Ухвала

від 09.10.2024 по справі 523/14021/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14021/24

Провадження №2/523/5570/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Томілко М.В.,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні,заяву представника ОСОБА_1 адвоката МиколюкаАнтона Петровича прозабезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Пересипська районнаадміністрація Одеськоїміської ради,як органуопіки тапіклування провизначення місцяпроживання дітей,відібрання малолітніхдітей,стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

До Суворовського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Миколюк А.П., з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, в якій просила:

-визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю - ОСОБА_1 ;

- відібрати у ОСОБА_2 , малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повернути матері ОСОБА_1 ;

- на час розгляд справи визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з мамою - ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (три тисячі) гривень щомісячно, на кожну дитину, до повноліття дітей.

Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року за вказаним цивільним позовом відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

09 жовтня 2024 року представником позивача ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подана заява про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 :

-надати до суду впродовж 5 дів дійсну адресу знаходження дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-надати до суду в продовж 5 днів, інформацію, щодо дитячих закладів які відвідують діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на теперішній час;

-забезпечувати побачення та спілкування (контакт) дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної суботи з 10:00 год. із залишенням дитини на ніч (за адресою проживання позивача: АДРЕСА_1 ) до 18:00 год. неділі ОСОБА_1 , для проведення спільних зустрічей (контактів) з мамою без участі інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення ухвали до ухвалення остаточного рішення у справі.

Свою заяву обґрунтував тим, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів з заявою про встановлення місця знаходження дітей, однак відповідач ОСОБА_2 надає неправдиву інформацію співробітникам поліції (неіснуючу адресу), та відверто ігнорує прохання ОСОБА_1 про надання місця знаходження дітей, та повністю припинив спілкування дітей з мамою.

Протокольною ухвалою суду позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, зокрема для визначення позивача із судовим збором (п.2 та п.3 прохальної частини позову).

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Миколюк А.П. просили задовольнити заяву про забезпечення позову.

В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Боднар М.О. не з`явилися.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, долучені до неї документи та оглянувши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд прийшов до наступного.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пункт 3 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, який просить забезпечити заявник, є немайнові вимоги сторін у сімейних правовідносинах, які виникли між ними щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю, відібрання дітей у відповідача та повернення їх матері, визначення місця проживання дітей на час розгляду справи з позивачем, стягнення з відповідача аліментів.

В заяві про забезпечення позову представник заявника зазначив, що наразі відповідач повністю припинив спілкування дітей з матір`ю, відтак просить, серед іншого, забезпечити позов шляхом встановлення обов`язку на ОСОБА_2 забезпечувати побачення та спілкування дітей з матірю без участі інших осіб за адресою проживання матері кожної суботи з 10:00 год. до 18:00 год. неділі, з залишенням дітей на ночівлю. Фактично, в даному випадку, захід забезпечення прямований на усунення перешкод у спілкуванні дітей з матір`ю на час вирішення по суті спору щодо місця їх проживання та відібрання.

Так, у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини (аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Також, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Між іншим, у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей особисто з їхньою матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із матір`ю (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20)).

Разом з тим, статтею 159 СК України передбачено: якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Частиною 2 статті 159 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо участі одного із батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають суттєве значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного із батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

При цьому відповідно до статті 19 СК України при розгляді таких спорів обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Наведені вище дії орган опіки та піклування вчиняє як при розв`язанні спору у суді про участь у вихованні дитини одним із батьків, що проживає окремо, так і у позасудовому порядку, у результаті чого приймається відповідне розпорядження.

Відтак, зважаючи на ймовірні перепони у спілкуванні між дитиною та одним із батьків, законом передбачено можливість встановлення графіка зустрічей із дитиною у позасудовому порядку шляхом звернення до органу опіки та піклування, де встановленню графіка зустрічей передуватиме комплекс дій, визначений законом, на який є посилання вище.

Системний аналіз норм процесуального та матеріального права дає підстави стверджувати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку на батька дітей забезпечувати у визначений час та місці побачення і спілкування дітей з матір`ю, яка на адний час проживає окремо від дітей, по суті, може вирішити спір, який має ініціюватися окремо, шляхом подачі до суду відповідного позову. А тому очевидно, що зазначений вид забезпечення позову в окремих випадках розглядається як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає, по суті, підміною рішення суду.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 727/3856/18, від 20.02.2020 у цивільній справі № 754/4437/18, від 09.09.2019 у цивільній справі № 607/10896/19, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховуються судами при застосуванні відповідних норм права.

Аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, що відповідає змісту ч. 10ст. 150 ЦПК України.

Згідно з ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 27,149-153, 261, 353 ЦПК України,суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Миколюка Антона Петровича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей, відібрання малолітніх дітей, стягнення аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвалу суду виготовлено 14.10.2024 року.

Суддя