Рішення

від 17.10.2024 по справі 909/597/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/597/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецька С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз",

Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп",

вул. Пасічна, буд. 14 А, м. Івано-Франківськ, 76008

про стягнення 251 643 грн 45 к., з яких: 148 510,89 грн пені та 103 132,56 грн штрафу

за участю:

від позивача: Шатохін Микита Сергійович

від відповідача: Мінченко Яростав Васильович

установив: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" про стягнення 251 643,45 грн, з яких: 148 510,89 грн пені та 103 132,56 грн штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами на підставі Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2311000021 від 09.11.2023, відповідач не здійснив поставку товару на суму 1031325,60 грн у строк визначений договором, внаслідок чого має місце прострочення поставки товару. За вказане прострочення позивач, з урахуванням п.7.4 Договору здійснив нарахування пені та штрафу. При цьому зазначив, що датою поставки товару є прийняття покупцем товару за кількістю та якістю, про що складається Акт приймання товарів. Позовні вимоги обґрунтував положеннями ст. 526, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві та відповіді на відзив підтримав і просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві вказує на відсутність поставлення товару по спірному договору, після чого у відповіді на відзив зазначає, що поставка товару здійснена відповідачем 03.05.2024, що підтверджується Актом вхідного контролю ТМЦ №99.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо тверджень позивача, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, заперечив та вказав, що поставка товарів відбулась 22.04.2024, про що свідчить видаткова накладна №130. Самий факт прострочення поставки товару не заперечив, про що подав контррозрахунок. Разом з тим, просить суд зменшити стягнення штрафних санкцій на 50%, мотивуючи тим, що відповідач поставив товар в повному обсязі, а позивач прийняв товар без зауважень, прострочення є незначним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 09.11.2023 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (по договору покупець/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" (по договору постачальник/по справі - відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2311000021, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність покупця "Аксесуари до робочого одягу (Робочі рукавички (Лот №3 Робочі рукавиці)" код згідно ЄЗС ДК 021-2015-18140000-2 (товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - Специфікація), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари (далі Договір/Договір поставки).

Згідно з п. 1.2 Договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у Специфікації.

За змістом п. 3.1. Договору, ціна цього договору становить 1031325,60 грн, в тому числі ПДВ 171 887,60 грн.

Розділом 4 Договору сторонами обумовлено порядок здійснення розрахунків.Пунктом 4.2.1 визначено порядок сплати авансового платежу , а відповідно до п.4.2.3 Договору покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість переданих товарів з урахуванням суми авансового платежу, у разі його здійснення, не раніше 7 (семи) та не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 Договору.

Пунктом 5.8. Договору зазначено, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та одночасна передача постачальником в повному обсязі наведених нижче наступних документів: видаткової накладної; оригіналу рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів; документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар); копія діючого висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи виданого уповноваженим органом на товар; копія діючого сертифікату перевірки/експертизи типу/експертизи зразка на кожну позицію рукавичок з усіма додатками і протоколами випробувань, на які є посилання у сертифікаті, у відповідності до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту; копія діючої декларації відповідності засобів індивідуального захисту до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту на кожну позицію рукавичок.

Відповідно до п. 5.13 Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів вказаних у п. 5.8 цього Договору.

Абзацом 4 п.5.13 Договору сторонами обумовлено, що при отриманні покупцем товару на склад останній проводить вхідний контроль.

Відповідно до п. 5.1 Договору, постачальник зобов`язався передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

В Специфікації (додаток №1 до Договору) сторони погодили, що строк поставки товарів на суму 1031325,60 грн впродовж 60 календарних днів з дати укладення договору.

Згідно з п. 7.4 Договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.12.1 Договору).

Претензійним листом №1001ВИХ-24-1185 від 19.02.2024 позивач звернувся до відповідача про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товарів.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В спірному випадку між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2311000021 від 09.11.2023, який за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві визначений ст. 662 Цивільного кодексу України.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З наведеної норми випливає і відповідний обов`язок покупця, у разі передачі товару продавцем, прийняти у встановлений строк поставлений йому товар.

Аналогічний обов`язок щодо прийняття товару покупцем визначений у ст. 712 ЦК України

Відповідно до умов Договору, зокрема Специфікації (додаток №1 до Договору) сторони визначили строк поставки товарів на суму 1031325,60 грн протягом 60 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 09.01.2024.

Приписи ст. 664 ЦК України визначають момент виконання продавцем обов`язку по передачі товару продавцю, зокрема вважається виконаним у момент: - вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; - надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Специфікацією (додаток №1 до Договору) сторони обумовили порядок, місце та строк поставки товару, про що зазначалось вище.

Про факт вчинення господарської операції щодо поставки товару у відповідності до норм чинного законодавства свідчать складання первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" фактом підтвердження господарської операції є первинні документи.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ст. 9 названого Закону).

Основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та товарно - транспортна накладна.

Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів.

Товарно - транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, а також здійснення господарської операції з поставки товарів.

Долучена до матеріалів справи копія видаткової накладної №130 від 22.04.2024 (а.с. 45), підписана обома сторонами, підтверджує факт поставки 22.04.2024 відповідачем позивачу товарів на суму 1031325,60 грн та отримання їх останнім.

Разом з тим, додана до неї Товарно-транспортна накладна №Р130 від 22.04.2024, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 46) свідчить про здійснення відповідачем поставки товару позивачу в місце призначення обумовлене в договорі (Специфікації) та передання його в розпорядження позивачу 22.04.2024.

Сторони умовами Договору, зокрема його п.5.8 та 5.13 встановили, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю шляхом складання відповідного Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Абзацом 4 п.5.13 Договору сторонами обумовлено, що при отриманні покупцем товару на склад останній проводить вхідний контроль.

Долучена до матеріалів справи Товарно-транспортна накладна свідчить про отримання позивачем товару на склад 22.04.2024, що підтверджується відтиском печатки позивача на ній.

Тобто, з умов договору випливає, що покупець при отриманні товару, того ж дня коли здійснена поставка, зобов`язаний провести вхідний контроль поставленого постачальником товару, про що складає акт приймання щодо кількості та якості.Акту приймання по кількості та якості суду не подано , натомість позивачем приймання товару по кількості та якості здійснено 03.05.2024 року про що складено акт вхідного контролюТМЦ № 99 ( акт складено без будь-яких зауважень до кількості та якості товару).

Відповідно до ч.2 ст.689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що поставка відбулась 22.04.2024, про що сторонами підписано видаткову накладну №130 від 22.04.2024 та Товарно-транспортну накладну №Р130 від 22.04.2024.

Твердження позивача про отримання ним товару саме в момент складання Акту №99 вхідного контролю ТМЦ 03.05.2024, і тому саме цей строк є визначальним для нарахування пені ,не відповідає загальним засадам і змісту законодавства України. Досліджуючи умови договору вірогідним є те , що пункт 5.8 застосовується із пунктом 5.13 та 4.2.3 і стосується наявності супровідних документів та оплати. Пунктом 5.6.регламентовано,що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару за видатковою накладною в місці поставки.Тому відповідальність за порушення строків поставки не може бути залежною від невизначеного договором строку приймання позивачем товару за кількісю, якістю та свідчить про недобросовісну поведінку позивача щодо виконання договірних зобов`язань по вказаному Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2311000021 від 09.11.2023.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку , що період прострочення поставки відповідачем товару по Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2311000021 від 09.11.2023 слід рахувати з 09.01.2024 по 21.04.2024. Вказаний період визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.7.4. договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять днів) постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку пені та штрафу у системі Законодавство встановлено, що штрафні санкції за прострочення поставки складають в сумі 210 389,84 грн, з них: 107 257,28 грн пені та 103 132,56 грн штрафу. Тому позов в цій частині є правомірним.В іншій частині штрафних санкцій заявлених позивачем, зокрема в частині стягнення пені в сумі 41 253,61 грн слід відмовити.

Поряд з цим, правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити, за рішенням суду, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Подібні за змістом правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

Згідно частини третьої статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Подібні за змістом правові висновки наведені у постанові №902/417/18 від 18.03.2020.

При розгляді заявленого відповідачем клопотання про зменшення на 50% розміру нарахованих штрафних санкцій, судом враховано, що відповідач на час подання позову виконав основне зобов`язання; прострочення виконання зобов`язання є незначним, натомість розмір нарахованої позивачем неустойки є достатньо великим з огляду на майнові інтереси сторін.

При простроченні виконання відповідачем зобов`язання суд також враховує воєнний стан у державі, в результаті чого здійснювались періодичні виключення електричної енергії, що в свою чергу мало вплив на своєчасність виготовлення товару по спірному договору та його поставлення відповідачем у встановлені договором строки.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу та пені на 40% із врахуванням здійсненого судом перерахунку їх нарахування і часткового задоволення, та стягнути з відповідача 126 233,91 грн, з яких: 64 354,37 грн пені, 61 879,54 грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку позовні вимоги задовольнити частково, зокрема стягнути з відповідача на користь позивача 126 233,91 грн, з яких: 64 354,37 грн пені, 61 879,54 грн штрафу. В решті позову відмовити.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст.129 ГПК встановлено, що незалежно від результатів задоволення позову суд може покласти на відповідача судовий збір в повному обсязі, якщо спір виник з його вини.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки чи процентів річних, судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, суд вважає за правомірне судовий збір в розмірі 3 019,72 грн відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" про стягнення 251 643,45 грн, з яких: 148510,89 грн пені та 103132,56 грн штрафу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" (вул. Пасічна, буд. 14 А, м. Івано-Франківськ, 76008, код 45121090) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ,01021, код 30019801) 126 233,91 грн, з яких: 64 354,37 грн пені, 61 879,54 грн штрафу та 3 019,72 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 28.10.2024

Суддя С. М. Кобецька