Рішення

від 08.10.2024 по справі 908/1798/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/123/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 Справа № 908/1798/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" (електронна пошта: info@steel-work.net; ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Соборності, буд. 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065; код ЄДРПОУ 35006184)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (електронна пошта: office@zaporizhstal.com; ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 00191230)

про стягнення 13 801 953,38 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Золотарьова М.К. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АЕ № 1276167 від 02.07.2024, свідоцтво № 9 від 14.10.2008;

Від відповідача: Прокопенко М.О. (в режимі відеоконференції) - довіреність № 20-144 від 25.12.2023, свідоцтво ЗП 001437 від 30.10.2017;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.06.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 13 801 953,38 грн.

26.06.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1798/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.07.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 04.07.2024 № 908/1798/24 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" про забезпечення проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 12.07.2024 № 908/1798/24 відмовлено у задоволенні заяви представника ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" - Прокопенка М.О. про забезпечення проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.07.2024 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17.07.2024 від ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" до суду надійшла заява № б/н від 16.07.2024 (вх. № 14442/08-08/24 від 17.07.2024) про зменшення розміру пені та 3 % річних на 99% від стягуваної суми.

Також, 17.07.2024 від ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" до суду надійшла заява № б/н від 16.07.2024 (вх. № 14440/08-08/24 від 17.07.2024), в якій відповідач просить суд при прийнятті рішення у справі розстрочити його виконання на один рік зі сплатою стягуваної судом суми щомісячно річних частинами.

26.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із запереченнями відповідача. Підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.07.2024 № 908/1798/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.09.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

09.09.2024 від ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" надійшли письмові пояснення в підтвердження заперечень на позовну заяву.

У судовому засіданні 09.09.2024 за участю представників позивача та відповідача судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 07.10.2024 о 10 год. 30 хв.

25.09.2024 від ТОВ "Стіл Ворк" до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні заяв відповідача про розстрочку виконання судового рішення та зменшення розміру неустойки.

01.10.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідчених перекладів договору № 20/2022/2290 від 14.09.2022; специфікацій № 2 від 23.03.2023 та № 3 від 12.04.2023, а також акту П7 спільного приймання обладнання від 19.10.2023.

Крім цього, 01.10.2024 від позивача до суду надійшла заява про понесення ТОВ "Стіл Ворк" додаткових судових витрат при сплаті за послуги нотаріально засвідчених перекладів у розмірі 3 013,60 грн.

04.10.2024 від ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" до суду надійшли додаткові письмові пояснення.

07.10.2024 від ТОВ "Стіл Ворк» до суду надійшли доводи та міркування у відповідь на додаткові пояснення відповідача.

У судовому засіданні 07.10.2024 за участю представників позивача та відповідача судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 08.10.2024 об 11 год. 00 хв.

07.10.2024 від ТОВ "Стіл Ворк» та 08.10.2024 від ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" надійшли відповідні звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід).

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 08.10.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 14.09.2022 між ТОВ "Стіл Ворк" та ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" укладений договір поставки № 20/2022/2290, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач - прийняти та сплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором. Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. На виконання умов договору, позивачем поставлено товар у повному обсязі, а відповідачем прийнято обладнання без будь-яких претензій на загальну суму 12 240 000,00 грн. В порушення умов договору, відповідачем оплата за отриманий товар у розмірі 12 240 000,00 грн. не здійснена, у зв`язку з чим позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилались листи з вимогою здійснити оплату за отриманий товар. Проте, вказані листи залишені ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» без відповіді та задоволення. У зв`язку з порушенням строків оплати за товар, позивачем нараховано пеню за період з 24.12.2023 по 24.06.2024 на суму 900 864,00 грн., 3 % річних за загальний період з 10.07.2023 по 24.06.2024 у розмірі 326 978,14 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2023 по травень 2024 включно на суму 334 111,24 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» додаткові судові витрати при сплаті за послуги нотаріально засвідчених перекладів доказів у розмірі 3 013,60 грн.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог зазначивши, що в порушення умов п. 6.3. договору та специфікацій позивачем не передано відповідачу повний пакет товаросупровідних документів та рахунків, у зв`язку з чим позивачем не доведено належним засобами доказування настання строку виконання ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» грошових зобов`язань за вказаним договором. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім цього, у разі якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, представник позивача просить суд розстрочити виконання рішення строком на один рік зі сплатою стягнутої судом суми щомісячно рівними частинами, а також зменшити розмір стягуваних пені та річних на 99 % від стягуваної суми.

Представник позивача не погодився із запереченням відповідача з підстав зазначених у відповіді на відзив посилаючись на те, що усі необхідні супроводжувальні документи були прийняті в повному обсязі, без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується підписанням зі сторони відповідача видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Відповідач не скористався своїм правом передбаченим п. 6.4. договору, оскільки не було для цього підстав, а отже документи перелічені у п. 6.3. договору були надані відповідачу під час передачі обладнання у повному обсязі. Зазначене свідчить про відсутність претензій з боку відповідача. Також представник позивача зазначив, що відсутні підстави для розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання рішення та заперечив проти зменшення розміру пені та річних. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача також зазначив, що засновником ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184), а також ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (зареєстроване на території Російської Федерації, код 1174827018761) є підприємство - нерезидент «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.», Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ, а ОСОБА_7 є єдиним власником і акціонером підприємства-нерезидента «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.». На території рф зареєстровано та здійснює фінансово-господарську діяльність ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (код 1174827018761), дата реєстрації 17.10.2017 року. Засновником компанії є підприємство-нерезидент ТОВ «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.» з часткою у статутному капіталі 99,91% та А.І. ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі - 0,09%. Основними видами діяльності ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» є робота з металами. З даних реєстрів, кінцевим бенефіціаром та фактичним керівником компаній «ООО «Стил Ворк РУ» та ТОВ «СТІЛ ВОРК» виступає сааме ОСОБА_1. Таким чином, добровільна сплата ПАТ «Запоріжсталь» коштів на користь ТОВ «СТІЛ ВОРК», в тому числі на виконання рішення суду, може привести до негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Представник позивача заперечив проти вищевказаних тверджень відповідача пояснивши, що на момент укладення договору з Відповідачем 23.03.2023 року інформація про те, що ПРИВАТНЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." є засновником Позивача була у вільному публічному доступі, зокрема містилася в реєстрах, як й інформація про те, що ПРИВАТНЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." є також засновником ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ». Отже, враховуючи ретельну перевірку кожного контрагента перед укладенням з ним договору, Відповідач достовірно на момент укладення договору з Позивачем, володів або міг володіти інформацією про кінцевих бенефіціарних власників Позивача, яка є відкритою та публічною інформацією. Позивач надалі здійснює свою господарську діяльність, розрахункові рахунки Позивача діють і не заблоковані, будь-яких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до Позивача в період дії договору до сьогоднішнього дня не застосовувалось. А отже, відсутні будь-які ризики, пов`язані з виконанням Відповідача взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати виконаних робіт Позивачу.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

08.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (Покупець) укладений Договір поставки № 20/2022/2290 (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та сплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Розділом 3 договору «Умови та строки поставки» сторонами визначено, що поставка обладнання здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях (п. 3.1). Постачальник зобов`язався поставити обладнання на умовах постачання, зазначених у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (п. 3.2). Терміни поставки обладнання зазначаються в специфікаціях (п. 3.3). Право власності на обладнання та ризик випадкового знищення чи пошкодження обладнання переходить від постачальника до покупця з дати постачання обладнання (п. 3.6).

Згідно з п. 4.1. договору, постачання обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, вказані в специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування і інші витрати постачальника пов`язані з поставкою обладнання.

Ціна на обладнання може бути змінена лише за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до цього договору та чинної специфікації. Зміна ціни після оплати або постачання обладнання не допускається (п. 4.2. договору).

Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість обладнання, постачання якого здійснюється відповідно до специфікацій, що додаються. (п. 4.3 договору).

За змістом п. 5.1 договору, оплата покупцем обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного у специфікації, що обчислюється з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених у п. 6.3. цього договору.

Датою оплати обладнання вважається дата списання коштів із поточного рахунку покупця (п. 5.3. договору).

Приймання обладнання за кількістю та якістю здійснюється відповідно з інструкціями П-6 від 15.06.1965 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та П-7 від 25.04.1966 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату обладнання;

- транспортні та супровідні документи;

- пакувальні документи;

- сертифікат чи паспорт якості постачальника чи виробника ( у разі, якщо постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках);

Постачальник зобов`язаний надати покупцю в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у постачальника, в день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Пунктом 6.3. договору сторони визначили, що покупець має право відмовитися від приймання поставленого обладнання до надання документів, зазначених у п. 6.3. цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

У разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше за подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у відповідному періоді (п. 7.2. договору).

Сплата неустойок, відсотків за користування грошима, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від необхідності виконання зобов`язань за договором (п. 7.10 договору).

Згідно з п. 8.2. договору, сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання чи припинення. Факти, викладені у повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також надсилається стороною, для якої настали форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання (п. 8.4. договору).

Як встановлено судом, на виконання умов договору 23.03.2023 між ТОВ "Стіл Ворк" та ПАТ "Запоріжсталь" складена та підписана Специфікація № 2 про постачання обладнання, умовами п. 1 якої постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити наступне обладнання: Скіп С-10 з фут.V10 ч. ПК 07689.321.0СБ на суму 6 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 020 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 специфікації № 2, термін постачання: до 20.08.2023.

Пунктом 6 специфікації № 2 визначено, що строк оплати поставленого обладнання: відстрочка 100 % протягом 5 календарних днів від дати поставки обладнання та надання документів, передбачених п. 6.3. договору.

Датою поставки вважається дата поставки на склади ПАТ «Запоріжсталь» з відміткою представника покупця у видатковій накладній постачальника (п. 9 специфікації № 2).

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором та специфікацією № 2 обладнання: Скіп С-10 з фут.V10 ч. ПК 07689.321.0СБ у кількості 1 шт., на загальну суму 6 120 000,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами договору видатковою накладною № 98 від 04.07.2023 та товарно-транспортною накладною № 57 від 04.07.2023. Разом з обладнанням позивачем наданий відповідачу сертифікат якості № 19 від 04.07.2023.

Крім цього, на виконання умов договору 12.04.2024 між ТОВ "Стіл Ворк" та ПАТ "Запоріжсталь" складена та підписана Специфікація № 3 про постачання обладнання, згідно якої постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити наступне обладнання: Скіп С-10 с фут. V10 ч. ПК 07689.321.0СБ, на суму 6 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 020 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 специфікації № 3, термін постачання: до 20.10.2023.

Датою поставки вважається дата поставки на склади ПАТ «Запоріжсталь» з відміткою представника покупця у видатковій накладній постачальника (п. 9 специфікації № 3).

Позивач належним чином та у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Специфікацією № 3, та 31.07.2023 здійснив поставку обладнання відповідачу, що підтверджується підписаною сторонами договору видатковою накладною № 119 від 31.07.2023 та товарно-транспортною накладною № 69 від 31.07.2023 року. Разом з обладнанням був наданий та сертифікат якості № 28 від 31.07.2023.

З урахуванням вищевикладеного, кінцевий строк оплати за видатковою накладною № 98 від 04.07.2023 на суму 6 120 000,00 грн. - 10.07.2023; за видатковою накладною № 119 від 31.07.2023 на суму 6 120 000,00 грн. - 06.08.2023.

Матеріали справи також свідчать про те, що 13.11.2023 Скіп С-10 с фут. V10 ч. ПК 07689.321.0СБ повернутий відповідачем позивачу за накладною на повернення № 1011 від 10.11.2023 для гарантійного обслуговування.

08.12.2023 Скіп С-10 с фут. V10 ч. ПК 07689.321.0СБ за актом № 07/12-23 від 08.12.2023 приймання-передачі обладнання після проведеного гарантійного ремонту переданий Відповідачу. В акті також зазначено, що під час приймання обладнання відсутні будь-які претензії з боку відповідача щодо якості обладнання.

Відповідач отримання від позивача обладнання за договором поставки № 20/2022/2290 від 14.09.2022 згідно видаткових накладних № 98 від 04.07.2023 та № 119 від 31.07.2023 на загальну суму 12 240 000,00 грн. не заперечив.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині здійснення оплати за поставлений товар, позивачем на адресу ПАТ «ЗМК "Запоріжсталь" неодноразово надсилались претензії № 632 від 25.07.2023, № 695 від 11.08.2023, № 731 від 21.08.2023, № 744 від 23.08.2023 та № 763 від 30.08.2023 з вимогою здійснити оплату за договором № 20/2022/2290 від 14.09.2022 на загальну суму 12 240 000,00 грн.

Проте, вищевказані претензії залишені ПАТ «ЗМК "Запоріжсталь" без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано пеню за період з 24.12.2023 по 24.06.2024 на суму 900 864,00 грн., 3 % річних за загальний період з 10.07.2023 по 24.06.2024 у розмірі 326 978,14 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2023 по травень 2024 на суму 334 111,24 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов договору та специфікацій № 2 від 23.03.2023 та № 3 від 12.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 12 240 000,00 грн.

В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар у передбачений договором строк не здійснив, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 20/2022/2290 від 14.09.2022 у розмірі 12 240 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено пеню за період з 24.12.2023 по 24.06.2024 на суму 900 864,00 грн., 3 % річних за загальний період з 10.07.2023 по 24.06.2024 у розмірі 326 978,14 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2023 по травень 2024 на суму 334 111,24 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розділом 7 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.7.1). У разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше за подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у відповідному періоді (п. 7.2).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 24.12.2023 по 24.06.2024 на суму 900 864,00 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи обмеження нарахування подвійною обліковою ставку НБУ, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за період з 24.12.2023 по 24.06.2024 на суму 303 552,00 грн., з відмовою у стягненні 597 312,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3 % річних за загальний період з 10.07.2023 по 24.06.2024 у розмірі 326 978,14 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи умови договору та п. 6 специфікацій № 2 та 3, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних загальний період з 11.07.2023 по 24.06.2023 на суму 325 972,11 грн., з відмовою у стягненні 1 006,03 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з грудня 2023 по травень 2024 на суму 334 111,24 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідачем контррозрахунку пені, 3 % річних та інфляційних витрат, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

Однак Відповідач просить суд при прийнятті рішення зменшити розмір пені та 3 % річних на 99% від стягуваної суми, яке обґрунтовано знаходженням ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у скрутному матеріальному становищі. Стягнення з відповідача такої значної суми пені та 3% річних матиме негативні наслідки для діяльності відповідача.

Позивач проти зменшення пені та 3% річних заперечив.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі N 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі N 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі N 910/8725/22).

Отже, вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені та 3 % річних суд враховує, що кінцеві строки оплати за договором та специфікаціями минули: на суму 6 120 000,00 грн. - 10.07.2023 та на суму 6 120 000,00 грн. - 06.08.2023 відповідно.

Неодноразові претензії позивача № 632 від 25.07.2023, № 695 від 11.08.2023, № 731 від 21.08.2023, № 744 від 23.08.2023 та № 763 від 30.08.2023 з вимогою здійснити оплату за отриманий товар на загальну суму 12 240 000,00 грн. ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» залишені без відповіді та задоволення. Станом на 08.10.2024 доказів намагання відповідачем частково розрахуватись за отриманий товар матеріали справи також не містять, як і пропозиції щодо реструктуризації наявної заборгованості.

Отже, Відповідач більше року не розраховується за поставлену продукцію та безоплатно використовує її у власній господарській діяльності, що свідчить про його недобросовісність.

Крім цього судом також враховано надані позивачем та відповідачем звіти про фінансовий стан (сукупний дохід), які свідчать про те, що обидві сторони перебувають у скрутному фінансовому стану, який обумовлений повномасштабною агресією рф проти України та введенням воєнного стану в країні.

Станом на 02.09.2024 р. загальна заборгованість ПАТ «Запоріжсталь» перед ТОВ «СТІЛ ВОРК» за даними бухгалтерського обліку складає 27 725 081,80 грн.

Отже, невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеними з Позивачем договорами, поставило під загрозу виконання соціальних зобов`язань перед працівниками, в т.ч. щодо виплати заробітної плати, позбавило Позивача достатніх обігових коштів та можливості здійснювати закупівлю сировини та виготовлення продукції з метою отримання доходу, та ускладнило виконання взятих фінансових зобов`язань Позивача перед іншими контрагентами.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення Відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за договором.

Крім того, заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача сума пені (900 864,00 грн.) є в 13,59 рази меншою від суми основного боргу Відповідача перед Позивачем, який становить 12 240 000,00 грн., що свідчить про відсутність ознак безпідставного збагачення Відповідача за рахунок Позивача внаслідок нарахування та стягнення пені та 3% річних.

Також суд враховує неодноразово висловлену правову позицію Верховним Судом відносно того, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (Постанови від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі N 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі N 910/18718/21 тощо).

Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних на 99%, як необґрунтоване.

Щодо доводів Відповідача відносно порушення Позивачем умов п. 6.3 Договору, а також п. 6 специфікацій № 2 від 23.03.2023р. та № 3 від 12.04.2023р., а саме не передання Відповідачу повного пакету товаросупровідних документів та рахунків, внаслідок чого перебіг строку виконання грошового зобов`язання повинен починатись з моменту отримання Відповідачем всіх документів, а тому позовні вимоги є безпідставними, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцю до початку приймання оригінали наступних документів: - Рахунок на оплату обладнання; - Транспортні та супроводжувальні документи; - Пакувальні документи; - Сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником); - Сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках).

Пунктом 6 Специфікацій встановлено, що строк оплати обладнання: відстрочка 100% протягом 5 календарних днів з дати поставки обладнання та надання документів, передбачених п. 6.3. договору.

Як вже зазначалося, Позивач належним чином та в повному обсязі виконав умови вищевказаного договору, зокрема, здійснив поставку обладнання Покупцю:

1) за Специфікацією № 2, що підтверджується підписаною сторонами договору видатковою накладною № 98 від 04.07.2023 р. та товаро-транспортною накладною № 57 від 04.07.2023 року. Разом з обладнанням був наданий рахунок на оплату № 120 від 04.07.2023 р. та сертифікат якості № 19 від 04.07.2023 р. (ця інформація безпосередньо міститься в товаро-транспортній накладній у відомостях про вантаж у розділі «документи з вантажем» та у розділі «супровідні документи на вантаж»).

2) за Специфікацією № 3, та здійснив 31.07.2023 року поставку обладнання Покупцю, що підтверджується підписаною сторонами договору видатковою накладною № 119 від 31.07.2023 р. та товаро-транспортною накладною № 69 від 31.07.2023 року. Разом з обладнанням був наданий рахунок на оплату № 176 від 31.07.2023 р. та сертифікат якості № 28 від 31.07.2023 р. (ця інформація безпосередньо міститься в товаро-транспортній накладній у відомостях про вантаж у розділі «документи з вантажем» та у розділі «супровідні документи на вантаж»).

Таким чином, усі необхідні супроводжуючі документи були прийняті Відповідачем в повному обсязі без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується підписанням зі сторони Відповідача вищевказаних видаткових накладних та товаро-транспортних накладних.

Щодо сертифікату санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, то слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено обов`язку Позивача надання таких документів Відповідачу під час постачання Обладнання. Відповідачем не надано нормативного обґрунтування щодо надання таких сертифікатів.

Також суд враховує, що пунктом 6.4. Договору Відповідач мав право відмовитися від прийому Обладнання до надання документів, вказаних у п. 6.3. Договору, однак ним не скористався, товар прийняв у повному обсязі без заперечень, про що свідчить підпис на видаткових та товаросупровідних документах та відсутність претензій з боку Відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що вказане не звільняє Відповідача від зобов`язань з оплати поставного та прийнятого ним товару від Позивача, а тому його доводи в цій частині судом до уваги не приймаються.

Також Відповідач посилається на те, що добровільна сплата ПАТ «Запоріжсталь» коштів на користь ТОВ «СТІЛ ВОРК», в тому числі на виконання рішення суду, може привести до негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ «СТІЛ ВОРК» є ПРИВАТНЕ ТОВ «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б. В. » - Нідерланди, кінцевим беніфінціаром є ОСОБА_1 Андрій Іванович - Україна.

В ухвалі Київського апеляційного суду від 25.07.2024р. у справі № 761/21197/24, провадження № 11-сс/824/4746/2024 розміщеної в єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120782877), про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000761 від 27.07.2023 року зазначено наступне:

«Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.06.2007 року ОСОБА_7 здійснив реєстрацію ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184).

Надалі, ОСОБА_7 29.04.2015 року здійснив реєстрацію підприємства-нерезидента «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.», («Keypower investment B.V.») Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ , єдиним власником та акціонером якої і являється, в тому числі, з метою зміни в подальшому засновника ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184) на вказану компанію-нерезидента.

У ОСОБА_7 не пізніше 17.10.2017 року виник умисел, направлений на ведення господарської діяльності на території Російської Федерації. Після чого, у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 17.10.2017 року, невстановлені під час досудового розслідування особи за вказівкою ОСОБА_13 , перебуваючи у приміщенні «Управления Федеральной налоговой службы по Липецкой области» (ОГРН 1044800220057), яке розташоване за адресою: вул. Неділіна, 4, корп. «А» м. Липецьк, Російська Федерація, надали вказаним вище особам зазначеної установи вичерпний перелік документів для реєстрації у порядку, визначеному російським законодавством Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК РУ» (ООО «СТИЛ ВОРК РУ»), якому присвоєно основний державний реєстраційний номер НОМЕР_8 у «Единый государственный реєстр юридических лиц», юридична адреса: Російська Федерація, м. Липецьк, вул. Кутова, буд. 11, офіс 16. Генеральним директором ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ», у період з 16.03.2018 по 27.12.2023, з відома ОСОБА_7 призначено громадянина України ОСОБА_12 , до повноважень якого входило загальне керівництво підприємством та можливість діяти без довіреності від імені вказаної юридичної особи, але фактично за згодою ОСОБА_7 на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Водночас, засновником ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184), а також ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761) є підприємство - нерезидент «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.», Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ, а ОСОБА_7 є єдиним власником і акціонером підприємства-нерезидента «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.».

Таким чином, ОСОБА_7 , використовуючи підприємство-нерезидент «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.», здійснює вирішальний вплив, контроль, керівництво, а також отримує дохід з діяльності ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184) та ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761).

Встановлено, що за рахунок здійснення підприємницької діяльності у 2023 році ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761), отримало прибуток у розмірі 23 013 000 рублів.

Також, не раніше 23.04.2022 та пізніше 31.12.2023 генеральним директором ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761) ОСОБА_12 передано невстановленим під час досудового розслідування представникам держави-агресора, а саме: «Управления Федеральной налоговой службы по Липецкой области» ( ОГРН 1044800220057 ), яке розташоване за адресою: вул. Неділіна, 4, корп. «А» м. Липецьк, Російська Федерація , фінансові активи у вигляді сплати податків, зокрема 4 084 525, 77 рублів за 1 квартал 2023 року, а саме: з 05.01.2023 по 31.03.2023, крім цього, 5 579 259, 29 рублів за 2 квартал 2023 року, а саме: з 01.04.2023 по 30.06.2023, а також 7 008 090, 55 рублів за 3 квартал 2023 року, а саме: з 03.07.2023 по 30.09.2023 на загальну суму 16 671 875, 61 рублів.

Так, за наведених вище обставин та у зв`язку з наявністю доказів, зібраних у ході досудового розслідування, 05.06.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111- КК України.»

На підставі викладеного Відповідач стверджує, що кінцевим бенефіціаром та фактичним керівником компаній «ООО «Стил Ворк РУ» та ТОВ «СТІЛ ВОРК» виступає саме ОСОБА_1». Для ведення бізнесу на території рф ОСОБА_1 залучив громадянина України ОСОБА_2, який був керівником «ООО «Стил Ворк РУ» та фактично перебував на території рф до 2024 року». Таким чином, добровільна сплата ПАТ «Запоріжсталь» коштів на користь ТОВ «СТІЛ ВОРК», в тому числі на виконання рішення суду, може привести до негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ «Запоріжсталь» та мати іміджові ризики для компанії, оскільки такі дії в кінцевому результаті можуть бути розцінені як допомога державі-агресору.

Позивач проти цих доводів заперечив, посилаючись на те, що в Україні дії принцип презумпції невинуватості, який закріплений в ст. 62 Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім цього, кожне підприємство, яке укладає договір з Відповідачем, проходить детальну перевірку, в т.ч. й Позивач. На офіційному сайті Метінвесту за посиланням https://metinvestholding.com/ua/procurement є процедура здійснення закупівель. Відповідач, входить до активів Групи Метінвест, що є загальновідомою інформацією, зокрема з офіційних джерел групи Метінвест.

Для участі в тендерах Групи Метінвест на закупівлю товарів, робіт та послуг новим постачальникам необхідно пройти процедуру попередньої кваліфікації за певною категорією. Підприємствам, які пройшли процедуру попередньої кваліфікації, направляються повідомлення про нові закупівлі та запрошення для участі в тендерах. Тендери активів групи Метінвест відбуваються на платформі SAP Ariba SLP. Так, для можливості приймання участі у тендерах групи Метінвест та укладення договору, підприємство повинно зареєструватися на цій платформі, пройти успішно попередню кваліфікацію і тільки після цього має можливість брати участь у тендерах. Під час подання заявки на участь в тендері відбувається аналіз наданих підприємством документів, оцінка технічних, фінансових та організаційних можливостей підприємства, необхідних для співпраці з Групою Метінвест та аналіз усіх ризиків, в т.ч. в репутаційних (про що зазначено на офіційному сайті за вищевказаним посиланням).

На момент укладення договору з Відповідачем 23.03.2023 року інформація про те, що ПРИВАТНЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." є засновником Позивача була у вільному публічному доступі, зокрема містилася в реєстрах, як й інформація про те, що ПРИВАТНЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." є також засновником ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ».

Отже, Відповідач достовірно на момент укладення договору з Позивачем, володів або міг володіти інформацією про кінцевих бенефіціарних власників Позивача, яка є відкритою та публічною інформацією. Й на момент укладення Договору у Відповідача не виникало питань щодо іміджевих та будь-яких інших ризиків при оплаті виконаних за договором робіт.

Посилання Відповідача на ухвалу Київського апеляційного суду від 25.07.2024 р. у справі № 761/21197/24, яка, до не містить прямого посилання на те, що особа _7 це сааме ОСОБА_1, та посилання на статті та інформацію у засобах масової інформації не можуть розглядатися як обставини, які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати виконаних робіт, та які можуть призвести до іміджевих ризиків та негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ «Запоріжсталь». Інших доказів щодо ризиків здійснення оплати на користь Позивача Відповідачем не надано.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд враховує, що відповідно до ст. 99 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно, ст. 1 Закону України "Про санкції" визначено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 241, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки і оборони України, вводиться в дію Указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання Указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про санкції" визначаються види санкцій, які застосовуються до іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності, юридичних або фізичних осіб тощо.

Таким чином, рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію відповідними Указами Президента України, про застосування санкцій обов`язкові до виконання та встановлюють заборони та обмеження для здійснення визначених ними дій та операцій.

Крім того, відповідно до статті 53 Закону України "Про санкції", з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції, створений Державний реєстр санкцій, дані якого є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач не надав суду належних т а допустимих доказів того, що на дату прийняття рішення у справі в зазначеному Реєстрі санкцій міститься інформація щодо застосування санкцій до ТОВ "Стил Ворк Ру" (ОДРН 1174827018761), ТОВ "Стіл Ворк" (код ЄДРПОУ 35006184), , ПТОВ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." (Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ) або громадянина України ОСОБА_1 .

Також суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» встановлено: 1. Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Відповідач не обґрунтовував свої заперечення в цій частині положеннями вказаної Постанови та не надав доказів, що Відповідач або його засновник (кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) є особою, яка пов`язана з державою-агресором, в розумінні цієї постанови.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач - ТОВ "Стіл Ворк" (код ЄДРПОУ 35006184) - створено за законодавством України, його засновником є громадянин України ОСОБА_1 , товариство надалі здійснює свою господарську діяльність, розрахункові рахунки Позивача не заблоковані, будь-яких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до Позивача в період дії договору до сьогоднішнього дня не застосовувалось, підприємство звітує перед державними органами України та сплачує податки до бюджету України.

Судове рішення (обвинувальний вирок) у вказаному Відповідачем кримінальному провадженні № 22023000000000761 на цей час також не прийнято, а отже вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у справі №761/21197/24 обставини досудового розслідування не можуть бути розцінені судом як такі, що доведені в законному порядку, з огляду на ст. 62 Конституції України.

Доказів зворотного Відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що за даних умов відсутні підстави для звільнення Відповідача від взятих ним на себе договірних зобов`язань зі сплати Позивачу заборгованості, яка є предметом спору у справі № 908/1798/24.

Підсумовуючи викладене, суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору з урахуванням додаткових судових витрат при сплаті за послуги нотаріально засвідчених перекладів доказів покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 161 326,58 грн. судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ, з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.

Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складає 165 623,44 грн.

Проте, при зверненні до суду з вказаною позовною заявою ТОВ "Стіл Ворк" сплачений судовий збір на суму 207 029,30 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в національній валюті від 25.06.2024 № 1736.

З урахуванням викладеного, питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору на суму 41 405,86 грн. буде вирішено судом в ухвалі після надходження відповідного клопотання позивача.

Стосовно клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення на один рік суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання розстрочки виконання рішення.

Суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на введення воєнного стану в Україні та як наслідок, скрутне матеріальне становище ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», а також на наказ № 226 від 28.02.2022 р. про виведення з експлуатації основних фондів та консервацію основного та допоміжного обладнання терміном з 28.02.2022 р., відповідно до якого основні фонди Відповідача, всі допоміжні машини і агрегати були зупинені. Відповідно до наказу ПАТ «Запоріжсталь» № 237 від 09.03.2022 року та акту технічного стану основних фондів ПАТ «Запоріжсталь» на час їх розконсервації від 01.04.2022 року з 03.04.2022 року розпочався процес розконсервації доменних печей № 3 та № 4 та з 07.04.2022 року частково розпочався випуск продукції комбінату». Вказані обставини значно вплинули на обсяги виробництва та вплинули на матеріальне становище підприємства.

Так, у 2022р. в порівнянні з 2021р обсяги виробництва суттєво впали: по чавуну більше ніж на 50%, по сталі та металопрокату - більше ніж на 70%. Відповідно, обсяг реалізації у 2022р. в порівнянні з 2021р. було знижено на 60%, що підтверджується звітами з реалізації промислової продукції за період з 2021 по 2022 роки.

Також серед причин падіння обсягу виробництва і реалізації готової продукції - обмеження обсягу перевалки західних митних перетинів (через неможливість використання морських портів, вказані обставини є загальновідомими та підтверджуються телеграмами АТ «Укрзалізниця»), обмеження можливості закупки електроенергії та сировини у зв`язку з обстрілами енергооб`єктів України (вказані обставини є загально відомими, а також підтверджується графіком фактично спожитої електроенергії за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року).

Така ситуація призвела до суттєвих збитків, у т.ч. по результатах роботи за 2022 р. ПАТ «Запоріжсталь» отримано збитки 4,1 млрд. гривень, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік.

ПАТ «Запоріжсталь» є містоутворюючим підприємством, яке знаходиться в прифронтовому місті, яке постійно обстрілюється ворогом. ПАТ «Запоріжсталь» також неодноразово піддавалась ракетним атакам.

Крім того, Запорізька область та місто Запоріжжя включено до «сірої зони», що призвело до ускладнення поверненню валютної виручки через Європейські банки.

Сума дебіторської заборгованості контрагентів перед Відповідачем станом на 01.10.2022р.

склала 48 460 431 322, 60 грн., на 10.02.2023р. складає 39 936 976 349, 94 грн.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд враховує, що загальновідомою обставиною є той факт, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Строк виконання зобов`язань відповідачем настав під час та в умовах військової агресії, внаслідок чого відповідач був вимушений скоротити виробництво, що суттєво відобразилось на його фінансовому стані.

З огляду на викладене, суд вважає, що Відповідачем доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення у цій справі.

Однак, враховуючи матеріальний стан обох сторін, майнові інтереси Позивача, а також інші вищенаведені обставини, яким судом надано оцінку на предмет реальної можливості виконання судового рішення, а тому суд дійшов висновку, що розстрочка виконання рішення суду у цій справі на шість місяців не порушить балансу інтересів сторін, та сприятиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

За таких обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та надати розстрочку виконання рішення суду у цій справі в частині стягнення 13 203 635,35 грн. строком на 6 (шість) місяців із щомісячною сплатою рівними частинами, з дати набрання рішенням чинності, а саме: до 10.11.2024 (включно) - 2 200 605 грн. 90 коп., до 10.12.2024 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп., до 10.01.2025 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп., до 10.02.2025 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп., до 10.03.2025 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп., до 10.04.2025 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вул. Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" (вул. Соборності, буд. 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065; код ЄДРПОУ 35006184) заборгованість на загальну суму 13 203 635 (тринадцять мільйонів двісті три тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. 35 коп., в тому числі: основну заборгованість - 12 240 000 (дванадцять мільйонів двісті сорок тисяч) грн. 00 коп., пеню - 303 552 (триста три тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп., 3 % річних - 325 972 (триста двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 11 коп. та інфляційні витрати - 334 111 (триста тридцять чотири тисячі сто одинадцять) грн. 24 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Розстрочити виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення 13 203 635 (тринадцять мільйонів двісті три тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. 35 коп. строком на шість місяців із щомісячною сплатою рівними частинами з дати набрання рішенням чинності, а саме:

- до 10.11.2024 (включно) - 2 200 605 (два мільйони двісті тисяч шістсот п`ять) грн. 90 коп.;

- до 10.12.2024 (включно) - 2 200 605 (два мільйони двісті тисяч шістсот п`ять) грн. 89 коп.;

- до 10.01.2025 (включно) - 2 200 605 (два мільйони двісті тисяч шістсот п`ять) грн. 89 коп.;

- до 10.02.2025 (включно) - 2 200 605 (два мільйони двісті тисяч шістсот п`ять) грн. 89 коп.;

- до 10.03.2025 (включно) - 2 200 605 (два мільйони двісті тисяч шістсот п`ять) грн. 89 коп.;

- до 10.04.2025 (включно) - 2 200 605 (два мільйони двісті тисяч шістсот п`ять) грн. 89 коп.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вул. Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" (вул. Соборності, буд. 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065; код ЄДРПОУ 35006184) витрати по сплаті судового збору у розмірі 161 326 (сто шістдесят одна тисяча триста двадцять шість) грн. 58 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено та підписано 21.10.2024 у зв`язку з перебуванням головуючого судді на навчанні у Національній школі суддів України.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.