Рішення

від 25.10.2024 по справі 670/138/24

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/138/24

Провадження № 2/670/110/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мамаєва В.А.

за участю секретаря судового засідання Кушнір О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

співвідповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Віньковецької селищної ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Віньковецької селищної ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги наступним. У 1968-1969 роках позивач із чоловіком побудували будинок в АДРЕСА_1 . Право власності на будинок підтверджується свідоцтвом АДРЕСА_2 та виписками з погосподарських книг. Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, а будинки у селах реєстрації не підлягали. На час смерті чоловіка їх син - ОСОБА_3 був зареєстрованим у спірному будинку, але там постійно не проживав. Син не звертався до нотаріуса із заявою, пропустив строк для прийняття спадщини і не має права на частку у спірному будинку. Вона є власником 1/2 частини будинку, а іншу 1/2 частину у 2013 році прийняла у спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_5 . Позивач, з урахуванням зміненої позовної заяви від 08.04.2024 р., позивач просить суд визнати за нею право власності на 1/1 частину домоволодіння з погосподарськими будівлями АДРЕСА_3 .

28.02.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.05.2024 року до участі у справі залучено у якості співвідповідача ОСОБА_3

22.05.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

04.09.2024 р. ухвалою суду відмовлено у затверджені мирової угоди по справі.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, але її представник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові.

Представник Віньковецької селищної ради Лужняк В.О. у судове засідання не з`явився, але надіслав письмове клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за відсутності представника селищної ради, позовні вимоги визнає. Також вказав, що згідно листа Державного архіву Хмельницької області від 24.07.2024 р. № 689/01.01-15/2024 згідно адміністративно-територіального поділу Хмельницької області на 01.06.1965 р. с. Тополівка приєднано до смт. Віньківці Новоушицького району. Відповідно до записів в погосподарських книгах вказана адміністративно-територіальна одиниця смт. Віньківці з дописом частини у селищі міського типу «тополівка».

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав і пояснив, що на момент відкриття спадщини після смерті батька був зареєстрований в АДРЕСА_1 , але фактично проживав у власному будинку в АДРЕСА_4 . Знайшов оціночний акт на будинок АДРЕСА_1 , згідно якого він був побудований у 1971 р.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.04.2013 року та свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 від 08.01.1966 року, а тому відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 позивач ОСОБА_4 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна - приватизовану земельну ділянку площею 1,9109 га, кадастровий номер 6820655100:09:004:0266; за життя ОСОБА_6 заповіт не складав, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 284-2017, заведеної після смерті ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 також залишився житловий будинок садибного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Реалізувати своє право на оформлення спадкових прав на житловий будинок через органи нотаріату позивач не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, необхідного для оформлення спадкового майна, що підтверджується листом приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Макарової Н.В. № 9/02-31 від 25.01.2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року (надалі Закон№ 1952-IV)речові правана нерухомемайно таїх обтяження,що виниклидо 1січня 2013року,визнаються дійснимиза наявностіоднієї зтаких умов: 1)реєстрація такихправ булапроведена відповіднодо законодавства,що діялона моментїх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок був збудований у 1971 році, що підтверджується оцінювальним актом житлового будинку в АДРЕСА_1 , особовими рахунками дослідженими у судовому засіданні та визнано представником позивача ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3

У 1971 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Але ситуація змінилась після прийняття Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (надалі Інструкції).

Відповідно до п. 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Відповідно до п. 2 Інструкції об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Відповідно до п. 7 Інструкції реєстрація проводиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1.

Зокрема, згідно з пунктом 11 Переліку документів, на підставі яких проводиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (додаток № 1 до Інструкції) такими правовстановлюючими документами є рішення виконкому, місцевої Ради трудящих про відвід земельної ділянки та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію.

Згідно листа Державного архіву Хмельницької області від 24.07.2024 р. № 689/01.01-15/2024 згідно адміністративно-територіального поділу Хмельницької області на 01.06.1965 р. с. Тополівка приєднано до смт. Віньківці Новоушицького району. Вказану обставину підтверджує і представник Віньковецької селищної ради у своєму листі від 31.07.2024 р.

Таким чином, судом встановлено, що позивач разом з чоловіком у 1971 році побудували житловий будинок у селищі міського типу Віньківці, а тому відповідно до пунктів 1, 2 та 7 Інструкції повинні були зареєстровати вказаний житловий будинок у бюро технічної інвентаризації виконкому місцевої Рад депутатів трудящих. Тому суд не бере до уваги, як необґрунтоване твердження позивача про те, що спірний будинок побудований у селі і не підлягає реєстрації та вводу в експлуатацію відповідно до п. 6 Інструкції.

Згідно повідомлення КП «БТІ» Віньковецької селищної ради від 11.12.2023 р. станом на 01.01.2013 р. на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали технічної інвентаризації відсутні.

Позивачем до суду не надано рішення виконкому Ради трудящих про відвід земельної ділянки та акт державної комісії про прийняття будинку в АДРЕСА_1 , або іншого правовстановлюючого документу, передбаченого Додатком № 1 до Інструкції, а також реєстрації вказаного житлового будинку в бюро технічної інвентаризації виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, тому відсутні докази того, що позивач та спадкодавець ОСОБА_6 набули статусу власника житлового будинку та зареєстрували його відповідно до законодавства, що існувало на час його побудови у 1971 р.

Суд не бере до уваги як необгрунтовані твердження позивача про те, що будинок належав їй та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва № НОМЕР_3 (без дати) про забудову в сільських населених пунктах Української РСР (надалі Свідоцтво № НОМЕР_3 ), а саме свідоцтво не бере до уваги як недопустимий доказ (ч. 2 ст. 78 ЦПК України) виходячи з наступного. На час побудови житлового будинку у 1971 р. відповідно до п. 7 Інструкції документами, що встановлюють право власності (правовстановлюючими документами), визнавалися документи, передбачені додатком № 1 до вказаної Інструкції, до яких не відноситься свідоцтво № НОМЕР_3 . Крім того, вказане свідоцтво не містить дати, інформації про об`єкт, будівництво якого закінчене, і відомості про акт його прийняття, яке здійснюється за участю представників виконкому Ради депутатів трудящих та колгоспу, хоча ці вимоги є обов`язковими згідно змісту самого свідоцтва. Крім того, свідоцтво містить інформацію про забудову в сільському населеному пункті, а забудова здійснювалася у селищі міського типу Віньківці, оскільки згідно адміністративно-територіального поділу Хмельницької області на 01.06.1965 р. село Тополівка була приєднана, тобто включена до складу селища міського типу Віньківці.

Також суд не бере до уваги як недопустимі докази виписки з погосподарських книг за 1969-1995 роки за адресою АДРЕСА_1 , оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Виписки з погосподарських книг є виключно елементом обліку Віньковецької селищної ради і не є документами, які підтверджують право власності на побудований у 1971 р. у селищі міського типу житловий будинок, оскільки такими доказами у відповідності до вимог п.7 Інструкції можуть бути правовстановлюючі документи визначені у Додатку № 1 до Інструкції.

Крім того, позивачка заявляючи вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка на 1/2 частину будинку помилково не врахувала, що на вказану спадщину за законом має право син померлого - відповідач ОСОБА_3 , який також прийняв спадщину після смерті батька, яка відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України належить йому з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦПК України та п. 3.19 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 (надалі Порядок) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до 3.20. Розділу ІІ Порядку у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно з довідкою Віньковецької селищної ради № 286 від 06.02.2024 року ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований на дату смерті за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті до складу зареєстрованих членів його сім`ї входили у тому числі дружина - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_3 . Довідка Віньковецької селищної ради № 4150 від 21.09.2017 р. аналогічна за змістом і міститься в матеріалах спадкової справи № 284-2017 після смерті ОСОБА_6 . Матеріали вказаної спадкової справи не містять заяви ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом; на час відкриття спадщини після смерті батька - ОСОБА_6 був зареєстрований, а отже постійно проживав зі спадкодавцем і протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, не заявив про відмову від спадщини, а тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 .

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Ці обставини не були враховані позивачем.

Крім того, суд відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) розглядає справи в межах заявлених позивачем позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Позивачем заявлено позовну вимогу про визнання права власності в цілому на домоволодіння з погосподарськими будівлями АДРЕСА_3 , але не надала докази належності їй чи спадкодавцю ОСОБА_6 права власності саме на домоволодіння з погосподарськими будівлями АДРЕСА_1 , а позов обґрунтовувала щодо житлового будинку за АДРЕСА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, на основі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку доводам сторін, враховуючи, що позивачем та його представником не надано доказів належності позивачці та спадкоємцю ОСОБА_6 права власності на спірний житловий будинок та його реєстрації відповідно до законодавства, що діяло на момент побудови, то суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 до Віньковецької селищної ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволені позову судовий збір по справі покладаються на позивача.

На підставі ст. 3 закону України від «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, п. 1, 2 та 7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Віньковецької селищної ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Повне найменування сторін:

1. Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

2. Відповідач - Віньковецька селищна рада, ідентифікаційний код 04403315, місце знаходження: вул. Соборної України, 15, с-ще Віньківці, Хмельницький район, Хмельницька область.

3. Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 25.10.2024 року.

Суддя В.А. Мамаєв