Ухвала

від 14.02.2025 по справі 366/2298/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6119/2025

У Х В А Л А

14 лютого 2025 року місто Київ

справа № 366/2298/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів cудової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ткаченка Ю.В., повний текст рішення складено 24 липня 2024 року у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення витрат за період навчання в інтернатурі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» про визнання недійсним пунктів договору, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року позов КНП Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» задоволено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 25 грудня 2024 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для: зазначення об`єктивних перешкод, які в період з 28 листопада 2024 року по 24 грудня 2024 року (включно) унеможливлювали апелянтуподати апеляційну скаргу та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

03 лютого 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, в якій останній просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року.

В обгрунтування вимог, посилався на те, що він скористався своїм правом на щорічну та соціальну відпустку в період з 27 листопада 2024 року по 24 грудня 2025 року (включно) і виключно за сімейними обставинами, а саме часті візити до лікарів з своїм малолітнім сином ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказував, що чинним законодавством не передбачено як саме та якими документами адвокату, який займається індивідуальною адвокатською діяльністю, оформлювати відпустку, в тому числі і соціальну.

Колегія суддів вважає, що зазначені представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 причини пропуску строку для подання апеляційної скарги у період з 28 листопада 2024 року по 24 грудня 2024 року є неповажними виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або оспорюються, створено перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з довідки від 24 липня 2024 року, складеної секретарем судового засідання, фіксування судового засідання не здійснювалось на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України (а.с.222).

Повний текст рішення складено 24 липня 2024 року.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу, оскаржуване рішення було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_4 28 жовтня 2024 року (а.с.237).

Як вбачається з супровідного листа від 29 жовтня 2024 року, Іванківським районним судом Київської області ОСОБА_1 було направлено копію рішення суду від 24 липня 2024 року (а.с.238).

Згідно довідки про доставку електронного листа, рішення від 24 липня 2024 року доставлено представнику відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 29 жовтня 2024 року на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку останній зазначив в клопотанні, що подав до суду першої інстанції (а.с.239).

Повний текст оскаржуваного рішення було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31 жовтня 2024 року.

Апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 була подана до суду 25 грудня 2024 року.

Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, №17160/06 та №35548/06, § 34 від 21 грудня 2010 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Посилання апелянта на те, що він скористався своїм правом на щорічну та соціальну відпустку в період з 27 листопада 2024 року по 24 грудня 2025 року (включно) і виключно за сімейними обставинами, а саме часті візити до лікарів з своїм малолітнім сином ІНФОРМАЦІЯ_1 суд відхиляє, оскільки відповідач не була обмежена у виборі іншого представника для представництва її інтересів, і в тому числі, підготовки і подачі апеляційної скарги.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , отримавши копію оскаржуваного рішення, мав можливість спланувати свій час, враховуючи строки, передбачені ЦПК України для подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що наведені представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є непереконливими, неповажними, оскільки апелянтом не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Пунктом 4 ч.1 ст.358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

А тому, виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової визначеності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку з урахуванням викладеного не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.

За таких обставин у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст.358 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ткаченка Ю.В., повний текст рішення складено 24 липня 2024 року у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення витрат за період навчання в інтернатурі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» про визнання недійсним пунктів договору.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: