Рішення

від 24.07.2024 по справі 366/2298/23

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/2298/23

Провадження № 2/366/53/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2024 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судових засідань - Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків Київської області, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за первісним позовом Комунального некомерційного підприємства Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення витрат за період навчання в інтернатурі,

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» про визнання недійсним п.3.5 та 4.2 Договору №3 про навчання в інтернатурі,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач Комунальне некомерційне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» (далі - Іванківська ЦРЛ, Позивач), в особі представника - адвоката АО «Апаров, Шурубор та партнери» - Шурубора Вячеслава Ігоровича (далі Представник позивача), звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі Відповідач) про стягнення витрат за період навчання в інтернатурі у сумі 126 571 грн. 74 коп., судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позов обґрунтований тим, що 01.08.2018 року Відповідач (за первісним позовом) ОСОБА_3 на підставі наказу №263 від 30.08.2018 року була прийнята на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Анастезіологія та інтенсивна терапія» в Комунальний заклад Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» (з 14.08.2018 року реорганізовано, шляхом перетворення в КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ», та з 19.02.2021 року реорганізовано, шляхом перетворення в КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ») .

На виконання даного Наказу, а також Наказу Департаменту охорони здоров`я КОДА «304-Н від 27.07.2018 року 01.06.2018 року між Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем (за первісним позовом) ОСОБА_3 було укладено Договір про навчання в інтернатурі (заочний цикл) №3, відповідно до якого КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» здійснювала стажування в інтернатурі Відповідача (за первісним позовом) за спеціальністю «Анастезіологія та інтенсивна терапія». У відповідності до п. 1.1., 2.2, 2.5 цього ж договору, Іванківська ЦРЛ забезпечувала необхідні умови інтерну ОСОБА_3 для здобуття знань та практичних навичок з обраної спеціальності. Окрім того, Іванківська ЦРЛ зобов`язувалась працевлаштувати лікаря-інтерна ОСОБА_3 за спеціальністю після закінчення інтернатури.

Позивач повністю виконав умови Договору, а саме: організував та здійснив стажування лікаря-інтера ОСОБА_4 на заочному циклі за навчальним планом та програмою, затвердженими для цієї спеціальності МОЗ України, зокрема, позивач провів стажування на своїй клінічній базі, прийняв ОСОБА_3 на посаду лікаря-інтерна, окрім того, позивач платив ОСОБА_3 винагороду, сплачував обов?язкові податкові відрахування та внески, надава щорічні відпуски відповідачеві та направляв її у відрядження до навчального закладу для проходження очного циклу інтернатури зі збереженням заробітної плати та оплати відрядних тощо, що підтверджується копією заяви ОСОБА_4 , про прийняття на роботу, копією трудової книжки відповідача, наказом Іванківської ЦРЛ М263 від 30.07.2018, посвідченнями про відрядження, посадовою інструкнією лікаря-інтерна, наказом Департаменту охорони здоров?я КОДА N?304-н від 27.07.2018р., копіями платіжних відомостей та табелями обліку робочого часу та іншими письмовими доказами, які додані до даного позову.

B свою чергу, ОСОБА_3 , взявши на себе обов`язок якісно і добросовісно виконувати навчальні плани і відповідні програми, виконувати вимоги законодавства з організації надання освітніх послуг, а також після закінчення інтернатури обов?язкововідпрацювати у Іванківській ЦРЛ на посаді лікаря не менше 3-х років (тобто не менш як до 01.08.2023 року), що підтверджується пуиктами 3.2, 3.3, 3.5 Договору. Однак ОСОБА_3 не виконала обов`язки, визначені п.3.5 Договору, а саме після закінчення терміну навчання в інтернатурі не приступила до роботи на посаді лікаря у Іванківській ЦРЛ, при цьому написала заяву про звільнення її з посади лікаря-інтерна, у зв?язку з закінченням встановленого терміну навчання в інтернатурі та закінчення терміну дії Договору.

Договір про навчання в інтернатурі (заочний цикл) N?3 від 01.08.2018 року укладено зі згоди і за домовленістю з ОСОБА_3 , що відповідає вимогам ЦК щодо свободи договору (статті 3, 627 ЦК України). При цьому на численні дзвінки та звернення спеціаліста відділу кадрів та головного лікаря Іванківської ЦРЛ щодо обов?язковості відпрацювання за спеціальністю на посаді лікаря в Іванківській ЦРЛ вона не відповідала та не реагувала, що вказує на повне ігнорування взятих на неї обов`язків.

Окрім того, наказами головного лікаря КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ» N?2 від 13.08.2020 року та N?23 1-к від 13.08.2020 року на ОСОБА_3 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та з 31 липня 2020 року відповідача було звільнено з посади лікаря-інтерна за прогули без поважних причин, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 29 червня 2022 року у справі N?366/2863/20 змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_3 з п. 4 ст. 40 КЗпП України: «звільнена за прогул без поважних причин» на п. 2 ст. 36 КЗпП України: «звільнена у зв?язку із закінченням дії строкового трудового договору».

Постановою Верховного Суду від 29 березня 2023 року ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року, рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року в частині задоволення зустрічного позову комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі у сумі 126 571 грн., стягнення витрат на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн. та судового збору на суму 2 270,00 грн. скасовано та передано справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за зустрічним позовом комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_5 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 06 квітня 2023 року у прийнятті зустрічного позову комунального некомерційного підприємства Іванківської районної лікарні «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі - відмовлено та повернуто позов позивачеві.

Відповідно до пункту 4.2 Договору в разі не відпрацювання трьох років ОСОБА_4 зобов?язана повернути кошти, виплачені їй КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» за період стажування в інтернатурі.

Бухгалтерією КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ» було проведено розрахунок витрат Іванківської ЦРЛ на проходження інтернатури лікаря-інтерна ОСОБА_3 за період з 01.08.2018 року по 31.07.2020 року, загальна сума становить 126 571 грн. 74 коп.

Оскільки лікар-інтерн ОСОБА_3 не відпрацювала обов`язків строк та не відшкодувала у добровільному порядку суму витрат, понесених у зв`язку з оплатою її стажування в інтернатурі: суми заробітної плати, матеріальної допомоги, сплати ЄСВ, тощо, є всі підстави для стягнення таких витрат з ОСОБА_3 на користь позивача.

Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Прибора Павло Іванович подав до суду зустрічний позов, в інтересах ОСОБА_1 до КНП ІСР «Іванківська центральна районна лікарня» про визнання недійсними пунктів 3.5 та 4.2. Договору №3 про навчання в інтернатурі (далі - Договір) та стягнення з Іванківської ЦРЛ судових витрат.

Зі змісту зустрічного позову вбачається, що на думку позивача (за зустрічним позовом) та її представника Договір містить в собі вимоги, які суперечать Конституції України. Заробітна плата отримана ОСОБА_2 за період навчання в інтернатурі є її особистою приватною власністю, при цьому положеннями чинного законодавства можливість стягнення із працівника нарахованої та виплаченої заробітної плати за час виконання трудових обов`язків не передбачено, таке можливо у випадку якщо її виплата сталась внаслідок рахункової помилки з її боку та недобросовісності набувача, що у даному випадку не мало місце. Крім того, таке стягнення має ознаки примушування до праці, що суперечить положенням Конституції України і є невиправданим і непропорційним втручанням в право особи мирно володіти своїм майном, в розумінні ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що легітимну мету не переслідує та є недопустимим в демократичному суспільстві. На думку представника Позивача (за зустрічним позовом) умови укладеного між сторонами договору №3 про навчання в інтернатурі суперечать положенням ч. 3 ст. 53 Конституції України, якою встановлено що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Крім того, положення п.п. 3.5 та 4.2. Договору суперечать положенням чинного трудового законодавства, а саме ст. 94 та 127 КЗпПП, якими можливість стягнення із працівника нарахованої і виплаченої йому заробітної плати за час виконання трудових обов`язків не передбачена, а тому просив визнати недійсними пункти 3.5 та 4.2. Договору №3 про навчання в інтернатурі та стягнення з Відповідача (за зустрічним позовом) судових витрат.

Рух справи

01.08.2023 року справа надійшла до суду.

15.08.2023 року ухвалою Іванківського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 12.09.2023 року.

01.09.2023 року представник відповідача звернувся до суду із клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та 12.09.2024 року із клопотанням про відкладення судового засідання на іншу дату.

12.09.2023 року судове засідання відкладено на 04.10.2023 року.

19.09.2023 року представником відповідача до суду було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсними п.3.5. та 4.2. Договору №3 про навчання в інтернатурі.

04.10.2023 року ухвалою суду було прийнято зустрічний позов до провадженя судом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

04.10.2023 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача (за первісним позовом) на 08.11.2023 року.

08.11.2023 року судове засідання відкладено на 05.12.2023 року у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті.

08.11.2023 року представником позивача (за первісним позовом), адвокатом Шурубором В.І., через канцелярію суду було подано клопотання про застосування строків позовної давності у справі № 366/2298/23 за зустрічним позовом ОСОБА_6 до КНП ІСР "Іванківська ЦРЛ" про визнання недійсними пунктів 3.5 та 4.2 договору № 3 від 01.08.2018 року.

23.11.2023 року до суду надійшли письмові пояснення позивача (за зустрічним позовом).

05.12.2023 року судове засідання знято з розгляду, у звязку з перебуванням судді на лікарняному та перенесено на 23.01.2024 року.

23.01.2024 року у зв`язку з неявкою сторін по справі, судове засідання відкладено на 20.02.2024 року.

20.02.2024 року представником позивача (за первісним позовом), адвокатом Шурубором В.І. було подано заперечення на пояснення представника позивача (за зустрічним позовом) та клопотання про розгляд справи без його участі, при цьому, проти зустрічного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повістю, при цьому позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив задовольнити.

20.02.2024 року судове засідання відкладено на 05.04.2024 року.

05.04.2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача (за зустрічним позовом), адвоката Прибори П.І. про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, судове засідання відкладено на 01.05.2024 року.

01.05.2024 року судове засідання відкладено на 24.07.2024 року.

17.07.2024 року представником позивача (за первісним позовом) адвокатом Шурубором В.І. було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

22.07.2024 року представником позивача (за зустрічним позовом), адвокатом Приборою П.І. через канцелярію суду було подано письмові пояснення та клопотання про здійснення розгляду справи без його участі та участі позивача (за зустрічним позовом) у письмовому провадження, позовні вимоги (за зустрічним позовом) підтримує повністю та просить задовольнити.

Позиції сторін та їх аргументи

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, адвокат Шурубор В.І., відповідно до клопотання від 20.02.2024 року позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, при цьому в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

08.11.2023 року представником позивача, адвокатом Шурубором В.І. було подано заяву про застосування позовної давності, яка зводиться до того, що з 01.08.2018 року Позивач за зустрічним позовом знала про умови договору, те, що вони вступили в момент підписання та що з цього моменту починається перебіг строків позовної, при цьому до суду із позовною заявою звернулась лише у вересні 2023 року, а тому, нею було пропущено строк позовної давності.

Представник позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом, адвокат Прибора П.І. у клопотанні від 24.07.2024 року просив розгляд справи проводити без його участі та участі Позивача (за зустрічним позовом) у порядку письмового провадження, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує повністю та просить їх задовольнити

Відповідно до пояснень поданих до суду 23.11.2023 року представником позивача (за зустрічним позовом) адвоката Прибори П.І. останній заперечував проти задоволення заяви представника позивача (за первісним позовом) адвоката Шурубора В.І. про застосування строків позовної давності. В обґрунтування своїх заперечень послався на те, що дійсно, строк позовної давності слід рахувати з 02.08.2018 року, однак Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N? 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України. спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року N?540-IX (набрання чинності 02.04.2020 року) прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, у якому зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України тривав з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року. Після цього, з 24.02.2022 року в Україні діяв правовий режим воєнного стану, який продовжено до моменту звернення з даними поясненнями до суду. При цьому, з 19.03.2022 року почали діяти норми Закону Украни «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ (набрав чинності 17.03.2022 року), відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, передбачені ст. 1293 цього кодексу продовуються на строк його дії. А тому, з врахуванням вищевикладеного, строк позовної давності не закінчився, оскільки фактично минуло 1 рік 7 місяців і 10 днів.

В своїх запереченнях на пояснення представника позивача (за зустрічним позовом) представник позивача (за первісним позвом) адвокат Шурубор В.І. зазначив, що перехідні положення ЦПК України передбачають право суду, а не обов`язок на поновлення процесуального строку, а оскільки представником позивача (за зустрічним позовом) не заявлялось клопотання чи заяви про поновлення строку на звернення до суду, то доцільним є застосування строків позовної давності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, як за первісним, так і за зустрічним позовом, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 навчалась на медичному факультеті №3 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця і закінчила його у 2018 році, що підтверджується довідкою декана медичного факультету №3 НМУ ім. Богомольця №96 від 18.06.2018 року /а.с. 12/, дипломом спеціаліста С18 №018676 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця /а.с. 13/.

Наказом в.о. директора Департаменту охорони здоров`я КОДА «Про працевлаштування лікаря-інтерна ОСОБА_3 » №304-н від 27.07.2018 було наказано головному лікарю КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_7 :

1.1. укласти угоду з ОСОБА_3 про проходження інтернатури з подальшим відпрацюванням трьох років;

1.2. зарахувати ОСОБА_3 на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «анастезіологія та інтенсивна терапія» з 01.08.2018;

1.3. оплату праці проводити на підстав табелів робочого часу;

1.4. відрядити ОСОБА_3 для проходження очного розділу інтернатури на базу Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Щупика, відповідно до графіків проходження навчання;

1.5. після закінчення інтернатури перевести ОСОБА_3 на посаду лікаря КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» для відпрацювання трьох років /а.с. 5/.

30.07.2018 року ОСОБА_3 на ім`я головного лікаря КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_7 було написано заяву, відповідно до якої ОСОБА_3 просила прийняти її на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Анастезіологія та інтенсивна терапія» /а.с. 7/.

Наказом Головного лікаря КЗ ІРР «Іванківської ЦРЛ» ОСОБА_7 №263 від 30.07.2018 року, на підставі заяви ОСОБА_3 /а.с. 7/ було прийнято рішення про: прийняття ОСОБА_3 , випускниці Національного медичного університету ім.Богомольця з 01.08.2018 року на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Анастезіологія та інтенсивна терапія» з посадовим окладм згідно зі штатним розписом і оплатою праці на підставі табелів обліку з використанням робочого часу; визначення керівником інтернатури ОСОБА_8 - лікаря-анастезіолога групи анестезіології та інтенсивної терапії; здійснення проведення оплати праці керівнику інтернатури відповідно до п. 5.2. Положення МОЗ України «Про виробничу практику студентів медичного факультету ВМНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації»; укладення угоди з ОСОБА_3 про проходження інтернатури та відпрацювання за спеціальністю /а.с. 8/.

Відповідно до умов Договору № 3 від 01.08.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ», на КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» покладено обов`язок по здійсненню стажування в інтернатурі ОСОБА_3 за спеціальністю «Анестезіологія та інтенсивна терапія» за навчальним планом і програмою, затвердженими для цієї спеціальності МОЗ України на строк 24 місяці (п.1.1. Договору) /а.с. 9/.

Договором передбачено, що КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» забезпечує необхідні умови інтерну ОСОБА_3 для здобуття знань та практичних навичок з обраної спеціальності та зобов`язувалася працевлаштувати лікаря-інтерна за спеціальністю після закінчення інтернатури (п.1.1, 2.2, 2.5 Договору).

В свою чергу, у відповідності до умов Договору ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання якісно та добросовісно виконувати навчальні плани і відповідні програми, виконувати вимоги законодавства з організації надання освітніх послуг та після закінчення інтернатури обов`язково відпрацювати у Іванківській ЦРЛ на посаді лікаря не менше 3-х років (пункти 3.2., 3.3. та 3.5. Договору) /а.с. 9/.

Відповідно до пункту 4.1. та 4.2. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а в разі не відпрацювання трьох років ОСОБА_3 зобов`язана повернути кошти, виплачені їй КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ», за період стажування в інтернатурі /а.с. 10/.

Розділ 5 Договору регулює питання припинення дії договору, зупинення його дії, а також випадку розірвання договору в односторонньому порядку з боку Виконавця (КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ»).

Відповідно до п. 7.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, при цьому терміни навчання на заочному циклі становлять з 01.08.2018 до 31.08.2018, з 01.03.2019 до 31.12.2019 /а.с. 10/.

31.07.2020 лікар-анастезіолог КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_9 подала в.о. головного лікаря ОСОБА_10 доповідну записку про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці 31.07.2020 з невідомої причини /а.с. 23/, на підставі якого комісією у складі: лікаря-анастезіолога відділення анастезіології та інтенсивної терапії ОСОБА_9 , інспектора кадрів ОСОБА_18, економіста ОСОБА_11 було складено акт про відсутність лікаря-інтерна зі спеціальності «анестезіологія та інтенсивна терапія» ОСОБА_3 на роботі, протягом усього робочого дня з невідомих причин /а.с. 24/.

Аналогічні за своїм змістом доповідні записки та акти з приводу відсутності на робочому місці лікаря-інтерна зі спеціальності «анестезіологія та інтенсивна терапія» ОСОБА_3 було складено 03.08.2020 року /а.с. 25-26/, 04.08.2020 року /а.с. 27-28/, однак суд їх не оцінює, оскільки вони вже не мали відношення до спірних правовідносин.

04.08.2020 головним лікарем КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_7 лікарю-інтерну зі спеціальності «анестезіологія та інтенсивна терапія» ОСОБА_3 було направлено лист № 451 від 04.08.2020, в якому попереджено про можливе подальше звільнення на підставі ч. 4 ст. 40 КЗПП України, у зв`язку з тим, що остання не приступила до роботи 31.07.2020 року після закінчення відпустки /а.с. 29/.

Наказом головного лікаря КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_7 №2 від 13.08.2020 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_3 » було прийнято рішення про: визначення для ОСОБА_3 лікаря-інтерна зі спеціальності «анестезіологія та інтенсивна терапія» робочий день, 31.07.2020 року днем прогулу; відмічення у табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_3 день 31.07.2020 року як прогул; за 31.07.2020 року не нараховувати заробітну плату; згідно із п. 2 ст. 147 Кодексу законів про працю України, за грубе порушення трудової дисципліни застосувати до ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП (за прогул без поважних причин) /а.с. 30/.

Наказом головного лікаря КНП ІР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_7 №231-к від 13.08.2020 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 » ОСОБА_3 лікаря-інтерна зі спеціальності «аастезіологія та інтенсивна терапія» було звільнено з роботи 31.07.2020 року за прогул без поважних причин 31.07.2020 року /а.с. 33/.

Відповідно до довідки за підписом в.о.головного лікаря КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_10 та головного бухгалтера ОСОБА_12 №261 від 03.12.2020 року за період з 01.08.2018 року по 31.07.2020 року ОСОБА_3 на проходження інтернатури було виплачено кошти, у розмірі 126 571 грн. 74 коп. /а.с. 35/.

Як вбачається з розрахункових листів, копії яких наявні в матеріалах справи лікарю-інтерну анестезіологу ОСОБА_3 було виплачено: в серпні 2018 року - 2959 грн. 78 коп., у вересні 2018 року - 2959 грн. 78 коп., у жовтні 2018 року - 2111 грн. 01 коп., в листопаді 2018 року 2959 грн. 78 коп., в грудні 2018 року 2959 грн. 78 коп., в січні 2019 року 3317 грн. 53 коп., в лютому 2019 року 3317 грн. 53 коп., в березні 2019 року - 3317 грн. 53 коп., в квітні 2019 року - 3317 грн. 53 коп., в травні 2019 року - 3317 грн. 53 коп., в червні 2019 року - 3317 грн. 53 коп., в липні 2019 року - 6093 грн. 29 коп., в серпні 2019 року - 3317 грн. 53 коп., у вересні 2019 року - 3159 грн. 57 коп., у жовтні 2019 року - 3317 грн. 53 коп., листопад 2019 року - 3317 грн. 53 коп., грудень 2019 року - 3198 грн. 02 коп., у січні 2020 року - 3754 грн. 78 коп., у лютому 2020 року - 3754 грн. 78 коп., у березні 2020 року - 3754 грн. 78 коп., у квітні 2020 року - 3754 грн. 78 коп., у травні 2020 року - 3754 грн. 78 коп., у червні 2020 року - 3754 грн. 78 коп., у липні 2020 року - 3716 грн. 78 коп., у серпні 2020 року - 0 грн. 0 коп.

07.12.2020 року адвокатом Шурубором В.І. було напралено відповідачу за первісним позовом - ОСОБА_3 лист добровільного повернення останньою коштів на рахунок КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ» у зв`язку з навчанням в інтернатурі, в розмірі 126 571 грн. 74 коп.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 29 червня 2022 року у справі №366/2863/20 було задоволено первісний позов: змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_3 з п. 4 ст. 40 КЗпП України: «звільнена за прогул без поважних причин» на п. 2 ст. 36 КЗпП України: «звільнена у зв?язку із закінченням дії строкового трудового договору», стягнуто з КНП ІРР «Іванківська центральна района лікарня» на користь ОСОБА_3 3000 грн. моральної шкоди, 147, 20 грн. матеріальних витрат у зв`язку із розглядом справи, 891,25 грн. судовий збір; задоволено зустрічний позов: стягнуто з ОСОБА_3 на користь КНП ІРР «Іванківська центральна района лікарня» витрати за стажування в інтернатурі у сумі 126 571 грн., витрати на правову допомогу 8000 грн. та судовий збір 2270 грн. /а.с. 93-111/.

Постановою Верховного Суду від 29 березня 2023 року ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року, рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року в частині задоволення зустрічного позову комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі у сумі 126 571 грн., стягнення витрат на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн. та судового збору на суму 2 270,00 грн. скасовано та передано справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за зустрічним позовом комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_5 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі.

Крім того, судом встановлено, що Відповідачкою за первісним позовом - ОСОБА_3 25 лютого 2023 року було укладено шлюб з ОСОБА_13 , про що Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зроблено актовий запис №194, у зв`язку з чим нею було змінено прізвище з ОСОБА_14 на ОСОБА_15 .

Відповідно до Рішення Іванківської районної ради Київської області VII скликання №VII-34/412 від 23.05.2018 року було реорганізовано комунальний заклад Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня».

Рішенням Іванківської районної ради Київської області VII скликання №VII-37/446 було створено Комунальне некомерційне підприємство Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» та затверджено його статут.

Рішенням голови Іванківської селищної ради Свириденко Т.Д. №VIIІ-4/141 від 19.02.2021 року комунальне некомерційне підприємство Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» було перейменовано на комунальне некомерційне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня».

Вищевказане свідчить про те, що комунальне некомерційне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» є правонастуником комунального закладу Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня»

Щодо вимог про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі

Згідно зі статтею 61 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) інтерном є особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування і навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських спеціальностей інтернатури.

Ст. 1, 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77/96 від 23.01.1996, із змінами, внесеними Указом Президента № 342/96 від 16.05.1996, установлено, що вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів за рахунок коштів Державного бюджету України за державним замовленням. Особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі народного господарства не менше, ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.09.1996 року № 291 яке було чинним на момент спірних правовідносин, передбачено, що спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) - спеціаліста певного фаху. Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності. Інтернатура проводиться в очно-заочній формі навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів і закладів медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти (надалі - вищих закладів освіти) та стажування в базових установах і закладах охорони здоров`я ( п. 1.1, 1.2, 1.4 положення ).

Отже, з метою отримання кваліфікації лікаря (провізора) - спеціаліста певного фаху кожен випускник вищого медичного закладу, незалежно від підпорядкування та форми власності, за професійними напрямками «Медицина» та «Фармація» має пройти первинну спеціалізацію (інтернатуру), яка є обов`язковою формою підготовки до професійної діяльності. Проходження інтернатури може бути як безоплатним, так і на платній основі за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Інтернатура проводиться в очно-заочній формі навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів і закладів медичної ( фармацевтичної ) післядипломної освіти та стажування в базових установах та закладах охорони здоров`я.

Згідно з п.п. 3.6.2, 4.2 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 291 від 19.09.1996 лікар-інтерн зараховується на посаду лікаря, працює під керівництвом лікаря, призначеного його безпосереднім керівником.

У пункті 7.3. вказаного Положення зазначається, що заробітна плата лікарям (провізорам)- інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів (установ), в які вони зараховані лікарями (провізорами)- інтернами, або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень ч. 1 ст. 197 КЗпП України молодим спеціалістам випускникам державних навчальних закладів, потреба у яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обрала для себе проходження інтернатури на безоплатній основі та, після зарахування в інтернатуру на підставі наказу Департаменту охорони здоров`я КОДА та наказу КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ», уклала з останнім договір № 3 від 01.08.2018 про навчання в інтернатурі, яким були визначені права та обов`язки сторін під час проходження стажування в інтернатурі.

Зокрема, з договору вбачається, що виконавець (База, якою є КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ») здійснює стажування в інтернатурі ОСОБА_3 за спеціальністю «Анестезіологія та інтенсивна терапія» за навчальним планом і програмою, затвердженими для цієї спеціальності МОЗ України, а замовник (інтерн, яким є ОСОБА_3 ), крім іншого, взяла на себе зобов`язання після закінчення інтернатури обов`язково відпрацювати в КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» на посаді лікаря не менше ніж 3 роки ( п.3.5. Договору). Цим же договором передбачена відповідальність сторін, зокрема, «у разі не відпрацювання трьох років ОСОБА_3 зобов`язана повернути кошти, виплачені їй КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» за період стажування в інтернатурі.

КНП ІРР «Іванківська ЦРЛ» умови договору №3 від 01.08.2018 року виконані у повному обсязі, зокрема, відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 на безоплатній основі пройшла стажування в інтернатурі; грошові витрати, пов`язані з проходженням інтернатури, поніс позивач за зустрічним позовом, як заклад охорони здоров`я, який взяв на себе зобов`язання здійснити стажування відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 . Крім того, остання отримала відповідну кваліфікацію та спеціальність саме завдяки позивачу за первісним позовом та за його кошти.

У свою чергу, відповідач за первісним позовом - ОСОБА_6 умови договору не виконала та після проходження інтернатури взяті на себе зобов`язання відпрацювати за відповідною спеціальністю у Іванківській ЦРЛ не менше 3 років не виконала, категорично відмовившись укладати відповідну угоду. Це в свою чергу дає позивачу за первісним позовом підстави вимагати відшкодування відповідачем витрат, понесених закладом охорони здоров`я у зв`язку з проходженням ОСОБА_6 інтернатури.

Суд звертає увагу на те, що сторони у договорі брали на себе відповідні обов`язки. Саме обов`язок Інтерна подальшого відпрацювання трьох років у закладі був однією з умов укладання договору про навчання в інтернатурі взагалі: беручи на себе обов`язок (і виконуючи його) в частині проведення виплат лікарю-інтерну не лише під час безпосереднього виконання обов`язків лікаря в Іванківській ЦРЛ, а й у період перебування на очному розділі інтернатури на базі Національної академії післядипломної освіти імені Л.П. Шупика, у період перебування у відпустці, медичний заклад правомірно розраховував, що цими бюджетними коштами гарантовано готує лікаря-фахівця, який буде працювати у ньому, надаючи медичні послуги пацієнтам цього закладу. І навпаки, відмова особи після закінчення інтернатури від виконання взятих на себе зобов`язань фактично призвела до бюджетних втрат цього закладу, оскільки цей заклад, витративши кошти на підготовку спеціаліста, фактично не отримав відповідного фахівця. За умови, якби ОСОБА_6 не брала на себе зобов`язання щодо відпрацювання відповідного терміну, видається сумнівною сама можливість укладення договору про проходження інтернатури, оскільки в економічному сенсі, за таких умов, для закладу вкрай невигідною.

Враховуючи вищевикладене, на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вимоги КНП ІРР Іванківська ЦРЛ до ОСОБА_6 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі у розмірі 126 571,74 грн. підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, яку було подано до суду представником відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, адвокатом Приборою П.І. останній просив визнати недійсними п.3.5. та 4.2 Договору №3 про навчання в інтернатурі (заочний цикл) укладеного 01 серпня 2018 року між Комунальним закладом Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» та ОСОБА_16 з тих підстав, що вказаний договір містить в собі вимоги, які суперечать Конституції України, оскільки заробітна плата отримана ОСОБА_2 за період навчання в інтернатурі є її особистою приватною власністю, при цьому положеннями чинного законодавства можливість стягнення із працівника нарахованої та виплаченої заробітної плати за час виконання трудових обов`язків не передбачено. Крім того, таке стягнення має ознаки примушування до праці, що суперечить положенням Конституції України і є невиправданим і непропорційним втручанням в право особи мирно володіти своїм майном, в розумінні ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що легітимну мету не переслідує та є недопустимим в демократичному суспільстві. На думку представника Позивача (за зустрічним позовом) умови укладеного між сторонами договору №3 про навчання в інтернатурі суперечать положенням ч. 3 ст. 53 Конституції України, якою встановлено що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Крім того, положення п.п.3.5 та 4.2. Договору суперечать положенням чинного трудового законодавства, а саме ст..94 та 127 КЗпПП, якими можливість стягнення із працівника нарахованої і виплаченої йому заробітної плати за час виконання трудових обов`язків не передбачена, а тому просив визнати недійсними пункти 3.5 та 4.2. Договору №3 про навчання в інтернатурі та стягнення з Відповідача (за зустрічним позовом) судових витрат.

З даного приводу, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. В протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власні кошти або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначила, що «якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням. Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця. Покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасник умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у даному випадку Договір №3 про навчання в інтернатурі (заочний цикл) від 01.08.2024 року, який було укладено між КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» та ОСОБА_17 не суперечить Констиуції України, нормам міжнародного права та не містить в собі ознак, що характерні для примушування до роботи, позбавлення її права на отримання заробітної плати та спрямовані на обмеження прав ОСОБА_17 , а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Щодо застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог.

Стороною позивача за первісним позовом було заявлено про застосування у справі позовної давності щодо заявленного стороною відповідача зустрічного позову.

З цього приводу суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, на підставі наказу Головного лікаря КЗ ІРР «Іванківської ЦРЛ» ОСОБА_7 №263 від 30.07.2018 року, було прийнято рішення в тому числі про укладення угоди з ОСОБА_3 про проходження інтернатури та відпрацювання за спеціальністю /а.с. 8/, на підставі чого, між останньою та КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ», в особі головного лікаря Кадун О.М. 01.08.2018 року було укладного Договір № 3 відповідно до якого, на КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» покладено обов`язок по здійсненню стажування в інтернатурі ОСОБА_3 за спеціальністю «Анестезіологія та інтенсивна терапія» за навчальним планом і програмою, затвердженими для цієї спеціальності МОЗ України на строк 24 місяці (п.1.1. Договору) /а.с. 9/.

П.3.5 Договору визначено обов`язок Відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом після закінчення інтернатури обов`язково відпрацювати у КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ» на посаді лікаря не менш ніж 3 роки.

Крім того, п.4.2 Договору передбачено, що у разі невіпрацювання трьох років відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_15 (на момент укладення договору - ОСОБА_5 ) зобов`язана повернути кошти, виплачені їй КЗ ІРР «Іванківська ЦРЛ», за період стажування в інтернатурі.

Таким чином, обов`язок з відшкодування витрат на проходження інтернатури, у даному випадку, виникає після відмови інтерна їхати на працевлаштування за призначенням або відмови відпрацьовувати не менше трьох років за таким договором.

При цьому, право на оскарження окремих пунктів Договору відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним, виникало з моменту його підписання. Тобто, в такому випадку, строк позовної давності слід рахувати з 02.08.2018 року.

Представник позивача за первісним позовом в обгрунтування спливу строку позовної давності посилався на те, що вже починаючи з 01.08.2018 року позивач за зустрічним позовом знала про умови Договору, які вступили в силу з моменту підписання, при цьому, з позовом до суду звернулась лише у вересні 2023 року.

Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року по 22.05.2020 року на території всієї України було введено карантин. В подальшому цей строк, на підставі відповідних постанов КМУ України, в загальному, було продовжено до 30.06.2023 року.

Відповідно до Постанови КМУ №651 від 27.06.2023 « Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, в період з 12.03.2020 року по 30.06.2023, у зв`язку з тим, що на території всієї України були введені карантинні обмеження пов`язані з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 строки позовної давності не застосовувались.

Верховний Суд у свої постановах (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2023 по справі №910/5188/22, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 по справі №910/18489/20) неодноразово наголошував на тому, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Крім того, Законом України№ 3450-IX Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини від 8 листопада 2023 були внесені зміни в Прикінцеві та перехідні положення в частині перебігу позовної давності, а саме в п. 19 Прикінцевих та перехідних положень було зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Воєнний стан в Україні було введено Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 з 24.02.2024 на строк 30 діб, тобто до 26.03.2022. В подальшому, на підставі відповідних Указів Президента України воєнний стан було продовжено з 26.03.2022 до 25.04.2020, з 25.04.2022 до 25.05.2020, з 25.05.2022 до 23.08.2022, з 23.08.2022 до 21.11.2022, з 21.11.2022 до 19.02.2023, з 19.02.2024 до 20.05.2023, з 20.05.2023 до 18.08.2023, з 18.08.2023 до 16.11.2023, з 16.11.2023 до 14.02.2024, з 14.02.2024 до 14.05.2024, з 14.05.2024 до 12.08.2024.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022, у зв`язку з тим, що на території України було введено воєнний стан, враховуючи внесені зміни до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України саме з цього часу було зупинено перебіг позовної давності.

Враховуючи, що останнім днем звернення до суду з цим позовом у межах строку позовної давності було 02.08.2021 року, однак строк позовної давності, визначений ЦК України на певні періоди (у зв`язку з введенням карантинних обмежень пов`язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та введенням воєнного стану) було продовжено або зупинено, підстави для задоволення клопотання представника позивача про застосування строків позовної давності відсутні.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі справа № 509/3589/16-ц (провадження N 61-16895св18) виклав правову позицію вказавши, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Щодо судових витрат

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ч.1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати (в частині судового збору) слід розподілити між сторонами відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням первісних позовних вимог, з відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 на користь позивача за первісним позовом КНП Іванківської селищної рали «Іванківська центральна районна лікарня» слід стягнути 2 684 грн. судового збору, який 28.07.2023 року сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №3223, яку додано до позовної заяви;

Ч.8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача за первісним позовом, адвокат Шурубор В.І., подав до суду відповідну заяву щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої просив стягнути з відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у розмірі 13 667 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивача за первісним позовом, адвокатом Шурубором В.І. надано Договір про надання правової допомоги №07/23 від 28.07.2023 року з додатком №1 від 28.07.2021 року до нього, акт №1 прийому-передачі правничих послуг за Договором про надання правової допомоги №07/23 від 28.07.2023 року, акт №2 прийому-передачі правничих послуг за Договором про надання правової допомоги №07/23 від 28.07.2023 року, в яких зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) щодо наданої професійної правничої допомоги із зазначенням часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт. Загальна сума витрат становить 8 000 грн. згідно акту №1 та 5 667 грн., згідно акту №2.

Відповідно до розписки, яка наявна в матеріалах справи, вказану заяву, з додатками до неї, представник відповідача за первісним позовом, адвокат Прибора П.І. отримав 17.07.2024 року.

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач за первісним позовом не оспорював вартість правничої допомоги наданої адвокатом стороні позивача, а тому, враховуючи співмірність зі складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають повному задоволенню, тому суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує їх з відповідача за первісним позовом.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 133, 137, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Первісний позов Комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» код ЄДРПОУ: 01994409 витрати за період стажування в інтернатурі у сумі 126 571 грн. 74 коп. (сто двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят одна гривня сімдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня», код ЄДРПОУ: 01994409 судовий збір у розмірі 2 684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13 667 грн. (тринадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень).

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» про визнання недійсними пунктів 3.5 та 4.2 договору №3 про навчання в інтернатурі - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 липня 2024 року

Повне найменування сторін та їх місцезнаходження.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: Комунальне некомерційне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня», ідентифікаційний код юридичної особи: 01994409, юридична адреса: 07201, Київська область, Вишгородський район, селище Іванків, вул.Поліська, буд.65, адреса електронної пошти: ivankiv-crl@ukr.net

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: Адвокат АО «Апаров, Шурубор та партнери» Шурубор Вячеслав Ігорович, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: адвокат Прибора Павло Іванович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО