920-ДК/1288/АП/09/01/-18, від 02.11.2018 № 985-ДК/1357/АП/09/01/-18.

4.8. У наведених актах зазначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 267,3892 га, розташовані на території Бодаквянської сільської ради, не належать до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв). Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру кожній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та 30.06.2016 зареєстровано державну форму власності. Крім того, встановлено, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 23.01.2018 № 32 земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які буде продано на земельних торгах. Водночас відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності на речові права від 20.09.2021 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0892, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0906 форма власності земельних ділянок зазначена як комунальна, а право оренди щодо цих земельних ділянок зареєстровано за ТОВ "Корсунівське".

4.9. Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 24.06.2019 № 10-16-0.2.-3792/2-19, складеного на запит щодо кількості осіб, яким виготовлено та якими отримано Державний акт на право власності на землю із земель КСП ім. Леніна на території Бодаквянської сільської ради, 1014 особам надано право посвідчити право власності громадян на земельні частки (паї) державними актами на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) загальною площею 2488,71 га.

4.10. Згідно з довідкою відділу у Лохвицькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 16.01.2018 за № 27/110-18 відповідно до картографічного матеріалу Державного акта на право колективної власності на землю КСП імені Леніна від 27.12.1995 серії ПЛ 014 виявлено 272,51 га земель, що входять до Плану зовнішніх меж, переданих КСП ім. Леніна, але не увійшли до розпаювання.

4.11. Відповідно до довідки відділу у Лохвицькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 19.01.2018 № 28/110-18 земельні ділянки площею 8,8763 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0893, площею 12,8720 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0907, площею 1,7944 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0906, площею 20,3970 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0894, площею 20,4268 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0887, площею 26,4407 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0883, площею 48,3742 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0895, площею 50,3309 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0892, площею 61,6319 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:0886, площею 16,2450 га з кадастровим номером 5322681100:00:007:089 входять до Державного акта на право колективної власності на землю КСП імені Леніна серії ПЛ 014 від 27.12.1995 та є сформованими, зареєстрованими в Державному земельному кадастрі згідно з даними Національної кадастрової системи.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах справи наявний висновок судового земельно-технічного експертного дослідження від 18.11.2019 № 4-19, виконаний судовим експертом Третяком А. М. на замовлення ТОВ "Корсунівське".

4.13. На перше запитання, чи сформовано межі земельних ділянок з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0906, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0892 як земельних ділянок державної власності відповідно до чинного законодавства станом на дату укладення договору оренди від 22.012018 експерт установив, що земельні ділянки належать до земель колективної власності, а державна власність на момент укладення оспорюваного договору оренди землі набута не була, право власності держави не встановлене, межі земельних ділянок як земельних ділянок державної власності не сформовано.

4.14. Прокурор, зазначаючи, що передані в оренду ТОВ "Корсунівське" земельні ділянки не належать до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) та є землями державної власності, а Лохвицька РДА перевищила свої повноваження та розпорядилася землями державної власності, звернувся з цим позовом до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 і рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 у справі № 917/531/19 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

5.2. 12.09.2024 Верховний Суд зареєстрував заяву Миргородської РДА, сформовану 12.09.2024 в системі "Електронний суд". У цій заяві Миргородська РДА просить здійснювати розгляд справи без участі її представника; касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 917/531/19 залишити без змін.

5.3. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.4. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.5. Предметом позову в цій справі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до Лохвицької РДА (правонаступник - Миргородська РДА), ТОВ "Корсунівське" про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельних ділянок.

5.6. Підставою позовних вимог, на думку Прокурора, є перевищення Лохвицькою РДА своїх повноважень шляхом передачі в оренду ТОВ "Корсунівське" земельних ділянок державної форми власності, що не належать до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв).

5.7. Верховний Суд зазначає, що 26.04.2003 набрав чинності Закон України № 675-IV "Про внесення змін до Земельного кодексу України", яким пункт 8 розділу Х "Перехідні положення" доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

5.8. Крім того, приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема, Указ Президента України від 08.08.1995 № 20/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 20/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Президента України від 08.08.1995 № 20/95).

5.9. Кріс того, Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

5.10. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

5.11. За змістом статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

5.12. Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

5.13. Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам та районним державним адміністраціям.

5.14. Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

5.15. Отже, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 та постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 917/1994/20, від 29.08.2023 у справі № 917/253/20, від 18.10.2023 у справі № 922/1806/21.

