Ухвала

від 28.10.2024 по справі 911/2808/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" жовтня 2024 р. Справа № 911/2808/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до 1. Садівницького товариства "Полісся-2006"

2. Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання недійсним рішень, визнання протиправною реєстраційної дії та скасування реєстраційного запису

установив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла позовна заява до Садівницького товариства "Полісся-2006" та Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 43315602) про:

- визнання недійсним рішень, прийнятих 23.05.2024 загальними зборами учасників Громадської організації Садівницьке товариства "Полісся-2006" (ідентифікаційний код 33710474) та оформлених протоколом №05/24 від 23.05.2024;

- визнання протиправною реєстраційну дію, вчинену 27.05.2024 державним реєстратором Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), номер запису 1003317770005000405 щодо внесення змін про юридичну особу Садівницьке товариства "Полісся-2006" (ідентифікаційний код 33710474);

- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису від 27.05.2024 №1003317770005000405, здійсненого державним реєстратором Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо внесення змін про юридичну особу Садівницьке товариства "Полісся-2006" (ідентифікаційний код 33710474).

Як слідує зі змісту вказаного вище позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають себе членами Садівницького товариства "Полісся-2006" попри незаконність оформлених протоколом №05/24 від 23.05.2024 зборів товариства, що полягає у неповідомленні членів товариства про проведення цих зборів та їх порядок денний, а також відсутності кворуму, як безумовної підстави для визнання недійсними прийнятих 23.05.2024 рішень.

Також, за доводами позивачок, на підставі таких неправомірних рішень державним реєстратором безпідставно внесено зміни стосовно Садівницького товариства "Полісся-2006", оскільки закон передбачає перевірку поданих на реєстрацію документів та наявності підстав для проведення такої реєстрації.

В розрізі наведеного позивачки зауважили, що заявлені ними вимоги про визнання протиправною реєстраційної дії та скасування реєстраційного запису відповідають належним та ефективними способам захисту, оскільки дозволять відновити їхні права як учасників товариства, що загалом відповідає наведеній у позові позиції суду касаційної інстанції, зокрема викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, згідно якої вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права.

Крім того позивачки вказали, що судовий збір ними сплачено у рівних частках по 4 542,00 грн, оскільки вони мають спільні вимоги до відповідачів, тоді як попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат також включає витрати на правову допомогу, докази на підтвердження яких буде подано до закінчення судових дебатів згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення.

Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.

У відповідності до пп. 4, 5, 8 ч. 3, ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно приписів ст. ст. 1, 4, ч.ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Однак, подаючи до суд позовну заяву до двох відповідачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідній заяві не вказали зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та те, яка з вимог заявлена до кожного з відповідачів окремо та/або разом, що не відповідає приписам пункту 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

В розрізі наведеного суд звертає увагу позивачок на те, що згідно відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 43315602 зареєстровано як юридичну особу Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), а не Управління державної реєстрації, тоді як позовна заява не містить пояснень стосовно подання позову до особи, не зареєстрованої у статусі юридичної особи та можливості отримання такою особою статусу учасника справи у розумінні процесуальних приписів.

Також позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить обставин стосовно того, яке саме корпоративне право та/або інтереси позивачок порушено в розрізі кожної із заявлених ними позовних вимог, як і не містить позовна заява обставин стосовно права позивачок звертатися до суду із заявленими вимогами в інтересах інших осіб з огляду на зазначення у позові про те, що про збори не відмолено усіх членів товариства.

В розрізі зазначеного суд звертає увагу позивачок на те, що саме лише декларативне цитування ними змісту рішень інших судів, як і зауваження про те, що їхні права порушено не розкриває змісту конкретних прав та/або інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які порушено спірними рішеннями та реєстраційною дією.

З огляду на вказане та подання позову до органу державної реєстрації суд звертає увагу позивачок на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 викладено правову позицію, згідно з якої:

- особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань");

- вимога про скасування запису в реєстрі є наслідком порушення вимог законодавства у зв`язку із прийняттям рішень загальними зборами товариства, а, отже, є зверненою до товариства похідною вимогою від вимоги про недійсність вказаних рішень загальних зборів;

- орієнтуючись на суть спору, а не виключно на визначений позивачем суб`єктний склад учасників справи, якщо спір у справі виник між юридичною особою та учасником такої особи, участь державного реєстратора у даному спорі у якості співвідповідача не змінює суті спору, за яким саме товариство є тією особою, яка порушила право позивача.

Тобто питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" порядку та способу його дій, відтак у випадку встановлення судом у межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у справі №904/5857/17, на яку також здійснено посилання у позові, заявлено вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та скасування записів про проведення реєстраційних дій, тоді як правової позиції щодо того, хто може бути належним відповідачем у цій справі як і про належність та ефективність вимоги про визнання протиправною вчиненої державним реєстратором реєстраційної дії, Велика Палата Верховного Суду а вказаній справі не висловлювала.

З огляду наведеного суд зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні відомості щодо того, якому способу (способам) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або іншому способу (способам) захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про визнання протиправною вчиненої державним реєстратором реєстраційної дії та, яким чином співвідноситься така вимога з наведеною позивачками позицією щодо ефективності вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, зокрема чи є такі вимоги (визнання протиправною реєстраційну дію та визнання неправомірними дій державного реєстратора) тотожними.

З урахуванням наведеного суд звертає увагу позивачок на те, що:

- під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав;

- способи захисту визначено, зокрема, приписами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, а не позиціями судів касаційної інстанції в інших справах;

- вимога щодо встановлення (визнання) або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до юрисдикції останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення;

- відокремлення встановлення фактів та визнання обставин від спору, де ці факти та обставини є доказом вимог чи заперечень у цьому спорі, суперечить основним засадам господарського процесу та його формам;

З огляду наведеного позивачкам слід надати пояснення щодо того, внаслідок чого у цьому спорі вимога про скасування реєстраційного запису не може розглядатися без супутньої їй окремої вимоги про констатацію (визнання) протиправності вчиненої державним реєстратором реєстраційної дії.

Окрім наведеного вище суд зазначає, що у змісті позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказано про недійсність рішень (множина), тоді як пункт 1 прохальної частини позовної заяви містить не узгоджені між собою частини речень, зокрема щодо прохання визнати недійсним рішення (однина), прийняті 23.05.2024 та оформлені (множина) протоколом загальних зборів №05/24.

З огляду наведеного та необхідності позивачок надати відповідні пояснення суд зазначає, що:

- предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку;

- чітка ідентифікація заявлених вимог сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції, спрямованих на ефективний та реальний захист і відновлення порушених прав.

У відповідності до приписів ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Поряд з тим, в порушення приписів та пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить пояснень стосовно доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження обставин наявності у позивачок статусу членів Садівницького товариства "Полісся-2006".

Попри вказане вище позивачками не зазначено про наявність/відсутність у них відповідних доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

З урахуванням вказаного недоліку позовної заяви суд зазначає, що:

- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, а вказані приписи не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов`язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, а тому повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;

- позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання.

Стосовно ж зазначеного позивачками попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу суд наголошує на тому, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого вище принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу;

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Отже, при поданні позовної заяви мають бути визначені попередньо саме розрахунок та сума судових витрат, до яких також віднесено витрати на правничу допомогу, а не лише зазначення обставин про понесення тих чи інших судових витрат та/або певний їх пропорційний вираз, тоді як згідно ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписами ст. ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2024 року в розмірі 3028,00 гривень.

З огляду наведених вище норм закону та встановлених ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставок судового збору слідує, що за подання у 2024 році до господарського суду судовий збір справляється, зокрема, з позовної заяви немайнового характеру, згідно підпункту 2 пункту 2 частини другої вказаної статті - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3028,00 гривень.

Як слідує зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обидві позивачки заявляють три вимоги майнового характеру.

З огляду вказаного та встановлених ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставок судового збору, а також правил/порядку оплати такого судового збору, зокрема передбачених абзацом 2 частини 7 статті 6 цього закону, суд дійшов висновку, що за подання відповідного позову належний до сплати розмір судового збору складає по 9 084,00 грн з кожної з позивачок.

Обрахований же позивачками розмір судового збору не відповідає визначеному законом порядку та правилам сплати, які зазначено судом вище.

Натомість, як вбачається з доданих до позовної заяви квитанцій кожна з позивачок оплатила судовий збір у розмірі 4 542,00 грн, як наслідок сума недоплаченого судового збору складає відповідно:

- ОСОБА_1 - 4 542,00 грн;

- ОСОБА_2 - 4 542,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162,164,172цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивачок до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Висновуючи про залишення позову без руху судом враховано, що:

- передбачена ст. 14 ГПК України диспозитивність, як і власний розсуд позивача не є безмежними та не можуть використовуватись з порушенням передбачених процесуальним законом обов`язків щодо форми та змісту позовної заяви, тоді як суд на стадії відкриття провадження у справі наділений правом перевірити і встановити відповідність позовної заяви таким процесуальним вимогам;

- доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв/скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, відтак кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу;

- встановлені процесуальними приписами вимоги до змісту позову покладено в основу засад господарського судочинства з метою: спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи як один до одного, так і до суду та направлено на уникнення можливості сторонам зловживання наданими їм процесуальними правами;

- усунення недоліків позовної заяви спрямовано як на виключення неточностей заявлених вимог та можливості подвійного тлумачення волі заявника, так і на виключення необхідності у додатковій затраті часу на вчинення відповідних дій під час розгляду справи, що у зворотному перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та ускладнить вирішення спору і розгляд справи загалом.

Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174,232,234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без руху.

2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:

1) письмових пояснень з викладенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, зокрема того, яка з вимог заявлена до кожного з відповідачів окремо та/або разом;

2) письмових пояснень стосовно подання позову до Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як до особи, не зареєстрованої у статусі юридичної особи, а також стосовно можливості отримання таким Управлінням статусу учасника справи у розумінні процесуальних приписів;

3) письмових пояснень з викладенням обставин:

- стосовно того, яке саме корпоративне право та/або інтереси позивачок порушено в розрізі кожної із заявлених ними позовних вимог;

- стосовно права позивачок звертатися до суду із заявленими вимогами в інтересах інших осіб;

4) письмових пояснень з викладом відомостей щодо того:

- якому способу (способам) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або іншому способу (способам) захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про визнання протиправною вчиненої державним реєстратором реєстраційної дії;

- яким чином співвідноситься вимога про визнання протиправною вчиненої державним реєстратором реєстраційної дії з наведеною позивачками позицією щодо ефективності вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, тобто чи є такі вимоги (визнання протиправною дії та визнання неправомірними дій державного реєстратора) тотожними;

- внаслідок чого у цьому спорі вимога про скасування реєстраційного запису не може розглядатися без супутньої їй окремої вимоги про констатацію (визнання) протиправності вчиненої державним реєстратором реєстраційної дії;

5) пояснень стосовно неузгодженості у змісті позову та у його прохальній частині щодо вимоги визнати недійсним рішення (однина), прийняті 23.05.2024 та оформлені (множина) протоколом загальних зборів №05/24, тобто якої мети бажають досягти позивачки - визнати недійсними усі рішення чи одне та/або декілька з усіх прийнятих;

6) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу членів Садівницького товариства "Полісся-2006";

7) попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивачки понесли та/або очікують понести в зв`язку із розглядом справи, в частині витрат на правову допомогу;

8) документів, які підтверджують доплату судового збору за подання позову у передбаченому законом порядку та розмірі, а саме:

- ОСОБА_1 - 4 542,00 грн;

- ОСОБА_2 - 4 542,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.

Суддя В.А. Ярема