Ухвала

від 25.10.2024 по справі 760/15249/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/15249/20

Провадження №2-з/760/339/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лящук Олена Вікторівна, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , про скасування постанови та акту від 13 вересня 2019 року про передання майна стягувачу, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лящук Олени Вікторівни про державну реєстрацію права власності та витребування майна,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В., ДП «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лящук О.В., Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , про скасування постанови та акту від 13 вересня 2019 року про передання майна стягувачу, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лящук О.В. про державну реєстрацію права власності та витребування майна, про державну реєстрацію права власності та витребування майна.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року позовну заяву було залишено без розгляду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року скасувано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року у справі №760/15249/20, якою накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року було скасовано ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Приймачук С.І. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі, нотаріусам, державним та приватним виконавцям) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 (РНОНМ 1914423680000).

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначив, що згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових справ станом на час розгляду цієї справи стало відомо, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду з клопотанням про скасування арешту спірного майна. Значна кількість звернень до суду слугує вагомим доказом наявності наміру ОСОБА_2 продати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка в свою чергу є майном, розгляд спору відносно якого перебуває в судовому провадженні. Таким чином наявні підстави вважати, що відповідач має реальну можливість в будь-який момент реалізувати майно, що може істотно ускладнити виконання рішення суду та зробить неможливим його виконання в частині витребування з володіння ОСОБА_2 , оскільки може перейти у володіння іншої особи.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 жовтня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1), забороною вчиняти певні дії (п.2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, суд вважає необхідним застосувати захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Такий вид забезпечення позову на даний час буде співмірним із заявленими позивачем вимогами та достатнім для ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача ОСОБА_1 .

А тому у задоволенні заяви в частині застосування заходу забезпечення позову у виді заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі, нотаріусам, державним та приватним виконавцям) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень квартири необхідно відмовити.

Керуючись статтями 149, 150-153,154, 157 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Приймачука Сергія Івановича про забезпечення позову - задовольнити частково.

Застосувати захід забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Стягувач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Боржник: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Солом`янського районного

суду міста Києва Н.М. Аксьонова