5.16. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що сформовані та нерозподілені (невитребувані) частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку та можуть бути предметом договорів оренди, укладених районними державними адміністраціями на строк до моменту отримання їх власниками свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

5.17. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.18. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

5.19. Колегія суддів зазначає, що, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 04.06.2024 у справі № 910/11425/21, від 13.08.2024 у справі № 922/2219/19.

5.20. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

5.21. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

5.22. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

5.23. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.

5.24. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

5.25. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 29.08.2022 у справі № 909/635/22.

5.26. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

5.27. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті позовних вимог, з урахуванням висновку судового земельно-технічного експертного дослідження від 18.11.2019 № 4-19, виконаного судовим експертом Третяком А. М. на замовлення ТОВ "Корсунівське", дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до Миргородської РДА, ТОВ "Корсунівське", Заводської територіальної громади про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельних ділянок, оскільки Прокурор не довів того, що спірні земельні ділянки не наділені режимом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а також Прокурор не довів того, що спірні земельні ділянки повністю або в певній частині належать до природоохоронної категорії землі та є землями державної власності.

5.28. Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.30. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16, від 21.12.2021 у справі № 917/258/19.

5.31. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом позову були вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова до Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Гадяччини" про визнання недійсним розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації "Про передачу СТОВ "Сади Гадяччини" в оренду нерозподіленої земельної ділянки загальною площею 29,6853 га на території Веприцької сільської ради Гадяцького району", а також про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 у справі №917/1997/16 позов залишено без задоволення. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі №917/1997/16 рішення місцевого господарського суду скасовано з огляду на допущені порушення норм процесуального права, прийнято нове рішення про задоволення позову. Згідно з постановою від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16 Верховний Суд рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що право власності на спірну земельну ділянку не припинилося у встановленому порядку і таке право трансформувалося у право власності позивача як правонаступника ліквідованого колишнього землевласника, а також вказав, що суди належним чином не дослідили, чи є спірні земельні ділянки сформованими та чи належать вони до нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв), які не є землями колективної власності, а перебувають лише у розпорядженні райдержадміністрації до моменту отримання їх власниками державних актів про право власності на земельну ділянку, що може вплинути на недоведеність позивачем порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок прийняття Гадяцькою районною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження та укладення між відповідачами оспорюваних договорів оренди.

5.32. При цьому в зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Так, складовою реформування земельних відносин, що триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.

Відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини 2 та 3 статті 25 ЗК України).

У свою чергу, частинами 3-5 статті 118 ЗК Кодексу передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

26 квітня 2003 року набрав чинності Закон України № 675-IV "Про внесення змін до ЗК України", яким пункт 8 розділу Х ЗК України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Натомість приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Викладені вище норми дозволяють констатувати, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Відповідний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17".

5.33. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом позову були вимоги про визнання недійсними розпорядження та договору оренди земельної ділянки, які обґрунтовано тим, що позивач є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень", у тому числі щодо Державного акта на право постійного користування землею. Спірним у справі № 922/2723/17 було питання правонаступництва Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень" прав і обов`язків Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень", у тому числі щодо права користування землею згідно з Державним актом. Велика Палата Верховного Суду згідно з постановою від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 залишила без змін судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у цій постанові, вказавши, що спірні земельні ділянки є сформованими та належать до нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв), які не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

5.34. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 917/258/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Яхниківська" до Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області, Фізичної особи - підприємця Долошка Олександра Васильовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Державного реєстратора виконавчого комітету Лохвицької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Яхниківської сільської ради та за участю Полтавської обласної прокуратури про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації договорів. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Яхниківська" як правонаступника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба", виходив, зокрема, із того, що ТОВ "Дружба Яхниківська" не надано документів на підтвердження наявності у цього товариства оформленого (зареєстрованого) права власності або іншого права на земельні ділянки, які є предметом спору у цій справі, а на момент створення цього товариства земельна ділянка, яка зазначена в Державному акті на право колективної власності на землю, є розпайованою між членами Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба", що свідчить про відсутність у Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" нерозподілених земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які Лохвицька РДА передала в оренду ФОП Долошку О. В. на підставі оспорюваних розпоряджень та договорів оренди. При цьому Верховний Суд визнав помилковими висновки апеляційного господарського суду про те, що до ТОВ "Дружба Яхниківська" перейшли права та обов`язки щодо земель колективної власності, виділеної згідно з державним актом, та зазначив, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що право позивача на спірні земельні ділянки порушено внаслідок прийняття спірних розпоряджень та укладення спірних договорів оренди.

