Рішення

від 28.10.2024 по справі 917/1317/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 Справа № 917/1317/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши справу № 917/1317/24

за позовною заявою Державного підприємства "Інфотех", вул. Дегтярівська, 15 Б, м. Київ, 04050

до відповідача Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ, вул. Перемоги, 17/5, м. Кременчук, Полтавська область, 39605

про стягнення заборгованості у розмірі 591 785,11 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

07.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного підприємства "Інфотех" до відповідача Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ про стягнення заборгованості за договором №1207 про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2023 року в розмірі 591 785,11 грн, з яких: 569 976,34 грн - основна заборгованість, 5 536,71 грн - 3% річних, 16 272,06 грн - інфляційні втрати (вх. № 1382/24).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1207 про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2023 року щодо повної оплати за спожиту електричну енергію.

Ухвалою від 12.08.2024 року суд залишив позовну заяву Державного підприємства "Інфотех" без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

12.08.2024 року до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 12.08.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до даної заяви, позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії доказів направлення на адресу відповідача Актів купівлі - продажу електричної енергії: №22-0667-2-2024, № 22-0667-3-2024, № 22-0667-4-2024; рахунків на оплату: №2-2024 за лютий 2024 року, № 3-2024 за березень 2024 року, №4-2024 за квітень 2024 року, а також докази отримання зазначених документів відповідачем.

Ухвалою від 14.08.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1317/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а. с. 70), копію ухвали від 14.08.2024 року було доставлено до електронного кабінету відповідача 14.08.2024 року.

Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач заявив про визнання позовних вимог в повному обсязі (вх. № 11398 від 27.08.2024) та просив суд вирішити питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

18.09.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - Каліновського С. О. надійшла заява (вх. № 12311) з проханням залучити його до справи в якості представника Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади юрисконсульта відділення юридичного відповідача та як наслідок - припинення його повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

05.04.2023 між Державним підприємством "Інфотех" (далі - позивач, постачальник) та Харківським національного університету внутрішніх справ в особі директора Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ Яковлєва Р. П (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1207 (далі - договір, а. с. 12 - 17), відповідно до п. 1.1 якого визначено, що цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції, споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахування положень Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року (надалі - ПРРЕЕ) та постанови КМУ №1178 від 12.10.2022 року «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію (код товару згідно Національного класифікатора ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія») споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.3 договору, очікуваний обсяг та строк постачання товару визначається у комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до договору (далі - комерційна пропозиція). Очікуваний обсяг постачання товару відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в оператора системи. Обсяги товару можуть бути змінені відповідно до умов договору та ПРРЕЕ.

Відповідно до умов п. 5.1. договору ціна договору становить 4 309 200,00 грн, в тому числі ПДВ - 718 200,00 грн

Споживач розраховується з постачальником за товар за цінами, що визначаються відповідно до комерційної пропозиції (п. 5.2 договору).

Ціна товару має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.5 договору).

У п. 5.11. договору зазначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата вважається здійснено після того, як на спец рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за купований товар відповідно до умов цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена протягом 5 робочих днів з моменту його отримання споживачем (п. 5.13 договору).

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у зазначений строк, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання товару споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (п. 5.14 договору).

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитого товару на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до Комерційної пропозиції, обраної споживачем (п. 5.21 договору).

Пунктом 5.24. договору передбачено, що факт надання послуг за договором оформлюється актом постачання електричної енергії (далі - акт), який укладається за звітний період.

Відповідно до п. 5.25. договору, споживач зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати отримання від постачальника акта, у разі відсутності обґрунтованих заперечень, підписати такий акт та повернути один примірник постачальнику.

У випадку ненадходження, у визначений договором строк, до постачальника письмової мотивованої відмови споживача від підписання акта, зобов`язання постачальника перед споживачем вважається належним чином виконаними, а акт - фактично узгодженим сторонами на шостий робочий день з моменту його отримання (п. 5.28. договору).

Підписанням акта або його фактичним узгодженням, споживач підтверджує належне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором ( п. 5.29 договору).

Сторони погодили, що документообіг між сторонами може здійснюватися одним з таких способів:

- у вигляді електронного документу з накладення кваліфікованого підпису;

- у паперовому вигляді на паперовому носії (п. 8.1 договору).

Постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта споживача від електропостачання у випадку порушення споживачем строків оплати за цим договором , у тому числі за графіком погашення заборгованості (п. 9.1 договору).

Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 9.2 договору).

Договір діє з дати його укладення до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного та продовженого відповідними Указами Президента України та затвердженими Верховною Радою України, але не пізніше ніж по 31.12.2023, а у частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 15.1. договору).

Додатком 1 до договору є заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (а. с. 18).

У Додатку № 2 до договору (а. с. 19, 20) сторони затвердили комерційну пропозицію, якою погоджено, зокрема, такі умови:

- очікуваний обсяг постачання товару: 855 000,00 кВт*год;

- строк постачання товару: з 05.04.2023 по 31.12.2023 (включно);

- ціна (тариф) у грн на момент укладання договору: 5,04 грн за 1 кВт/год з ПДВ, включає тариф на послуги з постачання та не включає послуги з розподілу;

- розрахунковий період: календарний місяць, або за згодою сторін може бути обрано інший розрахунковий період (протягом поточного місяця у якому надається електрична енергія тощо).

Також між сторонами укладені додаткові угоди №1 від 26.12.2023 року (а. с. 21) та №2 від 25.01.2024 року (а. с. 22) до договору про постачання електричної енергії споживачу №1207р від 05.04.2023 року.

Додатковою угодою № 1 сторони погодили п. 15.1 договору викласти у новій редакції:

« 15.1. Договір діє з дати його укладення до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного та продовженого відповідними Указами Президента України та затвердженими Верховною Радою України, але не пізніше ніж по 31.03.2024 р., а у частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором».

Також були внесені зміни до додатку №2 договору, а саме: розділ «Строк постачання товару» викладено у наступній редакції:

«Строк постачання товару - з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року (включно).»

Додатковою угодою № 2 сторони погодили п. 5.1 договору викласти у новій редакції:

« 5.1. Загальна ціна договору становить 5 171 040,00 грн, в тому числі ПДВ - 861 840,00 грн з урахуванням 861 840,00грн , у т.ч. ПДВ 143 640,00 грн на період з 01.01.2024 року по 31.03.2024 року».

Також додатковою угодою №2 були внесені зміни до додатку №2 договору, а саме: розділ «Очікуваний обсяг постачання товару» викладено у наступній редакції:

«Очікуваний обсяг постачання товару 1 026 000,00 кВт*год., у т.ч. - 171 000,00 кВт*год. на період з 01.01.2024 року по 31.03.2024 року.»

Позивач на виконання вимог договору поставив у період з 01.02.2024 року по 02.04.2024 року на користь відповідача електричну енергію у обсязі 185 656,000 кВт*год. на загальну суму 961 017,42 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі - продажу електричної енергії №22-0667-2-2024 та рахунком на оплату №2-2024 за лютий 2024 року на загальну суму 554 669,08 грн, Актом купівлі - продажу електричної енергії №22-0667-3-2024 та рахунком на оплату №3-2024 за березень 2024 року на загальну суму 390 206,76 грн, Актом купівлі - продажу електричної енергії №22-0667-4-2024 та рахунком на оплату №4-2024 за квітень 2024 року на загальну суму 16 141,58 грн (а. с. 23 - 26, 30, 31).

Відповідно до матеріалів справи позивачем було направлено відповідачу в паперовому вигляді вищезазначені акти та рахунки, що підтверджується описом вкладення у рекомендованому листі (№0405050497810), поштовою накладною та фіскальним чеком від 12.03.2024 року, описом вкладення у рекомендованому листі, поштовою накладною (№0405050584259) та фіскальним чеком від 11.04.2024 року, а також описом вкладення у рекомендованому листі, поштовою накладною (№0405050613313) та фіскальним чеком від 09.05.2024 року. Отримання відповідачем вказаних рахунків та актів підтверджується інформацією із сайту АТ «Укрпошта», де акти та рахунки за лютий отримано 14.03.2024 року, за березень - 15.04.2024 року та за квітень - 13.05.2024 року (а. с. 53 - 62).

Як зазначає позивач, підписаним та повернутим відповідачем був лише акт купівлі - продажу електричної енергії №22-0667-3-2024 за березень 2024 року на загальну суму 390 206,76 грн.

При цьому, відповідач частково оплатив лише акт купівлі-продажу електричної енергії № 22-0667-2-2024 за лютий 2024 року у розмірі 391 041,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №27/03/2024 №700_00000/01112bd7-defd-4750-9e7c-02459bbc69c3 від 28.03.2024 року (а. с. 28).

Також позивач вказує, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати за отриману електроенергію відповідно до умов договору, позивач здійснив заходи щодо відключення відповідача та переведення його до постачальника «останньої надії». З огляду на те, що «перехід» відповідача від позивача до постачальника «останньої надії» відбувся 02.04.2024 року, а постачальник згідно ПРРЕЕ повинен продовжувати забезпечувати постачання електроенергії споживачу на умовах чинного договору, то за квітень позивачем було направлено споживачу акт купівлі - продажу електроенергії №22-0667-4-2024 за квітень 2024 року на суму 16 141,58 грн (вартість фактично спожитої електроенергії).

Згідно п. 5 Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є Додатком 1 до договору, оператором системи, з яким споживач уклав договір про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є АТ «Полтаваобленерго».

Як стверджує позивач, 25.06.2024 року позивачем на адресу АТ «Полтаваобленерго» направлено запит №2790/02/2024 на одержання інформації щодо обсягів спожитої електричної енергії Кременчуцьким льотним коледжем Харківського національного університету внутрішніх справ за період з 01.01.2024 року по 02.04.2024 року.

Згідно листа АТ «Полтаваобленерго» № 04.33/17324 від 28.06.2024, надано інформацію щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії відповідачем за період з 01.01.2024 року по 02.04.2024 року, яка була поставлена електропостачальником ДП «Інфотех» (а. с. 27).

Станом на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача (споживача) за договором в сумі 569 976,34 грн не сплачена, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 591 785,11 грн, в тому числі: 569 976,34 грн - основна заборгованість, 5 536,71 грн - 3% річних, 16 272,06 грн - інфляційні втрати.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обув`язку.

Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачу (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії (пункти 4, 5 ч. 2 ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до пп. 2 п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно пп. 3 п. 5.5.ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Нормами пп. 21 п. 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний розраховувати та складати баланс електричної енергії власних мереж.

Згідно п. 8 заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є Додатком 1 до договору, оператором системи, з яким споживач уклав договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є АТ «Полтаваобленерго».

Відповідно до п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (ОСР).

Організація комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії здійснюється у відповідності до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311від 14.03.2018.

Відповідно до п. 9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії адміністратор комерційного обліку (АКО) має передавати адміністратору розрахунків (АР) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Згідно з п. 12.4.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії з дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб, функції АКО з ведення реєстрів точок комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.

Згідно з ч. 3 п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно п. 4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі, на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Пункти 4.12 та 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що обсяг споживання товару по кожному об`єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії Споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів України.

Пунктом 27 п. 5.2.2 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальник зобов`язаний у процесі зміни споживачем електропостачальника забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договороу до припинення дії договору постання електричної енергії споживачу.

При здійсненні нарахувань, позивачем використано інформацію, надану АТ «Полтаваоблерго» про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії.

Суд установив, що за договором про постачання електричної енергії споживачу №1207 від 05.04.2023 року, згідно Актів купівлі - продажу електричної енергії №22-0667-2-2024 за лютий 2024 року на суму 554 669,08 грн, Актом купівлі - продажу електричної енергії №22-0667-3-2024 за березень 2024 року на суму 390 206,76 грн, Актом купівлі - продажу електричної енергії №22-0667-4-2024 за квітень 2024 року на суму 16 141,58 грн позивачем поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 961 017,42 грн, тоді як відповідачем лише частково сплачено заборгованість у розмірі 391 041,08 грн (відповідно до платіжної інструкції №27/03/2024 №700_00000/01112bd7-defd-4750-9e7c-02459bbc69c3 від 28.03.2024 року)

Зважаючи на вищевикладене та виходячи з положень ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що надані позивачем акти купівлі-продажу електричної енергії є належним доказом передачі товару відповідачу, тому, виконання позивачем своїх зобов`язань на суму 961 017,42 грн здійснено належним чином, та визнається відповідачем.

Жодних заперечень з приводу отримання електричної енергії відповідачем суду надано не було.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої електричної енергії, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 569 976,34 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення інфляційні збитки у розмірі 16 272,06 грн та 3 % річних у сумі 5 536,71 грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон" судом здійснено перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних збитків, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів прострочення, та встановлено, що заявлені до стягнення суми 3 % річних в розмірі 5 536,71 грн та інфляційних збитків в розмірі 16 272,06 грн - є арифметично вірними та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що заява відповідача про визнання позову надійшла до Господарського суду Полтавської області через систему «Електронний суд», від ОСОБА_1 , який діяв на підставі ордеру серія ВА №1089218 від 26.08.2024 року, де зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

При цьому, суд зазначає, що представник відповідача Каліновський В. В., надавши до суду заяву з проханням залучити його до справи у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади юрисконсульта відділення юридичного відповідача та як наслідок - припинення його повноважень, отримав доступ до електронної справи №9171317/24 в підсистемі «Електронний суд» та не надав жодного зауваження з приводу заяви про визнання позовних вимог.

Отже, здійснене відповідачем визнання позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому приймається судом відповідно до ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, відповідач факт наявності заборгованості визнає, доказів повернення коштів у визначений строк та у повному обсязі матеріали справи не містять, тому позовні вимоги про стягнення 569 976,34 грн основної заборгованості, 5 536,71 грн 3% річних та 16 272,06 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня 2024 року складає 3 028 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом позивач за платіжною інструкцією № 352 від 07.08.2024 сплатив судовий збір в розмірі 8 876,78 грн.

Оскільки позовна заява Державного підприємства "Інфотех" надійшла до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 7 101,42 грн із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору.

Таким чином при зверненні із позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1 775,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

За ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Заяву про визнання позову відповідач подав 27.08.2024 року, тобто в межах 30-ти денного строку з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, 50% судового бору у розмірі 550,71 грн підлягають поверненню позивачу з бюджету відповідно до статті 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, якою визначено право позивача на повернення 50 відсотків судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, яке було реалізоване відповідачем. Витрати зі сплати інших 50 % судового збору у розмірі 3 550,71 грн покладаються на відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 129, 130, 191, 232-233, 237-238 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (вул. Перемоги, 17/5, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 43041752) на користь Державного підприємства "Інфотех" (вул. Дегтярівська, буд. 15 Б, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 34239034) 569 976,34 грн основного боргу, 5 536,71 грн 3% річних, 16 272,06 грн інфляційних втрат та 3 550,71 грн судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Повернути Державному підприємству "Інфотех" (вул. Дегтярівська, буд. 15 Б, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 34239034) з державного бюджету України судовий збір у сумі 3 550,71 грн, який сплачено платіжною інструкцією № 352 від 07.08.2024 року.

Рішення складено та підписано 28.10.2024 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко