Рішення

від 12.09.2024 по справі 915/1626/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Справа № 915/1626/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за участю представників

від позивача Куйбар О.С.

від відповідача Підвербна І.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 161, ідентифікаційний код 31448144)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ КАРТ СЕРВІС" (61070, м.Харків, вул. Чкалова, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 44355507)

про: стягнення штрафних санкцій

У С Т А Н О В И В:

Від Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява № 2095/36 від 16.10.2023 (вх. №13824/23 від 18.10.2023), в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ КАРТ СЕРВІС" штраф у розмірі 482090,00 грн за неналежне виконання умов договору поставки № 16/05-2023-Н, а також судовий збір у розмірі 7231,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Оскільки позов є малозначним в розумінні п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Зазначено, що у разі наявності у сторін заперечень проти розгляду даної справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання, яке відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України).

Копія даної ухвали була надіслана на адресу відповідача та отримана ним 02.11.2023.

Від відповідача до суду надійшли: відзив на позовну заяву № б/н від 10.11.2023 (вх. №15154/23 від 15.11.2023) та заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження № б/н від 10.11.2023 (вх. № 15155/23 від 15.11.2023), в яких ТОВ "ОІЛ КАРТ СЕРВІС", враховуючи складність обставин справи, значення даної справи для відповідача, виставлені претензії до позивача по тим же правовідносинам, обсяг та характер наданих сторонами доказів, кількість фактів, які підлягають встановленню та бажання сторін розглядати цю справу в порядку загального провадження, просить розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначити дату підготовчого судового засідання.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 2418/36. від 17.11.2023 (вх. №15386/23 від 20.11.2023), в якій МКП "Миколаївводоканал" не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також, від позивача до суду надійшло клопотання про порядок розгляду справи №2417/36. від 17.11.2023 (вх. № 15387/23 від 20.11.2023), в якому МКП "Миколаївводоканал" погоджується з позицією суду щодо малозначності даної справи.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, сформовані в системі "Електронний суд" № б/н від 11.12.2023 (вх. № 16252/23 від 12.12.2023), в яких ТОВ "ОІЛ КАРТ СЕРВІС" просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

29.01.2024 від відповідача надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" № б/н від 29.01.2024 (вх. № 1174/24), про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якому відповідач просить, з метою правильного врегулювання спору, розглядати справу № 915/1626/23 у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.01.2024 призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні, підготовче засідання призначено на 12.02.2024.

12.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ КАРТ СЕРВІС" надійшла зустрічна позовна заява, сформована в системі "Електронний суд" 11.02.2024 (вх. № 1703/24 від 12.02.2024), в якій товариство просить стягнути з Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" за неналежне виконання умов договору поставки №16/05-2023-Н від 16.05.2023 пеню в розмірі 280337,64 грн, 3% річних в розмірі 21104,14 грн, інфляційні нарахування в розмірі 30394,60 грн, суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100000,00 грн та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 19.02.2024 вказану зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду, роз`яснено відповідачу право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у загальному порядку.

07.03.2024 від позивача до суду надійшло клопотання № 626/36 від 06.03.2024, в якому просить прийняти його до розгляду та врахувати викладене в ньому при розгляді справи.

07.03.2024 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач заявляє про збільшення заявлених позовних вимог на суму 527980,0 грн, які є штрафом, нарахованим згідно з умовами ч.2 п.7.1.1 Договору, за порушення строків поставки товару.

Ухвалою від 11.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 01.04.2024 о 10:00.

01.04.2024 відповідач надіслав суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 29.03.2024, в якому зазначає, що позивачем пропущений строк на заявлення такої заяви а також, що відповідачем належним чином виконувались умови договору, поставка палива здійснювалась в узгоджені сторонами строки та сторонами усно узгоджувались всі суттєві умови постачання кожної партії Товару. При цьому, позивачем поставлений товар приймався без жодних зауважень або заперечень та при прийомці товару не висувалось вимог щодо поставки товару у неналежній кількості, якості та номенклатури.

У поданій до суду відповіді на відзив на заяву про збільшення позовних вимог № б/н від 12.04.2024, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та зазначає, що ним не було пропущено строку для подання заяви про збільшення позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу), підставою для такого нарахування є неналежне виконання договору поставки № 16/05-2023-Н від 16.05.2023 та відповідальності передбаченої п.7.1.1. цього договору за порушення його умов.

Суд розглянув заяву про збільшення позовних вимог та зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як збільшення чи зменшення розміру позовних вимог необхідно розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Тобто збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог. Разом із тим збільшенням розміру позовних вимог є збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано із пред`явленням додаткових чи нових позовних вимог, про які не йшлося у позовній заяві, в тому числі шляхом доповнення немайнової вимоги майновою.

Вказана правова позиція висловлена у постанові ВС КГС від 23.10.2020 у справі №925/186/19.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було заявлено позовну вимогу про стягнення фактично двох штрафних санкцій, нарахованих на підставі ч. 1, 3 п.7.1.1 договору.

Заява про збільшення позовних вимог містить додаткову вимогу про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі ч. 2 п. 7.1.1 договору.

Фактично позивачем заявлено нову позовну вимогу, яка має інші підстави та не входила до предмету первісно заявленого позову.

За таких обставин, правові підстави для прийняття заяви про збільшення позовних вимог відсутні, тому розгляд справи здійснюється в межах предмета позову під час його подання до суду.

Ухвалою суду від 01.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29 квітня 2024 року о 10:00.

Ухвалою суду від 29.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 13 травня 2024 року о 10:00.

16.05.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду та вирішення по суті справи №915/374/24, предметом якої є стягнення з МКП "Миколаївводоканал" пені, інфляційних втрат та відсотків річних у зв`язку з неналежним виконанням умов договору в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару за спірним договором. Клопотання мотивоване тим, що предметом розгляду у даній справі є вирішення питання встановлення фактів неналежної поведінки МКП "Миколаївводоканал" при виконанні Договору поставки №16/05-2023-Н від 16.05.2023, порушення ним своїх зобов`язань та стягнення неустойки, що значною мірою може вплинути на вирішення справи № 915/1626/23 і по суті є основним доказом порушення зобов`язань МКП "Миколаївводоканал" та вплине на прийняття рішення по справі № 915/1626/23, тому неможливо розглядати справу №915/1626/23 до набрання чинності рішенням по справі № 915/374/24.

21.05.2024 від позивача до суду надійшли заперечення проти зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що наявних в даній справі матеріалів достатньо для здійснення розгляду справи по суті та розгляд справи №915/374/24 жодним чином не вплине на розгляд справи №915/374/24.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу визначеного для проведення судового засідання, а саме з 08:18 до 11:33 у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу, судове засідання у справі 13.05.2024 не відбулось, тому ухвалою суду від 20.05.2024 учасників справи було повідомлено про призначення підготовчого засідання на 10.06.2024.

Суд, дослідивши подані сторонами клопотання та заперечення, погоджується із твердженнями представника позивача та не вбачає підстав для зупинення провадження у справі. Окрім цього, судом прийнято до уваги, що 05.06.2024 у справі №915/374/24 прийнято рішення по суті справи, тому питання зупинення провадження у справі не є актуальним.

10.06.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до суми 10000,00 грн з огляду на неспівмірність заявленої суми та скрутне фінансове становище підприємства-відповідача.

Ухвалою суду від 10.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 17.06.2024 о 10:00 та залишено без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

17.06.2024 від позивача до суду надійшла заява № б/н від 17.06.2024, в якій позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні заяви від 10.06.2024 про зменшення розміру штрафних санкцій.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу визначеного для проведення судового засідання, а саме з 09:47 до 10:26 у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу, судове засідання у справі 17.06.2024 не відбулось, та ухвалою суду від 18.06.2024 підготовче засідання було призначено на 26.06.2024.

25.06.2024 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі щодо наявності підстав для зменшення заявлених штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 26.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 вересня 2024 року о 14:30.

У судове засідання 04.09.2024 з`явились представники учасників у справі, у тому числі представник відповідача (в режимі відеоконференції).

У судовому засіданні 04.09.2024 оголошено перерву до 12.09.2024 о 15:00.

У судове засідання 12.09.2024 з`явились представники учасників у справі, у тому числі представник відповідача (в режимі відеоконференції), яких суд заслухав.

Представники сторін підтримали свої правові позиції, викладені ними в заявах по суті справи.

На підставі норм ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні 12.09.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16 травня за №16/05-2023-Н між Міським комунальним підприємством "Миколаївводоканал" як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛ КАРТ СЕРВІС", як постачальником, був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар ДК 021:2015 за кодом Єдиного закупівельного словника (CPV) 09130000-9 - Нафта та дистиляти, належної якості, що відповідає державним стандартам, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з умовами п.1.2 договору, найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість товару визначається у специфікації (додаток №1 до договору).

Місцем виконання договору є: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Погранична, 161 (п.1.3 договору).

Відповідно до умов п.3.2 договору, постачальник зобов`язався постачати та передавати у власність покупцю товар, а саме: бензин А-95 ЄВРО 5 за ціною 36,8 грн за 1 літр та дизельне паливо євро відповідно до сезону за ціною 32,5 грн. Загальна сума договору становить 9475000,00 грн.

Умовами розділу 5 договору його учасниками узгоджено поставку товару.

Так, згідно з п.5.1 договору, товар постачається покупцю протягом 5 календарних днів згідно із заявкою автомобільним транспортом (бензовозами) на умовах DDP - склад покупця (54055, м.Миколаїв, вул.Маршала Василевського, 67/1 та 75033, Херсонська область, Херсонський район, с.Микільське, вул. Слобідська 1а) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації термінів "Інкотермс-2010".

Датою поставки товару вважається дата фактичної поставки відповідної партії товару на склад покупця, що підтверджується підписанням видаткової накладної на кожну партію товару (п.5.2 договору).

Поставка товару здійснюється на підставі заявки, наданої покупцем за формою, яка зазначена у додатку №2 до цього договору. Заявка подається у письмовій формі із зазначенням: найменування та кількості товару, завіряється підписом відповідальної особи покупця і передається постачальнику поштою або факсимільним способом зв`язку або на одну з адрес електронної пошти, зазначених постачальником у цьому договорі (п.5.3 договору).

Товар постачається партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій заявці покупця та підтверджену видатковою накладною на товар (п.5.4 договору).

Відповідно до умов п.5.5 договору, постачальник повинен забезпечити поставку партії замовленого товару протягом п`яти робочих днів з дня отримання письмової заявки від покупця, якщо про інше не домовлено між сторонами.

Постачальник зобов`язався здійснити поставку товару в кількості, що зазначена в письмовій заявці, надати покупцю належним чином оформлену видаткову накладну (акт приймання-передачі нафтопродуктів) та надати покупцю товарно-транспортну накладну (ТТН) (п.5.6).

Приймання-передача товару по кількості та якості проводиться покупцем відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121 (п.5.7 договору).

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів, по якості - відповідно до документів, які підтверджують його якість. Товар (партія товару) вважається поставленим: по кількості - відповідно до товарно-транспортної накладної (ТТН), видаткової накладної (акту приймання-передачі нафтопродуктів); по якості - відповідно до паспорту якості та сертифікату відповідності виробника, що обов`язково супроводжують товар (партію товару) (п.5.8 договору).

Згідно з умовами п.5.11 договору, в разі, якщо при прийманні товару виявлена невідповідність фактичної кількості товару та кількості товару, вказаної в товаросупровідних документах (видаткова накладна) представниками покупця та постачальника складається відповідний акт, та направляється постачальнику для врегулювання розбіжностей по кількості товару. Термін розгляду акту постачальником не повинен перевищувати 3 робочих дні.

Умовами п.5.12 договору, його учасники погодили, що у разі, якщо залишок фактично не поставленого покупцю товару становить кількість літрів, що є меншою від бензовозної норми, то постачальник зобов`язується здійснити поставку такого залишку товару, в порядку, визначеному цим договором та з дотриманням вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2018 №656.

Розділом 7 договору його учасники узгодили відповідальність сторін та оперативно-господарські санкції.

Так, відповідно до п.7.1.1 договору, за відмову здійснити поставку партії товару за письмовою заявкою покупця, постачальник на вимогу покупця сплачує неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості партії товару, здійснити поставку якої постачальник відмовився. За порушення строків поставки партії товару, постачальник на вимогу покупця сплачує неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості партії товару, поставленої з порушенням строку, зазначеного в письмовій заявці покупця. За поставку партії товару в кількості меншій, ніж зазначено покупцем у письмовій заявці, постачальник на вимогу покупця сплачує неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості партії, зазначеної в письмовій заявці покупця.

В подальшому, до договору вносились зміни в частині вартості товару та специфікації (додаткові угоди №№1, 2).

На виконання умов договору, позивач впродовж травня-серпня 2023 року надавав відповідачу наступні письмові заявки шляхом направлення на електронну адресу відповідача на поставлення палива - дизельного палива Євро 5 та бензину А95:

- Заявка № 833/36 від 23.05.2023 на поставку ДП Євро5 у кількості 35000 л на суму 1137500 грн та бензину А95 у кількості 15000 л на суму 552000,00 грн (заявка направлена 23.05.2023);

- Заявка № 1020/36 від 16.06.2023 на поставку ДП Євро5 у кількості 40000 л на суму 1315600,00 грн та бензину А95 у кількості 12000 л на суму 441600,00 грн (заявка направлена 28.06.2023);

- Заявка № 1225/36 від 14.07.2023 на поставку ДП Євро5 у кількості 35000 л на суму 1404200,00 грн та бензину А95 у кількості 10000,0 л на суму 428900,00 грн (направлена 14.07.2023);

- Заявка № 1239/36 від 17.07.2023 на поставку ДП Євро5 у кількості 20000 л на суму 802400 грн (заявка направлена 18.07.2023);

- Заявка № 1382/36 від 04.08.2023 на поставку ДП Євро5 у кількості 10000 л на суму 428200,00 грн (заявка направлена 04.08.2023).

Відповідач в свою чергу, здійснив поставку не в повному обсязі та за заявкою від 04.08.2023 не здійснив поставку взагалі.

Вказане стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій за умовами ч.1 та 3 п.7.1.1 договору - за поставку товару не в повному обсязі та за відмову від поставки товару у загальній сумі 482090,00 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами, виникли із договору поставки.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, ним було поставлено за видатковими накладними на виконання заявок позивача паливо:

- за видатковою накладною № 935 від 26.05.2023 - ДП Євро5 у кількості 30000 літрів на суму 975000,00 грн;

- за видатковою накладною № 977 від 01.06.2023 - бензин А95 у кількості 18000 літрів на суму 662400,00 грн;

- за видатковою накладною № 1273 від 05.07.2023 - ДП Євро5 у кількості 30710 літрів на суму 1232085,20 грн;

- за видатковою накладною № 1274 від 06.07.2023 - бензин А95 у кількості 20000 літрів на суму 875800,00 грн;

- за видатковою накладною № 1332 від 20.07.2023 - ДП Євро5 у кількості 15000 літрів на суму 601800,00 грн;

- за видатковою накладною № 1359 від 23.07.2023 - ДП Євро5 у кількості 8450 літрів та бензин А95 у кількості 21350 літрів на суму 1254715,50 грн.

Окрім цього, відповідач зазначає про те, що ним було здійснено ще одну поставку палива за видатковою накладною № 1409 від 31.07.2023 - ДП Євро5 у кількості 29800 літрів на суму 1195576,00 грн.

Відповідач стверджує, що заявки від 17.07.2023 та від 04.08.2023 він не отримував, тому у нього не настав обов`язок з їх виконання, на підтвердження чого надає скріншоти вхідної кореспонденції зі своєї електронної адреси.

Суд критично ставиться до наданих відповідачем доказів неотримання заявок з огляду на те, що заявки від 17.07.2023 та від 04.08.2023, як і інші заявки, отримання яких відповідачем не заперечується, направлялись позивачем з однієї електронної адреси - представника позивача melnichuk@vodokanal.mk.ua на електронну адресу відповідача, зазначену у договорі oilcartservice@gmail.com.

Надані позивачем докази свідчать про фактичне направлення всіх заявок на електронну адресу відповідача. Доказів про отримання листів служби підтримки щодо технічного збою з направлення електронних листів із заявками матеріали справи не містять.

Твердження відповідача про необізнаність (неотримання) з заявкою електронною поштою не спростовує направлення заявки засобами електронної пошти, можливість чого передбачена умовами Договору, адреси листування дають можливість ідентифікувати відправника та отримувача.

Листування шляхом надіслання електронних листів вже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №914/2505/17, від 18.01.2023 року у справі № 910/15383/21).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.10.2021 року у справі №923/1379/20, обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Також судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з Постановою від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 щодо електронного листування між особами у месенджері як доказу у справі.

Судом прийнято до уваги фактичне часткове виконання відповідачем заявки від 17.07.2024 шляхом поставлення позивачу 21.07.2023 палива - ДП Євро5 у кількості 8450 літрів.

Умовами пункту 7.1.1 договору передбачено відповідальність постачальника (відповідача) за різні порушення - 1) поставку товару не в повному обсязі, 2) поставку товару з порушенням строку та 3) відмову у здійсненні поставки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично заявки позивача від 16.06.2023, 14.07.2023 та 17.07.2023 не були виконані в повному обсязі в частині поставки дизельного палива у кількості, обумовленій у заявках.

Поставки палива за заявкою позивача від 04.08.2023 здійснено не було.

Твердження відповідача про прийняття позивачем поставленого палива без заперечень та зауважень щодо його кількості (згідно з умовами п.5.5 договору) судом також не приймаються, з огляду на те, що відповідно до умов п.5.11 договору позивач при прийнятті товару звіряє його фактичну кількість із кількістю, зазначеною у товаросупровідних документах, а не із заявкою, тому підстав для складання відповідних актів щодо поставки товару у меншій кількості в даному випадку у позивача не було.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Враховуючи вказане, господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок штрафних санкцій є арифметично вірним, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими і достовірними доказами, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних, суд приходить до такого.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

У відповідності до ст. 233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз наведених приписів законодавства дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст. 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі № 910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Суд також зауважує, що за частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виклала висновок що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі № 911/867/19 та 25.02.2020 року у справі № 904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.

Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі N 910/353/19).

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2022 р. в рамках справи №910/10675/21).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі №922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18).

Відтак, судом враховано практику Верховного Суду та реалізувати свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

Судом також приймається до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за договором. Натомість, відповідач у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх договірних зобов`язань поніс значні збитки, оскільки на момент розрахунку позивача за Товар ціна на пальне значно зросла і замість того, щоб отримати прибуток, підприємство відповідача отримало збитки. Так, вартість палива бензин А95 на момент поставки станом на 05 липня 2023 року складала 48,00 грн, а на момент оплати позивачем товару у жовтні - 55,72 грн, що відображає зростання роздрібної ціни на 16% і загальну динаміку на паливному ринку України.

Здійснивши з урахуванням викладених обставин оцінку ступеня вини відповідача у простроченні виконання зобов`язань за договором та причин неналежного виконання зобов`язань, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій на 50%.

За таких обставин, стягненню з ТОВ "ОІЛ КАРТ СЕРВІС" підлягають 241045,00 грн штрафних санкцій.

Отже, позовні вимоги МКП "Миколаївводоканал" підлягають задоволенню частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України) (без урахування зменшення розміру штрафних санкцій).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді повний текст судового рішення підписано 16.10.2024.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ КАРТ СЕРВІС" (61070, м.Харків, вул. Чкалова, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 44355507) на користь Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (54055, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Погранична, буд. 161, ідентифікаційний код 31448144) 241045,00 грн штрафу та 7231,35 грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позову.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано судом 16.10.2024.

Суддя В.С. Адаховська