5.35. Водночас скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 917/258/19, не наводить конкретного висновку щодо застосування норми права, який, на його думку, не врахували господарські суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

5.36. Натомість у справі № 917/531/19, що розглядається, питання щодо правонаступництва прав та обов`язків КСП ім. Леніна щодо Державного акта на право колективної власності на землю та факту паювання земель КСП ім. Леніна не є спірними, на відміну від справ № 917/1997/16, 922/2723/17, 917/258/19, на які посилається скаржник.

5.37. Зокрема, у справі у справі № 917/531/19 господарські суди попередніх інстанцій з урахуванням висновку судового земельно-технічного експертного дослідження від 18.11.2019 № 4-19, виконаного судовим експертом Третяком А. М. на замовлення ТОВ "Корсунівське", констатували недоведеність Прокурором того, що спірні земельні ділянки не наділені режимом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а також недоведеність того, що спірні земельні ділянки повністю або в певній частині належать до природоохоронної категорії землі та є землями державної власності.

5.38. З огляду на викладене колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16, від 21.12.2021 у справі № 917/258/19, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.

5.39. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 13, 14, 79 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 917/531/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

5.40. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 917/531/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:

"Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

…Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

…Водночас за положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом".

5.41. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

5.42. Із посиланням на наведені висновки скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій достеменно не установили факт формування десятьох спірних земельних ділянок за рахунок фонду нерозподілених (невитребуваних) земель КСП ім. Леніна, що належали йому на праві колективної власності.

5.43. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає, що відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.44. Верховний Суд також зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/14922/22, від 17.09.2024 у справі № 910/3022/22, від 26.09.2024 у справі № 907/456/23, від 16.01.2024 у справі № 906/1139/20.

5.45. Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

5.46. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 913/162/22, від 13.02.2024 у справі № 924/1022/22, від 17.01.2024 у справі № 906/1141/22, від 02.07.2024 у справі № 910/9544/23.

5.47. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

5.48. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.49. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.50. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.51. Колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.52. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.53. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій надали оцінку всім зібраним доказам у справі. Зокрема, господарські суди дослідили та надали оцінку наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 23.01.2018 № 32, актам перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.10.2018 № 920-ДК/1286/АП/09/01/-18, від 25.10.2018 № 920-ДК/1287/АП/09/01/-18, від 25.10.2018 № 920-ДК/1288/АП/09/01/-18, від 02.11.2018 № 985-ДК/1357/АП/09/01/-18, які складені за результатами перевірки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

5.54. Водночас апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, надав оцінку та дослідив, зокрема, Проект роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічну документацію по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, на які посилається скаржник у касаційній скарзі,

5.55. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши візуальне схематичне порівняння координат розташування спірних земельних ділянок із земельними ділянками відповідно до їх схем розташування, встановлених у Державному акті на право колективної власності на землю, Проекті роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічній документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, встановила фактичну ідентичність земельних ділянок та неможливість формування чіткого висновку щодо теоретичного часткового виходу спірних земельних ділянок за межі земельних ділянок відповідно до схем розташування, встановлених у Державному акті на право колективної власності на землю, Проекті роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічній документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

5.56. З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що на підставі наявних у справі доказів апеляційний господарський суд позбавлений можливості самостійно встановити шляхом співставлення та дослідження меж земельних ділянок відповідно до схем розташування, встановлених у Державному акті на право колективної власності на землю, Проекті роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічній документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, обставини територіальної невідповідності розташування спірних земельних, їх приналежності до природоохоронної категорії землі та державної форми власності.

5.57. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що Прокурор не надав як належного доказу щодо схематичного підтвердження територіальної невідповідності розташування спірних земельних ділянок, їх приналежності до природоохоронної категорії землі та до державної форми власності, так і правовстановлюючих документів на підтвердження відповідних обставин. Водночас, як зазначив апеляційний господарський суд, візуальний огляд та самостійне співставлення судом таких меж не є належним способом для формування висновку щодо територіальної невідповідності спірних земельних ділянок, і, як наслідок, щодо приналежності до іншої категорії землі та форми власності, а відповідний висновок повинен бути результатом застосування спеціальних знань.

5.58. Апеляційний господарський суд також зазначив, що з метою повного та належного розгляду справи колегія суддів під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції ставила питання щодо можливості ініціювання Прокурором проведення земельно-технічної експертизи. Однак у поданих письмових поясненнях від 24.06.2024 Прокурор зазначив про недоцільність призначення у справі № 917/531/19 земельно-технічної експертизи та можливість проведення розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

5.59. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність Прокурором того, що спірні земельні ділянки не наділені режимом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а також недоведеність того, що такі земельні ділянки повністю або в певній частині належать до природоохоронної території та є землями державної власності, а тому погодився з висновками господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Прокурора.

5.60. Водночас доводи скаржника та посилання в касаційній скарзі на наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 23.01.2018 № 32, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.10.2018 № 920-ДК/1286/АП/09/01/-18, від 25.10.2018 № 920-ДК/1287/АП/09/01/-18, від 25.10.2018 № 920-ДК/1288/АП/09/01/-18, від 02.11.2018 № 985-ДК/1357/АП/09/01/-18, які складені за результатами перевірки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, Проект роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Лохвицького району Полтавської області, Технічну документацію по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розташованих земель колишнього КСП ім. Леніна та виділених земель резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, Графічні матеріали схем розташування спірних земельних ділянок фактично спрямовані на переоцінку доказів, оцінених господарським судами попередніх інстанцій, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.61. При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 911/549/21, від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21, від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23, від 11.06.2024 у справі № 923/47/22

5.62. Водночас Верховний Суд констатує, що скаржник у касаційній скарзі не зазначає про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не дослідили зібрані докази у справі або залишили якісь докази поза своєю увагою.

5.63. З огляду на викладене колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статей 13, 14, 79 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 917/531/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.

5.64. Крім того, скаржник зазначає про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів статті 3 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

5.65. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:

"10.23. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор мав обов`язок звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади)".

5.66. Скаржник зазначає, що на наведені висновки також завертав увагу Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі № 917/531/19 під час передачі цієї справи на новий апеляційний розгляд.

5.67. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.

5.68. Господарські суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог Прокурора з огляду на недоведеність того, що спірні земельні ділянки не наділені режимом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв). Крім того, господарські суди попередніх інстанцій заначили про недоведеність Прокурором того, що спірні земельні ділянки повністю або в певній частині належать до природоохоронної категорії землі та є землями державної власності. Таким чином, підставами для відмови в задоволенні позовних вимог Прокурора не були зміни в чинному законодавстві, які стосувалися зміни суб`єкта, на користь якого необхідно повернути спірні земельні ділянки у разі задоволення позовних вимог Прокурора.

5.69. Водночас зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що апеляційний господарський суд, здійснюючи новий апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, виконав вказівки, наведені в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 917/531/19.

5.70. Крім того, колегія суддів також не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статей 116, 124, 134, 135, 137 Земельного кодексу України, статей 14, 19 Конституції України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 13/17/5022-675/2012, від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/3141/21, які стосуються необхідності проведення земельних торгів під час передачі в оренду земельних ділянок та повноважень органів державної влади або місцевого самоврядування, оскільки господарські суди попередніх інстанцій з урахуванням висновку судового земельно-технічного експертного дослідження від 18.11.2019 № 4-19, виконаного судовим експертом Третяком А. М. на замовлення ТОВ "Корсунівське", констатували недоведеність Прокурором того, що спірні земельні ділянки не наділені режимом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а також недоведеність того, що спірні земельні ділянки повністю або в певній частині належать до природоохоронної категорії землі та є землями державної власності.

5.71. Водночас Верховний Суд зазначає, що надання нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбачені статтею 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 911/2174/23, від 28.10.2020 у справі № 923/965/19, від 21.02.2020 у справі № 647/195/18, від 29.01.2021 у справі № 820/725/17, від 06.02.2018 у справі № 822/712/15.

5.72. Тому, висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 13/17/5022-675/2012, від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/3141/21, на які посилається скаржник, оскільки у випадку передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) земельні торги не проводяться.

5.73. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.74. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.75. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позову Прокурора.

5.76. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 у справі № 917/531/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак


Суд	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	15.10.2024
Оприлюднено	28.10.2024
Номер документу	122569250
Судочинство	Господарське

Россолов Вячеслав Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 15.10.2024 по справі 917/531/19КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —917/531/19

Постанова від 15.10.2024

Постанова
від 15.10.2024 по справі 917/531/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