Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/8977/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/8977/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"

про стягнення 28 718,36 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" з вимогою про стягнення заборгованості за спожиті, проте не сплачені, житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2017 року по 01.06.2024 року в сумі 28 718, 36 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 27.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

01.08.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що розмір заявленої заборгованості є необґрунтованим. Вказав, що у спірний період він не був власником квартири № 30 по вул. Предславинській, 49 у м. Києві . Також заявив клопотання про сплив строку позовної давності для звернення в суд з указаним позовом.

06.08.2024 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

згідно інформаційної довідки № 381963496 від 07.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідач є власником квартири 30, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 49 .

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 багатоквартирний житловий будинок № 49 на вул. Предславинська, 49 в місті Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року №509 "Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації" проведено закріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", "Печерська брама", "Хрещатик" та "Печерськжитло" на баланс Комунального підприємства "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва", яке відповідно до розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва".

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" створено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та передано на балансове утримання зазначений вище будинок.

Отже, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" є балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку № 49 по вул. Предславинській у місті Києві.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не оплатив надані Позивачем у період з грудня 2017 по травень 2024 років житлово-комунальні послуги на суму 28 718,36 грн.

Із пояснень позивача, викладених в позовній заяві, поданого ним розрахунку боргу за період з грудня 2017 по травень 2024 років вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги з утримання будинків та прибудинкових територій на суму 32 253,57 грн., а відповідачем здійснено часткову оплату за одержані послуги у розмірі 3 535,21 грн.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За нормами частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачена своєчасна сплата за спожиті житлово-комунальні послуги (пункт 10 частини 1).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Суд зазначає, що відповідач в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.

За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно приписів статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Однак, судом встановлено, що відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не був укладений.

Пунктом 1 та 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний, серед іншого укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Суд зазначає, що відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов`язку з щомісячної оплати фактично спожитих послуг до укладення відповідного договору.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.

Як встановлено судом, позивач протягом грудня 2017 - травня 2024 років надав відповідачу послуги з утримання будинків та прибудинкових територій на суму 32 253,57 грн.

Однак, як встановлено судом вище відповідачем такі послуги за спірний період оплачені частково у розмірі 3 535,21 грн.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повної оплати за одержані послуги відповідачем не подано.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 28 718,36 (32 253,57-3 535,21) грн. боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу посилання відповідача на те, що розмір заявленої заборгованості є необґрунтованим суд зазначає наступне.

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послу і належить в тому числі і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідні до закону.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 668 від 06.06.2017 р. були встановлені тарифи та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової територій по будинку № 49 по вул. Предславинській в м. Києві.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальні послуг споживач має право викликати виконавця послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання житлово-комунальних послуг складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем послуги.

При цьому, судом враховано відсутність з боку відповідача будь-яких претензій та повідомлень щодо надання чи то не надання визначених послуг.

Таким чином посилання відповідача з цього приводу є безпідставними.

Доводи відповідача, що у спірний період він не був власником квартири № 30 по вул. Предславинській, 49 у м. Києві є також безпідставними, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 381963496 від 07.06.2024 вбачається, що у спірний період саме у власності відповідача знаходилася вищевказана квартира. Факт відчуження такої квартири на користь іншої особи, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.06.2024, не тягне за собою звільнення відповідача від зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг одержаних протягом грудня 2017- травня 2024 років.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про сплив строку позовної давності для звернення в суд з указаним позовом, суд зазначає таке.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який наразі продовжено до 31.08.2022.

Відповідно до п. 12 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповненні пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Враховуючи продовження строків позовної давності, позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з указаним позовом. Тому клопотання відповідача про сплив строку позовної давності для звернення позивачем в суд з указаним позовом є необґрунтованим.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок, 13/2 ЛІТЕРА "Б", код 39761587) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, провулок Івана Мар`яненка, будинок, 7, код 35692211) 28 718 (двадцять вісім тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 36 коп. боргу, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак