Постанова

від 30.09.2024 по справі 910/13198/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа№ 910/13198/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Андрієнка В.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивача - Слівінський І.О.,

від відповідача - Руденко А.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/13198/23 (суддя Мельник В.І., повний текст складено 23.02.2024) за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕНД" про стягнення 23 234 579,05 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕНД" 23 234 579,05 грн., з яких: 17 612 158,54 грн. заборгованості, 4 384 818, 73 грн. пені, 380 306,42 грн. 3% річних та 857 295,36 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати, поставленого позивачем, товару - нафти та витрат на її транспортування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/13198/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто із відповідача на користь позивача вартість транспортування нафти в розмірі 13116979 грн. 46 грн., судовий збір в розмірі 195170 грн. 47 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати вартості транспортування нафти.

Щодо частини основного боргу у розмірі 4 495 179,08 грн., місцевий господарський суд, вказавши про виконання 28.10.2022 відповідачем свого зобов`язання з оплати нафти в повному обсязі, відмовив у її стягненні.

Стосовно вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та оцінивши подані сторонами докази і наведені сторонами доводи, прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у позові.

Апеляційна скарга мотивована невірністю висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення частини основного боргу у розмірі 4 495 179,08 грн., а також пені, 3% річних та інфляційних.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми основної заборгованості та скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з наступних підстав.

28 липня 2022 року, керуючись чинним на той час Порядком № 570 (в редакції станом на 28 липня 2022 року), ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА БІРЖА" (код за ЄДРПОУ 37027819, далі - ТОВ "УЕБ" або Біржа) провело комерційний біржовий аукціон в електронній торговій системі з продажу нафти та газового конденсату на внутрішньому ринку № 284ДНГК-УЕБ (далі - Аукціон), за результатами якого ТОВ "БІЗНЕС ТРЕНД" було визначено переможцем торгів - покупцем окремих партій нафти сирої, запропонованих до продажу на Аукціоні продавцем ПАТ "Укрнафта".

Згідно з пунктом 47 Порядку № 570 (в редакції станом на 28 липня 2022 року) на підставі аукціонного свідоцтва покупець - переможець аукціону і продавець протягом трьох днів зобов`язані підписати договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець зобов`язаний поставити нафту сиру, газовий конденсат і скраплений газ відповідно до визначеного базису поставки та якісної характеристики, а покупець - прийняти та оплатити їх.

28 липня 2022 року між ПАТ "Укрнафта" (продавець), ТОВ "БІЗНЕС ТРЕНД" (покупець) і Біржею укладено договір № А284ДНГК-УЕБ/20-Н купівлі-продажу нафти.

Невід`ємною частиною Договору № А284ДНГК-УЕБ/20-Н є Графік поставки нафти в серпні 2022 року, викладений у Додатку № 1, а також Додаткова угода №1 від 31 жовтня 2022 року, якою було змінено окремі положення Договору №А284ДНГК-УЕБ/20-Н.

Відповідно до пункту 1.2 Договору покупець зобов`язався оплатити та прийняти нафту на умовах цього договору, а продавець зобов`язався передати покупцю нафту відповідно до графіка поставки, вказаного в Додатку 1 до цього договору, загальною кількістю 5 446,900 тонн.

Згідно пункту 2.1 Договору загальна сума договору з урахуванням ПДВ становила 89 903 535,61 грн.

У п. 5.2 договору визначено, що покупець здійснює попередню оплату за визначеним у цьому пункті графіком.

Остання сума, зазначена в таблиці, перераховується з врахуванням сплаченого Біржею гарантійного внеску в сумі 4 495 179,08 грн.

Біржа перераховує продавцю гарантійний внесок, який вона отримала від покупця для участі в аукціоні (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 6.5 якщо покупець не перерахував кошти в повному обсязі на рахунок продавця в терміни, визначені п. 5.2 цього договору, гарантійний внесок покупця (отриманий продавцем відповідно до п. 4.3.1 договору у сумі, зазначеній у п. 5.2 договору), як штраф (компенсація) за неналежне виконання ним своїх зобов`язань залишається у продавця. Зарахування продавцем зазначених коштів як штрафу не звільняє покупця від відповідальності за виконання цього договору згідно з умовами договору і законодавством.

29.07.2022 ПАТ "Укрнафта" отримало суму гарантійного внеску у розмірі 4 495 179,08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах даної справи платіжною інструкцією від 29.07.2022 №2207082792.

Відповідачем позивачу 28.10.2022 сплачено грошові кошти у загальній сумі 85 408 356, 53 грн. (вартість нафти).

Між ПАТ "Укрнафта" (продавець) та ТОВ "БІЗНЕС ТРЕНД" (покупець) 31.10.2022 року укладено Додаткову угоду №1 до договору № А284ДНГК-УЕБ/20-Н від 28.07.2022.

Згідно п. 1 вказаної угоди у зв`язку з понесеними продавцем витратами по транспортуванню нафти, придбаної покупцем за договором в кількості 5 450,000 тонн, сторони домовилися п.п. 2.1, 2.2, 3.1 та 3.2 договору викласти в інших редакціях.

При цьому, вартість нафти (89 903 535,61 грн.) залишилася незмінною.

Одночасно, договір доповнено новою умовою щодо вартості витрат на транспортування нафти, розмір яких визначено в сумі 13 116 979, 46 грн. та у зв`язку з цим, п. 5.2 договору викладено в наступній редакції:

Покупець здійснює попередню оплату за нафту та оплату за її транспортування відповідно до п. 5.1 цього Договору, а Продавець здійснює передачу нафти за наступним графіком:

Термін передачі нафти: 3 декада жовтня 2022 р.;

Кількість нафти, тонн: 5 446,900;

Дата оплати нафти та транспортних витрат:

13 116 979,46 грн. - 30 банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі;

89 903 535,61 грн. - попередня оплата.

Відповідно до Акту №10-А284Д/9 прийому-передачі нафти від 31.10.2022 ПАТ "Укрнафта" передало, а ТОВ "БІЗНЕС ТРЕНД" прийняло 5 446,900 тонн нафти, загальна вартість транспортування нафти - 13 116 979, 46 грн.

Вказаний акт підписано обопільно сторонами та скріплено їх печатками.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказав, що оскільки відповідачем було прострочено внесення попередньої оплати вартості нафти у розмірі 51 091, 93 грн. та 89 852 443,68 грн. (з урахуванням гарантійного внеску в сумі 4 495 179,08 грн.), загалом 89 903 535,61 грн., та її транспортування в сумі 13 116 979,46 грн., сума сплаченого гарантійного платежу відповідно до п. 6.5 договору залишилася у продавця як штраф, а її зарахування не звільняє покупця від обов`язку оплати вартості нафти у розмірі 4 495 179,08 грн.

З огляду на викладене, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу, яка складається з 4 495 179,08 грн. вартості нафти та 13 116 979,46 грн. вартості витрат на її транспортування.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих за порушення покупцем строків виконання своїх грошових зобов`язань з оплати суми основного боргу у наведеному вище розмірі.

Як вже вказувалося, суд першої інстанції задовольнив вказані вимоги лише в частині стягнення вартості транспортування нафти у розмірі 13 116 979,46 грн.

Щодо частини основного боргу у розмірі 4 495 179,08 грн., місцевий господарський суд, вказавши про виконання 28.10.2022 відповідачем свого зобов`язання з оплати нафти в повному обсязі, відмовив у її стягненні.

Стосовно вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та оцінивши подані сторонами докази і наведені сторонами доводи, прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні.

Вказане рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмовлених позовних вимог, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 31.10.2022 передбачено, що оплата вартості нафти у розмірі 51 091, 93 грн. та 89 852 443,68 грн. (з урахуванням гарантійного внеску в сумі 4 495 179,08 грн.), загалом 89 903 535,61 грн. відбувається шляхом попередньої сплати.

При цьому, позивач вважає, що оскільки терміном передачі нафти згідно вказаного п. 5.2 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 31.10.2022 є 3 декада жовтня 2022 р., тобто з 21.10.2022 по 31.10.2022, відповідач мав сплатити вартість нафти (внести попередню оплату) до 21.10.2022.

Таким чином, за висновком позивача, оскільки попередня оплата внесена відповідачем лише 28.10.2022, відповідно є наявними обставини прострочення покупцем виконання свого грошового зобов`язання з оплати нафти, що в свою чергу надало продавцю право на утримання суми гарантійного платежу, як штрафу, а у відповідача виник обов`язок з оплати 4 495 179,08 грн., як вартості нафти.

Стосовно вказаного, а також висновку місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимоги про стягнення вартості нафти в сумі 4 495 179,08 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Позивач, вказуючи про наявність у відповідача обов`язку щодо внесення суми попередньої оплати (вартості нафти) до 21.10.2022, не врахував дати укладення додаткової угоди № 1 (31.10.2022), якою і було встановлено нові строки поставки - 3 декада жовтня 2022 р.

Так, колегія суддів погоджується із висновком апелянта про пов`язаність строку оплати нафти з терміном її поставки (оплата коштів відбувається попередньо до її передачі).

Разом з тим, враховуючи те, що додаткову угоду №1, якою встановлено нові строки поставки - 3 декада жовтня 2022 р., було укладено лише 31.10.2022, покупець до вказаної дати не був обізнаним з цим новим строком поставки, що свідчить про неможливість здійснення ним попередньої оплати до 21.10.2022.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про допущення відповідачем прострочення в частині внесення коштів попередньої оплати вартості нафти.

Проте, такі висновки не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 495 179,08 грн., з огляду на наступне.

Як вже було вказано, відповідачем позивачу 28.10.2022 сплачено грошові кошти у загальній сумі 85 408 356, 53 грн. (вартість нафти), що з урахуванням раніше внесеного гарантійного платежу в сумі 4 495 179,08 грн. разом становить 89 903 535,61 грн.

Колегією суддів встановлено (про що вказано вище) відсутність обставин прострочення відповідачем сплати вказаних сум вартості нафти.

Разом з тим, сторонами у Додатковій угоді №1 від 31.10.2024 встановлено обов`язок покупця з оплати вартості витрат на транспортування нафти у розмірі 13 116 979,46 грн., а також строк його виконання - 30 банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі.

Акт №10-А284Д/9 прийому-передачі нафти підписано сторонами 31.10.2022.

Отже, відповідач протягом 30 банківських днів з наведеної дати підписання Акту, тобто до 12.12.2022 (включно) мав сплатити вартість витрат на транспортування нафти у розмірі 13 116 979,46 грн.

Наведена сума оплачена відповідачем не була, що і стало підставою для задоволення місцевим господарським судом вимоги про її стягнення.

Таким чином, з 13.12.2022 відбулось прострочення оплати вказаної суми.

Відповідно до п. 6.5 якщо покупець не перерахував кошти в повному обсязі на рахунок продавця в терміни, визначені п. 5.2 цього договору, гарантійний внесок покупця (отриманий продавцем відповідно до п. 4.3.1 договору у сумі, зазначеній у п. 5.2 договору), як штраф (компенсація) за неналежне виконання ним своїх зобов`язань залишається у продавця. Зарахування продавцем зазначених коштів як штрафу не звільняє покупця від відповідальності за виконання цього договору згідно з умовами договору і законодавством.

Враховуючи те, що відповідачем не було оплачено вартість транспортування нафти в розмірі 13 116 979,46 грн. у визначені строки, позивач з 13.12.2022 набув право на утримання суми гарантійного внеску як штрафу, відповідно у покупця виник обов`язок з наведеної дати сплатити 4 495 179,08 грн. вартості нафти.

Місцевий господарський суд, задовольняючи вимогу про стягнення вартості транспортування нафти в розмірі 13 116 979,46 грн., наведеного не врахував, що в свою чергу призвело до невірного висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 4 495 179,08 грн. вартості нафти.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми основної заборгованості.

Позивачем, окрім суми основного боргу, було заявлено також до стягнення 4 384 818, 73 грн. пені, 380 306,42 грн. 3% річних та 857 295,36 грн. інфляційних втрат.

Стосовно вимоги про стягнення пені в сумі 4 384 818, 73 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно п. 6.1 договору у випадку несвоєчасної або в неповному обсязі оплати покупцем на рахунок продавця суми згідно з п. 5.2 цього договору, покупець повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених обсягів нафти за кожен день прострочки оплати, що не звільняє останнього від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за прострочення оплати відповідачем вартості нафти в сумі 4 384 818, 73 грн. та витрат на транспортування нафти в сумі 13 116 979,46 грн.

Стосовно нарахування пені за несвоєчасність оплати витрат на транспортування нафти в сумі 13 116 979,46 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України.

Із змісту ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.

Приписами ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.

Крім цього, за змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18).

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у п. 6.1 договору хоча й передбачили умову про нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання покупцем, разом з тим, не визначили її розміру саме за невиконання зобов`язання з оплати витрат на транспортування нафти.

Так, вказано: у випадку несвоєчасної або в неповному обсязі оплати покупцем на рахунок продавця суми згідно з п. 5.2 цього договору, покупець повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених обсягів нафти за кожен день прострочки оплати.

Враховуючи наведене формулювання п. 6.1 договору, колегія суддів вважає неможливим здійснення нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання з оплати витрат на транспортування нафти в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених обсягів нафти.

На переконання суду, розмір несплачених коштів одного зобов`язання (вартість неоплачених обсягів нафти) не може бути базою для нарахування пені за невиконання іншого зобов`язання (вартості неоплачених витрат на транспортування).

За наведених обставин, колегія суддів вважає відсутніми підстави для нарахування пені за невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати витрат на транспортування нафти в сумі 13 116 979,46 грн., а тому судом відмовляється у задоволенні вимоги в цій частині.

Разом з тим, враховуючи вказаний пункт п. 6.1 договору, колегія суддів вважає правомірним нарахування пені за прострочення оплати вартості нафти в сумі 4 384 818, 73 грн.

При цьому, обґрунтованою початковою датою нарахування пені за прострочення оплати вартості нафти в сумі 4 384 818, 73 грн. є 13.12.2022, оскільки, як вже було встановлено, саме з цієї дати позивач набув право на утримання суми гарантійного внеску як штрафу, відповідно у покупця виник обов`язок з оплати вказаної суми.

Суд, здійснивши перерахунок пені за прострочення оплати вартості нафти в сумі 4 384 818, 73 грн. за визначений обґрунтованим період (з 13.12.2022 по 30.04.2023), дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення пені на суму 855 931,36 грн.

Щодо заявлених до стягнення 380 306,42 грн. 3% річних та 857 295,36 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором (як з оплати вартості нафти в сумі 4 384 818, 73 грн., так і з оплати витрат на транспортування нафти в сумі 13 116 979,46 грн.), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вказаних вимог, з огляду на зміну, визначеної позивачем, початкової дати їх нарахування, а саме починаючи з 13.12.2022.

Так, за перерахунком суду розмір 3% річних та інфляційних, які підлягають задоволенню становить 364 788 грн. 82 коп. та 857 293 грн. 89 коп. відповідно.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми основної заборгованості та скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/13198/23 залишається без змін.

З урахуванням часткового задоволення вимог позовної заяви та апеляційної скарги позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за їх подання покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/13198/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/13198/23 змінити в частині присудженої до стягнення суми основної заборгованості та скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/13198/23 в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕНД" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" 17 612 158 грн. 54 коп. заборгованості, 855 931 грн. 36 коп. пені, 364 788 грн. 82 коп. 3 % річних, 857 293 грн. 89 коп. інфляційних втрат та 295 334 грн. 74 коп. судового збору.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/13198/23 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕНД" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" 147 901 грн. 59 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 23.10.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді В.В. Андрієнко

М.А. Руденко