Постанова

від 25.10.2024 по справі 910/6178/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6178/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Корпорації "Артеріум"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 (колегія суддів: Майданевич А. Г. - головуючий, Коротун О. М., Гаврилюк О. М.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Національного банку України,

про стягнення боргу, неустойки у розмірі 89 051 459,22 грн,

та зустрічним позовом Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

про визнання договору частково недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи

1.1. У квітні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (далі - АТ "Київмедпрепарат") про стягнення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08 у сумі 14 589 584,51 грн простроченої заборгованості зі сплати відсотків, 79 291 500,00 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії, 12 182 432,30 грн пені.

1.2. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося 12.08.2020 із заявою про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до цієї заяви, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача 79 291 500,00 грн заборгованості зі сплати щомісячної комісії та 9 759 959,22 грн пені за прострочення заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом.

1.3. Позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08.

1.4. У червні 2020 року АТ "Київмедпрепарат" звернулося до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08.

1.5. Позовні вимоги АТ "Київмедпрепарат" обґрунтовані тим, що умови договору про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08, якими передбачено обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням частини 1 статті 1048, статті 1054, статті 1056-1 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання пункту 2.6 цього договору недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 910/6178/20, позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.

Стягнуто з АТ "Київмедпрепарат" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 79 291 500,00 грн простроченої заборгованості зі сплати щомісячної комісії, 9 759 959,22 грн пені за прострочення заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом та 735 700,00 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні зустрічного позову АТ "Київмедпрепарат" відмовлено.

2.2. Верховний Суд ухвалив постанову від 12.04.2023 у справі № 910/6178/20, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/6178/20 скасував, справу № 910/6178/20 передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.3. Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20 позов ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" задоволено, вирішено стягнути з АТ "Київмедпрепарат" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 79 291 500,00 грн боргу зі сплати комісії, 9 759 959,22 грн пені за прострочення комісії, 735 700,00 грн витрат зі сплати судового збору. У зустрічному позові АТ "Київмедпрепарат" відмовлено.

2.4. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20, Корпорація "Артеріум" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20 у частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви АТ "Київмедпрепарат" про визнання недійсним пункту 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08.

2.5. Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 910/6178/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20.

2.6. Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу від 02.09.2024 у справі № 910/6178/20, якою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20.

2.7. Суд апеляційної інстанції виснував, що узагальнені доводи апеляційної скарги Корпорації "Артеріум" зводяться до того, що вона є майновим поручителем - іпотекодавцем за виконання кредитних зобов`язань АТ "Київмедпрепарат" за кредитним договором від 01.09.2008 № 1267м-08. У випадку невиконання АТ "Київмедпрепарат" своїх грошових зобов`язань перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08 банк має право звернути стягнення на заставлене майно Корпорації "Артеріум", яке є предметом іпотеки, що може порушити права та законні інтереси Корпорації "Артеріум". Крім того, Корпорація "Артеріум" вважає, що відповідні дії є втручанням у право на вільне володіння майном у розумінні статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Закриваючи провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум", суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості за кредитним договором, а за зустрічним позовом АТ "Київмедпрепарат" до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" - визнання недійсним пункту 2.6 кредитного договору. Тобто, позовні вимоги за первісним позовом безпосередньо не стосуються прав чи обов`язків Корпорації "Артеріум". Суд апеляційної інстанції встановив, що Корпорація "Артеріум" не була учасником справи № 910/6178/20, судом не вирішувалося питання про залучення її до участі у справі, у тому числі з ініціативи позичальника - AT "Київмедпрепарат", та оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права чи обов`язки скаржника. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20 у частині відмови у задоволенні зустрічного позову AT "Київмедпрепарат" до ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6 кредитного договору.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.10.2020 у справі № 920/691/18, та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, суд апеляційної інстанції виснував, що за змістом мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваного рішення висновків суду про права, інтереси та (або) обов`язки Корпорації "Артеріум" немає, тому відсутні правові підстави вважати оскаржуване рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника. Припущення скаржника лише про те, що у разі задоволення судом зустрічного позову вказане може мати вплив на обсяг його прав та законних інтересів, не може бути підставою для оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024. Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що скаржник не обґрунтував власного юридичного інтересу у цій справі щодо предмета спору, не надав жодних доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та обов`язків в оскаржуваній частині.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права чи інтереси Корпорації "Артеріум" та вказане рішення впливає на її права та інтереси, тому скаржник не є суб`єктом оскарження в розумінні статті 254 Господарського процесуального кодексу України, отже, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20 підлягає закриттю.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Корпорація "Артеріум" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/6178/20 і передати справу на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3.2. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Корпорація "Артеріум" зазначає, що вона є майновим поручителем - іпотекодавцем за виконання кредитних зобов`язань АТ "Київмедпрепарат" за кредитним договором від 01.09.2008 № 1267м-08. У випадку невиконання АТ "Київмедпрепарат" своїх грошових зобов`язань перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08 банк має право звернути стягнення на заставлене майно Корпорації "Артеріум", яке є предметом іпотеки, що може порушити права та законні інтереси Корпорації "Артеріум". Скаржник зазначає, що правом оспорювати правочини наділені не лише його сторони, а й інші, треті особи, що не є сторонами правочину. Скаржник також стверджує, що подання апеляційної скарги на судове рішення в частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 2.6 кредитного договору не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу.

3.3. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Корпорації "Артеріум" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/6178/20 залишити без змін. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, від 16.10.2019 у справі № 752/21064/15-ц, зазначає, що рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржене в апеляційному порядку такою особою у разі її незалучення до участі у справі.

