Постанова

від 22.10.2024 по справі 918/690/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/690/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Костюченко С. А. (адвокат),

відповідача - Степанець М. В. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Здолбунівської міської ради,

на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.11.2023,

додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.11.2023,

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком Еко Сервіс"

до Здолбунівської міської ради

про стягнення 1 060 835,14 грн

та за зустрічним позовом Здолбунівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком Еко Сервіс"

про розірвання договору і стягнення 50 000 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ком Еко Сервіс" (далі -

ТОВ "Ком Еко Сервіс", Товариство, позивач за первісним позовом) звернулося до суду з позовом до Здолбунівської міської ради (далі - Рада, відповідач за первісним позовом, скаржник) про стягнення 1 050 000,00 грн заборгованості за договором на виготовлення робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів" від 04.06.2019 № 54 (далі - Договір), 8 505,00 грн - пені та 2 330,14 грн - 3% річних).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами спору Договору у частині проведення розрахунків за виконані роботи, що також стало підставою для нарахування пені та відсотків річних.

1.3. Товариство зазначає, що на виконання умов Договору виготовило робочий проект "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів" та направило Раді проектно-кошторисну документацію по об`єкту стадія "Р" разом із актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.05.2023. Однак Рада всупереч умовам Договору відмовилась затверджувати проектно-кошторисну документацію об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів" в стадії "Р" та від підписання актів приймання-передачі. Станом на час звернення до суду з позовом проектно-кошторисна документація Радою не затверджена, акти приймання-передачі не підписані без належних пояснень, про недоліки чи зауваження до виконаних робіт не заявлено, виконані Товариством роботи не оплачені.

1.4. Рада звернулася до суду із зустрічним позовом до Товариства про розірвання Договору та стягнення 50 000,00 грн, сплачених на виконання його умов.

1.5. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що Товариство не забезпечило належного виконання умов Договору. Зокрема, не врахувало зауважень Ради як замовника, до проектно-кошторисної документації та без затвердження Радою попередньої стадії "П" проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів" Товариство передало на затвердження та погодження проектно-кошторисну документацію стадія "Р" разом із актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.05.2023. З огляду на систематичне невиконання Товариством своїх зобов`язань за Договором, Рада визначеним у статті 852 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить розірвати Договір та стягнути 50 000,00 грн, сплачених за виконання інженерно-геологічного розслідування для об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Рівненської області рішенням від 14.11.2023 (суддя Романюк Ю. Г.) у справі № 918/690/23 первісний позов Товариства до Ради задовольнив. Стягнув з Ради на користь Товариства "суму боргу в розмірі 1 050 000,00 грн та штрафні санкції у розмірі 10 835,14 грн за виконані роботи згідно Договору № 54 від 04.06.2019" та судовий збір у розмірі 15 912,53 грн. У задоволенні зустрічного позову Ради до Товариства про розірвання Договору і стягнення 50 000,00 грн - відмовив.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.11.2023 у справі № 918/690/23 заяву представника Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено; стягнуто з Ради на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

2.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 08.07.2024 (колегія суддів: Павлюк І. Ю., Розізнана І. В., Грязнов В. В.,) рішення Господарського суду Рівненської області від 14.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.11.2023 у справі № 918/690/23 залишив без змін. Стягнув із Ради в дохід Державного бюджету 1 667,90 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

2.4. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 заяву представника Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/690/23 задоволено частково. Стягнуто з Ради на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Рада не погодилася із прийнятими у справі судовими рішеннями у справі та звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких просить скасувати:

- рішення Господарського суду Рівненської області від 14.11.2023 та постанову від 08.07.2024 в частині задоволення вимог первісного позову Товариства та відмови у задоволенні вимог зустрічного позову Ради, ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги зустрічного позову;

- додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.11.2023 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі №918/690/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви Товариства про відшкодування суми судових витрат на професійну правничу допомогу;

- додаткову постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 918/690/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково заяву представника Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі та визначити її розмір в сумі 20 000,00 грн.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. На обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги на рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції прийнятих у справі по суті спору Рада посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.1.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятої у справі додаткової постанови суду апеляційної інстанції Рада посилається на положення пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.3. Зокрема, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди неправильно застосували норму частини четвертої статті 882 ЦК України, оскільки не встановили та не дослідили обставини фактичного виконання позивачем робіт, їх відповідність умовам Договору, перелік яких зазначений в актах приймання - передачі робіт та не дослідили фактичних обставин щодо вмотивованої відмови замовника від їх підписання; висновки судів в цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 27.12.2019 у справі № 924/70/18, від 20.04.2021 у справі № 906/411/17, від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 01.10.2019 у справі № 908/2109/18, від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22, від 20.06.2018 у справі № 909/1121/16, від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18.

4.1.4. За твердженням скаржника, задовольняючи вимоги про стягнення боргу як оплати за виконані роботи, суди посилаються на акти приймання - передачі робіт, які були підписані лише підрядником без належної оцінки наявного у матеріалах справи листування сторін яке свідчить, що фактично господарська операція щодо виконання робіт за Договором не відбулася, оскільки Товариство належним чином не виконано умов Договору і не надало замовнику проектно - кошторисну документацію, а саме її робочий проект. Сам факт наявності актів приймання-передачі проектно-кошторисної документації та виконаних робіт від 30.05.2023 не свідчить про фактичне виконання Товариством робіт по виготовленню робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів" за Договором, у тому числі і станом на час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

4.1.5. З посиланням на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник наголошує, що суди в порушення вимог чинного законодавства не дослідили докази, які містяться в матеріалах справи, що унеможливило встановити фактичні обставини справи.

4.1.6. Також з посиланням на положення пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України Рада вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання Ради щодо виклику судового експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України щодо надання експертом роз`яснень стосовно заявленого ним клопотання.

4.1.7. У цьому контексті скаржник зазначає про те, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 призначено у справі судову будівельно- технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи відповідає розроблена Товариством на виконання Договору проектно-кошторисна документація за робочим проектом "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності? Проведення судової експертизи доручено Приватному підприємству-Фірма "Експерт-Рівне". Однак 11.03.2024 матеріали справи та оригінали проектно-кошторисної документації повернулися до суду у зв`язку із неможливістю проведення експертизи.

4.1.8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 проведення судової експертизи, яка призначена ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі, доручено Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України.

4.1.9. Однак матеріали справи та оригінали проектно-кошторисної документації Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України також повернуті до суду з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи. Причиною неможливості проведення судової експертизи визначено те, що обсяг поставлених судом питань та предмет дослідження виходить за межі спеціальних знань експерта та необхідність залучення сертифікованих, вузькопрофільних спеціалістів в галузі проектування, електрообладнання, цивільного захисту та пожежної безпеки, які мають необхідну кваліфікацію, знання і повноваження.

4.1.10. На переконання скаржника, питання, які суд визначив в ухвалі про призначення судової будівельно-технічної експертизи перебувають у площині можливостей вирішення та у межах компетенції судового експерта, який має відповідну кваліфікацію для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а тому, саме завдяки таки діям судового експерта у справі безпідставно не проведена судова будівельно-технічна експертиза, право на яку сторонам гарантовано ГПК України. Вказане, у свою чергу позбавляє Раду можливості доведення обставин, суперечливої позиції Товариства.

4.1.11. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень в частині вирішення вимог зустрічного позову Рада посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, "щодо застосування положень статей 651, 846 ЦК України у спірних правовідносинах".

4.1.12. У цьому контексті Рада вважає, що при вирішенні вимог зустрічного позову, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та умови Договору, які регулюють спірні правовідносини.

4.1.13. За відсутності виконання Товариством своїх зобов`язань у встановлений Договором строк, суди помилково застосували у спірних правовідносинах положення статті 852 ЦК України у контексті обов`язку Ради виконати свої зобов`язання з оплати робіт.

4.1.14. У цьому контексті скаржник наголошує, що судами порушено вимоги статей 7, 13 ГПК України та не надано належної оцінки усім наявним у справі доказам і доводам відповідача на обґрунтування його позиції про істотність порушення Товариством умов Договору, що є підставою розірвання Договору в односторонньому порядку.

4.1.15. Також із посиланням на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Рада вказує, що судами не досліджено зібрані у справі докази та не надано їм оцінки. Зокрема, судами проігноровано та не досліджено належним чином наявні в справі докази, які свідчать про систематичні порушення Товариством умов Договору.

4.1.16. Рада наголошує, що судами не надано оцінки положенням пункту 2.2 Договору згідно з яким Товариство (виконавець) взяло на себе зобов`язання виконати роботи протягом 30 календарних днів від дати підписання Договору. Водночас, Товариством виконано роботу не у строки встановлені Договором та надано проектно-кошторисну документацію (стадія "П") на затвердження Раді лише 15.04.2021, а робочий проект (стадія "Р") лише 30.05.2023. Вказані обставини свідчать про систематичне невиконання Товариством умов Договору та, відповідно, є підставою для його розірвання Договору. Поряд з тим, Товариством не надано аргументованих пояснень та належних доказів того, за яких саме причин підрядник виконував ці роботи на протязі майже двох років, за умов того, що сторонами не вносились зміни до Договору щодо термінів виконання робіт.

4.1.17. Скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили вимоги статей 86, 236 ГПК України, і таке порушення, за доводами скаржника, полягає в неповному з`ясуванні обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та в неповному і необ`єктивному дослідженні в судовому процесі усіх наявних у справі доказів.

4.1.18. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, як додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції (щодо вирішення заяви Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу), так і додаткової постанови суду апеляційної інстанції Рада посилається на неправильне застосування судами положень статті 126 ГПК України у тому числі і безпідставне відхилення її клопотання про зменшення цих витрат.

4.1.19. На переконання скаржника, суди не врахували, що справа не є складною, а отже не вимагала великого обсягу робіт та, відповідно, такого високого гонорару, а адвокатом Товариства не було проведено великого обсягу робіт.

4.2. Інші доводи учасників справи

4.2.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевий та апеляційний господарські суди у справі, зокрема, встановили таке.

5.1. Товариство (виконавець) та Рада (замовник) 04.06.2019 уклали Договір, за яким виконавець зобов`язався виконати роботи з виготовлення робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів".

5.2. Відповідно до положень пунктів 1.1.1, 1.1.2. Договору реєстрація юридичних зобов`язань на оплату проводиться в межах наявних кошторисних призначень на 2019 рік - 50 000,00 грн, на 2020 рік - 1 050 000,00 грн.

5.3. За умовами пункту 2.2 Договору виконавець зобов`язується виконати роботи передбачені у Договорі протягом 30 календарних днів від дати підписання договору. Після виконання предмету Договору оформляється Акт приймання - передачі виконаних робіт.

5.4. Відповідно до умов пункту 2.5 Договору Акт приймання - передачі виконаних робіт є підставою для здійснення замовником оплати, яка виконується протягом 10 днів після підписання акта.

5.5. Видача проектної документації проводиться по закінченню робіт та передається Замовнику разом з актом приймання - передачі виконаних робіт (пункт 2.8 Договору).

5.6. У випадку порушення строків оплати, Замовник зобов`язаний сплатити вартість робіт, визначену Виконавцем на день оплати, крім того, у випадку подальшої затримки платежу, сплачувати пеню в розмірі 0,3% від вартості робіт/послуг (пункт 2.9 Договору).

5.7. Згідно з пунктом 3.2 Договору при не виконанні однією із сторін умов цього Договору, друга сторона має право ставити питання про відмову від, укладеного Договору. Сторона, яка виявила неможливість виконання умов Договору зобов`язується сповістити про це іншу сторону не пізніше як за 10 діб. Цей пункт не поширюється на випадок неможливості (чи відмови) "замовника" здійснити оплату робіт, якщо такі вже виконані "виконавцем".

5.8. У відповідності до пункту 3.5 Договору виконавець зобов`язується виконувати роботу у відповідності з вимогами законодавства, нормативно-правових актів, нормативно-технічної документації.

5.9. Між сторонами 13.06.2019 укладено Додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої сторони погодили пункти 1.1.1 та 1.1.2 Договору від 04.06.2019 викласти у такій редакції:

"1.1.1. в 2019 році здійснюється оплата в розмірі 50 000,00 грн за виготовлення робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" в частині виконання інженерно-геологічного розвідування для об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області".

"1.1.2. В 2020 році здійснюється оплата в розмірі 1 050 000,00 грн за виготовлення робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області."

5.10. Суди встановили, що на виконання умов Договору здійснено оплату по Договору на суму 50 000, 00 грн (платіжне доручення від 18.06.2019 № 372).

5.11. У подальшому між сторонами 26.03.2020 укладено Додаткову угоду №2 до Договору, за умовами якої сторони погодили пункти 1.1.2, 1.1.3, 4.1 Договору викласти в такій редакції:

"1.1.2. За виготовлення робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" в 2020 році здійснюється оплата в розмірі 296 000,00 грн, в 2021 році здійснюється оплата в розмірі 745 000,00 грн.

1.1.3. На додатково виділені кошти у 2019-2020 роках будуть внесені зміни до Договору на суму додатково виділених призначень але в межах суми затвердженої проектно-кошторисної документації.

4.1. Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором".

5.12. Згідно з умовами Додаткової угоди від 30.12.2020 № 3 до Договору сторонами погоджено пункт 1.1.2 Договору в новій редакції, зокрема: "у 2021 році здійснюється оплата в розмірі 1 050 000,00 грн за виготовлення робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області."

5.13. Як встановили суди, у квітні 2021 року Товариство листом від 14.04.2021 № 5, звернулося до Ради щодо затвердження проектно-кошторисної документації об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" (стадія "П"). До вказаного листа Товариством додано копію позитивного експертного звіту, проектно-кошторисну документацію та накладну від 08.04.2021 № 1/014.

5.14. У період з травня 2021 року до грудня 2021 року між сторонами проводилось листування щодо усунення Товариством недоліків та зауважень Ради до проектно-кошторисної документації (стадія "П") - листи від 17.05.2021 № 02/9-1006, від 11.06.2021 № 8, від 25.06.2021 № 02/11-1260, від 05.07.2021 № 9, від 23.07.2021 № 9, від 06.09.2021 № 02/11-1795, від 02.12.2021 №10 та № 11.

5.15. Зокрема, Товариство у листами від 02.12.2021 №10 та № 11 передало Раді проектно-кошторисну документацію (стадія "П") згідно з накладною № 1/014-5.

5.16. Товариство листом від 30.12.2021 № 54 звернулось до Ради з проханням продовжити термін дії Договору та надало проект Додаткової угоди до Договору.

5.17. Рада листом від 27.01.2022 №162/03-20/22 відмовила у підписанні Додаткової угоди щодо продовження терміну дії Договору.

5.18. У подальшому позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом претензію від 16.02.2022 вих. №16/02-2022, в якій вказав на порушення Радою умов Договору та висловив прохання сплатити кошти за виконані роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації.

5.19. У відповідь на претензію Рада листом від 25.02.2022 № 409/03-20/22 надала відповідь та вказала, що Товариством порушено умови Договору та не забезпечено належного виконання його умов, а тому зобов`язання щодо оплати за виконання робіт буде розглянуто після того, як виконавець робіт забезпечить виконання умов Договору.

5.20. У період з 24.04.2023 до 06.06.2023 між сторонами відбувалося листування щодо затвердження Радою проектно-кошторисної документації об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" в стадії "Р" (робочий проект) та підписання Радою акта приймання-передачі проектно-кошторисної документації.

5.21. Як встановили суди, листом від 24.04.2023 №19 Товариство звернулося до Ради з проханням затвердити проектно-кошторисну документацію об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" та підписати акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації за Договором (стадія "П") до 25.05.2023 та надало копію позитивного експертного звіту, проектно-кошторисну документацію (стадія "П") та акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації за Договором №54 від 04.06.2019 (стадія "П").

5.22. Робочий проект - проектно-кошторисна документація об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" в стадії "Р" фактично передана Раді листом від 30.05.2023 № 20. У листі Товариство також наголошувало на необхідності підписання акта приймання-передачі проектно-кошторисної документації за Договором протягом 7 днів, з моменту отримання вказаного листа.

5.23. Невиконання Радою зобов`язання з оплати виконаних робіт за Договором (виготовлення робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. І. Богуна в м. Здолбунів") у розмірі 1 050 000,00 грн і стало підставою для звернення Товариства до суду позовом.

5.24. Заперечуючи проти вимог первісного позову Рада наголошуючи на неналежному виконанні Товариством умов Договору звернулася до суду із зустрічним позовом про розірвання Договору та стягнення 50 000,00 грн, сплачених на виконання його умов.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Спір у справі виник за вимогами первісного позову - щодо наявності / відсутності підстав стягнення плати за виконані підрядні роботи, а за вимогами зустрічного позову - щодо наявності / відсутності підстав для розірвання Договору, у зв`язку з неналежним виконання стороною взятих на себе зобов`язань.

7.2. Підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Товариство визначило положення пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. У контексті доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження Верховний Суд зазначає таке.

7.4. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

7.5. Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

7.6. Згідно зі статтею 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

7.7. Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

7.8. Згідно з частиною першою, другою статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття; замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором.

7.9. Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

7.10. Задовольняючи вимоги зустрічного позову та відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що:

- Товариство належним чином виконало свої зобов`язання щодо виготовлення робочого проекту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. Івана Богуна в м. Здолбунів Рівненської області", що підтверджується наявним у справі листуванням сторін та актами приймання передачі, і їх отримання не було предметом заперечень зі сторони відповідача впродовж розгляду справи;

- Рада свої обов`язки з прийняття підрядних робіт не виконала, проектно-кошторисна документація об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. Івана Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" як в стадії "П" (з урахуванням усунених недоліків які були заявлені Радою), так і в стадії "Р" не була затверджена, а акти приймання-передачі залишені органом місцевого самоврядування не підписаними без належних пояснень;

- водночас, матеріали справи не містять, а Радою належними і допустимими доказами не доведено факту надання Товариству обґрунтованої відмови від підписання актів;

- наявне у матеріалах справи листування сторін свідчить про те, що всі недоліки про які вказувала Рада до проектно-кошторисної документації в стадії "П", Товариством були усунуті, однак незважаючи на факт усунення недоліків, Рада і в подальшому відмовляла у затвердженні проектно-кошторисної документації на стадії "П", з огляду на, що Товариство самостійно замовило експертне дослідження розробленої проектної документації за Договором;

- проектна документація на будівництво Товариством розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки, у тому числі вимог з питань створення безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення та інженерного забезпечення; кошторисної частини проектної документації; санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, пожежної та техногенної безпеки, що підтверджується експертним звітом від 22.02.2021 №18-018/01-21 складеним Філією ДП "УКРДЕРЖЕКСПЕРТИЗА" у Рівненській області;

- оскільки Радою не доведено факт неналежного виконання Товариством робіт за Договором та за відсутності надання Товариству обґрунтованої відмови від підписання актів, в тому числі в порядку статті 882 ЦК України, у Ради виник обов`язок по оплаті виконаних Товариством робіт у розмірі 1 050 000,00 грн;

- також суди дійшли висновку про відсутність істотних порушень договірних умов зі сторони Товариства, з огляду на, що відмовили у задоволенні вимог зустрічного позову.

7.11. Зокрема, за висновками судів, законодавством передбачено можливість складання одностороннього акта, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи. При цьому, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Передання і прийняття робіт (наданих послуг) на підставі підписаних в односторонньому порядку актів виконаних робіт (наданих послуг) і виникнення за такими актами прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за Договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки).

7.12. Рада не спростувала факт реального виконання Товариством робіт згідно з умовами Договору. Роботи виконані Товариством та пред`явлені Раді, шляхом надіслання відповідних актів. Оскільки Рада не надала належних та допустимих доказів на спростування факту виконання спірних робіт, тому відмова від прийняття робіт та підписання актів є неправомірною.

7.13. Однак, Суд не погоджується з такими висновками та вважає їх передчасними з огляду на таке.

7.14. У вирішенні спірних питань колегія суддів наголошує, що акт виконаних підрядних робіт, підписаний однією стороною, не має доказової сили за умов встановлення обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання акту, і відповідно має доказову силу (є дійсним) у разі встановлення необґрунтованості відмови замовника від підписання акта та прийняття робіт.

7.15. У цьому аспекті Суд підкреслює, що Цивільний кодекс України не визначає критеріїв та умов щодо обґрунтованості відмови від підписання акту приймання - передачі робіт, а відтак обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін.

7.16. Так, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відмова замовника від прийняття робіт є необґрунтованою, що є безумовною підставою для стягнення оплати за виконані роботи на підставі підписаних підрядником актів.

7.17. Таку оцінку відмови відповідача за первісним позовом у підписанні актів суди надали на підставі того, що Радою було порушено порядок прийняття робіт, зокрема, недоліків чи зауважень після отримання проектно-кошторисної документації об`єкта "Будівництво дошкільного навчального закладу по вул. Івана Богуна в м. Здолбунів Рівненської області" в стадії "Р", не заявлено.

7.18. Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи також встановили наявність заперечень Ради стосовно фактичного виконання всього погодженого Договором обсягу робіт, у тому числі і заперечень щодо невиконання Товариством своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк.

7.19. На переконання Суду, наведене свідчить про наявність заперечень замовника стосовно фактичного виконання договірних зобов`язань підрядником та доводів на підтвердження обґрунтованості своєї відмови у підписанні актів виконаних робіт.

7.20. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій розглянули наявні у матеріалах справи докази, зокрема і листи Товариства від 02.12.2021 № 10 та № 11, від 30.12.2021 № 54 та листи Ради від 27.01.2022 № 162/03-20/22, від 25.02.2022 № 409/03-20/22, від 30.05.2023 № 20, від 06.06.2023 № 1322/03-20/23, на які Рада посилається щодо обґрунтованості своєї відмови підписати акти виконаних робіт, та оцінили відмову відповідача підписати надані акти виконаних робіт лише з точки зору процедурного критерію (порушення порядку прийняття робіт).

7.21. Разом з тим, суди не надали належної оцінки змісту таких доказів та заперечень Ради, зокрема і щодо фактичного невиконання підрядником всього обсягу робіт (невідповідність розробленої проектно-кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва - ДБН, СНиП, тощо) та невиконання підрядником робіт у встановлені Договором строки.

7.22. Тобто, судами не було перевірено факту виконання або невиконання підрядником робіт за Договором в об`ємах, передбачених його умовами та актами, як підстави для виникнення у відповідача обов`язку з оплати таких робіт.

7.23. У цьому аспекті колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував (у тому числі і у постановах Суду на які посилається скаржник), що виникнення за підписаним в односторонньому порядку актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, вказаних у цьому акті (постанови Верховного Суду у справах № 924/70/18, № 906/411/17, № 916/446/16, № 905/411/17, № 908/2109/18, № 906/1081/22, № 909/1121/16, і № 910/4103/18).

7.24. При цьому, для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, а саме обсягу фактичного виконання робіт за певною вартістю, судом може бути призначено судову будівельно-технічну експертизу, що є доцільним, зокрема у випадку необхідності дослідження будівельної документації тощо.

7.25. Водночас у справі, що розглядається, як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції (які задовольнили вимоги первісного позову) не досліджено обставини, чи були підрядником фактично виконані роботи за Договором підряду, перелік яких зазначений в актах приймання-передачі робіт і факт належного виконання яких відповідач заперечував. Разом з тим, встановлення та дослідження заперечень замовника стосовно факту виконання підрядником робіт (та доказів, на які він при цьому посилається) має важливе значення для правильного вирішення спору у цій справі, однак вказане не було враховано судами попередніх інстанцій.

7.26. При цьому з матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відповідності розробленої Товариством проектно-кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва ухвалою суду від 13.02.2024 призначив у справі судову будівельно- технічну експертизу та ухвалою суду від 26.03.2024 проведення експертизи доручив іншій експертній установі. Однак, судова будівельно- технічна експертиза у справі так і не була проведена, а матеріали справи повернуті експертними установами до суду без проведення експертизи з огляду на те, що обсяг дослідження виходить за межі спеціальних знань експертів і потребує залучення сертифікованих, вузькопрофільних спеціалістів в галузі проектування, електрообладнання, цивільного захисту та пожежної безпеки.

7.27. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції у вирішенні питання щодо відповідності розробленої Товариством проектно-кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва обмежився в цій частині лише висновком про те, що Рада не скористалась своїм правом на подання висновку експерта, складеного на її замовлення та прийняв до уваги як належний доказ Експертний звіт від 22.02.2021 № 18-0018/01-21, поданий Товариством.

7.28. Водночас, за фактичних обставин спору щодо неможливості проведення експертного дослідження, а також за наявного у матеріалах справи листування сторін у період з травня 2021 року до грудня 2021 року стосовно усунення Товариством недоліків та зауважень Ради до проектно-кошторисної документації (стадія "П"), висновки суду апеляційної інстанції в частині того, що розроблена Товариством проектно-кошторисна документація у повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва є декларативними та передчасними, оскільки ці висновки ґрунтуються лише на висновках Експертного звіту № 18-0018/01-21, складеного у лютому 2021 року.

7.29. У цьому контексті Суд вважає, що суд апеляційної інстанції задля з`ясування істотних питань, які мають значення для правильного вирішення спору у вирішенні питання проведення судової будівельно-технічної експертизи не скористався правом на залучення до проведення експертизи сертифікованих спеціалістів в галузі проектування, електрообладнання, цивільного захисту та пожежної безпеки.

7.30. Відтак судами не було враховано висновків Верховного Суду у наведених скаржником постановах Верховного Суду, в результаті чого було неправильно визначено предмет доказування у цьому спорі, у який входить встановлення фактичного виконання підрядником робіт на заявлену в позові суму, а тому доводи скаржника про те, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не врахували висновків Верховного Суду у означених скаржником постановах є частково обґрунтованими.

7.31. Таким чином, підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, та доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду та порушення судами норм статей 86, 236 ГПК України, частково підтвердилися.

7.32. Вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

7.33. З урахуванням висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними усі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування.

7.34. Щодо доводів касаційної скарги в частині вирішення вимог зустрічного позову, Суд вважає за необхідне звернутися до сталої правової позиції Верховного Суду, що у спорі з договірних відносин та зазначає, що у вирішення договірних спорів суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін. Близька за змістом правова позиція є сталою та висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06. 2019 року у справі № 923/496/18.

7.35. Суд також наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

7.36. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

7.37. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

7.38. Першочергово Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням вимог статті 193 ГК України, яка кореспондується зі змістом статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

7.39. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

7.40. Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

7.41. У статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

7.42. У застосуванні положень статті 530 ЦК України Суд наголошує на тому, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання", які згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.

7.43. Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

7.44. Відповідно до частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

7.45. Поняття "строк виконання зобов`язання", "термін виконання зобов`язання" визначені у статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

7.46. Верховний Суд зазначає про те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.

7.47. Водночас зобов`язання, не виконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії Договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом.

7.48. Колегія суддів наголошує, що договірне зобов`язання має виконуватися сторонами або припинятися на вже погоджених сторонами у Договорі умовах.

7.49. Проте суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та належної правової кваліфікації спірних відносин за результатами оцінки умов спірного Договору не здійснили.

7.50. Зокрема, як вже зазначено вище, суди встановили, що сторони у пункті 2.2 Договору погодили строк виконання зобов`язання, а у пункті 4.1 Договору термін його дії. Суди також встановили, що Товариство передало Раді проектно-кошторисну документацію (стадія "П") на затвердження 15.04.2021, а робочий проект (стадія "Р") 30.05.2023.

7.51. Разом з тим зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що цитуючи положення умов Договору, суди не дослідили та не надали відповідної юридичної оцінки саме його умовам в частині строків виконання зобов`язань і строку його дії та, відповідно, не надали належної оцінки доводам Ради стосовно невиконання Товариством умов Договору у строки, визначені ним.

7.52. Крім того, суди неналежним чином надали оцінку дійсному змісту наявних у матеріалах справи листам Ради від 27.01.2022 № 162/03-20/22, від 25.02.2022 № 409/03-20/22, від 24.05.2023 № 1236/03-20/23, від 06.06.2023 № 1322/03-20/23, від 28.06.2023 № 1468/03-20/23 та дійшли передчасного висновку про недоведення Радою обставин істотного порушення Договору з боку Товариства.

7.53. З огляду на зазначене, Суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вимог первісного позову та про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову.

7.54. Верховний Суд наголошує, що вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, і у постановах від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18 та від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20).

7.55. До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

7.56. Вимогами положень пунктів 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

7.57. Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають. Так, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, зміст оспорюваного правочину, господарські суди (спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції) залишили поза увагою характер спірних правовідносин, їх нормативне регулювання; зміст та саму суть Договору на якому ґрунтуються спірні правовідносини.

7.58. За наведених вище обставин висновки судів попередніх інстанцій в цій частині також є передчасними та необґрунтованими.

7.59. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору порушили норми процесуального права, внаслідок чого не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню, при цьому також не врахували висновки щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, які викладені в наведених вище постановах Верховного Суду. Вказане, у свою чергу, свідчить про підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.60. Щодо надання висновку Верховним Судом у цій справі, то суд касаційної інстанції вважає передчасним його надання з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи.

7.61. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VII, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

7.62. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 922-VII замовники - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

7.63. Закон № 922-VII застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 000 грн, а робіт - 1,5 млн. грн (пункт 9 частини першої статті 1, частина перша статті 2 цього Закону).

7.64. Згідно з частиною сьомою статті 2 Закону № 922-VII забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частині з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

7.65. За змістом частини третьої статті 36 Закону № 922-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

7.66. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що у вирішенні вимог первісного позову, суди попередніх інстанцій також виходили, зокрема, з встановлених обставин відповідності укладеного правочину вимогам, які ставляться щодо дійсності Договорів.

7.67. Разом з тим Суд зазначає, що саме з урахуванням особливостей конкретних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів, у спорі де замовником робіт за Договором є Рада (орган місцевого самоврядування) суди, серед іншого, мали обов`язок достеменно та безпосередньо, з дотриманням вимог статей 73-79, 86, 210 ГПК України, дослідити і встановити правову природу договору і чітко визначити умови цього Договору, зокрема його предмет, у тому числі і суму, на яку він укладений, тощо.

7.68. Водночас суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали юридичної оцінки істотним обставинам спору, зокрема, чи є особа, яка уклала Договір, розпорядником, одержувачем бюджетних коштів, а також порядок його фінансування. У тому числі і обставини чи є Рада, як замовник за Договором, замовником у розумінні частини першої статті 1 Закону № 922-VII. Тобто, декларативно оцінили наявні у матеріалах справи докази та взагалі не досліджували і не встановили обставини щодо необхідності для Ради проведення встановленої Законом України "Про публічні закупівлі" процедури закупівлі робіт / послуг шляхом проведення процедури відкритих торгів.

7.69. У цьому аспекті колегія суддів касаційної інстанції також вважає, що під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати зазначене в пунктах 7.59- 7.63 цієї постанови з обов`язковим дослідженням правової природи Договору у взаємозв`язку з статтею 55, 63 Господарського кодексу України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про публічні закупівлі".

7.70. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, не беруться до уваги Касаційним господарським судом.

7.71. З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.

Щодо доводів касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції, Суд зазначає таке.

7.72. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.73. У контексті доводів касаційної скарги в цій частині Верховний Суд зазначає про те, що під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які ухвалені по суті спору, Верховним Судом було встановлено порушення судами норм матеріального та процесуального права, що, у свою чергу, з наведених у цій постанові мотивів, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і в частині вирішення заяви Товариства про відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

7.74. Оскільки судові рішення ухвалені по суті спору підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно, розгляд заяв Товариства про відшкодування судових витрат також повинен бути здійснений за результатами нового розгляду справи.

7.75. Колегія суддів зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

7.76. Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21.

7.77. Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі і у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

7.78. З огляду на те, що Верховний Суд скасовує постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.11.2023, а додаткове рішення суду першої інстанції та додаткова постанова суду апеляційної інстанції у цьому випадку є додатковими до оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування також і додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 28.11.2023 та додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 зі справи.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.

8.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

8.4. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір в цій частині, відповідно до закону..

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Згідно з підпунктом б пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

9.3. Із наведених норм вбачається, що в разі направлення справи на новий розгляд у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для розподілу витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, оскільки не ухвалюється судове рішення, яким спір вирішено по суті.

9.4. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції також має бути вирішений судом при ухваленні остаточного рішення по справі за результатом розгляду спору по суті, відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Здолбунівської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.11.2023, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.11.2023, а також постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 918/690/23 скасувати.

Справу № 918/690/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова