Постанова

від 16.10.2024 по справі 725/3154/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 725/3154/23

провадження № 61-2209 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,відповідач-Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління»,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про поновлення на роботі,

за касаційною скаргоюКомунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 січня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Литвинюк І. М., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив: скасувати пункт 2 наказу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (далі - КП «Чернівецьке тролейбусне управління») від 29 березня 2023 року № 126-К «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності» (далі - спірний наказ) у частині його звільнення; поновити його на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу у КП «Чернівецьке тролейбусне управління»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Позовна заява аргументована тим, що з 23 вересня 2022 року позивач працював в КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу, жодних порушень трудової дисципліни чи адміністративних порушень не допускав. Однак 31 березня 2023 року позивач був ознайомлений з наказом КП «Чернівецьке тролейбусне управління» від 29 березня 2023 pоку № 126-к «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності» (пункт № 2) про своє звільнення з 31 березня 2023 року на підставі частини другої статті 41 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (у актуальній редакції далі - КЗпП України).

3. Причиною цього наказу є висновки службової перевірки від 28 березня 2023 pоку уповноваженого з антикорупційної діяльності та безпеки ОСОБА_2 щодо порушень в роботі водіїв автобусів КП «Чернівецьке тролейбусне управління» - грубе порушення позивачем трудової на фінансової дисципліни (несанкціоноване зливання палива).

4. Позивач вважає, що пункт № 2 зазначеного наказу є незаконним, винесеним з грубим порушенням вимог КЗпП України. Зокрема, підстави звільнення, наведені у цьому наказі, є незрозумілими, надуманими та не мали місця у реальності.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 жовтня 2023 року позов задоволений:

5.1. скасований пункт 2 спірного наказу у частині звільнення водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу ОСОБА_1 ;

5.2. вирішено поновити ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу в КП «Чернівецьке тролейбусне управління»;

5.3. вирішено стягнути з КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 138 523,56 грн;

5.4. допущене негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу в КП «Чернівецьке тролейбусне управління»;

5.5. допущене негайне виконання рішення суду у частині стягнення з КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць;

5.6. вирішене питання розподілу судових витрат.

6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що підставою для звільнення позивача з роботи 31 березня 2023 року стало притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за умисне грубе порушення трудової та фінансової дисципліни в КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на підставі проведення службового розслідування. Однак для звільнення працівника за частиною другою статті 41 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а саме повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків (порушення трудової дисципліни) після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

7. Оскаржуваний наказ не містить конкретної інформації у чому проявилось порушення працівником трудових обов'язків (дисципліни), яке стало підставою для звільнення позивача. Також було встановлено, що позивач не має жодного відношення до будь-якого ліцензування у діяльності КП «Чернівецьке тролейбусне управління» (з чим пов'язані підстави звільнення, передбачені частиною другою статті 41 КЗпП України).

8. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції враховував, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до умов законодавства України.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

9. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 січня 2024 року визнані неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга відповідача залишена без руху, наданий строк для усунення недоліків. Зокрема у цій ухвалі апеляційний суд послався на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема його рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03) вказавши, що поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, буде порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

10. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 17 січня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 жовтня 2023 року у цій справі.

11. Апеляційний суд погодився з доводами відповідача, що рекомендований лист за номером поштового відправлення 5802303506664, адресований Чернівецькому апеляційному суду, був йому помилково повернутий поштовим оператором 13 грудня 2023 року.

12. Однак апеляційний суд вважав, що відповідач не обґрунтував належним чином підстави пропуску строку на подачу апеляційної скарги у період з 14 грудня 2023 року до 25 грудня 2023 року. Начальник юридичного відділу та начальник КП «Чернівецьке тролейбусне управління» перебували у відрядженні лише з 19 по 20 грудня 2023 року, а скарга до апеляційного суду подана лише 26 грудня 2023 року. На переконання апеляційного суду відповідач не був позбавлений можливості повторно подати апеляційну скаргу та клопотання про поновлення відповідного строку із долученням на той момент доказів, які були наявні в нього, на наступний день після 13 грудня 2023 року. Питання поновлення строку не може ставитись у залежність від з`ясування та опрацювання обставин, які спричинили відповідну помилку з поштовим відправленням, оскільки такі докази могли бути подані після подання апеляційної скарги.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, які стосуються касаційного перегляду оскаржуваної ухвали апеляційного суду

13. Копія рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 жовтня 2023 року 06 листопада 2023 року судом першої інстанції була направлена на електронну адресу відповідача КП «Чернівецьке тролейбусне управління» (ІНФОРМАЦІЯ_1).

14. 05 грудня 2023 року відповідач засобами поштового зв'язку Акціонерного товариства «Укрпошта» надіслав на адресу Чернівецького апеляційного суду рекомендований лист за номером поштового відправлення 5802303506664. Однак відповідно до виписки з журналу реєстрації вхідної кореспонденції КП «Чернівецьке тролейбусне управління» 13 грудня 2023 року відповідач отримав свою апеляційну скаргу за вихідним № 3145 від 05 грудня 2023 року.

15. Начальник юридичного відділу та начальник КП «Чернівецьке тролейбусне управління» перебували у відрядженні з 19 по 20 грудня 2023 року.

16. Повторно апеляційна скарга подана відповідачем 26 грудня 2023 року безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У лютому 2024 року до Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла касаційна скарга КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 січня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Рух справи у суді касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року відкрите касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2024 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

19. 10 жовтня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права КП «Чернівецьке тролейбусне управління» вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази та всі обставини справи стосовно обґрунтованості причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження, який відбувся не з його вини, що призвело до помилкового висновку суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження. Зокрема, апеляційний суд безпідставно не врахував потребу відповідача у встановленні дійсних причин помилкового повернення йому апеляційної скарги, яку він першочергово вчасно направляв засобами поштового зв'язку до апеляційного суду, для обґрунтованого складання відповідного клопотання щодо поновлення зазначеного строку.

21. Судове рішення апеляційного суду не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в світлі практики ЄСПЛ щодо апеляційного перегляду судових рішень.

(2) Позиція інших учасників справи

22. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

24. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (відповідно до частини першої статті 6 Конвенції).

25. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у актуальній редакції далі - ЦПК України)).

26. Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: 1) верховенство права (пункт 1); пропорційність (пункт 6); забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8).

27. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі також - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України).

28. Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (згідно із частиною першою статті 11 ЦПК України).

29. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

30. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність визначені статтями 76-80 ЦПК України.

31. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

32. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України).

33. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (частина друга статті 121 ЦПК України).

34. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (відповідно до частин першої та третьої статті 127 ЦПК України).

35. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша та друга статті 141 ЦПК України).

36. Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частини перша та п`ята статті 272 ЦПК України).

37. Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

38. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

39. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

40. Відповідно до частин першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

41. Частина третя статті 354 ЦПК України передбачає, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

42. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК України (згідно із частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України).

43. Пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження. Підставами касаційного оскарження у цьому випадку відповідно до абзацу п`ятого частини другої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

44. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

45. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

46. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22, надсилання процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом (пункти 67 та 70).

47. Оскільки апеляційний суд взагалі не встановлював: чи є у відповідача зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі чи її окремій підсистемі (модулі) (далі - ЄСІКС); чи зазначена електронна адреса відповідача є його офіційною електронною адресою, зареєстрованою у ЄСІКС; чи направлення оскаржуваного в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції здійснювалось засобами ЄСІКС, то його висновок про здійснення офіційного направлення відповідного рішення суду першої інстанції відповідачу, зокрема 06 листопада 2023 року не є належним чином обґрунтованим. Водночас КП «Чернівецьке тролейбусне управління» саме стверджує, що вважає 06 листопада 2023 року днем отримання ним зазначеного рішення суду першої інстанції, тому Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваної ухвали апеляційного суду, виходить з того, що висновки апеляційного суду варто оцінювати з урахуванням того, що перебіг відповідних процесуальних строків розпочався з цієї дати.

48. Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає застосування практики ЄСПЛ за умов відповідності її суті правових питань, які виникають під час розгляду судової справи національним судом України та врахування обставин прийняття конкретного рішення ЄСПЛ, їх розумної кореляції з обставинами судової справи, що розглядається національним судом України.

49. Оскільки питання поважності пропуску строку подання апеляційної скарги у цій справі не має безпосереднього відношення до самих аргументів апеляційного перегляду зазначеного рішення суду першої інстанції, Верховний Суд залишає поза увагою безпідставні посилання апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі на практику ЄСПЛ саме щодо захисту принципу res judicata у контексті утримання від перегляду остаточного і обов'язкового рішення суду лише з метою добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Аналогічне стосується й питання (і) розумності тривалості судового розгляду, (іі) відсутності порушення права доступу до правосуддя у зв'язку із тим, що сторона належним чином не цікавиться перебігом розгляду її справи, оскільки апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою так і не було відкрите і апеляційний суд не встановлював належним чином, що відповідач не цікавиться розглядом його справи у апеляційному суді, а першочергове направлення відповідачем апеляційної скарги було здійснене у межах встановлених ЦПК України строків.

50. За своєю логікою норми ЦПК України не передбачають подання сторонами спору до суду необґрунтованих процесуальних документів. Механізм, передбачений статтею 357 ЦПК України, покликаний забезпечити належний доступ до правосуддя та уникнення надмірного формалізму, можливість учасника спору відреагувати на питання, які можуть викликати у суду його аргументи та докази.

51. Тому зауваження апеляційного суду у оскаржуваній ухвалі з приводу того, що відповідач мав повторно подавати апеляційну скаргу з клопотанням про поновленням відповідного строку на наступний день після її помилкового зворотного отримання від поштового оператора, оскільки пояснення та докази щодо затримки подання апеляційної скарги він мав можливість надати згодом (іншого механізму ніж через залишення апеляційної скарги без руху ЦПК України для цього не передбачає) є такими, що не відповідають логіці ЦПК України. Очевидним та розумним є намагання відповідача розібратися із ситуацією, що склалася з першочерговим направленням його апеляційної скарги до апеляційного суду, з метою належного її пояснення апеляційному суду у клопотанні про поновлення строку на подання його відповідної апеляційної скарги. Це може займати різний проміжок часу, який суд має оцінювати з точки зору розумності без надмірного формалізму. Зокрема, апеляційний суд, постановляючи свою оскаржувану ухвалу, не встановлював, що відповідач дізнався про причини відповідної проблеми з першочерговим направленням його апеляційної скарги апеляційному суду у строки, які дозволяли йому подати разом з апеляційною скаргою аргументоване належним чином клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції на наступний день після отримання ним помилково повернутої йому поштовим оператором апеляційної скарги.

52. В ухвалі від 04 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги відповідача без руху апеляційний суд висловив аргумент з приводу своїх сумнівів у підставах для поновлення строку відповідачу на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції, посилаючись на рішення ЄСПЛ. У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» на підставі оцінки конкретних обставин тієї справи ЄСПЛ дійсно дійшов висновку, що поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, буде порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд» позивача, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Але у цій справі у поняття «спливу значного проміжку часу» ЄСПЛ вклав запізнення з поданням апеляційної скарги на два роки.

53. Відповідно до встановлених апеляційним судом обставин цієї справи відповідач, без його вини у цьому, 13 грудня 2023 рокуотримав назад свою апеляційну скаргу, подану першочергово вчасно, через помилку поштового оператора, який мав її доправити до апеляційного суду. Наступного разу він її подав вже особисто 26 грудня 2023 року. Оскільки керівник відповідача був у відрядженні тільки 19 та 20 грудня, то апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив повторну подачу його апеляційної скарги у розумний строк.

54. 16, 17, 23 та 24 грудня 2023 року є вихідними днями. Отже, фактично апеляційний суд дійшов висновку, що використання відповідачем шістьох робочих днів (14, 15, 18, 21, 22 та 25 грудня 2023 року) для того, щоб організувати повторне направлення його апеляційної скарги до апеляційного суду 26 грудня 2023 року та загалом період у 13 днів, два з яких керівник відповідача був у відрядженні, є значним проміжком часу, співставним зокрема з тим, про який йде мова у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», та через це таким, що може порушити принцип юридичної визначеності та «право на суд».

55. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до ухвали Чернівецького апеляційного суду від 04 січня 2024 року він залишив без руху апеляційну скаргу відповідача з метою отримання додаткових доказів поважності пропуску ним строку апеляційного оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції. Безпосередньо ЦПК України, який містить вимогу про розумність процесуальних строків (частини перша та друга статті 121 ЦПК України) визначає у частині четвертій статті 357 ЦПК України строк у десять днів для подання додаткових доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Тобто відповідач отримавши свою першочергово вчасно подану апеляційну скаргу, яка не була доставлена до суду не через його вину, витратив фактично на два дні більше часу для повторного вже особистого доставлення цієї апеляційної скарги до апеляційного суду, ніж це прямо передбачено ЦПК України для випадків, коли суд чекає від сторони додаткових доказів поважності пропуску процесуального строку подачі апеляційної скарги.

56. Частина перша статті 6 Конвенції однаково розповсюджується як на позивача, так й на відповідача. Отже «право на суд» має не тільки позивач, а й відповідач, зокрема у контексті свого конституційного права на апеляційний перегляд справи, у якій прийняте рішення, яке відповідач вважає таким, що не відповідає вимогам статті 263 (законність і обґрунтованість судового рішення) ЦПК України.

57. Право на доступ до суду є складовою «права на суд», передбаченого статтею 6 Конвенції (дивитись, наприклад, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» (Golder v. The United Kingdom, заява № 4451/70, п.п. 28-36), від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Сroatia, заява № 40160/12, п. 76)).

58. У своїх судових рішеннях ЄСПЛ зазначав, що частина перша статті 6 Конвенції не вимагає від держав-учасниць створення судів апеляційної чи касаційної інстанції. Однак якщо такі суди існують, то їх судові провадження мають відповідати гарантіям, передбаченим статтею 6 Конвенції, зокрема ефективно забезпечувати право доступу до суду сторони провадження з метою встановлення її цивільних прав та обов'язків (дивитись, наприклад, рішення від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваґес Престатіонс Сервісес проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 44), від 18 лютого 2009 року у справі «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia, заява № 55707/00, п. 97), від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії», п. 80)).

59. Верховний Суд вже звертав увагу на те, що практика ЄСПЛ передбачає, що встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (дивитись, наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012, пункт 37).

60. Згідно практики ЄСПЛ існує різниця між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Зокрема, правила, які без сумніву спрямовані на належну організацію здійснення правосуддя та забезпечення реалізації принципу правової визначеності, мають застосовуватись. Але ці правила чи їх застосування не мають призводити до позбавлення учасника судового процесу можливості застосувати надані йому судові заходи захисту своїх прав (дивитись, наприклад, рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії» («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», заява № 28090/95, п. 45). Аналогічну позицію підтвердив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц.

61. В оскаржуваній ухвалі апеляційного суду Верховний Суд вбачає надмірний формалізм щодо визначення дотримання відповідачем вимог ЦПК України під час подання ним відповідної апеляційної скарги, який суперечить завданням цивільного судочинства та його основним засадам (принципам), статті 6 Конвенції.

62. Враховуючи зазначене, оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та підлягає скасуванню.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

63. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

64. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).

65. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

66. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

67. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити касаційну скаргу відповідача - скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати апеляційний суд

68. Розглянути питання відкриття апеляційного провадження, уникаючи надмірного судового формалізму, відповідно до вимог ЦПК України вирішити чи є підстави для відкриття апеляційного провадження у справі, а за наявності таких підстав - відкрити апеляційне провадження у справі та здійснити її відповідний судовий розгляд. Врахувати необхідність вирішення питання розподілу судових витрат.

(2.3) Щодо судових витрат

69. Оскільки Верховний Суд скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі розподіл судових витрат на цій стадії не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити касаційну скаргу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління».

2. Скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 січня 2024 року.

3. Направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

А. І. Грушицький

В. М. Ігнатенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров