Рішення

від 21.10.2024 по справі 922/2406/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024м. ХарківСправа № 922/2406/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» (РНОКПП 40136385, 63401, Харківська обл., місто Зміїв, вул. Харківська, буд. 86а) до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТАНОК» (64200, Харківська обл., Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Заміська, буд. 7, Код ЄДРПОУ 08183514) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Риндін Д. І.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТАНОК» та просить суд:

1. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТАНОК», код ЄДРПОУ 08183514, місцезнаходження 64200, Харківська область, Балаклійський район, місто Балаклія, вулиця Заміська, буд. 7, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» (Код ЄДРПОУ 40136385, адреса місцезнаходження: 63401, Харківська обл., місто Зміїв, вул. Харківська, буд. 86а, IBAN НОМЕР_1 , в ПАТ «ОТП БАНК», м. Київ, заборгованість, що виникла за Договором постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 р. в розмірі 159 637,94 грн.; курсової різниці 15 259,19 грн; пені, в розмірі 24 068,55 грн.; штрафу 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати, в розмірі 59 891,38 грн.; відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит), в розмірі 25 286,65 грн., інфляційних, в розмірі 5 177,56 грн., а також 3% річних, в розмірі 3 142,57 грн., а загалом 292 463,84 грн.;

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 05.08.2024 о 10:15, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

02.08.2024 за вх. 19532 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

05.08.2024 за вх. 19575 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю явки представника.

У призначене на 05.08.2024 підготовче засідання сторони своїх представників не направили. Підготовче засідання у справі відкладалося до 07.10.2024.

04.10.2024 за вх. 25039 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача із запереченнями проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 07.10.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.10.2024 р. о 10:15.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

20.04.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» (Постачальник) (Далі за текстом - «Позивач») та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «СВІТАНОК» (Покупець) (Далі за текстом - «Відповідач») було укладено Договір постачання № Х38/25/2023/3 (надалі - Договір поставки від 20.04.2023 р.). Згідно п. 1.1. Договору поставки від 20.04.2023 р., ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність ПОКУПЦЯ (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (далі - «Товар»), а ПОКУПЕЦЬ зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість.

Згідно п. 1.2. Договору поставки від 20.04.2023 р., Найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура), комплектність, (та/або інші характеристики), а також термін поставки і оплати Товару, що постачається, визначається у Специфікаціях, які є невід`ємними додатками до цього Договору. Так, між Позивачем та Відповідачем 20.04.2023 р. було укладено Специфікацію № 1-НАС(К) та, відповідно до Видаткової накладної № ТДАГ43934 від 24.04.2023 р. на адресу Відповідача було поставлено Товар на загальну суму 199 637,94 грн., за якими Відповідачем було допущено неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасності оплати поставленого Товару. Товар Відповідачем прийнятий в повному обсязі, претензій щодо кількості та/або якості поставленого товару Відповідачем заявлено не було, однак товар Відповідач не оплатив.

За умовами Специфікації № 1-НАС(К) від 20.04.2023 р. поставлений товар оплачується в наступному порядку: 39 927,59 грн. - до 28.04.2023 р.; 159 710,35 грн. - до 01.11.2023 р.

20.04.2023 р. Позивачем було виставлено Відповідачу Рахунок на оплату № ТДАГ2740 на суму 199637,40 грн. Відповідач частково оплатив товар 26.05.2023 р. у сумі 40 000,00 грн. Залишок несплаченої заборгованості складає 159 637,94 грн. Термін прострочення заборгованості в розмірі 159 637,94 грн. складає 240 днів. Загальна несплачена заборгованість (основний борг) за Договором постачання від 20.04.2023 р. складає 159 637,94 грн.

Відповідно п. 4.5. Договору поставки, У випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/відносно курсу, обрахованого у відповідній Специфікації, ПОСТАЧАЛЬНИК має право без підписання додаткових угод до Договору змінити ціну та загальну вартість Товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це ПОКУПЦЯ. Повідомлення про зміни загальної вартості Товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу ПОКУПЦЯ, зазначену у реквізитах даного Договору, Протоколу зміни ціни Товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості Товару.

Станом на дату укладання Специфікації № 1-НАС(К) від 20.04.2023 р. Сторонами було закріплено курс долара США 36.93. На дату цієї позовної заяви курс долара США складав 40.46.

Враховуючи зазначене, Позивачем заявлено вимогу про сплату Відповідачем на користь Позивача курсової різниці: 159 637,94 грн. за курсом 36.93 дорівнює 4 322,72 долара США. На дату складання позовної вимоги 4 322,72 долара США за курсом 40.46 дорівнює 174 897,13 грн. Курсова різниця складає: 174 897,13 грн. - 159 637,94 грн. - 15 259,19 грн.

Згідно п. 8.3., Договору поставки від 20.04.2023 р., за порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Керуючись п. 8.3. Договору поставки від 20.04.2023 позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24068.55 грн пені.

Згідно п. 8.4. Договору поставки від 20.04.2023 р., у разі недотримання ПОКУПЦЕМ термінів оплати вже відпущеного йому Товару, що узгоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях, ПОСТАЧАЛЬНИК має право виставити ПОКУПЦЮ рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30 % від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення.

Відповідачем (Покупцем за Договором поставки від 20.04.2023 р.) допущене прострочення оплати по кожній з вищезазначених Специфікацій. Відповідно, Відповідач, на підставі п. 8.4. Договору поставки від 20.04.2023 р., повинен сплатити на Позивачу штраф, що становить 59 891,38 грн (199 637,94 грн * 30%).

Згідно п. 8.5. Договору поставки від 20.04.2023 р., у разі порушення строку оплати за поставлений Товар, по узгоджений Сторонами у відповідних Специфікаціях, ПОКУПЕЦЬ, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за вимогою ПОСТАЧАЛЬНИКА сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ 24% (двадцять чотири відсотки) річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати Товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений Товар.

Таким чином, керуючись п. 8.5. Договору поставки від 20.04.2023 р., Позивач стверджував, що Відповідач повинен сплатити на адресу Позивача плату за користування чужими грошовими коштами (товарним кредитом), станом на дату складання цієї позовної заяви, в загальному розмірі 25 286,65 грн.

Також, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України Позивачем нараховано Відповідачу інфляційні втрати в розмірі 5 177,56 грн та 3% річних в розмірі 3 142,57 грн.

В наданих до суду письмових пояснення відповідач стверджує, що директор Вараксін О.С. повинен був отримати згоду від Фонду державного майна Україна для укладення подібних контрактів відповідно до положень Статуту Державного підприємства «Світанок», оскільки відповідачем було укладено 7 однотипних договорів постачання в один тиждень. 10.06.2024 наказом № 1305 Фондом державного майна України наказано призначити Безпалого Сергія Олександровича виконувачем обов`язків директора Державного підприємства «Світанок». Згідно переліку майнових цінностей відсутні вищевказані договори постачання між ТОВ «Торговий дім «Агрохім» та ДП «Світанок», також відсутні підтвердження про отримання товару вказаного в цих договорах.

Також, відповідач заперечує щодо здійснених позивачем нарахувань на основну заборгованість, посилаючись на воєнний стан в Україні. Крім того, звертає увагу, що у місці знаходження ДП «Світанок» - місті Балаклія велись та ведуться активні бойові дії, місто постійно перебуває під обстрілами військ РФ, постійні відключення від електромережі, чим ускладнюється виконання функціональних обов`язків, що неминуче призвело до фінансових труднощів. Відповідач заперечує проти задоволення витрат на правничу допомогу та вважає, що позивачем не доведено співмірності із виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на її виконання та обсягом наданих адвокатом послуг щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу, а також вважає те, що такі витрати не були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим, а тому немає підстав для їх задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Відповідно до чч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою ст.205 ЦК України встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню зволю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З метою доведення обставини укладання договору між сторонами, позивачем до матеріалів справи долучено договір постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 року із зазначенням сторін договору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" та Державне підприємство "Світанок".

Вказаний договір підписано та скріплено печаткою "Торговий дім "Агрохім". У графі "Покупець" - Державне підприємство "Світанок" - наявний підпис директора.

Крім того, позивачем надано суду Специфікацію № 1-НАС(К) від 20.04.2023 року, яка є додатком до договору та в якій погоджено найменування товару (насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер, насіння кукурудзи РАМ 1333) одиниці виміру, кількість товару, його вартість. Вказана Специфікація підписана та скріплена печатками з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" та Державного підприємства "Світанок".

Також, матеріали справи містять видаткову накладну № ТДАГ3934 від 24.04.2023 року, в якій міститься посилання на договір і зазначена кількість та вартість отриманого товару. Накладна підписана та скріплена печаткою позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вказані обставини, суд визнає підтвердженими належними доказами наявність між сторонами договірних відносин за договором поставки № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023.

З огляду на всі надані позивачем докази у їх сукупності, та враховуючи, що відповідач не надав жодних доказів на спростування обставин щодо отримання від позивача товару за договором, який міститься в специфікації та видатковій накладній, суд вважає, що відповідні обставини є доведеними.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Видаткової накладної № ТДАГ43934 від 24.04.2023 р. на адресу Відповідача було поставлено Товар на загальну суму 199 637,94 грн., за якими Відповідачем було допущено неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасності оплати поставленого Товару. Видаткова накладна підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

За умовами Специфікації № 1-НАС(К) від 20.04.2023 р. поставлений товар оплачується в наступному порядку: 39 927,59 грн. - до 28.04.2023 р.; 159 710,35 грн. - до 01.11.2023 р.

20.04.2023 р. Позивачем було виставлено Відповідачу Рахунок на оплату № ТДАГ2740 на суму 199637,40 грн. Відповідач частково оплатив товар 26.05.2023 р. у сумі 40 000,00 грн. Залишок несплаченої заборгованості складає 159 637,94 грн.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем, а тому суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 159 637,94 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми курсової різниці в розмірі, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом вище, сторони у п.4.5 договору погодили, що у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару. За змістом п.2 специфікації, відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України сторонами визначено, що зобов`язання по даній специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по даній специфікації в іноземній валюті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи умови договору, а також те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 259,19 грн курсової різниці у зв`язку зі зміною курсу НБУ долара США до гривні, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Приписами ч.1 ст.216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони у п.8.3 та п.8.4 договору дійшли згоди, що за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки, а у разі недотримання відповідачем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, позивач має право виставити відповідачу рахунок на сплату неустойки у вигляді штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та штрафу, встановив, що дані розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 24 068,55 грн та 30% штрафу у розмірі 59 891,38 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 24% відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит), збитків від інфляції та 3% річних, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз даної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, сторони у п.8.5 договору, користуючись правом передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару та встановили розмір річних на рівні 24%.

З наданого позивачем розрахунку судом вбачається, що останній здійснив розрахунок 24% річних із зазначенням того, що таке нарахування здійснено за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит).

Проте, із змісту умов договору (п.8.5) за своєю правовою природою нараховані позивачем 24% річних за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) є саме процентами річних, нарахування яких передбачено ст.625 ЦК України.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що 24% річних нібито є товарним кредитом та може застосовуватися разом з санкціями у вигляді сплати 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки за приписами ст.14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний термін і під відсоток.

Таким чином, товарний кредит це вид договору купівлі-продажу, за якого покупцю передається у власність товар, за який він може розплатитися через певний проміжок часу. Цей вид господарських відносин регламентований ст.694 ЦК України.

Однак, в даному випадку умовами укладеного між сторонами договору взагалі не передбачено, що товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким встановлюються певні відсотки.

За таких обставин, суд при прийнятті рішення враховує наявне у позивача право на нарахування 24% річних у відповідності до ст.625 ЦК України, що в свою чергу виключає право на додаткове нарахування 3% річних на підставі цієї ж статті ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних в розмірі 25 286,65 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 5 177,56 грн - суд визнає його обґрунтованим.

Щодо тверджень відповідача про порушення розміру (суми) укладення договорів, що закріплений в Статуті відповідача, суд зазначає, що сума поставленого Товару за постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 складає 199637,94 грн, тоді як станом на 01.01.2023 мінімальна заробітна плата в Україні складала 6700,00 грн. Тобто, стократний розмір мінімальної зарплати складає 670000,00 грн, що більше ніж сума товару, поставленого за Договором постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023.

Щодо посилань відповідача на військовий стан та звільнення від сплати штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідач в письмових поясненнях зазначав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд звертає увагу, що приписи зазначеної норми стосуються договорів позики, в той час як предметом розгляду даної справи є стягнення грошових коштів за договором поставки.

Крім того, посилання відповідача на введений воєнний стан і знаходження в зоні бойових дій є суперечливими, оскільки Договір постачання № Х38/25/2023/3 укладено 20.04.2023 року та поставка Товару відбулась квітні 2023 року, коли воєнний стан вже було введено понад рік. Таким чином, укладаючи Договір постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 року, відповідач цілком розумів і усвідомлював всі можливі ризики від цього, в тому числі воєнні.

Також, відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу наявного форс-мажору. Практика Верховного суду зазначає, що навіть наявність сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом, з урахуванням інших обставин у справі (Постанови Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наведені у позові обставини та не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості, а тому суд задовільняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ».

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

01.06.2024 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем укладено договір про надання правової допомоги (послуг адвоката), за умовами якого позивач доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання представляти інтереси позивача не обмежуючись в Господарському суді Харківської області з приводу стягнення з контрагентів позивача - ДП "Світанок" заборгованості, зокрема, за договором постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи в усіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинуваченому, стягувану КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

У п.5.1 договору позивач взяв на себе зобов`язання сплатити за послуги, що надаються адвокатом, пов`язані зі стягненням з контрагента позивача ДП "Світанок" заборгованості за договорами постачання за 2023 рік, у відповідності з умовами даного договору, адвокату гонорар у розмірі 150000,00грн.

За умовами п.5.2 договору оплата гонорару, передбаченого п. 5.1 та п.5.2 цього договору, підлягає перерахуванню позивачем на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 календарних днів з моменту винесення рішення Господарським судом Харківської області.

Між позивачем та адвокатом складено акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 10.07.2024, відповідно до якого адвокат передав, а позивач прийняв наступні послуги:

1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" документів, а також визначення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента (2 год - 4 000,00 грн);

2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного Суду, що виникли між позивачем та ДП "Світанок" та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи (2 год - 4000,00 грн);

3) підготовка позовної заяви про стягнення з ДП "Світанок" за договором постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, сум боргу, штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, плати за користування товарним кредитом, доручення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ДП "Світанок" позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви з долученим до неї додатками до Господарського суду Харківської області. Участь у розгляді позовної заяви в суді (8 год - 16 000,00 грн).

Всього 12 годин вартістю 20000,00 грн.

Позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу на суму 20000,00грн.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.

При цьому, за приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені ч.4 ст.129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з урахуванням часткової відмови в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, в розмірі 19 785,10 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ».

Стягнути з Державного підприємства «СВІТАНОК» (64203, Україна, Ізюмський р-н, Харківська обл., місто Балаклія, вулиця Заміська, будинок, 7, ідентифікаційний код особи 08183514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» (РНОКПП 40136385, 63401, Харківська обл., місто Зміїв, вул. Харківська, буд. 86а) заборгованість за Договором постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 р. в розмірі 159 637,94 грн, курсову різницю 15 259,19 грн, пеню - 24 068,55 грн, штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати, в розмірі 59 891,38 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25 286,65 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 177,56 грн, витрати на правничу допомогу - 19 785,10 грн та 4 339,82 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "28" жовтня 2024 р.

Суддя Л.С. Лаврова