Рішення
від 28.10.2024 по справі 918/1354/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1354/23(569/6828/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб"

до ОСОБА_1 ,

до ОСОБА_2 ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, ОСОБА_3 ,

про визнання недійсним договору позики,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 , виписка з ЄДРЮОФОПГФ,

від відповідача -1: не з`явився,

від відповідача -2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі № 918/645/23 за позовом ТОВ "ДЕРЕВОВИРІБ" до ОСОБА_5 про стягнення 450 000,00 грн, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 327 026,11 грн безпідставно набутих коштів, 63 454,54 грн інфляційних втрат, 11 316,00 грн 3 % річних, та 4 821,56 грн судового збору. У свою чергу, 01.10.2023 ОСОБА_6 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 , діючи в інтересах сім`ї та за згодою своєї дружини, написав розписку про отримання у 2019 році від родички своєї дружини ОСОБА_8 4 250 000,00 грн, які зобов`язувався повернути до 01.11.2023. Ураховуючи раптовість вчинення оспорюваного правочину з отримання грошових коштів ОСОБА_9 , зважаючи на суб`єктний склад осіб, які його вчинили, позивач вважає такий правочин фіктивним та таким, що порушує законні права позивача, оскільки дії сторін під час його укладення спрямовані не на реальне настання правових наслідків, обумовлених отриманням грошових коштів, а на фіктивне утворення боргового зобов`язання з метою встановлення неплатоспроможності ОСОБА_5 та перешкоджання у виконанні рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позивача. Відтак позивач просить суд визнати недійним договір позики, укладений між відповідачами.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 15, 234 ЦК України, ст. 60 СК України.

Відповідачі правом на відзив не скористалися, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами справи.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.

У січні 2024 року фізична особа ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою від 17.01.2024 (суддя Н. Церковна), зокрема відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_5 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та оприлюднено на офіційному вебсайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Розпорядженням керівника апарата суду від 01.05.2024 № 03-04/10/2024 у зв`язку із перебуванням судді Н. Церковної з 01.05.2024 по 17.05.2024 у щорічній відпустці згідно з наказом голови суду №04-41/94/24 від 01.04.2024, відповідно до п 7.1 Засад автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів від 06.02.2020 № 1, згідно з п. 2.3.49-2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1354/23 та пов`язаних з нею матеріалів, за результатами якого справу № 918/1354/23 передано на розгляд судді О. Андрійчук .

Ухвалою суду від 02.05.2024 справу № 918/1354/23 прийнято до свого провадження суддею О.Андрійчук .

09.04.2024 ТОВ "Деревовиріб" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11.09.2024 (суддя О. Першко) позов ТОВ "Деревовиріб" до про визнання недійсним договору позики передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області, у провадженні якого перебуває справа № 918/1354/23 про неплатоспроможність ОСОБА_5 , протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 918/1354/23(569/6828/24) передано судді О.Андрійчук .

Ухвалою суду від 30.09.2024 справу за позовом ТОВ «Деревовиріб" до ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1354/23(569/6828/24) в межах провадження у справі про неплатоспроможність у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.10.2024.

Ухвалою суду від 14.10.2024 в судовому засіданні оголошено перерву на 28.10.2024.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, згідно із розпискою від 01.10.2023, підписаною відповідачами, у 2019 році ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 у борг 4 250 000,00 грн, які мав повернути до кінця 2022 року. У подальшому сторони домовились про повернення боргу до 01.11.2023. Боржник не виконав своїх грошових зобов`язань в повному обсязі, повернувши лише 250 000,00 грн.

19.02.2024 у межах провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_5 від ОСОБА_8 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника про визнання грошових вимог в розмірі 4 000 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2024 у визнанні вимог ОСОБА_8 до фізичної особи ОСОБА_5 у розмірі 4 000 000,00 грн відмовлено.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постановах Верховного Суду України у справах №№ 6-63цс13, 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.

Приписами ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У свою чергу, ч. 5 ст. 203 ЦК України врегульовано, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та 5, ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Заразом, як установлено судом із фактичних обставин справи, ухвалою від 17.01.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_5 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

У межах провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_5 ухвалою суду від 03.06.2024 визнано грошові вимоги кредитора ТОВ "Деревовиріб" до боржника в розмірі 406 618,21 грн та 4 844,80 грн судового збору. Натомість, як зазначалося, у визнанні вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_5 у розмірі 4 000 000,00 грн відмовлено.

