Постанова

від 22.10.2024 по справі 912/1952/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/1952/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Загороднього І. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - Малеги С. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (колегія суддів: Іванов О. Г. - головуючий, Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2024 (суддя Глушков М. С.) у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА"

до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2023 року Приватне сільськогосподарське підприємство "ВІРА" (далі - ПСП "ВІРА") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Мар`янівська сільська рада) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 18.12.2012, укладеного між Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (далі - Маловисківська РДА) та ПСП "ВІРА", в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги ПСП "ВІРА" обґрунтовані тим, що 18.12.2012 між Маловисківською РДА та ПСП "ВІРА" було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523183600:02:000:9097 площею 94,5253 га строком на 10 років. За доводами позивача, він належним чином виконував умови договору оренди землі. Позивач зазначав, що він своєчасно звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, додавши до цього листа-повідомлення проект додаткової угоди, в якому просив поновити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах. Проте відповідач не розглянув на сесії сільської ради лист-повідомленням про поновлення договору оренди землі, не прийняв рішення про поновлення або відмову в поновленні договору оренди землі, обмежившись надсиланням листа від 18.10.2022 № 1253, який підписано сільським головою. У цьому листі сільський голова повідомив позивача про те, що строк дії договору оренди землі автоматично продовжується на 1 рік у разі закінчення строку дії договору оренди землі під час воєнного стану. Разом з тим 19.11.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", яким, зокрема, припинено автоматичне (без згоди сторін договору) поновлення договорів оренди земельних ділянок. Водночас після закінчення строку дії договору оренди землі (21.12.2022) відповідач як не заперечив у поновленні строку дії договору оренди землі, так і не розглянув на сесії сільської ради лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі. При цьому відповідач не уклав із позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Тому ПСП "ВІРА" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Мар`янівської сільської ради, в якому з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, просило визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 912/1952/23, задоволено позовні вимоги ПСП "ВІРА" до Мар`янівської сільської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 18.12.2012.

Вирішено визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 18.12.2012, укладеного між Маловисківською РДА та ПСП "ВІРА", в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення господарського суду першої інстанції.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги ПСП "ВІРА", господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач має право на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки ПСП "ВІРА" в порядку та у строки, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, та договором оренди землі, звернулося до Мар`янівської сільської ради із листом-повідомленням про поновлення договору; Мар`янівська сільська рада не заперечила щодо поновлення цього договору, не розглянула по суті на сесії сільської ради лист-повідомлення ПСП "ВІРА" про поновлення договору оренди землі та не уклала із ПСП "ВІРА" додаткову угоди про поновлення договору оренди землі, проект якої ПСП "ВІРА" додало до листа-повідомлення; ПСП "ВІРА" продовжило користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі. Такі обставини, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПСП "ВІРА" про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 18.12.2012 на той самий строк і на тих самих умовах.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2024 у справі № 912/1952/23, до Верховного Суду звернулася Мар`янівська сільська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ПСП "ВІРА".

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Мар`янівська сільська рада зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Мар`янівська сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. На думку Мар`янівської сільської ради, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", неправильно застосували приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 29.03.2023 у справі № 563/376/22-ц, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 15.02.2023 у справі № 173/1056/20.

3.4. Крім того, Мар`янівська сільська рада зазначає про те, що апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові необґрунтовано послався на окрему думку судді Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 909/298/21.

3.5. ПСП "ВІРА" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ПСП "ВІРА" зазначає, що Мар`янівська сільська рада не розглянула на сесії сільської ради лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі та після закінчення строку дії цього договору не прийняла жодного рішення про поновлення або відмову в поновленні договору оренди землі. Наведене, на думку ПСП "ВІРА", свідчить про порушення Мар`янівською сільською радою приписів частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, а також про мовчазну згоду на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.12.2012 між Маловисківською РДА (орендодавець) та ПСП "ВІРА" (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі земель 21.12.2012 № 352318364003668.

4.2. Пунктами 1, 2 договору оренди землі передбачено що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мар`янівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка площею 94,5253 га, в тому числі рілля 94,5253 га, з кадастровим номером 3523183600:02:000:9097.

4.3. Відповідно до пункту 8 договору оренди землі цей договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.4. Пунктом 41 договору оренди землі встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди підписаний його сторонами. При цьому господарські суди зазначили, що ПСП "ВІРА" набуло право оренди на земельну ділянку до 21.12.2022.

4.6. Господарські суди зазначили, що до Мар`янівської сільської ради з 22.03.2019, тобто з дати державної реєстрації права комунальної власності, перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки (орендодавця) за укладеним з позивачем договором оренди землі від 18.12.2012. При цьому такий перехід відбувся відповідно до законодавства, незалежно від того, чи внесено відповідні зміни до договору оренди землі.

4.7. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2023 № 350329453 земельна ділянка з кадастровим номером 3523183600:02:000:9097 належить до комунальної власності, а її розпорядником є Мар`янівська сільська рада.

4.8. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у вересні 2022 року позивач звернувся до Мар`янівської сільської ради із листом-повідомленням та доданим до нього проектом додаткової угоди, в якому просив поновити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

4.9. Мар`янівська сільська рада листом від 18.10.2022 № 1253 повідомила позивача про те, що строк дії договору оренди землі автоматично продовжується на 1 рік у разі закінчення його строку дії під час воєнного стану.

4.10. Позивач зазначав, що 19.11.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", який, зокрема, припинив автоматичне (без згоди сторін договору) поновлення договорів оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчувався після введення воєнного стану. Тому, договори оренди землі, строк користування яких закінчився з 19.11.2022, не поновлюється на 1 рік та припиняється із закінченням строку, на який їх було укладено.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ПСП "ВІРА" як орендар належним чином виконував умови договору оренди землі, в тому числі щодо сплати орендної плати, що підтверджується довідкою від 12.10.2023 № 6933/6/11-28-13-06-2 про відсутність заборгованості, яка видана ГУ ДПС у Кіровоградській області; позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою загальною площею 94,5253 га з кадастровим номером 3523183600:02:000:9097, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік з доданими до неї додатками, звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду в 2022 році (форма № 29-сг (річна), звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2023 року (форма № 4-сг (річна); позивач своєчасно звернувся до Мар`янівської сільської ради як орендодавця з листом-повідомленням про поновлення Договору, додавши до цього листа-повідомлення проект додаткової угоди до договору оренди землі.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що після закінчення строку дії договору оренди землі, тобто з 21.12.2022, Мар`янівська сільська рада не заперечила щодо поновлення цього договору, не розглянула по суті на сесії сільської ради лист-повідомлення ПСП "ВІРА" про поновлення договору оренди землі та не уклала із ПСП "ВІРА" додаткову угоди про поновлення договору оренди землі, проект якої ПСП "ВІРА" додало листа-повідомлення.

4.13. Крім того, господарські суди установили, що матеріали справи не містять доказів розгляду листа-повідомлення позивача на сесії селищної ради та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення до теперішнього часу.

4.14. Позивач, зазначаючи, що відповідач не уклав додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 18.12.2012 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ПСП "ВІРА" до Мар`янівської сільської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 18.12.2012.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку ПСП "ВІРА", є безпідставне неукладення відповідачем з позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 18.12.2012 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

5.6. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".

5.7. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.8. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.9. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

5.10. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 1261 Земельного кодексу України.

5.11. Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

5.12. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди землі від 18.12.2012 укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", то до спірних правовідносин належить застосовувати приписи Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 18.12.2012.

5.13. Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 18.12.2012 по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

5.14. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що за загальним правилом, викладеним у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) та укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

5.15. Спеціальне правило, викладене в частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

5.16. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18).

5.17. Порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, в такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.

5.18. Отже, у разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі). Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/14933/22, від 23.08.2023 у справі № 910/605/20, від 29.03.2023 у справі № 917/115/21.

5.19. Господарські суди попередніх інстанцій, установили, що ПСП "ВІРА" в порядку та строки, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, та договором оренди землі, звернулося до Мар`янівської сільської ради із листом-повідомленням про поновлення договору; Мар`янівська сільська рада не заперечила щодо поновлення цього договору, не розглянула по суті на сесії сільської ради лист-повідомлення ПСП "ВІРА" про поновлення договору оренди землі та не уклала із ПСП "ВІРА" додаткову угоди про поновлення договору оренди землі, проект якої ПСП "ВІРА" додало листа-повідомлення; ПСП "ВІРА" продовжило користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, тому дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПСП "ВІРА" про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 18.12.2012 на той самий строк і на тих самих умовах.

5.20. Мар`янівська сільська рада не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулася з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. Мар`янівська сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.21. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.22. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", неправильно застосували приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 29.03.2023 у справі № 563/376/22-ц, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 15.02.2023 у справі № 173/1056/20.

5.23. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.24. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.25. Верховний Суд зазначає, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Подібний висновок викладений у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.26. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

5.27. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 906/447/23, від 05.09.2024 у справі № 906/600/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 30.04.2024 у справі № 918/775/23.

5.28. Скаржник зазначає, що на момент надсилання орендарем листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, отримання його орендодавцем, розгляду такого листа-повідомлення та надання відповіді на нього, діяли положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 № 2145-ІХ (далі - Закон України від 24.03.2022 № 2145-ІХ), який набув чинності 07.04.2022. Цим Законом доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 27.

5.29. Так, підпунктом 1 пункту 27 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 № 2145-ІХ встановлено, що під час дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

5.30. Мар`янівська сільська рада зазначає, що наведені приписи не передбачали прийняття будь-якого рішення органом, уповноваженим на розпорядження земельною ділянкою, для поновлення договору оренди землі, тому лист-повідомлення позивача був розглянутий у строки та відповідно до законодавства, яке було чинним на момент звернення позивача із листом-повідомленням.

5.31. Мар`янівська сільська рада також зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" від 19.10.2022 № 2698-ІХ, який набрав чинності 19.11.2022, підпункт 1 пункту 27 Земельного кодексу викладено в новій редакції, відповідно до якого, з 19.11.2022 скасовано автоматичне поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

5.32. Мар`янівська сільська рада зазначає, що подальші зміни законодавства та наміри орендаря щодо поновлення або непоновлення договору оренди землі орендодавець не міг передбачити.

5.33. Із посиланням на постанову Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 563/376/22-ц скаржник зазначає, що з 19.11.2022 змінилися умови щодо пролонгації договорів оренди землі і договірні відносини між позивачем та відповідачем в частині поновлення договору оренди землі від 18.12.2012 з цієї дати (19.11.2022) регулювалися Законом України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору.

5.34. Верховний Суд з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, проаналізувавши правовідносини у цій справі № 912/1952/23 та у справі № 563/376/22-ц, на яку посилається скаржник, установив неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.35. Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 563/376/22-ц, оскільки у справі, на яку посилається Мар`янівська сільська рада, суди встановили, що строк дії договору оренди землі закінчувався 13.06.2022. З урахуванням таких обставин та з посиланням на приписи пункту 27 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 № 2145-ІХ Верховний Суд зазначив, що договір оренди землі вважається поновленими на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 13.06.2023.

5.36. Разом з тим у цій справі № 912/1952/23, що розглядається, господарські суди встановили, що строк дії договору оренди землі закінчувася 21.12.2022. Тобто, на момент закінчення строку дії договору оренди землі (21.12.2022) законодавством вже не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Тому до спірних правовідносин, що виникли в цій справі, не можуть бути застосовані приписи пункту 27 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 № 2145-ІХ, які з урахуванням установлених фактичних обставин справи застосував Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 563/376/22-ц, на яку посилається скаржник.

5.37. Таким чином, справа № 563/376/22-ц, на яку посилається скаржник, суттєво відрізняється установленими фактичними обставинами, змістом правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням від справи № 912/1952/23, що розглядається. Відмінність установлених фактичних обставин, матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у цій справі № 912/1952/23 та справі № 563/376/22-ц, на яку посилається скаржник, свідчать про неподібність правовідносин у цих справах.

5.38. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №173/1056/20 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:

"Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором".

5.39. Верховний Суд установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:

"35. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

…43. Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою".

5.40. Колегія суддів, проаналізувавши наведені висновки, зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник, оскільки господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи по суті позовних вимог установили, що ПСП "ВІРА" в порядку та строки, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, та договором оренди землі, звернулося до Мар`янівської сільської ради із листом-повідомленням про поновлення договору.

5.41. Водночас установлені господарськими судами фактичні обставини цієї справи свідчать про наявність юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", про які зазначала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.

5.42. При цьому суди попередніх інстанцій установили, що Мар`янівська сільська рада не заперечила щодо поновлення цього договору, не розглянула по суті на сесії сільської ради лист-повідомлення ПСП "ВІРА" про поновлення договору оренди землі та не уклала із ПСП "ВІРА" додаткову угоди про поновлення договору оренди землі, проект якої ПСП "ВІРА" додало до листа-повідомлення.

5.43. При цьому Верховний Суд зазначає, що чинне законодавство України не визначає форму висловлення заперечення орендодавця стосовно поновлення договору оренди за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас рішення ради (колегіального органу місцевого самоврядування) найбільш повно відповідає положенням пункту 34 частини 1 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" для дотримання письмового волевиявлення.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21, від 25.08.2020 у справі № 922/1188/19, від 06.12.2018 у справі 910/18875/17.

5.44. Крім того, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/5994/23, від 09.04.2024 у справі № 910/4930/23, від 06.08.2024 у справі № 912/300/23.

5.45. Проте, як установили господарські суди попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів розгляду листа-повідомлення позивача на сесії селищної ради та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення.

5.46. З огляду на викладене колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 173/1056/20.

5.47. Крім того, в касаційній скарзі наведено посилання на постанову Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, однак скаржник не наводить висновки, які, на його думку, не враховані господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень.

5.48. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові необґрунтовано послався на окрему думку судді Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 909/298/21, оскільки таке посилання апеляційного господарського суду не є порушенням норм процесуального права та не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.

5.49. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.50. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про неправильну оцінку судами доказів та безпідставне неприйняття апеляційним господарським судом доказу, оскільки такі процесуальні дії апеляційного господарського суду відповідають приписам процесуального законодавства. При цьому оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а скаржник не довів порушень судами норм Господарського процесуального кодексу.

5.51. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.52. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позову в цій справі.

5.53. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2024 у справі № 912/1952/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак