Ухвала

від 25.10.2024 по справі 462/8158/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8158/24

УХВАЛА

25 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Постигач О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Львівгаз» про стягнення коштів

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 12258,29 грн основного боргу, 3 % річних в розмірі 910,24 грн, інфляційні втрати з 02.05.2022 до 22.10.2024 в розмірі 3383,50 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 20500 грнт та судові витрати.

Суд, вивчивши матеріали справи дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає передачі за підсудністю виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова посилаючись на ч. 5 ст. 28 ЦПК України, згідно якої позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

За змістом ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону, жодних позовних вимог, що стосуються захисту прав споживача позивачем не заявлено. Предметом позову в даному випадку є стягнення грошових коштів, які на думку позивача безпідставно набуті відповідачем в порядку ст.1212 ЦК України, що не узгоджується із положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, у даному випадку мають діяти правила загальної підсудності згідно зі ст.27 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановленосудом,відповідач АТ «Львівгаз» знаходиться заадресою:м.Львів,вул.Золота,42,що перебуває за межами територіальної юрисдикції Залізничного районного суду м. Львова.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншому суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно з ч. 1, 2ст. 32 ЦПК Україниспори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід передати на розгляд у Шевченківський районний суд м. Львова.

Керуючись ст.27, 31-32, 260-261 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заявуОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Львівгаз» про стягнення коштів передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова (79000, м. Львів, вул.Січових Стрільців, 12).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Суддя: Постигач О.Б.