Розглядаючи грошові вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , що винили на підставі оспорюваного договору позики, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, надав правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

У справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Задля унеможливлення загрози визнання судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Тож у разі вмотивованих сумнівів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім. Необхідним у такому випадку може бути, зокрема документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

Як установлено судом в ухвалі від 03.06.2024, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонерка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження існування правовідносин, пов`язаних із позикою грошових коштів, кредитором не надано доказів існування джерела доходу, за рахунок якого останній міг позичити вказану суму коштів (заразом саме по собі фінансова можливість надати в позику грошові кошти також не є достатнім доказами на підтвердження факту їх надання). Так само кредитором не надано суду доказів існування зобов`язальних правовідносин, зокрема надання кредитором та отримання боржником грошових коштів, їх часткове повернення, листування, у тому числі в електронній формі, яке передувало укладенню договору позики, вжиття заходів щодо її повернення (направлення вимог, претензій, звернення до суду з відповідним позовом) тощо. У свою чергу, в матеріалах справи міститься лише розписка від 01.10.2023, підписана лише з боку боржника та кредитора. У той же час, як установлено судом, у заяві з вимогами до боржника зазначено, що у 2019 році ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 у борг 4 250 000,00 грн, які мав повернути до кінця 2022 року, у подальшому сторони домовились про повернення боргу до 01.11.2023 (тривалість користування більше трьох років), сума позики є значною - 4 250 000,00 грн, кредитор не працює, однак, не дивлячись ні на суму позики, ні на строк користування грошовими коштами, після закінчення строку дії договору жодних дій, спрямованих на її повернення, не здійснив і лише після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подав заяву з грошовими вимогами до боржника. Наведене у сукупності виглядає як байдуже ставлення кредитора до грошових коштів, наданих в позику, що, вочевидь, притаманне для ситуації, за якої грошові кошти насправді не надавалися. Окрім того, сума наданої позики є другою за розміром грошовою вимогою до боржника та становить 80,41% від загальної суми заявлених грошових вимог, що свідчить про бажання збільшити кількість голосів за рахунок цього кредитора на зборах кредиторів, створення можливості впливати як на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, так і на обсяг задоволених вимог. Усупереч обов`язку доказування кредитором обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника сукупністю необхідних та достатніх доказів, ОСОБА_8 не надала суду належне документальне підтвердження своїх кредиторських вимог, яке б у сукупності підтверджувало факт надання нею як фізичною особою-кредитором у позику іншій фізичній особі-боржнику у розмірі 4 250 000,00 грн. Як наслідок, у зв`язку із ненаданням ОСОБА_8 належних і достатніх документальних доказів на обґрунтування своїх грошових вимог до боржника, суд відмовив у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_5 .

Отже, суд у справі про неплатоспроможність ОСОБА_5 на підставі наданих доказів фактично встановив, що договір позики вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, оскільки метою його вчинення було створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

У свою чергу, як установлено судом із позовної заяви, позивач обґрунтовує своє право на звернення до суду фіктивним утворенням боргового зобов`язання з метою встановлення неплатоспроможності ОСОБА_5 та перешкоджання у виконанні рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позивача.

Будь-яких інших обґрунтувань порушеного майнового права позивача у зв`язку з вчиненням відповідачами оспорюваного правочину позивачем суду не надано.

Зважаючи на викладене, захист майнових прав позивача відбувся шляхом поставлення ухвали від 03.06.2024 про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_8 на підставі оспорюваного правочину.

Відповідно до усталеної судової практики, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. У розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що погашення вимог кредиторів, у тому числі позивача, буде здійснюватися у межах провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_5 , враховуючи, що у визнанні вимог ОСОБА_8 , які виникли на підставі оспорюваного правочину, відмовлено у зв`язку з тим, що останній був вчинений з метою створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості задля впливу на процедуру неплатоспроможності ОСОБА_5 , відтак визнання оспорюваного договору позики недійсним майнових прав позивача не захистить та не відновить, а отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача, а відтак про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються, з 3 000,00 грн, з яких 2 422,40 грн судового збору, 43,60 грн сервісного збору, 534,00 грн витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВ "Деревовиріб" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" (52900, Дніпропертовська область, Синельниківський район, смт Межова, вул. Грушевського, буд. 2, ідентифікаційний код 40649367).

Відповідач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 28.10.2024.

Суддя О. Андрійчук

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення28.10.2024
Оприлюднено30.10.2024
Номер документу122594255
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Судовий реєстр по справі —918/1354/23

Ухвала від 13.12.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 13.12.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 12.12.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 12.12.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Андрійчук О.В.

Ухвала від 06.12.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Постанова від 28.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Тимошенко О.М.

Постанова від 03.12.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Тимошенко О.М.

Ухвала від 02.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Погребняк В.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні