Рішення

від 28.10.2024 по справі 908/2189/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/154/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 Справа № 908/2189/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2189/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄГІОН-ТРАНСБУД (вул. Незалежної України, буд. 82, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО (вул. Мирного Панаса, буд. 11, офіс 1/12, м. Київ, 01011)

про стягнення 8 089,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

16.08.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд (сформовано в системі 15.08.2024) надійшла позовна заява (вих. № 4 від 15.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄГІОН-ТРАНСБУД до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО про стягнення 85628,09 грн. основного боргу, 5388,19 грн. пені, 2086,65 грн. інфляційних втрат, 615,06 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг № 03-01/2024 від 24.01.2024.

22.08.2024 до суду від позивача через систему Електронний суд надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 85628,09 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 156 від 16.08.2024.

Згідно заяви просив стягнути з відповідача 5388,19 грн. пені, нарахованої за період з 09.05.2024 по 15.08.2024; 2086,65 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з травня по липень 2024, та 615,06 грн. 3% річних, нарахованих за період з 09.05.2024 по 15.08.2024. Також просив стягнути 17000,00 грн. витрат на правову (правничу) допомогу.

12.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

01.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Розрахунки за договором про надання послуг № 03-01/2024 від 24.01.2024 мають відбуватися на підставі підписаного акту надання послуг та виставленого і наданого виконавцем рахунку на оплату для оплати замовнику. Надані позивачем рахунки на оплату, на відміну від долучених актів, укладені в простій (паперовій) формі, а отже мають бути наявні докази їх направлення замовнику. Таких доказів матеріали справи не містять. Отже, висновки про те, що строк виконання грошового зобов`язання був пропущений з вини відповідача, є необґрунтованими. Позивачем при визначенні граничного строку оплати, періоду розрахунків пені, інфляційних витрат та 3% річних допущено помилку, оскільки не враховано дати підписання актів в електронному вигляді. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

01.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в справі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2189/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 21.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

22.08.2024 до суду від позивача через систему Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.08.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2189/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до суду 22.08.2024.

Відповідно до ст. 6 ГПК України ухвала про відкриття провадження в цій справі була надіслана 27.08.2024 сторонам в їх зареєстровані електронні кабінети в системі Електронний суд та вручена (доставлена до електронних кабінетів) 27.08.2024 о 18:41 год., що підтверджується довідками про доставку електронних листів, сформованими в системі Діловодство спеціалізованого суду.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відзив та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, що надійшли до суду 11.09.2024 за підписом адвоката Жбанова К.Р., повернуто без розгляду адвокату Жбанову К.Р., оскільки ордеру на надання правничої допомоги та/чи довіреності на підтвердження повноважень адвоката Жбанова К.Р. представляти інтереси ТОВ МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО у Господарському суді Запорізької області до відзиву та клопотання додано не було.

Ухвалою суду від 02.10.2024 задоволено клопотання відповідача про продовження встановленого судом строку для подання відзиву. Продовжено відповідачу встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву до 01.10.2024 включно. Відзив та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які надійшли до суду 01.10.2024, долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Рішення по суті ухвалено судом 28.10.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

24.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЄГІОН-ТРАНСБУД (виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО (покупець, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг № 03-01/2024, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з перевезення вантажними самоскидами (далі по тексту послуги), а замовник приймає надані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору (п. 1 договору).

Згідно п. 2, найменування послуг та адреса об`єкта (або маршрут перевезення), залучені самоскиди, ціна та орієнтовна кількість вказується в додатках до цього договору.

Згідно п. 3, загальна вартість робіт/послуг за цим договором визначається загальною сумою всіх актів виконаних робіт (послуг).

Як визначено в п. 6 договору, документообіг може бути як паперовий, так і електронний.

Сторони даного договору можуть оформлювати рахунки, акти надання послуг, акти звірки, договори, додатки, додаткові угоди, видаткові накладні та інші документи за договором в електронному вигляді як електронні документи в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (п. 28).

Електронні документи підписуються електронним цифровим підписом уповноваженого працівника виконавця і замовника. Електронний документ, підписаний уповноваженим працівником або представником виконавця або замовника, вважається підписаною відповідно виконавцем або замовником (п. 32).

Замовник зобов`язаний підписати електронний документ впродовж 5 календарних днів з дати його складання. Підписання замовником електронного документу не є датою його складання. Підпис замовника на електронному документі означає підтвердження участі замовника в оформленні первинного документа (п. 33).

Відповідно до пункту 7 договору, приймання-передача наданих послуг оформлюється актом надання послуг після завершення виконання робіт (прийняття об`єкта), який підписується сторонами протягом 2-х робочих днів з моменту виставлення акту виконавцем. Акт підписується на підставі оформлених належним чином товарно-транспортних накладних (типова форма 1-ТН), якщо підставою для формування вартості послуги є кількість перевезеного вантажу, або талонів замовника (типова форма 1-ТЗ), якщо підставою для формування вартості послуги є кількість відпрацьованих машино-годин, що виписуються за кожен відпрацьований день. В акті надання послуг сторони фіксують найменування наданих послуг, їх кількість та вартість.

Пунктом 9 договору встановлено, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривня) на поточний рахунок виконавця, на підставі рахунку, наданого замовнику, за реквізитами, вказаними в ньому.

Пунктом 10 визначено, що розрахунок за фактично виконані роботи (послуги) здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів на підставі підписаних актів надання послуг, або та на підставі виставлених виконавцем рахунків.

Замовник, згідно п. 13 договору, зобов`язався своєчасно оплачувати та приймати надані виконавцем послуги.

Умовами п. 23.1 договору сторони визначили, що за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

Згідно п. 37, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 24.01.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Сторонами до договору підписані додатки № 1 від 24.01.2024 та № 2 від 12.02.2024, в яких визначені найменування та орієнтовна кількість, вартість послуг, маршрути перевезення.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем надані, а відповідачем прийняті автотранспортні послуги, що підтверджується підписаними електронними цифровими підписами (далі ЕЦП) представників виконавця і замовника актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

-№ 191 від 03.05.2024 на суму 8482,10 грн.; підписаний ЕЦП позивача 07.05.2024 та відповідача 21.05.2024 (кінцевий строк підписання відповідачем акту згідно п. 33 договору 13.05.2024 (з урахуванням вихідних днів); кінцевий строк розрахунку за актом, згідно п. 10 договору, - 16.05.2024); товарно-транспортна накладна № 0305/11 від 03.05.2024;

- № 203 від 07.05.2024 на суму 8124,98 грн.; підписаний ЕЦП позивача 14.05.2024 та відповідача 21.05.2024 (кінцевий строк підписання відповідачем акту згідно п. 33 договору 20.05.2024 (з урахуванням вихідних днів); кінцевий строк розрахунку за актом, згідно п. 10 договору, - 23.05.2024); товарно-транспортна накладна № 0705/5 від 07.05.2024;

- № 205 від 08.05.2024 на суму 16469,86 грн.; підписаний ЕЦП позивача 14.05.2024 та відповідача 21.05.2024 (кінцевий строк підписання відповідачем акту згідно п. 33 договору 20.05.2024 (з урахуванням вихідних днів); кінцевий строк розрахунку за актом, згідно п. 10 договору, - 23.05.2024); товарно-транспортні накладні №№ 0805/4, 0805/5 від 08.05.2024;

-№ 209 від 10.05.2024 на суму 8838,89 грн.; підписаний ЕЦП позивача 14.05.2024 та відповідача 21.05.2024 (кінцевий строк підписання відповідачем акту згідно п. 33 договору 20.05.2024 (з урахуванням вихідних днів); кінцевий строк розрахунку за актом, згідно п. 10 договору, - 23.05.2024); товарно-транспортна накладна № 1005/12 від 10.05.2024;

-№ 213 від 13.05.2024 на суму 17258,19 грн.; підписаний ЕЦП позивача 14.05.2024 та відповідача 21.05.2024 (кінцевий строк підписання відповідачем акту згідно п. 33 договору 20.05.2024 (з урахуванням вихідних днів); кінцевий строк розрахунку за актом, згідно п. 10 договору, - 23.05.2024); товарно-транспортні накладні №№ 1305/1, 1305/2, від 13.05.2024;

-№ 240 від 24.05.2024 на суму 7207,58 грн.; підписаний ЕЦП позивача 05.06.2024 та відповідача 25.06.2024 (кінцевий строк підписання відповідачем акту згідно п. 33 договору 10.06.2024; кінцевий строк розрахунку за актом, згідно п. 10 договору, - 13.06.2024); товарно-транспортна накладна № 2405/2 від 24.05.2024;

-№ 241 від 25.05.2024 на суму 9303,29 грн.; підписаний ЕЦП позивача 05.06.2024 та відповідача 25.06.2024 (кінцевий строк підписання відповідачем акту згідно п. 33 договору 10.06.2024; кінцевий строк розрахунку за актом, згідно п. 10 договору, - 13.06.2024); товарно-транспортна накладна № 2505/3 від 25.05.2024;

-№ 258 від 05.06.2024 на суму 9943,20 грн.; підписаний ЕЦП позивача 12.06.2024 та відповідача 27.06.2024 (кінцевий строк підписання відповідачем акту згідно п. 33 договору 17.06.2024; кінцевий строк розрахунку за актом, згідно п. 10 договору, - 20.06.2024); товарно-транспортні накладні №№ 0506/1, 0506/2 від 05.06.2024.

Підписання актів ЕЦП сторін підтверджується матеріалами справи.

Всього між сторонами були підписані акти на загальну суму 85628,09 грн.

В матеріалах справи містяться відповідні рахунки на оплату від 03.05.2024 № 183, від 07.05.2024 № 195, від 08.05.2024 № 195, від 10.05.2024 № 198, від 13.05.2024 № 201, від 24.05.2024 № 221, від 25.05.2024 № 222 та від 05.06.2024 № 236, що складені в паперовому вигляді. Також наявні податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за січень липень 2024, позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 898790,57 грн., відповідач частково оплатив їх на загальну суму 813162,48 грн.

Між представниками сторін договору підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.05.2024 14.06.2024, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 85628,09 грн.

Після формування позивачем в системі «Електронний суд» позовної заяви, за якою відкрито провадження в цій справі, відповідачем згідно платіжної інструкції № 156 від 16.08.2024 перераховано на рахунок позивача 85628,09 грн., внаслідок чого позивач зменшив розмір позовних вимог.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є стягнення з відповідача 5388,19 грн. пені, 2086,65 грн. інфляційних втрат та 615,06 грн. 3% річних, що разом складає 8089,90 грн.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Для вирішення спору в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом має бути встановлено дату кінцевого розрахунку відповідачем за кожним актом, що покладені в підставу цього позову.

Пунктом 9 укладеного між сторонами договору встановлено, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривня) на поточний рахунок виконавця, на підставі рахунку, наданого замовнику, за реквізитами, вказаними в ньому.

Пунктом 10 визначено: «розрахунок за фактично виконані роботи (послуги) здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів на підставі підписаних актів надання послуг, або та на підставі виставлених виконавцем рахунків».

Відтак, розрахунок має бути здійснений згідно підписаного сторонами акту надання послуг та/або на підставі виставленого позивачем рахунку.

Доказів надіслання/вручення відповідачу рахунків, що надані позивачем, матеріали справи не містять та позивачем не надані. Таким чином, суд не може встановити обставини отримання відповідачем цих рахунків.

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що надання рахунку на оплату замовнику є обов`язковою умовою для здійснення розрахунків (відкладальна обставина), оскільки пункти 9 та 10 договору мають трактуватись нерозривно один від одного.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити для перерахування коштів.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), що покладені в підставу позову, підписані сторонами ЕЦП, що не заперечувалося сторонами, є первинними документами відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в них відображені всі необхідні реквізити, зокрема, сума автотранспортних послуг, зазначені платіжні реквізити позивача.

Відтак, відповідачу була відома сума, належна до оплати, та реквізити для перерахування коштів. Крім того, відповідачем вже проводилися розрахунки з позивачем за іншими господарськими операціями, тобто відповідач достеменно знав платіжні реквізити, на які слід здійснити оплату.

Оплата послуг за вказаними актами була здійснена відповідачем після формування позовної заяви в системі «Електронний суд», отже відповідач погодився з сумою наданих послуг.

Для встановлення строку проведення розрахунків за актами, суду слід встановити дату підписання цих актів, оскільки пунктом 10 договору сторони визначили, що розрахунок за фактично виконані роботи (послуги) здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів на підставі підписаних актів надання послуг, або та на підставі виставлених виконавцем рахунків.

При цьому, у п. 33 договору визначено, що замовник зобов`язаний підписати електронний документ впродовж 5 календарних днів з дати його складання. Підписання замовником електронного документу не є датою його складання. Підпис замовника на електронному документі означає підтвердження участі замовника в оформленні первинного документа.

Договором не визначено терміну «дата складання акта».

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) мають номер та дату, наприклад, № 191 від 03 травня 2024.

Разом з тим, акти складалися в електронній формі позивачем, як виконавцем послуг, та надсилалися відповідачу. При цьому, ці акти підписувалися ЕЦП пізніше дати, вказаної в актах, та, відповідно, надсилалися відповідачу не в дату, що зазначена в акті після його (акту) номеру.

Як визначено в додатках №№ 1, 2 до договору, акт надання послуг оформлюється на підставі підписаних товарно-транспортних накладних. У зв`язку з тим, що кількість тон сміття в кожному перевезенні є різним, вартість послуги буде різною в кожному окремому перевезенні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачу сума для оплати могла стати відомою лише після отримання ним акту від позивача.

Відповідачем майже всі акти підписувалися з порушенням строку, встановленого пунктом 33 договору: впродовж 5 календарних днів з дати його складання, що не заперечено відповідачем у відзиві. У даному випадку, датою складання актів суд вважає дату підписання акту ЕЦП позивачем.

Вище судом визначено дату кінцевого строку для підписання відповідачем кожного акту та кінцевий строк розрахунку за актом.

Посилання позивача на пункт 7 договору, яким визначено строк підписання актів, судом до уваги не приймається, оскільки цим пунктом та пунктом 8 врегульовано порядок підписання акту, у разі обрання паперового документообігу.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних та встановив, що вони містять арифметичні помилки, оскільки позивачем у розрахунках неправильно визначений початок періоду нарахування заборгованості за кожним актом.

Згідно перерахунку суду, зробленого за допомогою системи «Законодавство» встановлено, що кінцевою датою розрахунку за актом № 191 є 16.05.2024. Пеня за період з 17.05.2024 по 15.08.2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становить 554,81 грн., 3% річних 63,27 грн. Інфляційні втрати за період з червня по липень 2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становлять 186,61 грн.

Кінцевою датою розрахунку за актом № 203 є 23.05.2024. Пеня за період з 24.05.2024 по 15.08.2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становить 489,50 грн., 3% річних 55,94 грн. Інфляційні втрати за період з червня по липень 2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становлять 178,75 грн.

Кінцевою датою розрахунку за актом № 205 є 23.05.2024. Пеня за період з 24.05.2024 по 15.08.2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становить 992,24 грн., 3% річних 113,40 грн. Інфляційні втрати за період з червня по липень 2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становлять 362,34 грн.

Кінцевою датою розрахунку за актом № 209 є 23.05.2024. Пеня за період з 24.05.2024 по 15.08.2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становить 532,51 грн., 3% річних 60,86 грн. Інфляційні втрати за період з червня по липень 2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становлять 194,46 грн.

Кінцевою датою розрахунку за актом № 213 є 23.05.2024. Пеня за період з 24.05.2024 по 15.08.2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становить 1039,74 грн., 3% річних 118,83 грн. Інфляційні втрати за період з червня по липень 2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становлять 379,68 грн.

Кінцевою датою розрахунку за актом № 240 є 13.06.2024. Пеня за період з 14.06.2024 по 15.08.2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становить 332,57 грн., 3% річних 37,22 грн. Інфляційні втрати за період з червня по липень 2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становлять 158,57 грн.

Кінцевою датою розрахунку за актом № 241 є 13.06.2024. Пеня за період з 14.06.2024 по 15.08.2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становить 416,36 грн., 3% річних 48,04 грн. Інфляційні втрати за період з червня по липень 2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становлять 204,67 грн.

Кінцевою датою розрахунку за актом № 258 є 20.06.2024. Пеня за період з 21.06.2024 по 15.08.2024 (у межах заявленого позивачем періоду) становить 395,55 грн., 3% річних 45,64 грн. Інфляційні втрати за липень 2024 (у межах заявленого позивачем періоду) відсутні, оскільки індекс інфляції в липні становив 100,0.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить загальна сума 4753,28 грн. пені, 543,20 грн. 3% річних та 1665,08 грн. інфляційних втрат.

У стягненні 634,91 грн. пені, 71,86 грн. 3% річних та 421,57 грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, спростовуються наведеними вище нормами законодавства.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 2084,54 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з внесенням позивачем судового збору у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір» (без урахування коефіцієнту 0,8 за подання до суду позовної заяви в електронній формі), зайво сплачена сума 605,60 грн. судового збору буде повернута позивачу з державного бюджету, за його клопотанням.

Позивач просив стягнути з відповідача 17000,00 грн. витрат на правову (правничу) допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З дотриманням приписів пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви 3028,00 грн.; витрати на професійну правову (правничу) допомогу - 12000,00 грн.; відповідно до п. 2 заявки клієнт сплачує винагороду за здійснення захисту після стягнення боргу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження стягнення суми 17000,00 грн. судових витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 19 від 05.08.2024, укладеного між Адвокатом Шахрай О.В. та ТОВ ЛЄГІОН-ТРАНСБУД (замовник, клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатом замовнику правової допомоги (правничої, юридичної) на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а замовник зобов`язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. За умовами п.п. 3.2-3.4 договору, за надані послуги замовник сплачує адвокату гонорар (винагороду) в обумовленому сторонами розмірі за результатами обсягу виконаної в інтересах замовника роботи (наданих йому послуг). Гонорар встановлюється в розумному обсязі та в залежності від складності справи, кваліфікації і досвіду виконавця в конкретній категорії справи, фінансового стану замовника та інших обставин. При встановленні гонорару виконавця обов`язково враховується витрачений виконавцем час для надання правничої допомоги заявнику. Згідно п. 3.6, після проведення розрахунків сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг).

Між сторонами цього договору підписано заяву (завдання) від 05.08.2024 щодо надання правничої (правової) допомоги, в якій зазначено про надання адвокатом Шахрай О.В. правової допомоги клієнту та захист його інтересів з питання стягнення заборгованості з ТОВ «МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО» за договором про надання послуг з перевезення вантажу, у тому числі стягнення штрафних санкцій. Сторони погодили надання таких послуг протягом судового оскарження у Господарському суді Запорізької області: 1. Підготовка та подання позову до господарського суду щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій; повне супроводження судового процесу за його (адвоката) особистої участі, включаючи відеоконференцію, підготовку всіх необхідних процесуальних документів; стягнення з відповідача судових витрат та суми витрачених коштів за юридичну допомогу адвоката; одержання рішення та пред`явлення рішення до виконання, супровід та контроль за виконанням рішення суду. сума винагороди за пунктом 1 12000,00 грн. 2. Винагорода адвоката за здійснення захисту, після стягнення заборгованості та штрафних санкцій 5000,00 грн. загальна вартість послуг, пов`язаних з вирішенням зазначеного питання, складає 17000,00 грн. Оплата послуги згідно пункту 1 здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів, відповідно до рахунку-фактури, згідно п. 2 (винагорода адвоката) здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з дня фактичного стягнення заборгованості та на підставі судового наказу та відповідно до рахунку-фактури. Попередньо погоджена сума гонорару в сумі 5000,00 грн. підлягає сплаті клієнтом, після ухвалення рішення по суті справи та по факту стягнення заборгованості у т.ч. в частині стягнення судових витрат з відповідача. Сплата гонорару здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури та підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Адвокатом Шахрай О.В. та ТОВ ЛЄГІОН-ТРАНСБУД підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.08.2024, згідно якого адвокатом Шахрай О.В. надано правові послуги протягом судового оскарження у Господарському суді Запорізької області: підготовлено позовну заяву про стягнення заборгованості з ТОВ «МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО» по договору про надання послуг з перевезення № 03-01/2024 від 24.01.2024; ціна позову складає 93717,99 грн. Вартість наданих послуг складає 12000,00 грн. Зазначено, що клієнт щодо обсягу, я кості та строкам виконання робіт не має.

Згідно з платіжною інструкцією № 479 від 15.08.2024, позивач згідно рахунку адвоката, перерахував адвокату Шахрай О.В. 12000,00 грн.

В матеріалах справи наявні копії свідоцтва ЗП № 001854 від 05.11.208 про право на заняття адвокатською діяльністю Шахрай О.В., довіреність від 05.08.2024 на право представлення інтересів позивача адвокатом Шахрай О.В. в суді.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

01.10.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Надання послуг у фіксованому розмірі, як визначено в заявці, не передбачено договором та суперечить п. 3.4 договору. Зі змісту наданих документів та укладеного договору фактично неможливо встановити, які саме послуги та в якому обсязі були надані. Враховуючи, що сума 5000,00 грн. «гонорару успіху» нічим не обґрунтована, обсяг наданих послуг та факт понесення таких витрат нічим не підтверджений, та виплата «гонорару успіху» не передбачена укладеним договором, вважає, що така сума не підлягає відшкодуванню в порядку ст. 126 ГПК України. Сума, заявлена до стягнення, не відповідає критеріям, визначеним у ст. 126 ГПК України, а саме: є не спрівмірною зі складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг, а також ціною позову, яка на час відкриття провадження в справі становить 8089,90 грн. Просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1000,00 грн.

Позивач проти клопотання відповідача заперечив. Види робіт та послуг адвоката Шахрай О.В. відповідають умовам договору про надання правової допомоги від 05.08.2024 № 19, положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і процесуальному закону. Вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні клопотання відповідача просив відмовити. Оскільки спір винив внаслідок недобросовісних дій відповідача, позивач змушений був звернутися до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 визначено, що в процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. У названій постанові Верховний Суд, обґрунтовуючи необхідність задоволення заяви про стягнення додаткової винагороди адвоката за досягнення позитивного рішення у справі ("гонорару успіху"), виходив з того, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, і тому належить до судових витрат. Крім того, відсутні докази нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару.

У постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18 викладені правові висновки: якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що сторонами в заявці (завданні) щодо надання правничої допомоги від 05.08.2024 визначено фіксовану суму розміру гонорару (вартість послуг) за надання правничої допомоги 12000,00 грн. по пункту 1 заявки. Тобто, сума гонорару не залежить від надання/не надання конкретної послуги, фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту не обчислюється.

У пункті 2 заявки визначена фіксована сума гонорару «успіху» - 5000,00 грн.

Відповідно ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 85628,09 грн. основного боргу, 5388,19 грн. пені, 2086,65 грн. інфляційних втрат, 615,06 грн. 3% річних.

Позовна заява була залишена без руху. У зв`язку з добровільною сплатою відповідачем 85628,09 грн. основного боргу після формування позивачем позовної заяви в системі «Електронний суд», позивач зменшив розмір позовних вимог на цю суму.

Відтак, зменшення розміру позовних вимог після пред`явлення позову до суду відбулося внаслідок погашення основного боргу відповідачем.

Таким чином, судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Заявлений розмір судових витрат у сумі 12000,00 грн. суд вважає обґрунтованим та доведеним, співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та розміром позовних вимог. Суд враховує, що спір виник саме внаслідок неправильних дій відповідача, що полягають у невиконанні ним свого зобов`язання за договором.

Разом з тим, враховуючи поведінку відповідача: сплату суми основного боргу відразу після подання позовної заяви, суд вважає за необхідне зменшити суму витрат у розмірі 5000,00 грн. (гонорар «успіху») до 1000,00 грн.

Клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката задовольняється судом частково.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача стягується 11186,82 грн. витрат професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО (вул. Мирного Панаса, буд. 11, офіс 1/12, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 23979469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄГІОН-ТРАНСБУД (вул. Незалежної України, буд. 82, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 36320577) 4753 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят три) грн. 28 коп. пені, 543 (п`ятсот сорок три) грн. 20 коп. 3% річних, 1665 (одна тисяча шістсот шістдесят п`ять) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 54 коп. судового збору, 11186 (одинадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 82 коп. витрат професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 28 жовтня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко