Постанова

від 24.12.2024 по справі 725/3154/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року м. Чернівці

Справа № 725/3154/23

Провадження №22-ц/822/999/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.,

секретар Собчук І.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 жовтня 2023 року, головуючий у І-й інстанції Нестеренко Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (далі КП «Чернівецьке тролейбусне управління»), у якому просив скасувати пункт 2 наказу КП «Чернівецьке тролейбусне управління» від 29 березня 2023 року № 126-К «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності» у частині його звільнення; поновити його на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу у КП «Чернівецьке тролейбусне управління»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 працював в КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу, жодних порушень трудової дисципліни чи адміністративних порушень не допускав. Однак 31 березня 2023 року він був ознайомлений з наказом КП «Чернівецьке тролейбусне управління» від 29 березня 2023 pоку № 126-к «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності» (пункт № 2) про своє звільнення з 31 березня 2023 року на підставі частини другої статті 41 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII.

Зазначав, що підставою наказу є висновки службової перевірки від 28 березня 2023 pоку уповноваженого з антикорупційної діяльності та безпеки ОСОБА_2 щодо порушень в роботі водіїв автобусів КП «Чернівецьке тролейбусне управління» грубе порушення позивачем трудової та фінансової дисципліни (несанкціоноване зливання палива).

Вважає, що пункт № 2 зазначеного наказу є незаконним, винесеним з грубим порушенням вимог КЗпП України. Зокрема, підстави звільнення, наведені у цьому наказі, є незрозумілими, надуманими та не мали місця у реальності.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано пункт 2 спірного наказу у частині звільнення водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу в КП «Чернівецьке тролейбусне управління».

Стягнуто з КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 138 523,56 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу в КП «Чернівецьке тролейбусне управління» та у частині стягнення з КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звільнення позивача з роботи 31 березня 2023 року стало притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за умисне грубе порушення трудової та фінансової дисципліни в КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на підставі проведення службового розслідування. Однак для звільнення працівника за частиною другою статті 41 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а саме повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків (порушення трудової дисципліни) після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Оскаржуваний наказ не містить конкретної інформації про те, у чому полягає порушення працівником трудових обов`язків (дисципліни), яке стало підставою для звільнення позивача. Також було встановлено, що позивач не має жодного відношення до будь-якого ліцензування у діяльності КП «Чернівецьке тролейбусне управління» (з чим пов`язані підстави звільнення, передбачені частиною 2 статті 41 КЗпП України).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП «Чернівецьке тролейбусне управління» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що не відповідають фактичним обставинам справам, й визначив, що позивача було звільнено з посади за порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, видачі документів дозвільного характеру чи у сфері надання адміністративних послуг й те, що підставою для звільнення за даною нормою статті необхідний систематичний характер.

Проте, позивача було звільнено з посади у зв`язку з грубим порушенням трудової та фінансової дисципліни, що дали підстави для втрати довір`я до нього зі сторони роботодавця, вказане не потребує системного характеру. Зокрема, як слідує із вказаної статті, звільнення у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця, не потребує системного характеру.

Суд першої інстанції, не дивлячись на детальне трактування підстав для притягнення позивача до відповідальності, використав надмірний формалізм й дійшов помилкових висновків.

Зазначає, що відповідачем правомірно було звільнено позивача з огляду на вчинення ним грубого порушення трудової та фінансової дисципліни, дотримано процедуру звільнення, у наказі №126-к від 29 березня 2023 року зазначено конкретні підстави звільнення та додано документи на їх підтвердження, які є невід`ємною частиною наказу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом № 358-К від 22 вересня 2022 року, ОСОБА_1 з 23 вересня 2022 року прийнятий на посаду водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу в КП «Чернівецьке тролейбусне управління», що підтверджується відомостями з трудової книжки № НОМЕР_1 , належної ОСОБА_1 .

Згідно з доповідною запискою уповноваженого з АД та безпеки КП ЧТУ ОСОБА_2 від 20 березня 2023 року, в ході перевірки використання паливо-мастильних матеріалів, встановлено, що водії автобуса ОСОБА_1 та ОСОБА_3 замінили ключ від паливного баку, який здають під охорону на посту №1, а ключ оригінальний зберігають у автобусі н.з. 5617. З метою причин та наслідків їхніх дій, а також встановлення факту можливого зливу дизельного палива вважав за доцільне проведення службового розслідування по даному факту.

З доповідної записки уповноваженого з АД та безпеки КП ЧТУ ОСОБА_2 від 20 березня 2023 року вбачається, що в ході проведення перевірки стосовно використання паливо-мастильних матеріалів автобусом н.з. 5617, встановлено, що водій ОСОБА_1 після зміни заправив вищевказаний автомобіль на 85 літрів, у зв`язку з чим було дозаправлено до повного баку 184 літри. Крім цього, ключ від баку знаходився у кабіні водія, а в ящику для ключів на посту №1 знаходився дублікат ключа.

Наказом в.о. начальника КП «Чернівецьке тролейбусне управління» Лисака П. О. №144 від 21 березня 2023 року за даним фактом було призначено службову перевірку.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що останній користувався ключем від баку, який йому залишив напарник, за вказівкою напарника заправляв автобус згідно з наказом про затвердження норм витрат палива.

Згідно з висновком за результатами службової перевірки щодо порушення трудової та фінансової дисципліни водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , затвердженого в.о. начальника КП «Чернівецьке тролейбусне управління» Лисаком П.О. від 28 березня 2023 року, членами комісії надано висновок, що водії автобуса н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, перебуваючи у змові, грубо порушуючи вимоги п.5.2. Наказу № 46 від 31 січня 2023 року (водій після завершення зміни заправляє автомобіль до повного паливного бака згідно із затвердженим графіком, чітко вносить всі необхідні дані до шляхового листи та передає техніку автоколони), протягом березня поточного року заправляли вищевказаний автомобіль не до повного бака, чим сприяли викривленню на 184 л. статистичних даних, за допомогою яких здійснюється контроль за показниками в динаміці витрат палива автомобілем на лінії з метою оперативного реагування служби автоколони в частині технічного стану автомобіля. Водії автобуса н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, перебуваючи в змові, грубо порушуючи вимоги п. 1.1 ,-п. 1.4. Наказу № 59 від 13 лютого 2023 року (порядок отримання та здачі ключів від паливних баків), підмінили ключ від паливного бака вищевказаного автомобіля, що призвело до втрат 180 л. дизельного палива. Своїми діями водії ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вчинили умисне грубе порушення трудової та фінансової дисципліни. За грубе порушення трудової та фінансової дисципліни, керуючись ч.2 ст. 41, ст. 147 КЗпП України, водія ОСОБА_1 рекомендовано звільнити, водію ОСОБА_3 оголосити догану.

Відповідно до пункту 2 наказу КП «Чернівецьке тролейбусне управління» від 29 березня 2023 року № 126-К «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності» ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року звільнено з посади водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу в КП «Чернівецьке тролейбусне управління».

Як вбачається з довідки про доходи №1 від 30 червня 2023 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу в КП «Чернівецьке тролейбусне управління», за період з березня 2022 року по березень 2023 року отримав сукупний дохід у розмірі 173 241,13 грн.

Також з наданого суду апеляційної інстанції Наказу від 29 жовтня 2024 року № 439/1 «Про виправлення технічної помилки (описки) в наказі № 126-к від 29 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Також довідкою КП «Чернівецьке тролейбусне управління» № 12 від 20 грудня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві не був включений до членів первинної профспілкової організації підприємства та членські профспілкові внески з його заробітної плати не утримувалися.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

1-2) вчинення керівником підприємства, установи, організації мобінгу (цькування) незалежно від форм прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи;

4-1) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції";

5) припинення повноважень посадових осіб;

6) неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Роботодавець з власної ініціативи зобов`язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166-10, 166-12, 188-44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 1-5 частини першої та частиною другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

З копії наказу КП «Чернівецьке тролейбусне управління» від 29 березня 2023 року № 126-К «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності» про звільнення водія автобуса на міських маршрутах ІІІ класу ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року вбачається, що відповідач, як підставу для звільнення, вказав висновок службової перевірки від 28 березня 2023 року уповноваженого з антикорупційної діяльності та безпеки ОСОБА_2 щодо порушень в роботі водіїв автобусів КП «Чернівецьке тролейбусне управління», грубе порушення трудової дисципліни та фінансової дисципліни, відповідно до вимог ч. 2 ст. 41; ст.ст. 147, 134, 135 КЗпП України.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивача було звільнено з посади у зв`язку з грубим порушенням трудової та фінансової дисципліни, що дали підстави для втрати довіри до нього зі сторони роботодавця, отже, суд першої інстанції використав надмірний формалізм, вказавши, що позивача було звільнено за порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, видачі документів дозвільного характеру чи у сфері надання адміністративних послуг.

З огляду на викладене, звільнення позивача ОСОБА_1 слід перевірити саме щодо дотримання норм трудового законодавства з урахуванням вимог саме пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

За змістом пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

За змістом указаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища.

Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Ключові слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, - це «прийняття» і «зберігання». Особи, які безпосередньо їх обслуговують, це переважно особи, які займаються прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов`язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальними правилом такі працівники в разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов`язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати, чи становить виконання операцій, що пов`язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов`язків, чи носить виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов`язок з обслуговування цінностей може бути передбачений тарифно-кваліфікаційними довідниками, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Колегія суддів зауважує, що суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак, власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підставою для втрати довіри працівнику, що обслуговує матеріальні цінності, можуть бути лише його винні дії або бездіяльність, чи конкретні факти, які дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Сама по собі нестача товарних цінностей або їх надлишок, а також підозра, якщо немає конкретних фактів не можуть бути підставою для втрати довіри до працівника.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 321/1179/16, провадження № 61-9314св20.

Особи, які не належать до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Подібні висновки щодо застосування статті 41 КЗпП України викладені Верховним Судом в постановах від 04 травня 2020 року у справі № 320/7064/17 (провадження № 61-3245цс19), від 03 квітня 2021 року у справі № 752/7994/17 (провадження № 61-40654св18), від 02 червня 2021 року у справі № 585/2261/19 (провадження № 61-3959св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 219/3955/19 (провадження № 61-19691св19).

Відповідні висновки щодо застосування статті 41 КЗпП України викладені Верховним Судом України в постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14 та підтверджені висновком ВС в постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 555/1509/18.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У справах, у яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до положень статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача визначено основні обов`язки працівників, умови праці, робочий час та час відпочинку, стягнення за порушення трудової дисципліни, відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, положень внутрішніх нормативних документів та вимог трудового законодавства.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього дисциплінарного стягнення та в який час.

Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Встановивши, що згідно з висновком за результатами службової перевірки щодо порушення трудової та фінансової дисципліни водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , затвердженого в.о. налавником КП «Чернівецьке тролейбусне управління» від 28 березня 2023 року, членами комісії надано висновок, що водії автобуса н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, перебуваючи в змові, грубо порушуючи вимоги п.5.2. Наказу № 46 від 31січня 2023 року, протягом березня поточного року заправляли автобус не до повного бака, посилаючись на порушення ОСОБА_1 вимог цього наказу, відповідач не надав суду сам наказ та докази ознайомлення позивача з цим наказом. А тому доводи відповідача про порушення ОСОБА_1 трудової та фінансової дисципліни, без з`ясування причин та без доведення вини, є безпідставними.

Зокрема не надано доказів того, з чиєї вини сталося викривлення на 184 літра статистичних даних в динаміці витрат палива, оскільки в поясненнях ОСОБА_1 вказав, що ключ від паливного баку йому залишив ОСОБА_3 , а сам він виконував його вказівки щодо здійснення заправок. Нез`ясування належним чином вказаних обставин свідчить про поверховість службового розслідування.

До правоохоронних органів щодо вказаних порушень за вказаний період відповідач не звертався.

Крім того, як зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду посадової інструкції ОСОБА_1 , з у рахуванням якої суд мав б можливість перевірити факт виконання чи невиконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених цієї інструкцією.

Отже, в оскаржуваному наказі про звільнення позивача не зазначено, у чому полягає грубе порушення трудової та фінансової дисципліни ОСОБА_1 , як водієм автобуса на міських маршрутах ІІІ класу.

З огляду на викладене, КП «Чернівецьке тролейбусне управління» не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинено грубе порушення трудової та фінансової дисципліни.

Також відповідачем не надано доказів, що позивач ОСОБА_1 безпосередньо обслуговував товарні матеріальні цінності та вчинив такі дії умисно або необережно, а тому доводи апеляційної скарги про законне звільнення позивача в порядкуп. 2 ст. 41 КЗпПз підстав втрати довір`я є необґрунтованими.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недовіра до працівника не може ґрунтуватися лише на підозрі роботодавця. Втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він вчинив навмисно або необережно й завдав або міг завдати шкоди, що дає підстави роботодавцю виявити йому недовіру.

Оскільки втрата довіри до працівника повинна бути заснована на конкретних фактах вчинення працівником винних дій, а відповідач не надав належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 дій, внаслідок яких відповідачу завдано збитків або матеріальної шкоди, вимоги позивача про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення є доведеними та обґрунтованими.

Інші аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Частиною другою та сьомою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2023 року по 24 жовтня 2023 року (момент поновлення прав, тобто день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі).

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проведено відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, проте при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» задовольнити частково.

Рішення Першотравневогорайонного судум.Чернівці від24жовтня 2023року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 27 грудня 2024 року.

Головуючий І. М. Литвинюк

Судді: І.Н. Лисак

І.Б. Перепелюк