Рішення

від 10.09.2024 по справі 133/484/23

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/484/23

10.09.24 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Штепи В.С.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Козятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог до предмета спору: Служба у справах дітей Козятинської міської ради, Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі в Вінницькій області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту батьківства,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати ОСОБА_3 , батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису про народження дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , в період шлюбу народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; так як позивач вважала що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини, було складено відповідний актовий запис із зазначенням ОСОБА_2 батьком дитини. Спільне життя подружжя повноцінно не складалось, тому сторони періодично припиняли спільне проживання, а у червні 2020 року шлюб було розірвано за рішенням суду. Оскільки ОСОБА_2 мав сумніви щодо батьківства, була зроблена ДНК експертиза на батьківство, за результатами якої встановлено відсутність імовірності батьківства останнього. В період шлюбу з ОСОБА_2 позивачка мала близькі стосунки із ОСОБА_3 , який на її думку і є біологічним батьком дитини. Так як ОСОБА_3 дитину своєю не визнає, не має наміру приймати участь у вихованні та забезпеченні дитини, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.

20.03.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження.

Позивач та її представник - адвокат Молявчик О.В. в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву, в якій просили розгляд справи проводити без їх участі, позов підтримують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що в період з 25.05.2001 року по 12.06.2020 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.08.2020 року, складено актовий запис про народження №154 від 13.08.2020 року щодо дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно копії результату аналізу ДНК на батьківство, дослідження №37044 від 20.01.2023 року, ймовірність батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 складає - 0%.

В матеріалах справи присутня копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , в якій він стверджує що не являється біологічним батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просить виключити запис про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Згідно висновку експерта від 28.09.2023 №СУ-19/102-23/14875-БД, ОСОБА_3 може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ймовірність даної події складає 99.999%.

Відповідно до ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згоди на обов`язковість яких надана Верховній Раді України.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 7 Конвенцією про права дитини передбачено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ухвалюючи рішення у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідей про те, що у всіх рішеннях, які стосуються дітей, їхні найкращі інтереси мають мати першочергове значення.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (постанова №3 пленуму ВСУ від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відповідно до ст.ст. 263, 265 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини», його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з компенсацією підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти Російської Федерації №3451/05, § 34, від 07.05.2009 ).

Також, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно з підпунктом 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства, зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

У відповідності до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

З урахуванням викладених обставин, а саме того, що батьківство ОСОБА_3 підтверджується ДНК-експертизою, суд вважає за можливе визнати батьківство та внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме: стягнення судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн., які підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах, а саме по 536,80 грн.

Судом встановлено, що Вінницьким НДЕКЦ МВС України на підставі ухвали Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2023 за клопотанням позивача проведено судову експертизу та складено висновок. Відповідно до рахунку від 14.09.2023 до висновку експерта, вартість проведення біологічної експертизи становить

13 730,54 грн., які було сплачено позивачем, тому відповідно до ст.ст.139, 141 ЦПК України суд має підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача 13 730,54 грн. витрат за проведення експертизи у рівних частинах, а саме по 6 865,27 грн. з кожного.

У позовній заяві позивач зазначає, що понесла витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., які просить стягнути з відповідача. На підтвердження вказаного, нею надано квитанцію до прибуткового ордеру та Договір про надання правничої допомоги.

Згідно з ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду №810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

Упостанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на те, що на підтвердження понесених витрат позивачем не надано всіх належних доказів для підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 5000 грн, беручи до уваги при цьому час участі представника у судових засіданнях, незначну складність справи, та необхідність підготовки адвокатом тексту позову.

А тому, з кожного відповідача слід стягнути по 2 500 грн. на користь позивача витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121-122, 125-126, 128-129, 180 СК України, ст.ст.76, 81, 89, 110, 133, 137, 141, 246, 247, 263, 268, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за №154 складеного 13 серпня 2020 року складений Козятинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме:

- у графі "батько" вказати батьком дитини - ОСОБА_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- у відомостях про дитину змінити по батькові дитини з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ".

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позовної заяви до суду судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позовної заяви до суду судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на проведення експертизи в сумі 6 865 (шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на проведення експертизи в сумі 6 865 (шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

10.09.24