3.4. Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум" згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. Тому Національний банк України просить касаційну скаргу Корпорації "Артеріум" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 910/6178/20 залишити без змін. Національний банк України при цьому посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, від 16.10.2019 у справі № 752/21064/15-ц.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/6178/20 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

4.5. Згідно із частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

4.6. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з наведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтями 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11.

4.7. За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

4.8. Отже, чинний Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд апеляційної інстанції обов`язок з`ясувати, чи вирішив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, та встановити наявність чи відсутність правового зв`язку між особою, яка не брала участі у справі (скаржником), і сторонами у справі.

4.9. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 та Верховний Суд у постановах від 18.09.2019 № 905/943/18, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18 сформулювали такі висновки:

- якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги;

- особа, яка звертається з апеляційною скаргою на підставі статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме;

- рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

4.10. Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

4.11. Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 02.09.2024 у справі № 910/6178/20 зазначив, що узагальнені доводи апеляційної скарги Корпорації "Артеріум" зводяться до того, що вона є майновим поручителем - іпотекодавцем за виконання кредитних зобов`язань АТ "Київмедпрепарат" за кредитним договором від 01.09.2008 № 1267м-08. У випадку невиконання АТ "Київмедпрепарат" своїх грошових зобов`язань перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08 банк має право звернути стягнення на заставлене майно Корпорації "Артеріум", яке є предметом іпотеки, що може порушити права та законні інтереси Корпорації "Артеріум". Крім того, Корпорація "Артеріум" вважає, що відповідні дії є втручанням у право на вільне володіння майном у розумінні статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Закриваючи провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум", суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості за кредитним договором, а за зустрічним позовом АТ "Київмедпрепарат" до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" - визнання недійсним пункту 2.6 кредитного договору. Тобто позовні вимоги за первісним позовом безпосередньо не стосуються прав чи обов`язків Корпорації "Артеріум". Суд апеляційної інстанції встановив, що Корпорація "Артеріум" не була учасником справи № 910/6178/20, судом не вирішувалося питання про залучення її до участі у справі, у тому числі з ініціативи позичальника - AT "Київмедпрепарат", та оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права чи обов`язки скаржника. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20 у частині відмови у задоволенні зустрічного позову AT "Київмедпрепарат" до ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6 кредитного договору.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.10.2020 у справі № 920/691/18, та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, суд апеляційної інстанції виснував, що за змістом мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення висновків суду про права, інтереси та (або) обов`язки Корпорації "Артеріум" немає, тому відсутні правові підстави вважати оскаржуване рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника. Припущення скаржника лише про те, що у разі задоволення судом зустрічного позову вказане може мати вплив на обсяг його прав та законних інтересів, не може бути підставою для оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024. Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що скаржник не обґрунтував власного юридичного інтересу у цій справі щодо предмета спору, не надав жодних доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та обов`язків в оскаржуваній частині.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права чи інтереси Корпорації "Артеріум" та вказане рішення впливає на її права та інтереси, тому скаржник не є суб`єктом оскарження в розумінні статті 254 Господарського процесуального кодексу України, отже, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20 підлягає закриттю.

4.12. Скаржник, не погодившись із ухвалою апеляційного господарського суду, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Корпорація "Артеріум" зазначає, що вона є майновим поручителем - іпотекодавцем за виконання кредитних зобов`язань АТ "Київмедпрепарат" за кредитним договором від 01.09.2008 № 1267м-08. У випадку невиконання АТ "Київмедпрепарат" своїх грошових зобов`язань перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08 банк має право звернути стягнення на заставлене майно Корпорації "Артеріум", яке є предметом іпотеки, що може порушити права та законні інтереси Корпорації "Артеріум". Скаржник зазначає, що правом оспорювати правочини наділені не лише його сторони, а й інші, треті особи, що не є сторонами правочину. Скаржник також стверджує, що подання апеляційної скарги на судове рішення в частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 2.6 кредитного договору не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу.

4.13. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що відповідно до положень частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

4.14. Крім того, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) цивільного та господарського судочинства.

Тому судове рішення у справі не може бути використане проти особи, яка не брала участі у цій справі. До того ж протилежний підхід призвів би до порушення статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.15. Отже, особа, що не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку. Тобто таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі.

4.16. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її незалучення до участі у справі.

4.17. З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та неврахування того, що у випадку невиконання АТ "Київмедпрепарат" своїх грошових зобов`язань перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08 банк має право звернути стягнення на заставлене майно Корпорації "Артеріум", яке є предметом іпотеки, що може порушити права та законні інтереси Корпорації "Артеріум".

4.18. Доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції права Корпорації "Артеріум" заявляти вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним іншою заінтересованою особою є безпідставними з огляду на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, ухвалене, зокрема, за позовом сторони договору - АТ "Київмедпрепарат" про визнання недійсним пункту 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08, тому судом апеляційної інстанції не розглядалися вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним.

4.19. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що за змістом мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваного рішення висновків суду про права, інтереси та (або) обов`язки Корпорації "Артеріум" немає, тому відсутні правові підстави вважати оскаржуване рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника. Припущення скаржника лише про те, що у разі задоволення судом зустрічного позову вказане може мати вплив на обсяг його прав та законних інтересів, не може бути підставою для оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024.

4.20. Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що Корпорація "Артеріум" не була учасником справи № 910/6178/20, рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 безпосередньо не стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто у мотивувальній та резолютивній частинах рішення відсутні висновки суду про права та обов`язки такої особи, дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Корпорації "Артеріум" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20 та правильно застосував положення статті 55 Конституції України, статей 17, 254 та пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. При цьому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

4.21. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарським судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Оскільки доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Корпорації "Артеріум" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/6178/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак