Рішення

від 28.10.2024 по справі 750/5265/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/5265/24

Провадження № 2/750/1285/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

12 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 668404 від 28 лютого 2019 року в сумі 21325 грн. 05 коп., до якої входить: 14154 грн. заборгованість за кредитом, 5895 грн. 15 коп. інфляційні втрати та 1275 грн. 90 коп. 3% річних.

Обґрунтовано позов тим,що 28лютого 2019року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«Авентус Україна»та ОСОБА_1 було укладенодоговір пронадання фінансовогокредиту №668404,відповідно доякого Товариствоз обмеженоювідповідальністю «АвентусУкраїна» надаловідповідачу кредиту сумі7000грн.,перерахувавши грошовікошти нарахунок відповідачабезготівковим шляхом.Вказаний договірбув укладенийміж сторонамив електроннійформі відповіднодо ЗаконуУкраїни «Проелектронну комерцію». 12 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права грошової вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 668404 від 28 лютого 2019 року. Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних повинна бути стягнена з відповідача, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, з використанням системи «Електронний суд» подавала заяви про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник подав заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності. Також, представник відповідача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що, враховуючи, що строк кредитування 29 днів, процентна ставка за користування кредитом складає 1,35% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним, а тому заборгованість за процентами має складати 2740 грн. 50 коп. Також, умовами договору встановлена подвійна відповідальність за прострочення користування кредитом у вигляді штрафу та пені, у зв`язку з чим вимоги в цій частині є незаконними. Крім того, з 25 лютого 2024 року відповідач мобілізований та проходить військову службу.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28лютого 2019року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«Авентус Україна»та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 668404, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в сумі 7000 грн. строком на 29 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (а.с. 11 на звороті-13).

У пункті 1.2 договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1,35% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (492,75% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що строк дії договору - 29 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобовязань за цим договором. Кредит надається строком на 29 днів.

Сукупна вартість кредиту складає 139,15% від суми кредиту (у процентному виразі) або 9740 грн. 50 коп. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом 39,15% від суми кредиту (у процентному виразі) або 2740 грн. 50 коп. (у грошовому виразі) (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов?язань за договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов?язаний сплатити товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

Копією довідки про ідентифікацію підтверджується прийняття та підтвердження умов договору позичальником ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 668404 від 28 лютого 2019 року шляхом його підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (оtp пароль - 215657) відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 14).

Згідно із графіком розрахунків до договору про надання фінансового кредиту № 668404 від 28 лютого 2019 року, який є додатком до договору про надання фінансового кредиту № 668404 від 28 лютого 2019 року, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не пізніше 29 березня 2019 року; сума кредиту 7000 грн.; сума нарахованих процентів 2740 грн. 50 коп.; разом до оплати 9740 грн. 50 коп. (а.с. 13 на звороті).

Відповідно до пункту 1.6. договору клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов?язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400 гривень, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).

Матеріали справи не містять доказів щодо продовження відповідачем строку користування кредитом.

Розділом 4 вказаного договору визначена відповідальність сторін.

Так, у пункті 4.4. договору вказано, що у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству: пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів; на четвертий день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 150 грн.; на тридцятий день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.; на дев?яностий день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.

12 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 1, за яким клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, в фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 20-22).

Згідно з пунктом 1.3. договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Відповідно до пункту 2.2. договору сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов?язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов?язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов?язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не замінює попередній.

З копії реєстру прав вимоги № 23 від 08 серпня 2019 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача за договором № 668404 у сумі 10654 грн. (а.с. 49-50).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ізчастинами першою,другою статті639Цивільного кодексуУкраїни договірможе бутиукладений убудь-якійформі,якщо вимогищодо формидоговору невстановлені законом.Якщо стороннидомовилися укластидоговір упевній формі,він вважаєтьсяукладеним змоменту наданняйому цієїформи,навіть якщозаконом цяформа дляданого видудоговорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зістаттею 11Закону України«Про електроннукомерцію» електроннийдоговір укладаєтьсяшляхом пропозиціїйого укласти(оферти)однією стороноюта їїприйняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

За частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» надало відповідачу кредит, однак відповідач свої зобов`язання щодо його повернення належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 14154грн., до якої входить: 7000 грн. основний борг за кредитом;3654грн. проценти; 3350 грн. пеня; 150 грн. інші штрафи (а.с. 7 на звороті).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дочастини першоїстатті 611Цивільного кодексуУкраїни уразі порушеннязобов`язання настаютьправові наслідки,встановлені договоромабо законом,зокрема:1)припинення зобов`язаннявнаслідок односторонньоївідмови відзобов`язання,якщо цевстановлено договоромабо законом,або розірваннядоговору; 2)зміна умовзобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549Цивільного кодексуУкраїни визначено,що неустойкою(штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання. Штрафомє неустойка,що обчислюєтьсяу відсоткахвід суминевиконаного абоненалежно виконаногозобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини другої статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи умовидоговору,у томучислі пункту3.4.щодо сплатита розмірупроцентів,а такожте,що відповідачв односторонньомупорядку відмовивсявід виконаннядоговірних зобов`язань,у добровільномупорядку неповернув фактичноотримані грошовікошти тане сплативпроценти закористування ними,суд дійшоввисновку,що вимогипозивача простягнення звідповідача заборгованостіза основнимборгом та процентами підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу слід врахувати наступне.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строку виконання грошових зобов`язань за договором (повернення коштів) - свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

Крім того,Верховний Суду постановівід 06вересня 2018року всправі №206/931/16-цпровадження №61-3056ск18 не встановив підстав для відступлення від вказаного висновку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що стягнення одночасно пені і штрафу, нарахованих за порушення строку повернення суми кредиту, не відповідає вимогам закону та є подвійним стягненням, тому у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 5895 грн. 15 коп. та 3% річних у сумі 1275 грн. 90 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку, наданого позивачем, слідує, що інфляційні втрати розраховані за період з 29 березня 2021 року до 29 березня 2024 року, а 3% річних - за період з 29 березня 2021 року до 29 березня 2024 року (а.с. 8 на звороті - 9).

Законом України «Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни таінших законодавчихактів Українищодо діїнорм наперіод діївоєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Так, у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексуУкраїни визначено,що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України«Про затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк діївоєнного станув Україніпродовжувався і він триває і на даний час.

Таким чином,позивачем булонараховано інфляційнівтрати та3%річних утому числіі вперіод діївоєнного стану,що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 24 лютого 2022 року до 29 березня 2024 року відсутні.

За вказаних обставин, з урахуванням суми, яка підлягає стягненню (за вирахуванням штрафу)та того,що останнійдень поверненнякоштів відповідачем 29березня 2021року, інфляційнівтрати підлягаютьстягненню звідповідача заперіод до23лютого 2022року усумі 1235грн.01коп.,а 3%річних заперіод з30березня 2021року до23лютого 2022року усумі 380грн.98коп.,у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 38750239) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 668404 від 28 лютого 2019 року в сумі 14004 грн., інфляційні втрати в сумі 1235 грн. 01 коп. та 3% річних в сумі 380 грн. 23 коп., а всього 15619 грн. 99 коп. (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`ятнадцять грн. 99 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Довірата гарантія»1774грн.41коп.у відшкодуваннявитрат посплаті судовогозбору та3662грн.50коп.витрат направничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя