Рішення

від 17.10.2024 по справі 906/57/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/57/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Мазуренко Т.С. - адвокат, ордер серія ВА №1089249 від 26.08.2024,

прокурор: Цеміна Н.Ю. - службове посвідчення №071195 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської

міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом

повернення земельних ділянок до комунальної власності.

Процесуальні дії по справі.

Коростенська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Малинської міської ради звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська", в якому просить суд:

- усунути перешкоди власнику - Малинській міській раді - у користуванні та розпорядженні землею шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (код ЄДРПОУ 30853543) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1823485200:10:000:0096 площею 2,0000 га у комунальну власність та винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги.

- усунути перешкоди власнику - Малинській міській раді - у користуванні та розпорядженні землею шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (код ЄДРПОУ 30853543) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1823485200:10:000:0097 площею 1,7432 га у комунальну власність та винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги.

- усунути перешкоди власнику - Малинській міській раді - у користуванні та розпорядженні землею шляхом зобов`язання Товариство з, обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (код ЄДРПОУ 30853543) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 площею 2,0000 га у комунальну власність та винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги.

Ухвалою від 26.01.2024 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2024.

Ухвалою від 27.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 01.04.2024; роз`яснено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" право на подачу заперечень на відповідь на відзив Коростенської окружної прокуратури; зобов`язано позивача - Малинську міську раду виконати вимоги ухвали суду від 26.01.2024 в частині надання письмово викладеної позиції щодо заявлених прокуратурою позовних вимог.

Ухвалою від 01.04.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 15.04.2024.

У судовому засіданні 15.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/57/24 до судового розгляду по суті 15.05.2024.

Ухвалою від 15.05.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 19.06.2024.

Ухвалою суду від 19.06.2024 продовжено строк розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи по суті на 29.08.2024.

Ухвалою суду від 29.08.2024 продовжено строк розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи по суті на 18.09.2024.

Ухвалою суду від 18.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 17.10.2024.

Прокурор в судовому засіданні 17.10.2024 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві №52/1-12110вих23 від 27.12.2023, відповіді на відзив від 26.02.2024, поясненнях від 29.03.2024, поясненнях (вх.11241 від 29.08.2024) (т.1, а.с.1-17, т.2, а.с. 116-119, 152-155, 197-201).

Позивач в судове засідання 17.10.2024 свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 19.09.2024.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив від 04.03.2024 та запереченнях від 28.03.2024 (т.2, а.с.26-36, 133-136).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення позивача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника позивача в судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Згідно з позовними вимогами, ТОВ "Агрофірма Малинівська" неправомірно використовує землі водного фонду, право власника яких в силу закону належить Малинській міській раді, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.5 Земельного кодексу України. ТОВ "Агрофірма Малинівська" використовує земельні ділянки, які включають прибережні захисні смуги і є землями водного фонду, на які розповсюджується особливий порядок використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця у випадках, прямо передбачених у Земельному кодексі України та Водному кодексі України. Зайняття спірних земельних ділянок із порушенням положень законодавства необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки. Спірні земельні ділянки частково перебувають в межах Ландшафтного заказника місцевого значення "Круча" (а.с. 1-17 т.2).

У відзиві на позовну заяву зазначено, що площі земельної ділянки (її частин), на яку поширюється дія обмеження визначена технічною документацією та інформацією з Державного земельного кадастру. Позовні вимоги Коростенської окружної прокуратури спрямовані на позбавлення права власності на земельні ділянки повністю, що значно перевищує площі обмеження, а тому позов є необґрунтованим. Вимога про витребування земельних ділянок з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Водночас представник відповідача просить застосувати до правовідносин норми ст. 257, 261, 267 ЦК України та відмовити у позові через сплив строків позовної давності (а.с. 26-36 т.2) .

У відповіді на відзив вказано, що спірні земельні ділянки належали і належать, не зважаючи на державну реєстрацію права власності за ТОВ "Агрофірма Малинівська", до комунальної власності Малинської територіальної громади, оскільки перебувають у нормативних (визначених законом) розмірах прибережної смуги річки площею 13,2 га в с. Лумля Малинської територіальної громади, тобто є такими, що не могли бути передані у приватну власність у такій конфігурації. За вказаного, прокурор посилається на правильне обрання способу захисту порушення прав держави в особі Малинської територіальної громади шляхом подання негаторного позову (а.с. 116-119 т.2).

ТОВ "Агрофірма Малинівська" у запереченнях на відповідь на відзив повідомило, що будівлі та споруди на земельних ділянках - це будівлі ферми, 1971 року побудови. Позивач до новозбудованих об`єктів нерухомості відніс навіс, бетонний паркан та тимчасову огорожу, "електропастух". Такі об`єкти не є об`єктами нерухомості та не свідчать про нецільове використання земельних ділянок. Водночас представник посилався на дію принципу єдності земельної ділянки та нерухомості (а.с. 133-136 т.2).

Малинська міська рада в додаткових поясненнях від 18.06.2024 позовні вимоги не підтримала та зазначила, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими ти не підлягають задоволенню (т.2, а.с. 169-172).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.10.2017 № 6-6624/14-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Галькевич Дарині Вікторівні ; надано їй у власність земельну ділянку загальною площею 1,7432 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0097) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малинського району, за межами населених пунктів Малинівської сільської ради (т.1, а.с. 20).

Наказом Головного управління у Житомирській області від 23.10.2017 №6-6622/14-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Трибушку Олексію Олександровичу ; надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0096) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малинського району, за межами населених пунктів Малинівської сільської ради (т.1, а.с. 24).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.10.2017 №6-6621/14-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Трибушко Світлані Миколаївні; надано їй у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0098) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малинського району, за межами населених пунктів Малинівської сільської ради (т.1, а.с. 25).

Відповідно до витягу НВ-1801720792015 від 11.06.2015 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на земельній ділянці кадастровий номер 1823485200:10:000:0097 наявні сільськогосподарські будівлі і споруди (т.1, а.с.53-57).

Згідно з витягом НВ-1801720762015 від 11.06.2015 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на земельній ділянці кадастровий номер 1823485200:10:000:0096 наявні сільськогосподарські будівлі і споруди (т.1, а.с.33-37).

Відповідно до витягу НВ-1801720802015 від 11.06.2015, з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на земельній ділянці кадастровий номер 1823485200:10:000:0098 наявні сільськогосподарські будівлі і споруди (т.1, а.с.70-74).

Крім того, у зазначених витягах містяться відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, а саме: прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах.

26.12.2017 між Трибушко Олексієм Олександровичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1823485200:10:000:0096 для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.38-40).

26.12.2017 між Трибушко Світланою Миколаївною (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1823485200:10:000:0098 для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с. 75-77).

16.03.2018 між Галькевич Дариною Вікторівною (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1823485200:10:000:0097 для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с. 58-60).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №1548 від 02.12.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" продало Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству "Малинівське" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська", код ЄДРПОУ 30853543) об`єкти нерухомості (п.1.2. договору), які розташовані на земельних ділянках кадастровий номер 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0095, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098 (п. 1.3. договору) (т.1, а.с. 101-105).

02.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" та Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством "Малинівське" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська", код ЄДРПОУ 30853543) укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства №1549 кадастровий номер 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0095, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098 (п. 1.2 договору (а.с.78-85 т.1). У договорі зазначено, що земельні ділянки продані разом з будівлями і спорудами (п. 1.7. договору).

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) П(ПО)СП "Малинівське" загальною площею 5,7432 га, з них для ведення особистого селянського господарства, розташованих у с. Лумля на території Малинської міської територіальної громади Коростенський район Житомирської області (т.1, а.с.97-170):

- на частину земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства проходять межі охоронних зон, а саме: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,3141 га (акт №1 перенесення в натурі на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, т.1, а.с.147);

- на частину земельної ділянки площею 1,7432 га для ведення особистого селянського господарства проходять межі охоронних зон, а саме: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 1,3127 га (акт №2 перенесення в натурі на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, т.1, а.с.148);

- на частину земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства проходять межі охоронних зон, а саме: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,9538 га (акт №3 перенесення в натурі на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, т.1, а.с.149).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку:

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0096 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,3141 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії - безстроково, а також вид обмеження - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,0438 га; підстава - Закон України "Електроенергетику", постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил охорони електричних мереж", строк дії - безстроково (т.1, а.с.159-162);

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0098 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,9538 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії - безстроково (т.1, а.с. 163-166);

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0097 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 1,3127 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії - безстроково (т.1, а.с. 167-170).

Отже, частина вказаних земельних ділянок розташована в прибережній захисній смузі водойми річки Лумля.

Рішенням Житомирської обласної ради від 09.07.2019 №1503 "Про утворення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" утворено на території Малинського району об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення, зокрема, ландшафтний заказник місцевого значення "Круча" площею 13,2га, місцезнаходження якого - с. Лумля Малинський район, землекористувач/землевласник Малинівська сільська рада (а.с. 238-242 т.1).

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12023060510000143, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2023 за ч. 3 ст. 197-1 КК України, встановлено, що частина вказаних земельних ділянок розташована в прибережній захисній смузі водойми та використовується ТОВ "Агрофірма Малинівська" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з вирощування та утримання тварин (ферма), для досягнення мети чого у прибережній захисній смузі товариством збудовано нові будівлі і споруди.

Відповідно до протоколів огляду місця події від 06.05.2023 та 19.05.2023 у с. Лумля виявлено, що в прибережній захисній смузі водосховища наявні новозбудовані навіс, бетонна конструкція та огорожа на відстані 2-7 метрів до водойми. Згідно зі складеним до протоколу огляду місця події схематичним планом прибережної захисної смуги водного об`єкта на річці Лумля в с.Лумля Коростенського району виявлено, що в прибережній захисній смузі шириною 50 метрів від водного об`єкта, збудовано навіс, бетонний паркан, яких при передачі земельної ділянки у власність не було (а.с. 172-177, 178-193 т.1).

Згідно з актом №16-01/104 від 21.08.2023, складеним за результатами проведення комісійного обстеження щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини Агрофірма "Малинівська", на фермі в с. Лумля - літній табір для тварин на випасі, який розміщується 11,7 м від краю водойми (відстань вимірювалася від електропастуха). Відстань від паркану господарства до водойми становить 12,2 м. Відстань від житлової забудови до паркану господарства - 25 м. Відстань до найближчого приміщення, де утримуються тварини, становить 90 м (а.с.201-213, 214-215 т.1).

З інформації Державної екологічної інспекції №3539/2/1-05 від 06.10.2023 за результатами обстеження встановлено, що по межі спірних земельних ділянок зі сторони водного об`єкту встановлено капітальну бетонну огорожу. При цьому між межею земельної ділянки з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 та урізом води водойми проведені роботи по облаштуванню насипу ґрунтосуміші на земельній ділянці розміром 55м х 7,5 м, висота насипу становить від 1 метра до 1,5 метра. Також у прибережній смузі напроти водойми встановлено тимчасову огорожу (з додатковим застосуванням "електропастуха"), що обмежує доступ до водойми (а.с. 219-221 т.1).

Відповідно до наявних у справі документів, встановлено факт відведення земельних ділянок кадастровий номер 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098 з прибережною захисною смугою об`єкта водного фонду (ставка) у приватну власність та використання земельної ділянки прибережної захисної смуги навколо водойми з порушеннями встановлених обмежень.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб у господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як стверджує прокуратура, використання ТОВ "Агрофірма Малинівська" спірних земель грубо порушує суспільні та державні інтереси в особі Малинської міської ради.

Отже, у даній справі реагування прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як встановлено ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Рішенням Малинської міської ради від 11.12.2020 №17 "Про реорганізацію та утворення комісії з реорганізації сільських та селищних рад шляхом приєднання до Малинської міської ради", реорганізовано Малинівську сільську раду (код ЄДРПОУ 04346391) шляхом приєднання до Малинської міської ради (а.с. 229-236 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Розпоряджатися спірними землями - комунальної власності відповідно до ст.122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування - Малинська міська рада.

26.09.2023 Коростенська окружна прокуратура адресувала Малинській міській раді повідомлення порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" - лист №52/1-8934вих-23), в якому повідомила про наявність підстав для захисту інтересів держави у справі про повернення земельних ділянок до комунальної власності (а.с. 257 - 260 т.1).

У відповідь на вказаний лист, виконавчий комітет Малинської міської ради повідомив про наміри створити робочу групу для вивчення містобудівної документації та обстеження земельних ділянок, які перебувають у прибережній захисній смузі водного об`єкта ландшафтного заказника місцевого значення "Круча" (а.с. 261 т.1).

Суд враховує, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси, тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.

Враховуючи те, що Малинська міська рада не вживала належних заходів щодо їх усунення та вказала про відсутність правових підстав вчиняти дії, визначені у повідомленні від 26.09.2023 №52/1-8934вих-23, суд дійшов до висновку, що керівник окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернувся з позовом до суду.

В той же час, у письмових поясненнях позивач заявив, що не підтримує позов прокуратури у даній справі.

У цьому випадку підлягають застосуванню положення статті 55 ГПК України та висновки, що містяться у пунктах 55-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Так, у пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У пункті 56 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. У таких випадках суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду, адже такі процесуальні дії свідчать про те, що компетентний орган по суті відмовляється від захисту інтересів держави в судовому процесі.

У даній справі матеріалами підтверджено, як бездіяльність Малинської міської ради після звернення до неї прокуратури з листом від 26.09.2023 №52/1-8934вих-23, так і фактичну відмову позивача від захистів інтересів держави.

Зазначене у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі Малинської міської ради в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема: а) землі сільськогосподарського призначення; є) землі водного фонду.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч. 1,2 ст. 20 Земельного кодексу України).

До земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами (ст. 4 Водного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент передачі земельних ділянок з державної у приватну власність).

Як передбачено п. б) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на момент передачі земельних ділянок з державної у приватну власність), до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України).

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 1,2 ст. 59 Земельного кодексу України).

За ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент передачі земельних ділянок з державної у приватну власність), з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги (ч.1 ст.60 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на момент передачі земельних ділянок з державної у приватну власність).

Згідно з ч.2 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2017), ч.2 т. 60 Земельного кодексу України (в редакції від 28.09.2017), прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою (ч.3-6 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2017).

Частиною 13 статті 88 Водного кодексу України (в редакції від 16.10.2020, чинній станом на момент укладання договору купівлі-продажу від 02.12.2020 між ТОВ "Рибацький хутір" та П(ПО)СП "Малинівське", громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

- гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;

- об`єкти підвищеної небезпеки;

- пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної діяльності;

- об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні юридичних або фізичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду (ч.14 ст.88 Водного кодексу України (в редакції від 16.10.2020).

За приписами ст.89 Водного кодексу України (в редакції від 01.10.2023, чинної на момент подання позовної заяви), прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. 60 ЗК України, ст. 89 ВК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть надаватись у власність виключно для цілей, визначених у Земельному кодексі України та Водному кодексі України.

Як уже зазначалося, рішенням Житомирської обласної ради від 09.07.2019 №1503 "Про утворення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" утворено на території Малинського району об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення, зокрема, ландшафтний заказник місцевого значення "Круча" площею 13,2га, місцезнаходження якого с. Лумля Малинський район, землекористувач/землевласник Малинівська сільська рада (а.с. 238-242 т.1).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції від 19.04.2018, чинній на момент утворення ландшафтного заказника місцевого значення "Круча"), заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

У статті 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Вказані вимоги законодавства є доступними, чіткими, а наслідки їхньої дії - передбачуваними як для органу, який надав спірну земельну ділянку в власність для ведення особистого селянського господарства, що мало місце у наведеному випадку, так і для особи, яка, знаючи чи маючи знати про відповідні законодавчі обмеження, вважала за можливе набути такі ділянки для вказаної мети.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12023060510000143, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2023 за ч. 3 ст. 197-1 КК України, встановлено, що частина вказаних земельних ділянок розташована в прибережній захисній смузі водойми та використовується ТОВ "Агрофірма Малинівська" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з вирощування та утримання тварин (ферма), для досягнення мети чого у прибережній захисній смузі товариством збудовано нові будівлі і споруди.

Відповідно до протоколів огляду місця події від 06.05.2023 та 19.05.2023 у с. Лумля проведеним оглядом встановлено таке:

- оглядом являється відкрита місцевість розташована у с. Лумля по вул. Гоголя Коростенського району Житомирської області. По ліву та праву сторону вулиці наявні різні будинки та споруди. На вулиці Гоголя наявна територія ферми ПОС ПП "Малинівське", яка є огородженою. Біля території ферми наявний заказник Круча, площею 13,6 гектарів. За територією ферми біля заказнику наявні поля, які є огородженими дерев`яним парканом зі штахет, які мають електронного пастуха. Огороджено поля площею біля 6-7 гектарів. На огородженому полі наявні тварини - корови. Вказана огорожа знаходиться близько за 7 м до заказника в одному місці та в іншому місці близько за 2 м. Протокол учасникам зачитано вголос. Доповнення до протоколу, також біля берегу заказнику наявний пісковий насип. Також за насипом наявна будівля, яка має сліди її будівництва. Довжина насипу біля берегу 88 м, від берегу (до води берега) насип біля 5 м.;

- об`єктом огляду являється територія, яка розташована по вул. Горького с. Лумля, Коростенського району Житомирської області. В ході огляду території було встановлено, що з північної сторони розташована річка "Лумля", яка відноситься до заказника "Лумлянський" та з східної сторони вул. Гоголя с. Лумля Коростенського району Житомирської області, з південної сторони автодорога "Київ-Ковель-Яготин". В ході огляду вище вказаної території було встановлено, що вона огороджена з північно-східної та південної сторони за допомогою бетонного паркану висотою 2 м. Вхід на територію здійснюється за допомогою металевих воріт зеленого кольору, які на момент огляду були у відчиненому стані. У подальшому в ході огляду правого берега р. Лумля було встановлено, що по ліву сторону наявні будівлі, а саме за координатами 50,8362077х292892425 наявне одноповерхове приміщення цегляне, жовтого кольору, дах якого виготовлений з метало-профілю зеленого кольору, розмір будівлі: ширина 7,50 см, довжина 13,20 м, висотою 7 м, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1823485200:10:000:00097. У подальшому за координатами 50.8334920х29,257625 було виявлено конструкцію бетонну, навісну, розмірами: 4 м шириною, довжиною 90 см, висотою 5 м, яка виготовлена з бетонних опор та дерев`яних балок, перекриття, дах та стінка з північної сторони виготовлені з метало-профілю, жовтого кольору. Окрім цього, в ході огляду було встановлено, що стінка північна вище вказаного навісу розташована на відстані 7,41 м від р. Лумля, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. Окрім цього було виявлено, що корівник, який розташований з північної сторони вище вказаного навісу перебуває на орієнтовній прибережній захисній смузі, що було зафіксовано за допомогою фотокамери, тобто на відстані від берегу р. Лумля близько 25 м, що було зафіксовано за допомогою фотокамери;

- також вище вказане цегляне приміщення жовтого кольору розташоване на території орієнтовно прибережній захисній смузі, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. В подальшому, в ході огляду було виявлено приміщення цегляне одноповерхове за координатами 50,8358447х29,2528484, яке розташоване орієнтовно на прибережній захисній зоні, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1823485200:10:000:0097, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. У подальшому в ході огляду виявлено, що із західної сторони вище вказаної території наявна огорожа дерев`яна "електропастух", яка розташована на території орієнованої прибережної захисної зони, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. В ході огляду було встановлено, що вище вказана територія належить П (ПО) П "Малинівське", яке розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0098, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485300:10:000:0094, 18234852000:10:000:0093, 1823485200:10:000:0095, що було зафіксовано за допомогою фотозйомки, виготовлено схематичний план прибережної захисної смуги від водного об`єкта (р.Лумля) в с.Лумля Коростенського району Житомирської області. Інших порушень не виявлено, на цьому огляд завершено (т.1, а.с. 172-177, 178-193).

Згідно з актом №16-01/104 від 21.08.2023, що складений за результатами проведення комісійного обстеження щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини Агрофірма "Малинівська", на фермі в с. Лумля - літній табір для тварин на випасі, який розміщується 11,7 м від краю водойми (відстань вимірювалася від електропастуха). Відстань від паркану господарства до водойми становить 12,2 м. Відстань від житлової забудови до паркану господарства - 25 м. Відстань до найближчого приміщення, де утримуються тварини, становить 90 м (т.1, а.с.201-213, 214-215).

За інформації Державної екологічної інспекції №3539/2/1-05 від 06.10.2023 за результатами обстеження встановлено, що по межі спірних земельних ділянок зі сторони водного об`єкту встановлено капітальну бетонну огорожу. При цьому між межею земельної ділянки з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 та урізом води водойми проведені роботи по облаштуванню насипу ґрунтосуміші на земельній ділянці розміром 55м х 7,5 м, висота насипу становить від 1 метра до 1,5 метра. Також у прибережній смузі напроти водойми встановлено тимчасову огорожу (з додатковим застосуванням "електропастуха"), що обмежує доступ до водойми (т.1, а.с. 219-221).

Враховуючи фактичні обставини цієї справи та положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про те, що наявність в прибережній захисній смузі водосховища новозбудованого навісу, бетонної конструкції та огорожі на відстані 2-7 метрів до водойми суперечить наведеним вище нормам права.

Господарським судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази розробки та затвердження у встановленому законом порядку документації щодо визначення меж прибережної захисної смуги р. Лумля.

Водночас, при наданні земельної ділянки, за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18) (пункт 44), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18) (пункт 53), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19) (пункт 63.2)).

Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

У пункті 9.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 наголошено на тому, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постановах від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14, від 19.11.2014 у справі № 6-175цс14 і від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14, про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини прямо передбачене нормами закону (стаття 60 Земельного кодексу України, стаття 88 Водного кодексу України).

Тому відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів і не вказує на правомірність передання в оренду чи у власність земельної ділянки (постанови від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 44), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 53), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 63.2), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 41)). Ця судова практика є стабільною, тобто відповідне правозастосування є передбачуваним як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для приватних осіб.

Надавши оцінку фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, а також доводам сторін, господарський суд установив, що спірні земельні ділянки розташовані частково в межах прибережної захисної смуги р. Лумля та належить до земель водного фонду.

Судом враховується, що наявність у товариства землевпорядної документації, не спростовує обставин очевидного накладення спірних земельних ділянок та розташування їх у межах прибережної захисної смуги р. Лумля.

З огляду на особливості розташування спірних земельних ділянок, режим господарської діяльності на землях прибережних захисних смуг водного фонду, мету, з якою спірні земельні ділянки передавалася в власність - для ведення особистого селянського господарства, враховуючи наведені положення законодавства та судову практику у спорах щодо земель водного фонду, господарський суд дійшов висновку по те, що спірні земельні ділянки в межах прибережної захисної смуги не могли передаватися у власність з іншою метою, ніж визначена у частині 4 статті 59 Земельного кодексу України.

Стосовно посилань відповідача на постанови Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України слід зазначити, що господарський суд встановив фактичні обставини приналежності частини спірних земельних ділянок до земель водного фонду - їх розташування у межах прибережної захисної смуги р. Лумля, що, за висновками суду, виключає правомірність набуття права приватної власності земельних ділянок в межах прибережної смуги. Законодавчі обмеження щодо передачі у власність земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги було та залишається доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання з огляду на приписи Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Водного кодексу України - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула в власність земельну ділянку водного фонду.

При цьому, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96),від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34)) (пункти 241- 243 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

Враховуючи те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096 площею 2,0000 га, 1823485200:10:000:0097 площею 1,7432 га та 1823485200:10:000:0098 площею 2,0000 га частково накладаються на земельну ділянку водного фонду та на них розміщені будівлі і споруди, які розташовані у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги р. Лумля, а також те, що землі водного фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання, господарський суд дійшов висновку, що передача у приватну власність та подальше відчуження ТОВ "Агрофірма Малинівська" земельних ділянок частково за рахунок земель водного фонду разом з прибережною захисною смугою р. Лумля, суперечить положенням ЗК України та ВК України.

Щодо належності способу захисту обраного прокурором, судом враховується таке.

За змістом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію стосовно того, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим.

Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45)).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічні висновки зроблені, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18 (провадження № 61-12012св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1 статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки розташовані у межах прибережної захисної смуги річки Лумля, набуття права користування нею для потреб, інших, ніж передбачено ч. 4 ст. 59 ЗК України, зокрема, для ведення сільського господарства, виключає можливість формування висновку про те, що набуття товариством права власності відбулось правомірно.

При цьому суд зазначає, що при набутті у власність спірних земельних ділянок відповідачу було достовірно відомо про те, що такі земельні ділянки частково сформовані за рахунок земель водного фонду, оскільки відповідні відомості щодо обмежень у їх використанні (встановлення прибережно захисної смуги вздовж р. Лумля) містилися у відповідних реєстрах та технічній документації, а тому відсутні підстав вважати відповідача добросовісним набувачем таких земельних ділянок.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів, які відображались у Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зокрема і до частини річки Лумля, що має ресурси для включення його до складу ландшафтного заказника місцевого значення "Круча".

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Використання земельної ділянки водного фонду, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (ч.2 ст. 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах, зокрема, смуг відведення - переліком визначених цілей.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (ч.1 ст. 50 Конституції України).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч.3 ст. 13, ч.7 ст. 41, ч.1 ст. 50 Конституції України, ч.3 ст. 1 ЗК України).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. У справі, яка розглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Земельні ділянки ТОВ "Агрофірма Малинівська" кадастровий номер 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098 межують з водним об`єктом (річка Лумля) та поглинають прибережну захисну смугу, тобто межі прибережної захисної смуги водного об`єкта порушуються.

Отже, слід вважати доведеним факт накладення спірних земельних ділянок кадастровий номер 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098 на прибережну захисну смугу об`єкта водного фонду (річкою).

Господарським судом враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №916/1750/22 повернення частини земельної ділянки неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати відповідача повернути частину сформованої земельної ділянки на користь Малинської міської ради, у такому випадку буде неправомірним, оскільки здійснити її поділ неможливо.

З урахуванням вкладеного, позовні вимоги про повернення спірних земельних ділянок позивачу є обґрунтованими.

Прокурор в позовній заяві просить винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги, посилаючись, зокрема на те, що у прибережній захисній смузі товариством збудовано нові будівлі і споруди. Так, відповідно до протоколів огляду місця події від 06.05.2023 та 19.05.2023 у с. Лумля виявлено, що в прибережній захисній смузі водосховища наявні новозбудовані навіс, бетонна конструкція та огорожа за відстані 2-7 метрів до водойми. Згідно зі складеним до протоколу огляду місця події схематичним планом прибережної захисної смуги водного об`єкту на річці Лумля в с.Лумля Коростенського району виявлено, що в прибережній захисній смузі, яка складає шириною 50 метрів від водного об`єкту, збудовано навіс (1823485200:10:000:0097), бетонний паркан, які при передачі земельної ділянки у власність згідно довідок з ДЗК відсутні. Вказує, що згідно інформації Державної екологічної інспекції №3539/2/1-05 від 06.10.2023 за результатами обстеження встановлено, що по межі спірних земельних ділянок зі сторони водного об`єкту встановлено капітальну бетонну огорожу. При цьому між межею земельної ділянки з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 та урізом води водойми проведені роботи по облаштуванню насипу грунтосуміши на земельній ділянці розміром 55м х 7,5 м, висота насипу становить від 1 метра до 1,5 метра. Також у прибережній смузі напроти водоймим виявлено факт встановлення тимчасової огорожі (з додатковим застосуванням "електропастуха"), що обмежує доступ до водойми. Доводить, що за результатами комісійного обстеження щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини ТОВ "Агрофірма Малинівська" Коростенським районним управлінням ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області встановлено, що на фермі в с.Лумля - літній табір, де знаходяться тварини на випасі, розміщується на відстані 11,7 метри від краю водойми (відстань вимірювалась від електропастуха). Відстань від паркану до водойми становить 12,2 метри. Відстань від житлової забудови до паркану господарства становить 25 метрів, відстань до найближчого приміщення, де утримуються тварини, складає 90 метрів.

За приписами статті 61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, в) влаштування літніх таборів для худоби; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Враховуючи наведене, позов прокурора щодо винесення будівель і споруд з прибережної захисної смуги земельних ділянок з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096, площею 2,0000 га, 1823485200:10:000:0097 площею 1,7432 га та 1823485200:10:000:0098 площею 2,0000 обґрунтований.

Відповідач у запереченнях від 28.03.2024 просив застосувати до спірних правовідносин норми статей 257, 261, 267 ЦК України та у задоволенні позову відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності (т.2, а.с.133-135).

Надаючи оцінку поданій відповідачем заяві про застосування строків позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatismutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

Оскільки позов пред`явлено прокурором як негаторний, з посиланням на ст. 391 ЦК України, ч.2 ст. 152 ЗК України, суд приходить до висновку, що неправомірне володіння відповідачем спірними земельними ділянками в частині прибережної захисної смуги р.Лумля носить триваючий характер, тому строк позовної давності до таких вимог не може бути застосований.

Стосовно інших доводів відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - Малинській міській раді у користуванні та розпорядженні землею в межах прибережно-захисної смуги земельних ділянок шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (11642, Житомирська область, Коростенський район, с.Пиріжки, Пиріжківська сільська рада, комплекс будівель і споруд №2, будинок б/н, приміщення 2-1; код ЄДРПОУ 30853543) повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096 площею 2,0000 га, 1823485200:10:000:0097 площею 1,7432 га та 1823485200:10:000:0098 площею 2,0000 га у комунальну власність та винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги вказаних земельних ділянок.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (11641 Житомирська область, с.Пиріжки, Пиріжківська сільська рада, комплекс будівель і споруд №2 (п), будинок б/н, приміщення 2-1, код ЄДРПОУ 30853543) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ідентифікаційний код 02909950):

- 8052,00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.10.24

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2 - позивачу - Малинській міській раді (ЄДРПОУ 26556344) - Електронний Суд,

3 - відповідачу - ТОВ "Агрофірма Малинівська" (ЄДРПОУ 30853543) та представнику - Електронний Суд,

4 - Коростенській окружній прокуратурі - Електронний Суд,

5 - Житомирській обласній прокуратурі - Електронний Суд.