Постанова

від 16.04.2025 по справі 908/1798/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1798/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Карпенко А.С.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Прокопенко М.О. - адвокат, довіреність № 20-242 від 30.07.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024р.

(суддя Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 21.10.2024р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" , м. Кривий Ріг

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

про стягнення 13 801 953,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 13 801 953,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору поставки № 20/2022/2290 від 14.09.2022, Відповідачем не здійснена оплата за отриманий товар у розмірі 12 240 000,00 грн.. У зв`язку з порушенням строків оплати за товар, Позивачем нараховано пеню за період з 24.12.2023 по 24.06.2024 у сумі 900 864,00 грн., 3 % річних за загальний період з 10.07.2023 по 24.06.2024 у сумі 326 978,14 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2023 року по травень 2024 року включно у сумі 334 111,24 грн.

Також, Позивач просив стягнути з ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" додаткові судові витрати зі сплаті за послуги нотаріально засвідчених перекладів доказів у розмірі 3 013,60 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024р. у справі №908/1798/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" основну заборгованість - 12 240 000 грн. 00 коп., пеню - 303 552 грн. 00 коп., 3 % річних - 325 972 грн. 11 коп. та інфляційні витрати - 334 111 грн. 24 коп. Розстрочено виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення 13 203 635 грн. 35 коп. строком на шість місяців із щомісячною сплатою рівними частинами з дати набрання рішенням чинності, а саме: до 10.11.2024 (включно) - 2 200 605 грн. 90 коп.; до 10.12.2024 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп.; до 10.01.2025 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп.; до 10.02.2025 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп.; до 10.03.2025 (включно) - 2 200 605 грн. 89 коп.; до 10.04.2025 (включно) - 2 200 грн. 89 коп.. Стягнуто витрати по сплаті судового збору у розмірі 161 326 грн. 58 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення у частині стягнення 12 240 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 303 552 грн. 00 коп. пені, 325 972 грн. 11 коп. 3 % річних, 334 111 грн. 24 коп. інфляційних витрат та 161 326,58 грн. витрат по сплаті судового збору, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В іншій частині рішення просить залишити без змін.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію, яка пов`язана з передачею документів зазначених у п. 6.3 даного Договору, проте Позивачем порушено умови Договору щодо передачі Відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів та рахунків, що позбавило останнього можливості на здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строки, встановлені Договором. Отже, Скаржник вважає , що Позивачем у суді першої інстанції не було доведено настання строку виконання грошових зобов`язань з боку ПАТ "Запоріжсталь" на оплату товару за Договором поставки № 20/2022/2290 від 14.09.2022р..

Також, за доводами Апелянта, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "СТІЛ ВОРК" є Приватне ТОВ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б. В. " - Нідерланди, кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_1 Україна. Поряд з тим, на території рф зареєстровано та здійснює фінансово-господарську діяльність "ООО "Стил Ворк РУ" дата реєстрації 17.10.2017 року. Засновником компанії є підприємство-нерезидент ТОВ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." з часткою у статутному капіталі 99,91% та ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 0,09%. Тобто, за висновками Скаржника, кінцевим бенефіціаром та фактичним керівником компаній "ООО "Стил Ворк РУ" та ТОВ "Стил Ворк" виступає саме ОСОБА_2 . Водночас, Апелянт посилається на обставини, встановлені у справі № 761/21197/24, провадження № 11-сс/824/4746/2024 .

Разом з тим, Скаржник стверджує, що з урахуванням приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" , добровільна сплата ПАТ "Запоріжсталь" коштів на користь ТОВ "Стил Ворк", у тому числі, за рішенням суду, може призвести до негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ "Запоріжсталь" та мати іміджові ризики для компанії, оскільки такі дії у кінцевому результаті можуть бути розцінені як допомога державі-агресору.

На думку Скаржника, оскільки суд першої інстанції передчасно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення з нього основної заборгованості у розмірі 12 240 000, 00 грн, відсутні підстави для стягнення з Відповідача 3% річних, пені та інфляційних втрат як похідних вимог від суми основного боргу, тому рішення про стягнення цих сум також є безпідставним.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення у частині задоволених вимог є незаконним та необґрунтованим, а також прийнятим при неправильному застосуванні судом норм матеріального права. Приймаючи рішення суд неповно перевірив обставини справи та не надав належної оцінки наявним у справі доказам,.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною.

Зокрема зазначає, що усі необхідні супроводжуючі документи були прийняті Відповідачем у повному обсязі, без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується підписанням з його сторони видаткових накладних та товаро-транспортних накладних. Щодо сертифікату санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, то Позивач зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов`язку Позивача надання таких документів Відповідачу під час постачання обладнання, а Відповідачем не надано нормативного обґрунтування щодо надання таких сертифікатів.

Позивач вказує, що Відповідач мав право відмовитися від прийому обладнання до надання документів, вказаних у п. 6.3. Договору, однак таким правом не скористався, товар прийняв у повному обсязі, викладене свідчить про безпідставність відповідних доводів Скаржника.

У відзиві також йдеться про те, що Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що на дату прийняття рішення у справі у Реєстрі санкцій міститься інформація щодо застосування санкцій до ТОВ "Стил Ворк Ру" (ОДРН 1174827018761), ТОВ "Стіл Ворк" (код ЄДРПОУ 35006184), ПТОВ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." (Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ) або громадянина України ОСОБА_1 ..

Позивач зазначає, що Відповідач не обґрунтовував свої заперечення положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" та не надав доказів, що Позивач або його засновник (кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) є особою, яка пов`язана з державою-агресором, у розумінні цієї постанови.

При цьому, за доводами Позивача, судове рішення (обвинувальний вирок) у вказаному Відповідачем кримінальному провадженні № 22023000000000761 на цей час не прийнято, а отже зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у справі №761/21197/24 обставини досудового розслідування не можуть бути розцінені судом як такі, що доведені у законному порядку, з огляду на ст. 62 Конституції України.

Враховуючи викладене, на думку Позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для звільнення Відповідача від взятих ним на себе договірних зобов`язань зі сплати Позивачу заборгованості, яка є предметом спору у справі № 908/1798/24.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1798/24.

Матеріали справи надійшли на адресу суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2024р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024р. у справі № 908/1798/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Від Скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в судове засідання на 16.04.2025.

У судовому засіданні 16.04.2025 представник Відповідача надав пояснення у справі.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився.

Беручи до уваги, що неявка Позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 16.04.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

14.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стіл Ворк (Постачальником) та Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (Покупцем) укладений договір поставки № 20/2022/2290, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та сплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.

За умовами п. 2.1 договору, кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Розділом 3 договору "Умови та строки поставки" сторонами визначено, що поставка обладнання здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях (п. 3.1). Постачальник зобов`язався поставити обладнання на умовах постачання, зазначених у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року (п. 3.2). Терміни поставки обладнання зазначаються в специфікаціях (п. 3.3). Право власності на обладнання та ризик випадкового знищення чи пошкодження обладнання переходить від постачальника до покупця з дати постачання обладнання (п. 3.6).

У п.п.4.1 4.3 договору передбачено, що постачання обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, вказані в специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування і інші витрати постачальника пов`язані з поставкою обладнання (п.4.1). Ціна на обладнання може бути змінена лише за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до цього договору та чинної специфікації. Зміна ціни після оплати або постачання обладнання не допускається (п. 4.2.). Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість обладнання, постачання якого здійснюється відповідно до специфікацій, що додаються. (п. 4.3 договору).

За змістом п. 5.1 договору оплата покупцем обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного у специфікації, що обчислюється з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених у п. 6.3. цього договору.

Датою оплати обладнання вважається дата списання коштів із поточного рахунку покупця (п. 5.3. договору).

Приймання обладнання за кількістю та якістю здійснюється відповідно з інструкціями П-6 від 15.06.1965 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та П-7 від 25.04.1966 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3. договору постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату обладнання;

- транспортні та супровідні документи;

- пакувальні документи;

- сертифікат чи паспорт якості постачальника чи виробника ( у разі, якщо постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках);

Постачальник зобов`язаний надати покупцю в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у постачальника, в день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Пунктом 6.4. договору сторони передбачили, що покупець має право відмовитися від приймання поставленого обладнання до надання документів, зазначених у п. 6.3. цього договору.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.7.1).

У разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше за подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у відповідному періоді (п.7.2).

Сплата неустойок, відсотків за користування грошима, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від необхідності виконання зобов`язань за договором (п. 7.10 договору).

Згідно з п. 8.2. договору сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання чи припинення. Факти, викладені у повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також надсилається стороною, для якої настали форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання (п. 8.4. договору).

Також матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору 23.03.2023 між ТОВ Стіл Ворк та ПАТ Запоріжсталь складена та підписана Специфікація № 2 про постачання обладнання, умовами п. 1 якої постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити наступне обладнання: Скіп С-10 з фут.V10 ч. ПК 07689.321.0СБ на суму 6 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 020 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 специфікації № 2, термін постачання: до 20.08.2023.

Пунктом 6 специфікації № 2 визначено, що строк оплати поставленого обладнання: відстрочка 100 % протягом 5 календарних днів від дати поставки обладнання та надання документів, передбачених п. 6.3. договору.

Датою поставки вважається дата поставки на склади ПАТ "Запоріжсталь" з відміткою представника покупця у видатковій накладній постачальника (п. 9 специфікації № 2).

Позивачем на виконання умов Договору здійснено поставку Відповідачу обумовленого Договором та специфікацією № 2 обладнання: Скіп С-10 з фут.V10 ч. ПК 07689.321.0СБ у кількості 1 шт., на загальну суму 6 120 000,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами договору видатковою накладною № 98 від 04.07.2023 та товарно-транспортною накладною № 57 від 04.07.2023. Разом з обладнанням Позивачем наданий відповідачу сертифікат якості № 19 від 04.07.2023.

Крім цього, 12.04.2024 між ТОВ Стіл Ворк та ПАТ Запоріжсталь складена та підписана Специфікація № 3 про постачання обладнання, згідно якої постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити наступне обладнання: Скіп С-10 с фут. V10 ч. ПК 07689.321.0СБ, на суму 6 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 020 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 специфікації № 3, термін постачання: до 20.10.2023.

Датою поставки вважається дата поставки на склади ПАТ «Запоріжсталь» з відміткою представника покупця у видатковій накладній постачальника (п. 9 специфікації № 3).

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Специфікацією № 3, та 31.07.2023 здійснив поставку обладнання відповідачу, що підтверджується підписаною сторонами договору видатковою накладною № 119 від 31.07.2023 та товарно-транспортною накладною № 69 від 31.07.2023 року. Разом з обладнанням був наданий та сертифікат якості № 28 від 31.07.2023.

З урахуванням вищевикладеного, кінцевий строк оплати за видатковою накладною № 98 від 04.07.2023 на суму 6 120 000,00 грн. 10.07.2023; за видатковою накладною № 119 від 31.07.2023 на суму 6 120 000,00 грн. 06.08.2023.

13.11.2023 Скіп С-10 с фут. V10 ч. ПК 07689.321.0СБ повернутий Відповідачем Позивачу за накладною на повернення № 1011 від 10.11.2023 для гарантійного обслуговування.

08.12.2023 Скіп С-10 с фут. V10 ч. ПК 07689.321.0СБ за актом № 07/12-23 від 08.12.2023 приймання-передачі обладнання після проведеного гарантійного ремонту переданий Відповідачу. В акті також зазначено, що під час приймання обладнання відсутні будь-які претензії з боку Відповідача щодо якості обладнання.

Відповідач отримання від Позивача обладнання за Договором поставки № 20/2022/2290 від 14.09.2022 згідно видаткових накладних № 98 від 04.07.2023 та № 119 від 31.07.2023 на загальну суму 12 240 000,00 грн. не заперечив.

У зв`язку з порушенням Відповідачем умов договору у частині здійснення оплати за поставлений товар, Позивачем на адресу ПАТ "ЗМК Запоріжсталь надсилались претензії № 632 від 25.07.2023, № 695 від 11.08.2023, № 731 від 21.08.2023, № 744 від 23.08.2023 та № 763 від 30.08.2023 з вимогою здійснити оплату за договором № 20/2022/2290 від 14.09.2022 на загальну суму 12 240 000,00 грн., які залишені ПАТ "ЗМК Запоріжсталь без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, Позивачем нараховано пеню за період з 24.12.2023 по 24.06.2024 у розмірі 900 864,00 грн., 3 % річних за загальний період з 10.07.2023 по 24.06.2024 у розмірі 326 978,14 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2023 по травень 2024 у розмірі 334 111,24 грн.

Неоплата Відповідачем вказаних вище сум стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Рішення обґрунтовано тим, що оскільки Відповідач оплату за отриманий товар у передбачений договором строк не здійснив, вимоги щодо стягнення з нього основної заборгованості за договором № 20/2022/2290 від 14.09.2022 у розмірі 12 240 000,00 грн. є обґрунтованими. У зв`язку з простроченням виконання основного грошового зобов`язання, у Позивача наявні підстави для стягнення з Відповідача пені, 3 % річних та інфляційних витрат.

Частково відмовляючи у задоволенні позову суд враховував обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставку НБУ, здійснив перерахунок цих сум та частково задовольнив вимоги Позивача про стягнення пені за період з 24.12.2023 по 24.06.2024 на суму 303 552,00 грн. Також, перевіривши наданий Позивачем розрахунки 3 % річних суд, з урахуванням умов договору та п. 6 специфікацій № 2 та 3, задовольнив вимоги Позивача у частині стягнення 3 % річних за загальний період з 11.07.2023 по 24.06.2023 на суму 325 972,11 грн., з відмовою у стягненні 1 006,03 грн.

Одночасно суд визнав наявними підстави для розстрочки виконання рішення суду у цій справі на шість місяців.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині задоволених позовних вимог, то відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Ст. 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору та Специфікацій Позивачем здійснена поставка продукції на загальну суму 12240000,00грн.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У даному випадку, як зазначено вище, умови оплати за поставку спірної продукції, передбачені договором № 20/2022/2290 від 14.09.2022 та Специфікаціями №№2, 3.

Проте, у порушення вимог Договору та вимог діючого законодавства, Відповідачем не виконало обов`язку по сплаті грошових коштів за отриману продукцію у сумі 12240000,00грн.

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.

Згідно з ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, неоплата Відповідачем поставленого йому товару, є порушенням останнім взятих на себе зобов`язань як за договором, так і за законом, доказів зворотного ним не надано.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором поставки № 20/2022/2290 від 14.09.2022 у частині оплати поставленого за цим договором обладнання та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача такої заборгованості у сумі 12240000,00грн. та про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1. ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У даному випадку, наявність підстав для нарахування пені, річних та інфляційних втрат випливає, у тому числі, з висновків суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання Відповідачем умов договору. З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав правомірним нарахування їх Позивачем.

При цьому судом здійснено перерахунок сум 3% річних та пені, разом з тим, доводи стосовно непогодження з таким перерахунком сторонами не наведені.

Отже, стягнення з Відповідача пені у сумі 303 552 грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 325 972 грн. 11 коп. та інфляційних втрат у сумі 334 111 грн. 24 коп є правомірним.

Аргументи скарги про прийняття рішення при нез`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та при неналежній оцінці наявних у справі доказів, не мають під собою підґрунтя, оскільки у даному випадку, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Доводи Скаржника про ненадання ПАТ"Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" повного пакету товаросупровідних документів та рахунків та у зв`язку з цим про ненастання строку оплати, є безпідставними .

Так, як зазначалось раніше, Позивач здійснив поставку обладнання Відповідачу за Специфікаціями №№2, 3, що підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними, які підписані сторонами. Разом з обладнанням надані рахунки на оплату, а також відповідні сертифікати якості . Доказів зворотного Скаржником не надано.

Викладене свідчить про те, що усі необхідні супроводжуючі документи були прийняті Відповідачем у повному обсязі, без будь-яких претензій та зауважень, що, у тому числі, підтверджується підписанням зі сторони Відповідача вищевказаних видаткових накладних та товаро-транспортних накладних.

Щодо сертифікату санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, то як правильно зазначено місцевим господарським судом, чинним законодавством не встановлено обов`язку Позивача надання таких документів Відповідачу під час постачання Обладнання.

Крім того, відповідно до п. 6.4. Договору Відповідач мав право відмовитися від прийому Обладнання до надання документів, вказаних у п.6.3. Договору, однак своїм правом не скористався, товар прийняв у повному обсязі без заперечень, що не спростовано Скаржником.

Отже, обставини щодо поставки Обладнання за вказаними вище Специфікаціями Апелянтом не заперечуються, а ненадання Постачальником повного пакета документів передбаченого договором , як встановлено вище, ним не доведена.

Доводи скарги про те, що добровільна сплата ПАТ "Запоріжсталь" коштів на користь ТОВ "СТІЛ ВОРК", в тому числі на виконання рішення суду, може привести до негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Так, інформація про те, що ПТОВ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." є засновником Позивача була у вільному публічному доступі, зокрема містилася в реєстрах, як і інформація про те, що воно є також засновником ТОВ "СТІЛ ВОРК РУ".

Отже, Відповідач достовірно на момент укладення договору з Позивачем, володів або міг володіти інформацією про кінцевих бенефіціарних власників Позивача, яка є відкритою та публічною інформацією. При цьому на момент укладення Договору у Відповідача не виникало питань щодо іміджевих та будь-яких інших ризиків.

Також, відповідно до ст.1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

У ч.1 ст. 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст.5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

При цьому, хоча під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідач не обґрунтовував свої заперечення положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" та не надав доказів, що Позивач або його засновник (кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) є особою, яка пов`язана з державою-агресором, в розумінні цієї постанови, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Підпунктом 1 п. 1 вказаної постанови для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

У постановах від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22 Верховний Суд зазначив, що "дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання."

У застосуванні положень Закону України "Про санкції" Верховний Суд також неодноразово висновував, що у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою щодо якої Постановою КМУ №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/4052/22, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23).

Одночасно, відповідно до ст. 53 Закону України Про санкції, з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції, створений Державний реєстр санкцій, дані якого є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

У даному випадку, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що на дату прийняття рішення у справі в зазначеному Реєстрі санкцій міститься інформація щодо застосування санкцій до ТОВ Стіл Ворк (код ЄДРПОУ 35006184), ПТОВ "КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В." (Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, НОМЕР_1 ) або громадянина України ОСОБА_1 . Судом також таких відомостей не встановлено.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Стіл Ворк (код ЄДРПОУ 35006184) Позивач створено за законодавством України, його засновником є громадянин України ОСОБА_1 , товариство надалі здійснює свою господарську діяльність, розрахункові рахунки Позивача не заблоковані, будь-яких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до Позивача в період дії договору до сьогоднішнього дня не застосовувалось, підприємство звітує перед державними органами України та сплачує податки до бюджету України.

При цьому судове рішення (обвинувальний вирок) у кримінальному провадженні № 22023000000000761, на яке посилається апелянт, на цей час не прийнято, а отже вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у справі №761/21197/24 обставини досудового розслідування не можуть бути розцінені судом як такі, що доведені в законному порядку, з огляду на ст. 62 Конституції України.

Крім того, у будь-якому випадку, за приписами ч.ч. 1, 3 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Отже, оскільки ані ТОВ Стіл Ворк - Позивач, ані громадянин України ОСОБА_1 , не є тими суб`єктами, які зазначені у вказаній постанові КМУ, з чого слідує, що Позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, тому відсутні й підстави для обмеження права товариства на стягнення з ПАТ"Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" грошових коштів.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024р. у справі № 908/1798/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов