Рішення

від 15.10.2024 по справі 915/478/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Справа № 915/478/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована компанія МКФ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург,

про: стягнення 783101,80 грн, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізована компанія МКФ звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 01.05.2024 (вх.№5195/24) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург грошові кошти за Договором підряду №8310Т1072 від 17.01.2022 в загальному розмірі 783101,80 грн, з яких: 99480,84 грн пеня, 559687,45 грн - збитки від інфляції, 123933,51 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи позивачем за Договором підряду №8310Т1072 від 17.01.2022. Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи в розмірі 1989616,80 грн встановлена рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2023 по справі №915/1589/23, яке набрало законної сили 19.01.2024. Вказаним рішенням суд задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором в повному обсязі та стягнув з відповідача на користь позивача 1989616,80 грн. Оскільки, виконані позивачем роботи відповідачем не оплачені, у зв`язку з чим позивачем було нараховано пеню, збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.05.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 21.05.2024 (вх.№6011/24) в електронному вигляді, в якому останній зазначає про невизнання в повному обсязі вимог ТОВ СК МКФ щодо стягнення грошових коштів у загальній сумі 783101,80 грн та просить суд у задоволені позовних вимог ТОВ СК МКФ відмовити. Відповідач у відзиві зазначає про те, що мало і має намір виконати свої зобов`язання за Договором підряду №8310Т1072 від 17.01.2022 у повному обсязі. Обставини, зазначені в позовній заяві позивачем, ймовірно були б врегульовані сторонами Договору при подальшому виконанні Договору, якби не ситуація, що склалася в Україні з 24.02.2022, яка триває досі, та через яку, насамперед, відповідач наразі не має можливості виконувати свої договірні грошові зобов`язання. Початок військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану в країні не могло не вплинути на умови та можливість виконання зобов`язань сторонами господарських договорів. На підставі вищенаведеного, відповідач листом №СЦМ-01-01-160-22 від 25.03.2022 повідомив всіх своїх контрагентів за укладеними договорами, про настання для нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють виконання взятих ТОВ СЦ Металург зобов`язань за договорами, та припинило дію договорів до завершення бойових дій, які є обставинами непереборної сили (форс-мажор). Відповідач посилаючись на п.9.1 Договору вказує на те, що Торгово-промислова палата України прийняла рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Зокрема, на офіційному сайті ТПП (https://ucci.org.ua/) 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Згідно з зазначеним листом ТПП України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Отже, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договорам, виконання яких настало згідно з умовами договорів, контрактів, угод, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Посилаючись на п.9.2 Договору відповідач зазначає, що 25.02.2022 рішенням правління Національного Банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022 було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК, де було заблоковано на рахунку ТОВ СЦ Металург в АТ МР БАНК грошові кошти. Національний банк України з метою забезпечення стабільного функціонування економіки в умовах воєнного стану та створення належних умов для оперативного фінансування потреб держави для забезпечення національної безпеки і оборони, всебічної підтримки Збройних Сил України запровадив низку обмежувальних заходів, зокрема було прийнято постанову Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану. 04.03.2022 на виконання п.15 Постанови №18 зупинено здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ СЦ Металург (постанова НБУ №36 від 04.03.2022 та постанова НБУ №44 від 08.03.2022, про внесення змін до Постанови №18 від 24.02.2022). На виконання п.15 Постанови НБУ №18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ТОВ СЦ Металург про що обслуговуючий банк (АТ Райффайзен Банк) зазначив у своєму листі №97-5-4/1541 від 17.10.2022. Разом з чим згідно п.2 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню, про що обслуговуючий банк (АТ Райффайзен Банк) зазначив у своєму листі №В6/19-2255 від 15.02.2023. Наразі постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану, є забороняючим або обмежуючим нормативним актом, що перешкоджає виконанню грошових зобов`язань ТОВ СЦ Металург перед ТОВ СК МКФ, що виникли без вини відповідача і які ТОВ СЦ Металург не могло ні передбачити, ні запобігти.

