Рішення

від 09.10.2024 по справі 362/2889/22

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2889/22

Провадження № 2/362/222/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради Степанець Ірини Вікторівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Громадська організація Садівничий масив «Глеваха-1», про визнання права власності на садовий будинок, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до Глевахівської селищноїради,Державного реєстратораправ нанерухоме майноЦентру наданняадміністративних послугГлевахівської селищноїради Степанець І.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,треті особи:Головне управлінняДержгеокадастру уКиївській області,Громадська організаціяСадівничий масив«Глеваха-1», в якому просив: визнати за ним право власності на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3221455300:01:011:3077; визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯМ №415523, виданий 19.06.2012 року; визнати за ОСОБА_5 право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:011:3077, площею 0,0595 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат, ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно.

Згодом позивач дізнався, що його брат ОСОБА_6 за три місяці до смерті вчетверте одружився.

У серпні 2019 року, йому стало відомо, що його племінник ОСОБА_3 (син покійного ОСОБА_6 ) подав до суду позов про визнання недійсним шлюбу, укладеного без наміру створити сім`ю між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , зареєстрованого 02.02.2018 р.

Як з?ясувалось до спадкового майна ОСОБА_6 в тому числі увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:01:011:3077, площею 0,0595 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що зазначена земельна ділянка належала йому (позивачу) на праві постійного користування ще з давніх радянських часів, що підтверджується відповідною довідкою №114 від 30.01.1993 р., що була надана йому як члену садового товариства «Меліоратор», яке в подальшому було реорганізовано в Громадську організацію Садівничий масив №Глеваха-1». На зазначеній земельній ділянці розташований Садовий будинок АДРЕСА_2 з господарськими, допоміжними будівлями і спорудами, що збудований ще у 1977 р. і належить позивачу на праві власності, що підтверджується Реєстраційним посвідченням Фастівського БТІ від 26.02.1993 р., технічним паспортом на садовий будинок від 25.02.1993 р., Архівною довідкою КП КОР «Західне БТІ» від 13.08.2019 р. №1474.

Жодної відмови від членства у садовому товаристві він ніколи не писав. Жодної згоди на передачу земельної ділянки (чи переоформлення на будь-кого) в нього ніхто не питав, і він ніколи такої згоди не давав.

В подальшому, йому стало відомо, що його покійний брат ОСОБА_7 оформив на себе право власності на всю земельну ділянку на підставі розпорядження Васильківської РДА №1140 від 13.07.2011 р., отримав Державний акт на право власності серія ЯМ №415523 на земельну ділянку кадастровий номер 3221455300:01:011:3077, площею 0,0595 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Виданий покійному ОСОБА_6 вказаний Державний акт на право власності на земельну ділянку порушує права позивача щодо володіння земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об?єкт нерухомості Садовий будинок.

У червні 2021 р. він звертався до суду з позовом про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та про визнання на неї права власності.

Проте, в зв?язку з тим, що він не встиг виконати в установлений ухвалою від 13.07.2021 р. у справі №381/1885/21 строк зазначених у ній недоліків, його позовну заяву ухвалою суду від 29.10.2021 року визнано неподаною та повернуто.

З метою отримання витягу про право власності на садовий будинок, позивач звернувся до державних реєстраторів прав на нерухоме майно у Центрі надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради, де йому пояснили, що питання речових прав на нерухоме майно врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і що він має надати актуальний технічний паспорт.

Після чого, він звернувся до КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації», яке на його замовлення провело нову технічну інвентаризацію садового будинку, про що надало відповідну довідку та технічний паспорт.

Проте, внаслідок недосконалості програмного забезпечення ЄДЕСББ, внесення вказаного технічного паспорту до електронного реєстру виявилось неможливим.

30.05.2022 року він звернувся з заявою про державну реєстрацію свого права власності на садовий будинок до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради Степанець І.В., надавши документи.

02.06.2022 року рішенням про відмову у державній реєстрації прав №63753903, позивачу було відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на садовий будинок у зв?язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, оскільки наявна суперечність між особами власників земельної ділянки та садового будинку унеможливлює внесення даного технічного паспорта до ЄДЕСББ.

З огляду на те, що його право власності на садовий будинок підтверджується реєстраційним посвідченням Фастівського БТІ від 26.02.1993 р., технічним паспортом на садовий будинок від 25.02.1993 р. та Архівною довідкою КП КОР «Західне БТІ» від 13.08.2019 р. №1474, позивач вважав, що його право власника садового будинку поставлено державним реєстратором під сумнів, а факт невизнання його прав як власника підтверджується рішенням державного реєстратора від 02.06.2022 р. про відмову у реєстрації відмовою в реєстрації у Державному реєстрі прав.

При цьому, вказував, що реєстрація його права власності на садовий будинок була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення. Його право власності на зазначений будинок ніким не оспорювалось.

Реєстрація такого права залишається дійсною та повторно його реєструвати в Державному реєстрі прав не вимагається. Така реєстрація здійснюється за бажанням.

Зазначена неможливість зареєструвати право власності на садовий будинок у державному реєстрі речових прав грубо порушує його права як власника, позбавляючи його можливості розпоряджатися об`єктом права власності.

Крім того, зазначав, що він постійно та безперешкодно користувався та продовжує користуватись садовим будинком, який весь час і до тепер знаходиться в його власності, та земельною ділянкою.

Посилаючись на положення ст. ст. 328, 377 ЦК України та ст.120 ЗК України, вважав, що він як власник відповідного садового будинку з надвірними спорудами, не міг бути без його відома і згоди позбавлений права постійного користування та/чи приватної власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому на праві приватної власності садовий будинок з надвірними спорудами, будь-яка інша особа не могла набути право власності на земельну ділянку без відома і згоди позивача як власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано відповідні докази, визначено відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву та встановлено позивачу строку для подання відповіді на відзив, а відповідачам подання заперечення (т.1, а.с.236-237).

08 листопада 2022 року від представника Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області - адвоката Боженко І.Ф. до суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача просив розглядати дану справу за відсутності Глевахівської селищної ради (т.2 а.с. 6-7).

21 листопада 2022 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Зюнькіної В.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позов визнає і не заперечує, позовні вимоги вважає справедливими, належно обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позовну заяву просить задовольнити у повному обсязі (т.2 а.с.12-28).

01 грудня 2022 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначала, що вона заперечує в повному обсязі щодо задоволення позовних вимог, обставини, наведені позивачем не визнає, з правовою оцінкою обставин, наведених позивачем не погоджується. Зокрема, вказувала на недоведеність позивачем факту отримання у власність або користування земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:01:011:3077, площею 0,0595 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він отримував зазначену земельну ділянку у володіння або користування, як і факту вступу до членів Садівничих товариств масиву колективів садів «Глеваха-1» чи Садівничого масиву «Глеваха-1» і сплати відповідних внесків. Крім того, зазначала, що ОСОБА_6 правомірно набув право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3221455300:01:011:3077, не порушуючи при цьому прав та інтересів позивача, надані позивачем документи про право власності на садовий будинок не є документами, що підтверджують його право власності на даний об?єкт нерухомості та, що обставини справи свідчать про те, що садовий будинок є самовільним будівництвом без дотримання прав на земельну ділянку під будинком, без дозволу на будівництво, не прийнятого в експлуатацію в установленому законом порядку. Посилаючись на викладене, просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (т.2 а.с. 50-62).

01 грудня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Зюнькіної В.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не заперечує проти позовних вимог, визнає позов у повному обсязі та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. У зв?язку з чим, просить задовольнити у повному обсязі позовну заяву (т.2 а.с. 73-82).

Крім того, представник ОСОБА_4 адвокат Зюнькіна В.В. подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд даної справи за відсутності відповідача ОСОБА_4 та його представника (т.2 а.с. 87-88).

14 грудня 2022 року від представника третьої особи - Громадської організації Садівничий Масив «Глеваха-1» - В. Яценко до суду надійшло клопотання, в якому вона просила дану справу розглядати за відсутності Громадської організації Садівничий Масив «Глеваха-1» та за її відсутності представника третьої особи (т.2 а.с.90-91).

19 грудня 2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , у якій позивач зазначав, що з урахуванням наведеного в позовній заяві та в цій відповіді на відзив, вважає, що викладені ОСОБА_2 заперечення та аргументи жодним чином не заперечують, а лише підтверджують обставини і факти, наведені ним у позовній заяві. Тому наведені ОСОБА_2 у відзиві заперечення він не визнає та не погоджується з ними. Заявлені позовні вимоги він підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (т.2 а.с.94-95).

04 січня 2023 року від КП КОР «Київське обласне БТІ» на виконання ухвали суду від 16 серпня 2022 року до суду надійшла інвентаризаційна справа №379 на садовий будинок (т.2 а.с. 112).

18 серпня 2023 року та 23 серпня 2023 року від відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради Степанець І.В. до суду надійшли клопотання, в яких відповідач просила розглядати дану справу за її відсутності (т.2 а.с.160-161, 168-169).

14 вересня 2023 року від приватного нотаріуса Косенко Л.А. на виконання ухвали суду від 16 серпня 2022 року до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи №3/2018 щодо майна померлого ОСОБА_6 (т.2 а.с.176-234).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.236).

Представник позивача адвокат Росинець О.В. подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі сторін, у тому числі за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т.3 а.с.58-59).

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат Зюнькіна В.В. подала до суду клопотання, в якому просила дану справу розглядати без участі сторін, зокрема, за відсутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх представника, позовну заяву задовольнити в повному обсязі (т.3 а.с.56-57).

Відповідач Державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради Степанець І.В. подала до суду клопотання, в якому просила розглядати справу за її відсутності (т.3 а.с.20).

Третя особа Громадська організація Садівничий масив «Глеваха-1» подала до суду клопотання, в якому просила розглядати справу без її участі, за наявними в матеріалах справи документами (т.3 а.с.45).

У судове засідання сторони не з?явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином (т.3 а.с.30-44, 49-55).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в межах заявлених позовних вимог, враховуючи відзиви відповідачів, відповідь на відзив позивача, заяви, клопотання, заперечення позивача, відповідачів, третіх осіб, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимогЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що згідно з копією реєстраційного посвідчення Фастівського бюро технічної інвентаризації від 26 лютого 1993 року за ОСОБА_1 на праві особистої власності зареєстровано садовий будинок АДРЕСА_3 , номер запису: 22/1 в книзі №5 (т.1 а.с.134).

Відповідно до копії технічного паспорта від 25 лютого 1993 року, складеного Фастівським БТІ власником садового будинку АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 (т.1 а.с.135-137).

З вказаного технічного паспорта вбачається, що садовий будинок 1977 року побудови, цегляний, має площу 36, 4 кв. м, зазначений під літ. А, крім нього також наявні сарай площею 8,9 кв. м, літ Б, туалет літ. Г, душ літ. Д, сарай площею 5,5 кв. м літ. В, погріб площею 4,1 кв. м літ. Г, тощо, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 595 кв. м.

З копії довідки від 30.01.1993 р. №114, виданої головою масива «Глеваха-1» вбачається, що ОСОБА_1 є власником садової ділянки АДРЕСА_4 ділянці наявні будівлі: будинок цегляний, сарай (т.1 а.с.133).

Згідно з копією Архівної довідки КП КОР «Західне БТІ» від 13.08.2019 р. № 1474 садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстровано на ім?я ОСОБА_1 , відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Фастівським бюро технічної інвентаризації 26.02.1993 р. на підставі довідки садового товариства «Меліоратор» №114 від 30.01.1993 р., номер запису: 22/1 в книзі №5 (т.1 а.с.138).

Вищезазначені документи також містяться у наданій на виконання ухвали суду від 16 серпня 2022 року інвентаризаційній справі №379 КП КОР «Київське обласне БТІ».

З копій документів, наданих Садівничим масивом «Глеваха-1» на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_1 мав членство в СМ «Глеваха-1», картку абонента Лінія 19, ділянка 4, згідно з якою здійснювалась оплата за електроенергію, починаючи з 22.05.1991 року, оплата членських внесків, в тому числі за землю. Членство в СМ «Глеваха-1» мав ОСОБА_8 (батько позивача), він мав членську книжку садовода від 20.07.1996 р № 85 та карточку абонента, згідно з якими з 1996 р. здійснювалась оплата членських внесків та з 1999 року оплата за електроенергію. З квітня 2001 року членство в СМ «Глеваха-1» мав ОСОБА_6 згідно з протоколом №15 від 21.04.2001 та мав членську книжку садовода від 21.04.2001 р. як власник земельної ділянки 4, лінія 19, площею 0,0595 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:3077 (т.1 а.с.140-161).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №415523, виданого управлінням Держкомзему у Васильківському районі 19 червня 2012 року, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0595 га, що розташована АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 3221455300:01:011:3077. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №322140001007050 (т.1 а.с.166).

З копій технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва гр. ОСОБА_6 в сад. масиві «Глеваха-1» на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, вбачається що на замовлення ОСОБА_6 у 2008 році Приватним підприємством «Земальянс» була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення державного акту на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку АДРЕСА_4 , площею 0,0595 для ведення садівництва в садівничому масиві «Глеваха-1» на території Глевахівської селищної ради (т.1 а.с. 167-178).

Відповідно до довідки від 05 липня 2008 р.№272, виданої садівничим масивом «Глеваха-1» ОСОБА_6 , яка міститься в зазначеній технічній документації із землеустрою, ОСОБА_6 з 21.04.2021 р. є членом садівничого масиву «Глеваха-1», на ділянці знаходяться будівлі: будинок цегляний (т.1а.с. 170 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що складено відповідний актовий запис № 1116, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 (т.1 а.с.131, т.2 а.с 178).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно.

На підставі заяви ОСОБА_4 (сина померлого ОСОБА_6 ) від 14 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Косенко Л.А. відкрита спадкова справа №3/2018 (т.2 а.с.177).

З копій матеріалів спадкової справи №3/2018 вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцями за законом є його сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та дружина: ОСОБА_2 . До спадкового майна, в тому числі увійшла земельна ділянка площею 0,0595 га, кадастровим номером 3221455300:01:011:3077, за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.176 -234).

Відповідно до копії рішення державного реєстратора Глевахівської селищної ради від 02 червня 2022 року ОСОБА_10 у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на садовий будинок, розташований АДРЕСА_1 відмовлено в зв?язку з тим, що садовий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 , а земельна ділянка за ОСОБА_6 . Подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (т.2 а.с.80).

Відповідно до частини 1 статті 15, частини 1статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 (в редакції, чинній на час виникнення права на новостворене майно садовий будинок), міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Суд встановив, що садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами побудований у 1977 року.

Таким чином, заначений садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами не є самочинним будівництвом.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

У інвентаризаційній справі №379 КП КОР «Київське обласне БТІ» наявний технічний паспорт від 25 лютого 1993 року, складений Бюро технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації садового будинку АДРЕСА_4 лінія з господарськими будівлями, в якому зазначено, що власником будинку є ОСОБА_1 , будівництво садового будинку здійснено у 1977 році.

Отже, технічний паспорт від 25 лютого 1993 року на садовий будинок є документом, що підтверджує факт прийняття зазначеного будинку в експлуатацію.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року в справі №607/16873/18.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Як встановлено судом, наявний у інвентаризаційній справі №379 КП КОР «Київське обласне БТІ» технічний паспорт від 25 лютого 1993 року на садовий будино№ НОМЕР_2 по вул. 19 лінія з господарськими будівлями, складений Бюро технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації садового будинку та він містить технічні характеристики даного будинку, отже він є документом, що підтверджує факт існування зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Крім того, в зазначеній інвентаризаційній справі №379 наявне реєстраційне посвідчення Фастівського бюро технічної інвентаризації від 26 лютого 1993 року, згідно з яким за ОСОБА_1 на праві особистої власності зареєстровано садовий будинок АДРЕСА_3 , номер запису: 22/1 в книзі №5, а також Архівна довідка КП КОР «Західне БТІ» від 13.08.2019 р. № 1474, в якій містяться відомості щодо реєстрації за позивачем права власності на вказаний садовий будинок та довідка від 30.01.1993 р. №114, видана головою масива «Глеваха-1» про те, що ОСОБА_1 є власником садової ділянки

АДРЕСА_4 за позивачем на праві особистої власності садового будинку проведена Бюро технічної інвентаризації згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах селищах типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15.01.1966 р, яка діяла на час виникнення такого права.

Як зазначав позивач у позові та вбачається з матеріалів справи, право власності позивача на садовий будинок ніким не оспорювалось.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановивши,що позивачмає технічнийпаспорт насадовий будинок,складений Бюротехнічної інвентаризації25лютого 1993року та,що 26лютого 1993року вустановленому закономпорядку запозивачем направі особистоївласності зареєстрованосадовий будинок,і йогоправо власностіпоставлено відповідачемпід сумнівта правопозивача яквласника невизнається,виходячи звищенаведених нормматеріального права,суд дійшоввисновку пронаявність правовихпідстав для визнання за позивачем права власності на садовий будинок.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного державного акту на право власності на землю та визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку суд виходить з наступного.

За змістом статті 30 ЗК (в редакції, чинній на час набуття права власності на садовий будинок) при переході права власності на будівлі та споруди разом з цими об?єктами до набувача переходило право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Суд встановив, що в лютому 1993 року позивач набув право власності на садовий будинок з будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 595 кв. м (технічний паспорт від 25 лютого 1993 року, складений Фастівським БТІ, реєстраційне посвідчення Фастівського бюро технічної інвентаризації від 26 лютого 1993 року, номер запису: 22/1 в книзі №5).

У позовній заяві позивач зазначав, що він постійно та безперешкодно користувався та продовжує користуватись садовим будинком, який весь час і до тепер знаходиться в його власності, та земельною ділянкою і жодної згоди на передачу земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу будинок він не надавав.

Проте, право власності на земельну ділянку, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, на підставі Державного акту серії ЯМ №415523, виданого управлінням Держкомзему у Васильківському районі 19 червня 2012 року, набув ОСОБА_6 .

Суд також встановив, що до набуття ОСОБА_6 права власності на вказану земельну ділянку, зокрема, 05 липня 2008 року ОСОБА_6 була видана садівничим масивом «Глеваха-1» довідка №272, в якій зазначено, що на ділянці №4 по лінії 19 знаходяться будівлі: будинок цегляний. Зазначена довідка міститься в технічній документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку (т.1 а.с.167-178, зокрема а.с.170 зворот).

При цьому будь-яких даних про наявність у ОСОБА_6 права на будинок, що знаходиться на даній земельній ділянці технічна документація не містить, як і не містять матеріали справи, і судом таких обставин не встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Спірна земельна ділянка увійшла до спадкового майна ОСОБА_6 , що підтверджується наявним у спадковій справі №3/2018 Державним актом серії ЯМ №415523, виданого управлінням Держкомзему у Васильківському районі 19 червня 2012 року, який є правовстановлюючим документом (т.2 а.с.189).

Згідно зі статтею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Устатті 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За змістом статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час набуття права власності на спірну земельну ділянку) до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення в обсягах та на умовах, встановлених для попереднього власника.

Отже, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, тобто особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові 16 червня 2020 рокуу справі № 689/26/17.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених норм матеріального права, суд вважає, що набуття ОСОБА_6 права власності на спірну земельну ділянку є незаконним, а виданий останньому державний акт на право власності на вказану земельну ділянку порушує права позивача щодо володіння земельною ділянкою, на якій розташований належний позивачу на праві власності об?єкт нерухомості садовий будинок.

У абзаці 2 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України, судам (підсудні) справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Частиною 1 статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З врахуванням встановлених, на підставі належних та допустимих доказів, обставин справи, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів та виходячи з вищезазначених норм матеріального права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку та визнання за позивачем права власності на зазначену земельну ділянку.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 120, 152 ЗК України, статтями 5, 377, 392, 1217, 1218 ЦК України, статтями 2, 4, 12-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Глевахівської селищної ради Степанець Ірини Вікторівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Громадська організація Садівничий масив «Глеваха-1», про визнання права власності на садовий будинок, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3221455300:01:011:3077.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯМ №415523, виданий 19.06.2012 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:011:3077, площею 0,0595 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено 22.10.2024 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко