Постанова

від 27.01.2025 по справі 906/57/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Справа № 906/57/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Василишин А.Р.

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Сачук І.Р.

позивача Малинської міської ради - не з`явилися

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2024 р.

постановлене у м. Житомир, повний текст складено 28.10.2024 р.

у справі № 906/57/24 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська"

про повернення земельних ділянок та винесення будівель та споруд з прибережної захисної смуги

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 17.10.2024 р. Господарський суд Житомирської області задоволив позов керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради у справі № 906/57/24. Судом ухвалено рішення про усунення перешкод власнику Малинській міській раді у користуванні та розпорядженні землею в межах прибережно-захисної смуги земельних ділянок шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096 пл. 2,0000 га, 1823485200:10:000:0097 пл. 1,7432 га та 1823485200:10:000:0098 пл. 2,0000 га у комунальну власність та винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги вказаних земельних ділянок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Доводить, що відповідач є добросовісним набувачем та на законних підставах володіє нерухомим майном - нежитловими будівлями та земельними ділянками.

Зауважує, що ТОВ «Агрофірма Малинівська» виявивши розумну обачність, розуміючи, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, придбала земельні ділянки сільськогосподарського призначення, маючи на увазі, що вони використовуються та можуть використовуватись без порушень вимог чинного законодавства.

Вважає, що суд першої інстанції зробив висновок про накладання земельних ділянок, належних на праві приватної власності відповідачу, на земельну ділянку водного фонду лише з інформації установ, які не володіють спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування таких обставин у справи.

Вважає, що саме вимога про витребування земельних ділянок з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності, тоді як прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав власника в порядку статті 391 ЦК України - негаторний позов. У зв`язку з цим доводить, що на дані правовідносини має поширюватися позовна давність.

Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2024 р. у справі № 906/57/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради до ТОВ «Агрофірма Малинівська» про усунення перешкод власнику - Малинській міській раді у користуванні та розпорядженні землею шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Малинівська» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096 площею 2,0000 га, 1823485200:10:000:0097 площею 1,7432 га та 1823485200:10:000:0098 площею 2,0000 га у комунальну власність та винесення будівель і споруд з прибережної захисної смуги вказаних земельних ділянок.

Керівник Коростенської окружної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу та вважає, що доводи скаржника є безпідставними і необгрунтованими, тоді як рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є справедливим, законним і обґрунтованим, відповідає вимогам ст. 236-238 ГПК України і підстави для його скасування відсутні.

Стверджує, що немає жодних підстав сумніватися, що ТОВ «Агрофірма Малинівська» маючи доступ до законодавства, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок (розташування земель в межах прибережної захисної смуги водойми), проявивши розумну обачність, могло і повинно було знати про те, що спірні земельні ділянки перебувають у межах прибережної смуги водойми, а тому могло і повинно було співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості та власними діями щодо останнього. За таких обставин відсутні підстави вважати, що втручання у право ТОВ «Агрофірма Малинівська» на земельні ділянки, які відповідно до закону не могли бути передані як громадянам так і товариству, є для нього надмірним тягарем. Тому вважає необгрунтованими твердження скаржника про правомірність володіння земельними ділянками через добросовісне набуття та непропорційне втручання у мирне володіння спірним майном.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність в прибережній захисній смузі водосховища новозбудованого навісу, бетонної конструкції та огорожі на відстані 2-7 метрів до водойми суперечить вимогам ст.ст. 19, 20,43,58, 59, 60, 61, 62 Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89, 90 Водного кодексу України.

Пояснює, що землі під водними об`єктами та землі прибережних захисних смуг таких об`єктів є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування, такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у Земельному кодексі України та Водному кодексі України та вважає, що позиція скаржника про те, що спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства), а не землями водного фонду є необгрунтованою.

Посилається на численну судову практику та доводить, що власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивач Малинська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не подав і не забезпечив явку представників у судові засідання, тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено довідками про доставку електронного листа /а.с. 7, 43, 55 у т.2/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача Малинської міської ради, за наявними у справі матеріалами.

Представник скаржника в судових засіданнях 07.01.2025 р. та 21.01.2025 р. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задоволити. Прокурор в судових засіданнях заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача/скаржника та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до наказу від 23.10.2017 р. № 6-6622/14-17-СГ Головне управління у Житомирській області затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 і надало йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0096) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малинського району, за межами населених пунктів Малинівської сільської ради /а.с. 24 у т.1/. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1801720762015 від 11.06.2015 р., на земельній ділянці кадастровий номер 1823485200:10:000:0096 наявні сільськогосподарські будівлі і споруди та частина земельної ділянки площею 0,3056 га розташована у прибережно-захисній смузі /а.с. 33 37 у т.1/.

Відповідно до наказу від 23.10.2017 р. № 6-6624/14-17-СГ Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 і надало їй у власність земельну ділянку загальною площею 1,7432 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0097) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малинського району, за межами населених пунктів Малинівської сільської ради /а.с. 20 у т.1/. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1801720792015 від 11.06.2015 р., на земельній ділянці кадастровий номер 1823485200:10:000:0097 наявні сільськогосподарські будівлі і споруди та частина земельної ділянки площею 1,3087 га розташована у прибережно-захисній смузі /а.с. 53 57 у т.1/.

Відповідно до наказу від 23.10.2017 р. № 6-6621/14-17-СГ Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 і надало їй у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0098) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малинського району, за межами населених пунктів Малинівської сільської ради /а.с. 25 у т.1/.

Також, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1801720802015 від 11.06.2015 р., на земельній ділянці кадастровий номер 1823485200:10:000:0098 наявні сільськогосподарські будівлі і споруди та частина земельної ділянки площею 0,8347 га розташована у прибережно-захисній смузі /а.с. 70 74 у т.1/.

Право приватної власності на земельні ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0096, площею 1,7432 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0097 та площею 2,0000 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25.10.2017 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 41 44, 45 47, 62 64 у т.1/.

26.12.2017 р. ОСОБА_1 /продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір"/покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до умов якого продавець передає (продає) земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0096) у власність покупця, а покупець приймає її та сплачує 48992,00 грн. /а.с. 38 40 у т.1/.

26.12.2017 р. ОСОБА_3 /продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір"/покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до умов якого продавець передає (продає) земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0098) у власність покупця, а покупець приймає її та сплачує 48992,00 грн. /а.с. 75 77 у т.1/.

Також, 16.03.2018 р. ОСОБА_2 /продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір"/покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до умов якого продавець передає (продає) земельну ділянку площею 1,7432 га (кадастровий номер 1823485200:10:000:0097) у власність покупця, а покупець приймає її та сплачує 48968,00 грн. /а.с. 58 60 у т.1/.

Право приватної власності на земельні ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0096, та площею 2,0000 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" 26.12.2017 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 41 44, 62 64 у т.1/.

Право приватної власності на земельну ділянку площею 1,7432 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0097 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" 16.03.2018 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 45 47 у т.1/.

02.12.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір"/продавець та Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство «Малинівське»/покупець уклали договір купівлі продажу нежитлових приміщень, будівель, згідно з умовами якого продавець передає (продає) нерухоме майно у власність покупця, а покупець приймає нерухоме майно і зобов`язується сплатити за нього 493000,00 грн. Пунктом 1.2 договору визначено перелік об`єктів нерухомості які відчуються за цим договором у кількості 15 об`єктів нежитлові будівлі: телятник загальною площею 917,4 кв.м., баня загальною площею 46,4 кв.м., комора (цегляна) загальною площею 288,1 кв.м., комора (арочна) загальною площею 633,5 кв.м., млин загальною площею 78,7 кв.м., пункт штучного запліднення загальною площею 46,3 кв.м., вагова загальною площею 10,5 кв.м., водокачка загальною площею 1,5 кв.м., ворохосушка загальною площею 143,6 кв.м., ворохосушка загальною площею 340,4 кв.м., гараж загальною площею 92,2 кв.м., комора (дерев`яна) загальною площею 248,3 кв.м., кормокухня загальною площею 110,4 кв.м., корівник на 200 голів загальною площею 3032,7 кв.м., конюшня загальною площею 429,0 кв.м. з силососховищем загальною площею 600,0 кв.м. і двома сінажними траншеями загальною площею 1200,0 кв.м, які мають відповідні реєстраційні номери /а.с. 101 105 у т.2/.

Відповідно до п. 1.3 договору земельні ділянки, зокрема, площею 2,0000 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0096, площею 1,7432 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0097 та площею 2,0000 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098, на яких розташовані нежитлові приміщення, будівлі, перебувають у власності продавця, відчужуються одночасно та оформляються окремим договором.

02.12.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір"/продавець та Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "Малинівське"/покупець уклали договір купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, згідно з умовами якого продавець передає (продає) нерухоме майно у власність покупця, а покупець приймає нерухоме майно і зобов`язується сплатити за нього 1107000,00 грн. Пунктом 1.2 договору визначено перелік земельних ділянок, які відчужуються за цим договором у кількості 6 об`єктів, в т.ч. спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098 /а.с. 97 100 у т.2/.

Право приватної власності на земельні ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0096, площею 1,7432 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0097 та площею 2,0000 га з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством "Малинівське" 02.12.2020 р., що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с. 94 96 у т.2/.

Відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено, що 03.08.2023 р. Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "Малинівське" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська".

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) П(ПО)СП "Малинівське" загальною площею 5,7432 га, з них для ведення особистого селянського господарства, розташованих в с. Лумля на території Малинської міської територіальної громади Коростенський район Житомирської області встановлено, що /а.с. 49 79 у т.2/ :

- на частину земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства проходять межі охоронних зон, а саме: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,3141 га /а.с. 73 зв. у т.1/;

- на частину земельної ділянки площею 1,7432 га для ведення особистого селянського господарства проходять межі охоронних зон, а саме: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 1,3127 га /а.с. 74 у т.1/;

- на частину земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства проходять межі охоронних зон, а саме: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,9538 га /а.с. 74 зв. у т.1/.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.06.2023 р. встановлено, що :

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0096 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,3141 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії - безстроково, а також вид обмеження - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,0438 га; підстава - Закон України "Електроенергетику", постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил охорони електричних мереж", строк дії безстроково /а.с. 88 89 у т.1/;

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0097 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 1,3127 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії безстроково /а.с. 90 91 у т.1/;

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0098 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,9538 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії безстроково /а.с. 86 87 у т.1/.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.05.2023 р. слідчий СВ ВП № 1 Коростенського РУП Карпильова О.А. на підставі електронного повідомлення в присутності понятих Фещенко Віталія Миколайовича та Савченко Василя Григоровича встановила наступне: оглядом являється відкрита місцевість розташована у с. Лумля по вул. Гоголя Коростенського району Житомирської області. По ліву та праву сторону вулиці наявні різні будинки та споруди. На вулиці Гоголя наявна територія ферми ПОС ПП "Малинівське", яка є огородженою. Біля території ферми наявний заказник "Круча", площею 13,6 гектарів. За територією ферми біля заказнику наявні поля, які є огородженими дерев`яним парканом зі штахет, які мають електронного пастуха. Огороджено поля площею біля 6-7 гектарів. На огородженому полі наявні тварини - корови. Вказана огорожа знаходиться близько за 7 м до заказника в одному місці та в іншому місці близько за 2 м. Також біля берегу заказнику наявний пісковий насип. Також за насипом наявна будівля, яка має сліди її будівництва. Довжина насипу біля берегу 88 м, від берегу (до води берега) насип біля 5 м /а.с. 172 177 у т.1/.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 19.05.2023 р. слідчий СВ ВП № 1 Коростенського РУП Гаура М.С. на підставі матеріалів кримінального провадження № 12023060510000143 від 08.05.2023 р. за ч. 3 ст. 197-3 КК України в присутності понятих Бутенко Юрія Костянтиновича та Сівак Олени Володимирівни, за участі спеціалістів будівельника Осадчого Сергія Миколайовича та землевпорядника Мойсієнко Галини Василівни встановив наступне: об`єктом огляду є територія, яка розташована по вул. Горького с. Лумля, Коростенського району Житомирської області. В ході огляду території було встановлено, що з північної сторони розташована річка "Лумля", яка відноситься до заказника "Лумлянський" та з східної сторони вул. Гоголя с. Лумля Коростенського району Житомирської області, з південної сторони автодорога "Київ-Ковель-Яготин". В ході огляду вище вказаної території було встановлено, що вона огороджена з північно-східної та південної сторони за допомогою бетонного паркану висотою 2 м. Вхід на територію здійснюється за допомогою металевих воріт зеленого кольору, які на момент огляду були у відчиненому стані. У подальшому в ході огляду правого берега р. Лумля було встановлено, що по ліву сторону наявні будівлі, а саме за координатами 50,8362077х292892425 наявне одноповерхове приміщення цегляне, жовтого кольору, дах якого виготовлений з метало-профілю зеленого кольору, розмір будівлі: ширина 7,50 см, довжина 13,20 м, висотою 7 м, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1823485200:10:000:00087. У подальшому за координатами 50.8334920х29,257625 було виявлено конструкцію бетонну, навісну, розмірами: 4 м шириною, довжиною 90 см, висотою 5 м, яка виготовлена з бетонних опор та дерев`яних балок, перекриття, дах та стінка з північної сторони виготовлені з метало-профілю, жовтого кольору. Окрім цього, в ході огляду було встановлено, що стінка північна вище вказаного навісу розташована на відстані 7,41 м від р. Лумля, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. Окрім цього було виявлено, що корівник, який розташований з північної сторони вище вказаного навісу перебуває на орієнтовній прибережній захисній смузі, що було зафіксовано за допомогою фотокамери, тобто на відстані від берегу р. Лумля близько 25 м, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. Також вище вказане цегляне приміщення жовтого кольору розташоване на території орієнтовно прибережній захисній смузі, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. В подальшому, в ході огляду було виявлено приміщення цегляне одноповерхове за координатами 50,8358447х29,2528484, яке розташоване орієнтовно на прибережній захисній зоні, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1823485200:10:000:0097, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. У подальшому в ході огляду виявлено, що із західної сторони вище вказаної території наявна огорожа дерев`яна "електропастух", яка розташована на території орієнованої прибережної захисної зони, що було зафіксовано за допомогою фотокамери. В ході огляду було встановлено, що вище вказана територія належить П (ПО) П "Малинівське", яке розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0098, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485300:10:000:0094, 18234852000:10:000:0093, 1823485200:10:000:0095, що було зафіксовано за допомогою фотозйомки, виготовлено схематичний план прибережної захисної смуги від водного об`єкта (р. Лумля) в с. Лумля Коростенського району Житомирської області. Інших порушень не виявлено, на цьому огляд завершено /а.с. 178 - 193 у т.1/.

Згідно з актом складеним за результатами проведення комісійного обстеження щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини ТОВ Агрофірма "Малинівська" № 16-01/104 від 21.08.2023 р., у проведенні якого брали участь головний спеціаліст відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Коростенського районного управління головного управління Держспоживслужби Житомирської області Анцупова Ольга Василівна, головний спеціаліст відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Коростенського районного управління головного управління Держспоживслужби Житомирської області Філоненко Віталій Анатолійович в присутності начальника відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ОСОБА_4 та керівника господарства Райнича Руслана Зіноновича, було встановлено, що на фермі в с. Лумля наявний літній табір для тварин на випасі, який розміщується 11,7 м від краю водойми (відстань вимірювалася від електропастуха). Відстань від паркану господарства до водойми становить 12,2 м. Відстань від житлової забудови до паркану господарства - 25 м. Відстань до найближчого приміщення, де утримуються тварини, становить 90 м /а.с. 201 215 у т.1/.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції № 3539/2/1-05 від 06.10.2023 р. на звернення громадянки Анжеліки Марущенко зазначено, що за результатами обстеження встановлено, що по межі спірних земельних ділянок зі сторони водного об`єкту встановлено капітальну бетонну огорожу. При цьому між межею земельної ділянки з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 та урізом води водойми проведені роботи по облаштуванню насипу ґрунтосуміші на земельній ділянці розміром 55м х 7,5 м, висота насипу становить від 1 метра до 1,5 метра. Також у прибережній смузі напроти водойми встановлено тимчасову огорожу (з додатковим застосуванням "електропастуха"), що обмежує доступ до водойми /а.с. 219-221 у т.1/.

Обґрунтовуючи позов, прокурор доводить, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097 та 1823485200:10:000:0098 розташовані в межах прибережної захисної смуги річки Лумля та є землями водного фонду, які не можуть бути передані у приватну власність і тому ТОВ «Агрофірма Малинівська» користується такими земельними ділянками неправомірно всупереч ст. 59 Земельного кодексу України.

У позовній заяві прокурор доводить, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Так, Коростенська окружна прокуратура листом від 26.09.2023 р. № 52-1-8934вих-23 /а.с. 257 - 260 у т.1/ повідомила Малинську міську раду про виявлене порушення ст. 59 Земельного кодексу України, яке полягало у незаконному набутті у власність ТОВ «Агрофірма Малинівська» земельних ділянок, які частково розташовані у прибережній захисній смузі. Таким чином, прокурор повідомив про наявність підстав для захисту інтересів держави, шляхом звернення до Господарського суду Житомирської області з відповідним позовом.

Листом від 29.09.2023 р. № 1036/03-25 Виконавчий комітет Малинської міської ради у відповідь на лист прокурора зазначив про наміри створити робочу групу для вивчення містобудівної документації та обстеження земельних ділянок, які перебувають у прибережній захисній смузі водного об`єкта ландшафтного заказника місцевого значення "Круча" /а.с. 261 у т.1/.

Листом від 17.11.2023 р. № 52/1-10798вих-23 Коростенська окружна прокуратура просила орган місцевого самоврядування надати матеріали за результатами діяльності робочої групи, створеної Виконавчим комітетом Малинської міської ради, а також повідомити про наміри захисту інтересів Малинської міської ради в судовому порядку у даній справі /а.с. 251 у т.1/.

Виконавчий комітет Малинської міської ради листом від 01.12.2023 р. № 1803/03-25 повідомив прокурору, що за результатами обстеження спірних земельних ділянок робочою групою було направлено листи до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та до Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в межах повноважень відносно ТОВ «Агрофірма Малинівська». Також зазначив, що на даний час міська рада не розглядає питання щодо захисту інтересів Малинської міської ради в судовому порядку у даній справі /а.с.252 у т.1/.

Відомостей про такі звернення і реагування Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області суду не надані.

Відповідно до рішення Малинської міської ради від 11.12.2020 р. № 17 "Про реорганізацію та утворення комісії з реорганізації сільських та селищних рад шляхом приєднання до Малинської міської ради", реорганізовано, зокрема, Малинівську сільську раду шляхом приєднання до Малинської міської ради /а.с. 238 241 у т.1/.

Позивач Малинська міська рада є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

27.05.2021 р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, і з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, які вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до норм статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм

Згідно з п. ґ ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України. Частина друга статті 59 ЗК України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду Земельним кодексом не передбачено.

Таким чином прокурор доводить, що спірні земельні ділянки з 27.05.2021 р. мали б перебувати у комунальній власності Малинської міської ради, і підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача після повідомлення прокурора про стверджуване порушення.

Отже, прокурор відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин. Звертаючись до Малинської міської ради до подання позову, прокурор надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення тощо. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Колегія суддів враховує, що після поданняпрокурором позову до суду першої інстанції Малинська міська рада подала письмові пояснення, у яких заперечила проти задоволення позову прокурора у даній справі, оскільки вважає його безпідставним.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає, зокрема, таке правило: відповідно до ч.5 цієї статті відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Враховуючи, що прокурор подав позов в інтересах держави і підтримував заявлені позовні вимоги після заперечень Малинської міської ради проти позову, суд першої інстанції правомірно відповідно до вищенаведених процесуальних норм розглянув справу по суті.

Задоволивши позов, суд першої інстанції встановив, що спірні земельні ділянки розташовані частково в межах прибережної захисної смуги р. Лумля та належать до земель водного фонду, а тому такі земельні ділянки не могли передаватися у власність з іншою метою, ніж визначена у частині 4 статті 59 Земельного кодексу України, відповідно передача у приватну власність та подальше відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" земельних ділянок частково за рахунок земель водного фонду разом з прибережною захисною смугою р. Лумля суперечить нормам Земельного кодексу України та Водного кодексу України. За таких встановлених обставин суд першої інстанції виснував, що є обгрунтованими і підлягають задоволенню позовні вимоги про повернення спірних земельних ділянок позивачу та про винесення будівель і споруд з прибережної захисної смуги земельних ділянок з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096, площею 2,0000 га, 1823485200:10:000:0097 площею 1,7432 га та 1823485200:10:000:0098 площею 2,0000.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову за встановлених обставин з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється за рішенням відповідного органу.

Згідно зі ст.. 58 Земельного кодексу України та ст.. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм.

Згідно з п. ґ ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України. Частина друга статті 59 ЗК України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду норми Земельного кодексу України не передбачають.

Отже, законодавство України обмежує відчуження у приватну власність земель водного фонду. Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною : для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно з ст. 1 ВК України межень (меженний період) - період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

Відповідно до ст. 79 ВК України залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі. До великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 тис. квадратних кілометрів. До середніх належать річки, які мають площу водозбору від 2 до 50 тис. квадратних кілометрів. До малих належать річки з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів. Переліки великих і середніх річок із зазначенням інформації щодо площі їх водозабору складаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і розміщуються на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до ч. 7 ст. 88 ВК України (в редакції від 16.10.2020 р., яка була чинна станом на дату набуття у власність спірних земельних ділянок відповідачем) прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Колегія суддів відзначає, що прокурор у позовній заяві доводить про те, що частина спірних земельних ділянок розташована в прибережній захисній смузі річки Лумля. Одночасно за змістом позовної заяви вказано, що на річці Лумля створене водосховище, тому ширина прибережної захисної смуги становить 50 метрів.

Колегія суддів відзначає, що не підтверджені доказами відповідно до норм ст..74, 76-78 ГПК України, тому оцінюються як безпідставні посилання прокурора на те, що спірні земельні ділянки межують з водосховищем і повністю чи частково знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Круча".

На підтвердження позовних вимог про повернення земельних ділянок у комунальну власність та зобов`язання винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги прокурором у якості доказів надані суду протоколи огляду місця події, складені слідчими СВ ВП № 1 Коростенського РУП та проведені на підставі матеріалів кримінального провадження № 12023060510000143 від 08.05.2023 р. за ч. 3 ст. 197-1 КК України (самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці) /а.с. 172 177, 178 193 у т.1/, акт Коростенського районного управління Головного управління Держспоживслужби в Житомирській області складений за результатами проведення комісійного обстеження щодо додержання ТОВ «Агрофірма «Малинівська» вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини /а.с. 201 215 у т.1/ та лист Державної екологічної інспекції поліського округу про обстеження спірних земельних ділянок - без доказів такого /а.с. 219 221 у т.1/.

Колегія суддів зауважує, що слідчі поліції, Коростенське районне управління Головного управління Держспоживслужби Житомирської області та Державна екологічна інспекція поліського округу не є повноважними органами, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель. Зазначені акти складені без участі відповідних спеціалістів та з іншою метою - за результатами проведення комісійного обстеження щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини і протоколи у кримінальному провадженні, тому не є належними чи допустимими доказами у спірних правовідносинах, досліджуваних судом в межах предмета спору про повернення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15 (зі змінами), державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Натомість матеріали справи не містять доказів перевірки використання спірних земельних ділянок Держгеокадастром, його територіальними органами чи виконавчими органами Малинської міської ради, які у відповідності до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» можуть здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Як зазначено вище, листом від 29.09.2023 р. № 1036/03-25 Виконавчий комітет Малинської міської ради у відповідь на лист прокурора зазначив про наміри створити робочу групу для вивчення містобудівної документації та обстеження земельних ділянок, які перебувають у прибережній захисній смузі водного об`єкта ландшафтного заказника місцевого значення "Круча", а також про те, що за результатами обстеження спірних земельних ділянок робочою групою було направлено листи до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Разом з тим, доказів обстеження спірних земельних ділянок робочою групою Виконкому Малинської міської ради та відомостей про звернення і реагування Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області суду не надані.

Разом з тим, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) П(ПО)СП "Малинівське" загальною площею 5,7432 га /а.с.73-74 у т.1/ та витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.06.2023 р. встановлено, що :

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0096 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,3141 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії - безстроково, а також вид обмеження - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,0438 га; підстава - Закон України "Електроенергетику", постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил охорони електричних мереж", строк дії безстроково;

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0097 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 1,3127 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії безстроково;

- земельна ділянка кадастровий номер 1823485200:10:000:0098 має обмеження у використанні, вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,9538 га; підстава - Водний кодекс України; строк дії безстроково /а.с. 86 91 у т.1/.

Таким чином, підтведжено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098 мають часткове накладання на прибережну захисну смугу. Так, земельна ділянка з кадастровим номером 1823485200:10:000:0096 загальна площа 2,0000 га має часткове накладання площею 0,3141 га, земельна ділянка з кадастровим номером 1823485200:10:000:0097 загальною площею 1,7432 га має накладання 1,3127 га, земельна ділянка з кадастровим номером 1823485200:10:000:0098 загальною площею 2,0000 га має накладання 0,9538 га у прибережній захисній смузі.

Такі обставини не заперечуються жодною зі сторін.

Прокурор у позові просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом повернення до комунальної власності земельних ділянок з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096 площею 2,0000 га, 1823485200:10:000:0097 площею 1,7432 га та 1823485200:10:000:0098 площею 2,0000 га та шляхом зобов`язання винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги вказаних земельних ділянок.

Колегія суддів звертає увагу, що спірні земельні ділянки за основним цільовим призначенням віднесені до категоріі земель сільськогосподарського призначення на підставі затвердженого Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 17.03.2015 р. і 11.06.2015 р. Управління Держземагенства у Малинському районі внесло такі відомості про спірні земельні ділянки до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру від 29.01.2019 р. /а.с. 33 37, 53 57, 70 74 у т.1/.

Натомість прокурор не оскаржує рішення відповідного виконавчого органу про визначення категорії спірних земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення, тоді як до земель воного фонду має належати частина спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги.

Прокурор не заявляє позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності земельних ділянок за відповідачем та скасування державної реєстрації спірних земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, тоді як такі вимоги стали б належним способом захисту права, враховуючи, що скасування державної реєстрації права приватної власності має наслідком припинення відповідних речових прав на спірні земельні ділянки та одночасне скасування і державної реєстрації спірних земельних ділянок поновить права законного розпорядника спірної землі у межах прибережної захисної смуги.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 р. у справі № 916/1750/22 і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Натомість повернення спірних земельних ділянок повністю у власність Малинської міської ради порушуватиме право приватної власності ТОВ «Агрофірма Малинівська» на частину земельних ділянок, яка не входить у прибережну захисну смуги, тоді як в іншій частині передача земельної ділянки у комунальну власність не має підстави і оцінюється як надмірне втручання у право відповідача на мирне володіння майном, оскільки відповідач буде повністю позбавлений права користування земельними ділянками, які придбані ним за відплатними договорами купівлі-продажу від продавця Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" і на яких розміщено його нерухоме майно (телятники, приміщення для запліднення, конюшня, комори тощо), тобто земельні ділянки є необхідними для обслуговування приміщень і здійснення господарської діяльності.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий.

У даному випадку справедливий баланс не буде дотриманий, оскільки особа/відповідач внаслідок втручання в право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо йому не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно. Таке втручання не може визнаватися законним.

Колегія суддів враховує, що 22.01.2025 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 446/478/19 за подібних відносин і у постанові Верховний Суд звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, повернення спірних земельних ділянок в їх теперішніх межах призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ті частини земельних ділянок, які накладаються на прибережну захисну смугу, а й на ті частини земельних ділянок, які не є спірними і правомірність набуття у власність відповідача яких не ставиться під сумнів.

Верховний Суд зазначив, що віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тих частин земельних ділянок, що перебувають в межах прибережно захисної смуги та накладаються на земельну ділянку, що знаходиться у власності ТОВ «Агрофірма «Малинівська».

З урахуванням наведеного повернення спірних земельних ділянок у теперішніх межах Малинській міській раді від відповідача, який набув їх на підставі відплатного договору, колегія суддів оцінює як неправомірне.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги вказаних земельних ділянок колегія суддів оцінює таку вимогу як необгрунтовану.

Надавши суду акти обстеження, про які зазначено вище, прокурор у тексті позовної заяви доводить, що у прибережній захисній смузі водного об`єкту на річці Лумля в с.Лумля, яка складає 50 м, збудовані навіс, бетонний паркан, огорожа, про які не зазначено у довідці з ДЗК при передачі земельної ділянки у власність. Такі твердження є необгрунтованими.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема, склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Колегія суддів, оцінює як необґрунтовані і такі, що не мають значення доводи прокурора про те, що згідно з довідками з ДЗК відсутні відомості про збудовані на спірних земельних ділянках навіс та бетонний паркан, оскільки ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» не передбачає внесення відомостей до Державного земельного кадастру про наявність на земельній ділянці навісу, бетонного паркану чи тимчасової огорожі «електропастух».

Визначення споруд містить п.14.1.238. ст. 14 Податкового кодексу України, де визначено, що споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Натомість прокурор у позовній заяві, зокрема, у прохальній частині чітко не визначає, на яких саме земельних ділянках, які конкретні споруди і будівлі, розміщені на його думку у прибережній захисній смузі водного об`єкту на річці Лумля, та мають бути винесені відповідачем за межі прибережної смуги.

Надані суду як докази протоколи огляду місця події, складені слідчими СВ ВП № 1 Коростенського РУП та проведені на підставі матеріалів кримінального провадження № 12023060510000143 (самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці), акт Коростенського районного управління Головного управління Держспоживслужби в Житомирській області, складений за результатами проведення комісійного обстеження щодо додержання ТОВ «Агрофірма «Малинівська» вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини, не містять чітких відомостей про такі споруди і будівлі, розміщені у прибережній захисній смузі водного об`єкту, які б ґрунтувались на конкретних замірах та технічній документації з землеустрою.

Натомість протоколи огляду місця події, складені слідчими у 06.05.2023 р. та 19.05.2023 р., містять описи місцевості із посиланням на «орієнтовну прибережну захисну смугу» та фіксацію за допомогою фотокамери.

Зокрема, слідчим у протоколі огляду від 19.05.2023 р. зазначено, що виявлено корівник, який розташований з північної сторони навісу, та перебуває на орієнтовній прибережній захисній смузі, що було зафіксовано за допомогою фотокамери, тобто на відстані від берегу р. Лумля близько 25 м. Так само зазначено про цегляне приміщення жовтого кольору розташоване на території орієнтовно прибережній захисній смузі, що було зафіксовано за допомогою фотокамери, тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що окремого проекту землеустрою на прибережні захисні смуги у даному випадку немає, як це передбачено нормами ч. 7 ст. 88 ВК України, - суду такий проект землеустрою не наданий. Натомість матеріали справи не містять відомостей про те, що річка Лумля належить до річок, для яких встановлюються прибережні захисні смуги 50 метрів. Річка Лумля відсутня у переліку великих і середніх річок, який складений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і розміщений на його офіційному веб-сайті. Тобто за відсутності проекту землеустрою прибережної захисної смуги прокурором не доведено, що прибережна захисна смуга річки Лумля встановлено шириною саме 50 метрів, тоді як можливою є також ширина 25 м.

При цьому протоколи огляду місця події складені слідчими у травні 2023 року, що не є меженним періодом для визначення прибережної захисної смуги.

Так само у акті, складеному за результатами проведення комісійного обстеження щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини ТОВ Агрофірма "Малинівська", зазначено, що на фермі в с. Лумля наявний літній табір для тварин на випасі, який розміщується 11,7 м від краю водойми (відстань вимірювалася від електропастуха). Відстань від паркану господарства до водойми становить 12,2 м. Відстань від житлової забудови до паркану господарства - 25 м. Відстань до найближчого приміщення, де утримуються тварини, становить 90 м /а.с. 201 215 у т.1/.

Колегія суддів відзначає, що розміщення літнього табору для тварин на випасі і використання тимчасової огорожі «електропастух» не свідчить про розміщення споруд із порушенням прибережної захисної смуги.

Натомість виявлені порушення, про які зазначено в акті та приписі Коростенського районного управління Головного управління Держспоживслужби в Житомирській області за результатами проведення комісійного обстеження щодо додержання ТОВ «Агрофірма «Малинівська» вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини, не стосуються порушень відведення та використання спірних земельних ділянок, як про це стверджує прокурор у позовній заяві.

Отже, суду не надані належні та допустимі докази, на підставі яких можна достовірно встановити обставини розміщення відповідачем конкретних будівель і споруд у прибережній захисній смузі спірних земельних ділянок.

При цьому неконкретне формулювання позовної вимоги «винести будівлі і споруди з прибережної захисної смуги» без чіткого визначення таких будівель і споруд не дає суду можливості перевірити правомірність та обґрунтованість позовної вимоги, а в подальшому - утрудлнить виконання такого рішення суду. Натомість суд, вирішуючи спір по суті, не може самостійно конкретизувати позовну вимогу та визначати у резолютивній частині рішення об`єкти (конкретну будівлю або споруду), про які не зазначав позивач/прокурор.

За наведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає позовну вимогу про винесення будівель і споруд з прибережної захисної смуги спірних земельних ділянок необґрунтованою, тому не вбачає підстав для її задоволення.

Висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора не відповідають встановленим обставинам справи, тому рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2024 р. у справі № 906/57/24 підлягає скасуванню відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 277 ГПК України.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Житомирську обласну прокуратуру у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" задоволити.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2024 р. у справі № 906/57/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволені позову відмовити.

Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (11641, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Птріжки, Пиріжківська сільська рада, комлекс будівель і споруд №2(П), будинок Б/Н, приміщення 2-1, код ЄДРПОУ 30855343) 12078,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 906/57/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 14.03.2025 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.