28.05.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 27.05.2024 (вх.№6284/24) в електронному вигляді, в якому останній вказує на те, що наведені відповідачем обставини не є обставинами непереробної сили та відповідач має змогу здійснити погашення заборгованості в негрошовій формі.

Ухвалою суду від 17.06.2024 призначено справу №915/478/24 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Визначено почати у справі підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 16.07.2024.

Ухвалою суду від 16.07.2024 призначено підготовче засідання на 07.08.2024.

07.08.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.09.2024.

17.09.2024 від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі б/н від 17.09.2024 (вх.№11100/24) в електронному вигляді, в якому посилаючись на ст.169 ГПК України просить розглянути справу без участі представника відповідача, у порядку письмового провадження. Відповідач підтверджує невизнання в повному обсязі позовних вимог ТОВ СК МКФ щодо стягнення грошових коштів у загальній сумі 783101,80 грн та просить у задоволенні позовних вимог ТОВ СК МКФ відмовити.

25.09.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 25.09.2024 (вх.№11489/24), в якій він посилаючись на ст.ст.126, 129 ГПК України просить суд стягнути з ТОВ СЦ Металург на свою користь витрати, понесені ТОВ СК МКФ для оплати професійної правничої допомоги адвоката. Розмір витрат, понесених ТОВ СК МКФ для оплати професійної правничої допомоги адвоката визначено позивачем у сумі 4100,0 грн. Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України докази на підтвердження розміру понесених ТОВ СК МКФ витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката (копії Договору про надання правничої допомоги, акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги та платіжне доручення, яке підтверджує сплату грошових коштів) буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду 25.09.2024 відкладено розгляд справи на 15.10.2024.

15.10.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 15.10.2024 (вх.№12436/24) про уточнення розміру витрат, понесених ТОВ СК МКФ на оплату правничої допомоги адвоката, яка складає 5100,0 грн.

В ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 15.10.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (генпідрядник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізована компанія МКФ (субпідрядник, позивач у справі) був укладений Договір підряду №8310Т1072 (надалі - Договір), на виконання якого, 31.01.2022 було укладено Додаткову угоду №1 (надалі - Додаткова угода) з додатками.

У відповідності до умов Договору (пункти 1.1., 1.2., Додаткова угода №1 від 31.01.2022), позивач зобов`язувався протягом січня-березня 2022 року виконати комплекс робіт з технічного обслуговування вогнетривких поверхонь при виконанні технічного обслуговування та ремонтів парових котлів БКЗ 75/39 ГМА №№1-10 (обмурування), та при виконанні технічного обслуговування та ремонтів печей кальцинації КС №№1-5 та випалу вапняку №№1,3 (футерування) на об`єктах ТОВ МГЗ у 2022 році, а саме: - на об`єкті ТЕЦ, котельна дільниця (інвентарний номер 41002070) - роботи з технічного обслуговування вогнетривких поверхонь при виконанні поточного ремонту парового котла БКЗ 75/39 ГМА №5 (обмуровка); - на об`єкті дільниця кальцинації, БЕ УДіК ДП (інвентарний номер 42002747) - роботи з технічного обслуговування вогнетривких поверхонь при виконанні поточного ремонту пічі КС №2 (футировка), а відповідач повинен був прийняти результат виконаних позивачем робіт і оплатити їх на умовах Договору.

Відповідно до умов Договору позивач своєчасно та належним чином виконав роботи, передбачені Договором на загальну суму 1989616,80 грн, що підтверджується Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року від 24.02.2022, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за лютий 2022 р. та підсумковою відомістю ресурсів.

Відповідно до пп.3.9.1 п.3.9 Договору оплата виконаних робіт з ПДВ здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок позивача протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт, на підставі рахунку позивача та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму зобов`язань з ПДВ позивача за Актом, що підлягає оплаті. При цьому, відповідно до пп.3.9.2 п.3.9 Договору, у разі відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість робіт сплачується без ПДВ. Повернення ПДВ з заблокованої/не зареєстрованої податкової накладної здійснюється протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення у відповідача права на податковий кредит.

Після підписання Акта прийняття виконаних робіт №2 від 24.02.2022 позивач, на виконання вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України (з урахуванням положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) та п.п.4.11, 6.1.17 Договору склав податкову накладну №19 від 24.02.2022 та зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.06.2022, що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної №9065912140.

Відповідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 п.3.9 Договору відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи, загальна вартість яких складає 1989616,80 грн, в наступні строки:

- 1658014,0 грн (вартість робіт без податку на додану вартість) - у строк до 06.03.2022 включно (оскільки станом на 06.03.2022 податкова накладна ще не була зареєстрована);

- 331602,80 грн (податок на додану вартість у складі вартості виконаних робіт) - у строк до 21.06.2022 включно (протягом 15 днів з дня реєстрації податкової накладної).

Проте, станом на день звернення з позовною заявою до суду виконані позивачем роботи відповідачем не оплачені. Розмір заборгованості відповідача за виконані підрядні роботи було визначено позивачем у сумі 1989616,80 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2023 у справі №915/1589/23, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 19.01.2024, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована компанія МКФ грошові кошти у загальній сумі 1989616,80 грн, а також 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, що становить 14922,13 грн.

19.01.2024 у справі №915/1589/23 судом видано відповідний наказ.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у даній справі суд не потребує доказування наявність у відповідача перед позивачем простроченої суми основного боргу у розмірі 1989616,80 грн за Договором підряду №8310Т1072 від 17.01.2022.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, відстроченням виконання чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Оскільки стягнення боргу за рішенням суду не є належним виконанням грошового зобов`язання, то до фактичного перерахування грошових коштів позивачу, або зміни способу виконання рішення грошове зобов`язання не втрачає свого правового статусу не змінює походження та підстав виникнення та не припиняється.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача, зокрема 559687,45 грн збитків від інфляції за період з березня 2022 року по березень 2024 року та 123933,51 грн - 3% річних за період з 07.03.2022 по 20.04.2024, позивачем нараховані на суму основного боргу у розмірі 1989616,80 грн, яка стягнута за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2023 у справі №915/1589/23, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором підряду №8310Т1072 від 17.01.2022 в частині погашення суми основного боргу.

Суд, перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних вважає їх арифметично вірними, а вимоги позивача в такій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 99480,84 грн пені, суд вказує наступне.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3) ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідно до п.7.2 Договору підряду №8310Т1072 від 17.01.2022, за просторочення оплати прийнятих робіт, генпідрядник, на вимогу субпідрядника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від вартості неоплачених робіт.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача, зокрема, 99480,84 грн пені за період з 07.03.2022 по 06.09.2022, яка нарахована на суму основного боргу у розмірі 1989616,0 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором підряду №8310Т1072 від 17.01.2022 в частині погашення суми основного боргу.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним.

Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Разом з тим судом враховано, що за приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення грошового зобов`язання, суд бере до уваги таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами 1 та 2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума пені є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу), оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність нарахованих позивачем та заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 99480,84 грн пені наслідкам порушення, та відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір належних до стягнення пені на 50%, тобто до 49740,42 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 559687,45 грн збитків від інфляції, 123933,51 грн - 3% річних та 49740,42 грн пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору в частині прострочення повної оплати вартості прийнятих робіт, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язань.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 559687,45 грн збитків від інфляції, 123933,51 грн - 3% річних та 49740,42 грн пені.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована компанія МКФ 559687,45 грн збитків від інфляції, 123933,51 грн - 3% річних, 49740,42 грн пені та 11746,53 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 25.10.2024 року.

Суддя М.В. Мавродієва