Постанова

від 20.02.2025 по справі 922/2406/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/2406/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Здоровко Л.М.;

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу (вх.№2713Х/2) Державного підприємства «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 у справі №922/2406/24 (повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024 суддею Лавровою Л.С. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» Харківська обл., місто Зміїв,

до Державного підприємства «Світанок», Харківська обл., м.Балаклія,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства «Світанок», в якому просив: 1) стягнути з Державного підприємства «Світанок» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» заборгованість, що виникла за договором постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 у розмірі 159637,94 грн; курсової різниці 15259,19 грн; пені у розмірі 24068,55 грн; штрафу 30% від суми специфікацій, по яких допущено прострочення оплати, в розмірі 59891,38 грн; відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит), у розмірі 25286,65 грн, інфляційних, у розмірі 5177,56 грн, а також 3% річних у розмірі 3142,57 грн, загалом 292463,84 грн; судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтований тим, що відповідач у порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не у повному обсязі сплатив за товар, поставлений позивачем згідно з видатковою накладною №ТДАГ3934 від 24.04.2023.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 у справі №922/2406/24, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Світанок» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» заборгованість за договором постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 у розмірі 159637,94 грн, курсову різницю 15259,19 грн, пеню - 24068,55 грн, штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати, у розмірі 59891,38 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25286,65 грн, інфляційні втрати в розмірі 5177,56 грн, витрати на правничу допомогу - 19785,10 грн та 4339,82 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав підтвердженими належними доказами наявність між сторонами договірних відносин за договором постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023. Ураховуючи, що відповідач не надав жодних доказів у спростування обставин щодо отримання від позивача товару за договором, який міститься у специфікації та видатковій накладній, господарський суд визнав відповідні обставини доведеними, водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем, тому суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 159637,94 грн. Щодо позовних вимог у частині стягнення суми курсової різниці в розмірі 15259,19 грн господарський суд, перевіривши наданий розрахунок, ураховуючи умови договору, а також те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати товару, дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15259,19 грн курсової різниці у зв`язку зі зміною курсу НБУ долара США до гривні, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню. Також господарський суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу, встановив, що розрахунки здійснені позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 24068,55 грн та 30% штрафу у розмірі 59891,38 грн. Стосовно заявлених до стягнення 24%річних за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит), збитків від інфляції та 3% річних господарський суд зазначив, що у позивача наявне право на нарахування 24% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, що у свою чергу виключає право на додаткове нарахування 3% річних на підставі цієї ж статті Цивільного кодексу України. Перевіривши розрахунок 24% річних у розмірі 25286,65 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 5177,56 грн, господарський суд визнав такий розрахунок обґрунтованим. Щодо посилань відповідача на військовий стан та звільнення від сплати штрафних санкцій господарський суд виходив з того, що такі твердження є суперечливими, оскільки договір поставки №Х38/25/2023/3 укладено 20.04.2023, поставка товару відбулась у квітні 2024 року, тобто відповідач цілком розумів і усвідомлював усі можливі ризики від цього, у тому числі воєнні. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу наявного форс-мажору. Розподіляючи між сторонами судові витрати, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 19785,10 грн витрат на правничу допомогу та 4339,82 грн судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 у справі №922/2406/24 та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Торговий дім «Агрохім» до Державного підприємства «Світанок» про стягнення 359512,35 грн у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає таке:

-Державне підприємство «Світанок» не повідомлено належним чином про відкриття провадження у даній справі та її розгляд у зв`язку з відсутністю доступу до кабінету підсистеми «Електронний суд», оскільки після звільнення директора ДП «Світанок» Вараксіна С.О. не передано кваліфікаційний електронний підпис згідно з переліком майнових цінностей, у зв`язку з чим немає технічної можливості користуватись кабінетом підсистеми «Електронний суд», 07.08.2024 представник ДП «Світанок» звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про приєднання до підсистеми «Електронний суд» виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Світанок» Безпалого Сергія Олександровича; позовну заяву ТОВ «Торговий дім «Агрохім» з додатками поштою на адресу відповідача не направлено; ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 12.07.2024 також не отримано відповідачем;

- між позивачем та відповідачем укладено 7 однотипних договорів постачання протягом одного тижня, що вказує на порушення пунктів 11.2, 11.6. Статуту Державного підприємства «Світанок» відповідно до порядку вчинення правочинів, у контексті чого апелянт, посилаючись на положення ст.241 Цивільного кодексу України щодо перевищення повноважень директора підприємства та ст.215, 234, 236 цього Кодексу, зазначає про недійсність фіктивного правочину;

- договір постачання №Х38/25/2023/3 датований 20.04.2023, тобто під час дії воєнного стану, тому стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 15259,19 грн, пені у розмірі 24068,55 грн, штрафу 30% від суми специфікації, по яких допущено прострочення оплати, в розмірі 59891,38 грн, відсотків за користування чужими коштами в розмірі 25286,65 грн, інфляційних у розмірі 5177,56 грн, а також 3% річних у розмірі 3142,57 грн є, на думку скаржника, незаконним та таким, що суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

- розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на її виконання та обсягом наданих адвокатом послуг. Зокрема, зазначає, що адвокатом заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу по всім 7 позовам до відповідача, які пред`явлені за однотипними договорами. Отже, позивачем не доведено співмірності з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на її виконання та обсягом наданих адвокатом послуг щодо заявлених витрат на правничу допомогу, також вважає, що такі витрати не були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, тому немає підстав для їх задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Світанок» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2406/24.

25.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 у справі №922/2406/24. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 23.01.2025 о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено учасникам справи строк по 16.01.2025 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

10.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» надійшов відзив (вх.№15781) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач належним чином виконав приписи частини 5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, а саме, переконавшись, що у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», направив позовну заяву та додані до неї документи до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Позивач не повинен бути обізнаний, чи будь-яким чином з`ясовувати обставини щодо доступу керівника відповідача до кабінету юридичної особи в «Електронному суді»; чи передавав йому попередній керівник ключ, інформацію, документи тощо. Твердження апелянта про те, що після звільнення попереднього керівника апелянта він не передав новому керівнику електронний ключ до кабінету в «Електронному суді» не стосуються позивача та є виключно справою підприємства відповідача. Щодо твердження відповідача про те, що між позивачем та відповідачем укладено 7 однотипних договорів постачання протягом тижня то відповідачем нічим, окрім власних припущень не доведено, у чому саме виражається порушення закону з боку позивача, та суду першої інстанції. Предметом позову є невиконання відповідачем умов договору постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, відповідно до якого відповідачем отримано товар, та всупереч домовленостям, узгодженим між сторонами в Специфікаціях до договору, не оплачено його вартість, і судом першої інстанції надано належну оцінку твердженню апелянта. Позивачем до матеріалів справи надані наявні первинні документи: договір, специфікацію, видаткову накладну, платіжну інструкцію про часткову оплату поставленого товару. Позивач зауважує, що факт поставки товару відповідачу підтверджується складеною податковою накладною, що зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідну. Таким чином, відповідач скористався податковим кредитом, відповідно до приписів Податкового кодексу України, жодних зауважень, незгоди чи листів про помилкову реєстрацію податкової накладної від апелянта не надходило та такі докази в матеріалах справи відсутні. Також апелянт зазначає про невідповідність правочину вимогам закону та його фіктивність, однак взагалі не зазначає, яким саме вимогам закону та в чому саме полягає його невідповідність; договір постачання не визнаний в установленому порядку недійним, фіктивним, нікчемним тощо; поставлений товар не оплачений відповідачем, не заявлено і претензій щодо поставленого товару, його кількості або якості, у зв`язку з чим позивач вважає себе таким, що належним чином та в повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договором постачання. Твердження апелянта про те, що через військовий стан відповідач має бути звільнений від відповідальності за невиконання умов договору поставки є необґрунтованими, а нормативні акти, на які він посилається, стосуються договорів надання позики банками. Посилання апелянта на воєнний стан і знаходження в зоні бойових дій є маніпулятивними і недобросовісними, оскільки договір постачання №Х38/25/2023/3 укладено 20.04.2023 та поставка товару відбулась 24.04.2023, коли воєнний стан введено та він подовжувався понад рік. Таким чином, укладаючи договір постачання, апелянт цілком розумів і усвідомлював усі можливі ризики, в тому числі за наслідками введення воєнного стану. Щодо розподілу судових витрат позивач зазначає, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання; відповідачем не подавалось клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу та нічим, окрім власної незгоди, не обґрунтовано неспівмірність заявлених витрат із складністю роботи, обсягом та витраченим часом адвоката. Також зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи у Східному апеляційному господарському суді у розмірі 10000,00 грн. Просить апеляційну скаргу ДП «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 у справі №922/2406/24 залишити без задоволення, судове рішення залишити без змін. Розподілити судові витрати та покласти їх на апелянта.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім», адвоката Риндіна Д.І., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено судове засідання 23.01.2025 о 15:00 год. у справі №922/2406/24 проводити за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім», адвоката Риндіна Д.І., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 у зв`язку з хворобою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду даної справи сформовано такий склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.

У судовому засіданні 23.01.2025, яке проходило в режимі відеоконференції, представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Державного підприємства «Світанок» у судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 повідомлено учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 20.02.2025 о 16:30 год. Ухвалено судове засідання у справі №922/2406/24, призначене на 20.02.2025 о 16:30 год. провести за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім», адвоката Риндіна Д.І., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Судове засідання 20.02.2025 продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги сторін, заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

20.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (постачальник) та Державним підприємством «Світанок» (покупець) укладено договір постачання №Х38/25/2023/3, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується у строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (далі «товар»), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура), комплектність, (та/або інші характеристики), а також термін поставки і оплати товару, що постачається, визначається у Специфікаціях, які є невід`ємними додатками до цього договору.

У пункту 3.1 договору сторони погодили, що поставка (приймання-передачі товару) здійснюється на умовах самовивозу зі складу позивача за адресою: Харківська область, м.Зміїв, вул.Харківська, 86-А, якщо інше не передбачено у додатках (специфікаціях) до договору. Товар поставляється партіями.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору вартість (ціна) і термін оплати товару визначається у додатках до цього договору специфікаціях. Загальна вартість товару з ПДВ визнається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору.

Крім встановлення ціни та загальної вартості товару в гривні, сторони додатково у Специфікаціях визначають грошовий еквівалент ціни та/або загальної вартості товару в іноземній валюті доларах США та/або Євро, та фіксують курс іноземної валюти, використовуючи середньозважений курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту htt://minfin.com.ua/currency/mb/ (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору за згодою сторін у Специфікаціях (додатках до договору) грошовий еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті може бути обрахований з використанням курсу продажу іноземної валюти, відмінного від середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку на сайті htt://minfin.com.ua/currency/mb/.

Відповідно до пункту 4.5 договору у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару.

Порядок розрахунків за поставлений позивачем товар сторони погодили у розділі 5 договору, а саме: оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу постачальника. Покупець зобов`язаний неухильно дотримуватись строків оплати, що передбачені у Специфікаціях.

За порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки (пункт 8.3 договору).

За змістом пункту 8.4 договору у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми Специфікації, по якій допущено прострочення.

Сторони також дійшли згоди, що у разі порушення строку оплати за поставлений товар, що узгоджений сторонами у відповідних Специфікаціях, покупець відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України, за вимогою позивача сплачує постачальнику 24% річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений товар (пункт 8.5 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині фінансових зобов`язань - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе за даною угодою зобов`язань.

Договір містить підписи сторін.

20.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (постачальник) та Державним підприємством «Світанок» (покупець) укладено Специфікацію №1-НАС(К), в якій погоджено найменування товару (насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер, насіння кукурудзи РАМ 1333) одиницю виміру, кількість товару, його вартість.

Пунктами 1-2 специфікації передбачено, що загальна сума вартості товару по цій специфікації становить: 199637,94 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 94 копійки, у тому числі ПДВ: двадцять чотири тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 94 копійки.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України сторонами визначено, що зобов`язання по даній специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по даній специфікації в іноземній валюті. Курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання даної специфікації становить 36,93 грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 5405,85 доларів США.

Пунктом 4 специфікації також передбачено, що вартість товару оплачується покупцем у такому порядку: у розмірі 39927,59 грн до 28.04.2023, у розмірі 159710,35 грн до 01.11.2023 (включно).

Дана Специфікація №1-НАС(К) є доповненням до договору постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, підписана сторонами, скріплена печатками (а.с.25 на звороті).

20.04.2023 позивачем згідно з видатковою накладною №ТДАГ2740 на адресу відповідача поставлено товар на суму 199637,40 грн (а.с.26).

26.05.2023 відповідач частково оплатив товар на суму 40000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №26/05/2023761 від 26.05.2023 з призначенням платежу «оплата за насіння соняшника та кукурудзи згідно рах №ТДА2740 від 20.04.2023 в т.ч. ПДВ 4912,28 грн» (а.с.19 на звороті).

Позивач зазначає, що залишок несплаченої заборгованості складає 159637,94 грн, термін прострочення заборгованості у розмірі 159637,94 грн складає 240 днів. Загальна несплачена заборгованість (основний борг) за договором постачання від 20.04.2023 складає 159637,94 грн. Станом на дату укладання Специфікації №1-НАС(К) від 20.04.2023 сторонами закріплено курс долара США 36.93. На дату цієї позовної заяви курс долара США складав 40.46.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 159637,94 грн, курсової різниці в сумі 15259,19 грн, пені в сумі 24068,55 грн, 30% штрафу в розмірі 59891,38 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) у розмірі 25286,65 грн, збитків від інфляції в розмірі 5177,56 грн та 3% річних в розмірі 3142,57 грн, загалом: 292463,84 грн.

Надаючи оцінку висновкам господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст.205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню зволю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З метою доведення обставини укладання договору між сторонами, позивачем до матеріалів справи долучено договір постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 із зазначенням сторін договору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» та Державне підприємство «Світанок».

Вказаний договір підписано та скріплено печаткою «Торговий дім «Агрохім». У графі «покупець» - Державне підприємство «Світанок» наявний підпис директора.

Крім того, позивачем надано Специфікацію №1-НАС(К) від 20.04.2023, яка є додатком до договору та в якій погоджено найменування товару (насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер, насіння кукурудзи РАМ 1333) одиниці виміру, кількість товару, його вартість. Вказана Специфікація підписана сторонами та скріплена печатками з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» та Державного підприємства «Світанок».

Матеріали справи також містять видаткову накладну №ТДАГ3934 від 24.04.2023, в якій міститься посилання на договір і зазначена кількість та вартість отриманого товару. Накладна підписана та скріплена печатками позивача та відповідача.

Крім того, на підставі платіжної інструкції №26/05/2023761 від 26.05.2023 ДП «Світанок» здійснено часткову оплату за договором №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 на суму 40000,00 грн з призначенням платежу «оплата за насіння соняшника та кукурудзи згідно рах №ТДА2740 від 20.04.2023 у тому числі ПДВ 4912,28 грн» (а.с.19 на звороті).

Отже, відповідач самостійно визначав призначення платежу та здійснював переказ коштів на користь позивача з чітким призначення платежу, яке можна ідентифікувати як вольову дію сторони на виконання умов договору поставки №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023.

Факт здійснення оплати саме за договором №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, а також обставини щодо його часткового виконання відповідачем, не спростовані належними доказами у справі.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами частини 1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ураховуючи вказані обставини, господарський суд обґрунтовано визнав наявність між сторонами договірних відносин за договором постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023.

Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що між позивачем та відповідачем укладено 7 однотипних договорів постачання протягом одного тижня, що вказує на порушення пунктів 11.2, 11.6. Статуту Державного підприємства «Світанок» відповідно до порядку вчинення правочинів, у контексті чого апелянт, посилаючись на положення ст.241 Цивільного кодексу України щодо перевищення повноважень директора підприємства та ст.215, 234, 236 цього Кодексу, зазначає про недійсність фіктивного правочину.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що спірний правочин, укладений між сторонами, визнаний недійсним у судовому порядку.

З огляду на межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, як такі, що відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежують право суду приймати і розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, наразі є неможливим визнання недійним правочину без пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою.

За таких обставин, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за спірним договором, а не питання дійсності договору постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, а за його природою та висловленими апелянтом доводами не убачається наявності підстав для визнання його нікчемним у силу положень закону, тому колегією суддів відхиляються твердження апелянта з приводу його недійсності (укладення представником з перевищенням повноважень, фіктивності), з огляду на не спростовану належними доказами презумпцію правомірності відповідного правочину (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що відповідачем не спростовано обставин щодо отримання від позивача товару за договором, відомості про який містяться у Специфікації та видатковій накладній, тому відповідні обставини є доведеними.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарським судом обґрунтовано встановлено, що згідно з видатковою накладною №ТДАГ43934 від 24.04.2023 на адресу відповідача поставлено товар на загальну суму 199637,94 грн, однак відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасності оплати за поставлений товар. Як вже зазначалось, видаткова накладна підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

За умовами Специфікації №1-НАС(К) від 20.04.2023 поставлений товар оплачується у такому порядку: 39927,59 грн до 28.04.2023; 159710,35 грн до 01.11.2023.

20.04.2023 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №ТДАГ2740 на суму 199637,40 грн, 26.05.2023 відповідач частково оплатив товар на суму 40000,00 грн. Відтак, залишок несплаченої заборгованості складає 159637,94 грн.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем, тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 159637,94 грн.

Переглядаючи оскаржуване рішення у частині заявленої до стягнення курсової різниці у розмірі 15259,19 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.192 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, частина 2 ст.533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Таким чином, курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань у бік збільшення.

Відповідно до умов пункту 4.2 договору, крім встановлення ціни та загальної вартості товару в гривні, сторони, додатково у специфікаціях визначають грошовий еквівалент ціни та/або загальної вартості товару в іноземній валюті доларах США та/або Євро, та фіксують курс іноземної валюти, використовуючи середньозважений курс продажу відповідної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http//minfin.com.ua/currency/mb/.

У випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахунку фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товар (пункт 4.5 договору).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть реалізувати свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з пунктом 10.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині фінансових зобов`язань до моменту повного виконання сторонами узятих на себе за даною угодою зобов`язань.

Матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем зазначеного права коригування ціни через коливання курсу валюти, еквівалент якої визначено у Специфікації, що унеможливлює і виникнення права на заявлену до стягнення суму курсової різниці.

Відповідно до принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору дозволяє стверджувати, що право постачальника на зміну ціни договору не може втілюватися у позовній заяві. Подання позивачем позовної заяви до суду є складовою господарського процесу, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як дотримання визначеного сторонами умовами договору порядку зміни ціни договору.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції згідно з частиною 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України не обмежений доводами апеляційної скарги у разі, зокрема, встановленого неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення у частині стягнення 15259,19 грн курсової різниці з подальшою відмовою у цих вимогах у зв`язку з неправильним застосуванням частини 2 ст.632 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що істотним для вирішення між сторонами спору є з`ясування правового питання стосовно можливості нарахування інфляційних втрат на відповідну суму грошового зобов`язання з дати перерахунку у гривню до дати фактичного погашення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Такі правові висновки є усталеними у практиці Верховного Суду щодо застосування частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України.

У постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №6-2134цс15, від 08.02.2017 у справі №6-1905цс16 вказано, якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, у кожному конкретному випадку слід ураховувати положення укладеного сторонами договору з метою визначення моменту формування суми заборгованості у гривні, дати прострочення виконання такої суми та можливості нарахування інфляційних втрат за період такого прострочення.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі №910/11077/20 зазначає, якщо за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневою, то з моменту перерахунку у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору боржник відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов`язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору). Оскільки у такому разі матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів за сумою донарахування (курсової різниці), що визначається лише у гривні та у подальшому не коригується, не покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці. Подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 29.01.2019 у справі №910/11249/17.

З огляду на те, що колегія суддів не убачає реалізації позивачем права на зміну ціни договору шляхом коригування згідно зі зміною відповідного курсу іноземної валюти на момент розрахунку за поставлений товар в установленому договором поставки порядку, вимога щодо стягнення інфляційних втрат внаслідок знецінення національної валюти України є цілком обґрунтованою та справедливою, не призводить до подвійного стягнення тотожного зобов`язання.

Інші висновки суду першої інстанції не визначені предметом апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим судовою колегією не розглядаються.

Щодо посилань апелянта на військовий стан та наявність підстав для звільнення від сплати штрафних санкцій, судова колегія зазначає таке.

Відповідач зазначає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Господарський суд правильно зазначив, що приписи вказаної норми Цивільного кодексу України стосуються договорів позики, у той час як предметом розгляду даної справи є стягнення грошових коштів за договором поставки.

Крім того, посилання відповідача на введений воєнний стан і знаходження в зоні бойових дій є суперечливими, оскільки договір постачання №Х38/25/2023/3 укладено 20.04.2023 та поставка товару відбулась у квітні 2023 року, коли воєнний стан вже введено понад рік. Таким чином, укладаючи договір постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, відповідач цілком розумів і усвідомлював усі можливі ризики від цього, у тому числі воєнні.

Також матеріали справи не містять жодного доказу наявного форс-мажору.

Практика Верховного Суду свідчить, що, навіть наявність сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом, з урахуванням інших обставин у справі (постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №911/589/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Переглядаючи рішення господарського суду в частині розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У силу положень частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

01.06.2024 між позивачем як клієнтом та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем укладено договір про надання правової допомоги (послуг адвоката), за умовами якого позивач доручив, а адвокат узяв на себе зобов`язання представляти інтереси позивача, не обмежуючись у Господарському суді Харківської області, з приводу стягнення з контрагентів позивача - ДП «Світанок», заборгованості, зокрема, за договором постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, у тому числі у органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи в усіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинуваченому, стягувачу КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 5.1 договору позивач взяв на себе зобов`язання сплатити за послуги, що надаються адвокатом, пов`язані зі стягненням з контрагента позивача - ДП «Світанок» заборгованості за договорами постачання за 2023 рік, у відповідності з умовами даного договору, адвокату гонорар у розмірі 150000,00 грн.

За умовами пункту 5.2 договору оплата гонорару, передбаченого пунктами 5.1 та 5.2 цього договору, підлягає перерахуванню позивачем на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 календарних днів з моменту винесення рішення Господарським судом Харківської області.

У позовній заяві позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, складається з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Між позивачем та адвокатом складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 10.07.2024, відповідно до якого адвокат передав, а позивач прийняв такі послуги:

1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» документів, а також визначення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента (2 год. - 4000,00 грн);

2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного Суду, що виникли між позивачем та ДП «Світанок» та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи (2 год. - 4000,00 грн);

3) підготовка позовної заяви про стягнення з ДП «Світанок» за договором постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, сум боргу, штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, плати за користування товарним кредитом, доручення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ДП «Світанок» позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви з долученим до неї додатками до Господарського суду Харківської області. Участь у розгляді позовної заяви в суді (8 год. - 16000,00 грн). Усього: 12 годин вартістю 20000,00 грн (а.с.21 на звороті).

Таким чином, загальна вартість наданої послуги за вказаним вище актом за 12 годин склала 20000,00 грн.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію, згідно з якою у розумінні положень частини 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з цим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Таким чином, подані стороною документи на підтвердження факту понесення нею витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже, цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зміст наданих послуг, оцінюючи докази, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму витрат на правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції завищеною.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Господарським судом при розподілі судових витрат залишено поза увагою наявність розбіжностей у змісті акту приймання-передачі наданих послуг №1 та детальному описі виконаних та наданих адвокатських послуг, який з точки зору оцінки відповідності критеріям ст.126 Господарського процесуального кодексу містить арифметичні недоліки щодо загальної вартості послуги з аналізу чинного законодавства та застосованої судової практики.

Слід зазначити, що у даному випадку предметом даної справи є стягнення заборгованості за договором поставки товару. Тобто даний спір (майнового характеру) відноситься до категорії спорів, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу, з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи. Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а, отже, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Колегія суддів зазначає, що обсяг послуг за змістом акту приймання-передачі з консультування, дослідження документів та аналізу чинного законодавства і судової практики, які у розглядуваних правовідносинах повністю охоплюється послугою з підготовки позовної заяви з додатками і її поданням до суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що співмірний фактичному обсягу наданих послуг є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, які підлягають подальшому розподілу у порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9371,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи у суді першої інстанції.

Щодо доводів скаржника про неналежне повідомлення його про розгляд справи, а також не направлення поштою йому копії позову, оскільки у відповідача був відсутній доступ до Електронного кабінету підсистеми «Електронний суд», колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Як убачається з відомостей, що містяться у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, Державне підприємство «Світанок» має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Судовою колегією встановлено, що електронна копія позовної заяви, а також ухвала Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі №922/2406/24 надіслані та доставлені до зареєстрованого Електронного кабінету ДП «Світанок» у підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 10.07.2024 та 12.07.2024 відповідно, що підтверджується відомостями з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (а.с.31-32, 41).

Як свідчать матеріали справи, 02.08.2024 представник відповідача звернувся до господарського суду з клопотанням (вх.№19532) про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився 07.08.2024, що підтверджується підписом представника ДП «Світанок» (а.с.46).

07.08.2024 представником ДП «Світанок» подано до господарського суду клопотання (вх.№199889) про приєднання до електронного суду (а.с.58).

04.10.2024 через підсистему «Електронний суд» представником ДП «Світанок» подані додаткові пояснення (вх.№25039) у справі (а.с.74-78).

Відповідно до частини 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тому тимчасова відсутність працівника, або своєчасне доведення до виконавців про отримання електронною поштою копій судових рішень або будь-які інші обставини, пов`язані із внутрішньою організацією роботи в юридичній особі, жодним чином не впливають на обов`язок сторони неухильно виконувати процесуальні обов`язки та користувавсь своїми правами у встановлені строки, отже, недоліки в організації роботи підприємства не можуть вважатись поважними обставинами, з якими закон пов`язує можливість здійснення відповідних процесуальних дій.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта господарювання для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №560/15534/21).

У даному випадку, обставини, наведені скаржником у підтвердження відсутності обізнаності про розгляд даної справи, стосуються виконання представниками юридичної особи своїх професійних обов`язків та зводяться до внутрішньої організації роботи підприємства, тобто мають суб`єктивний характер і не свідчать про об`єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків та не створює додаткового обов`язку з поштового надсилання такому учаснику паперових примірників процесуальних документів у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження під час апеляційного перегляду, апеляційна скарга Державного підприємства «Світанок» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 у справі №922/2406/24 скасуванню у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення курсової різниці у розмірі 15259,19 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10414,10 грн. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Ураховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, перерозподілу підлягають витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

За подання позову ТОВ «Торговий дім «Агрохім» сплачено 4386,96 грн, натомість із застосуванням понижуючого коефіціета 0.8 при подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд» сплаті підлягало 3509,57 грн; з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу за рахунок ДП «Світанок» підлягає 3288,47 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 5264,35 грн судового збору; з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, за рахунок ТОВ «Торговий дім «Агрохім» підлягає відшкодуванню відповідачу 274,27 грн.

Згідно з частиною 11 ст.129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З метою звільнення сторін від обов`язку сплачувати одна одній частину судових витрат, судова колегія присуджує до стягнення з ДП «Світанок» на користь ТОВ «Торговий дім «Агрохім» 3014,20 грн судового збору.

Керуючись ст.253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Світанок» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області 21.10.2024 у справі №922/2406/24 скасувати у частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» про стягнення з Державного підприємства «Світанок» 15259,19 грн курсової різниці, 10414,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 у справі №922/2406/24 у такій редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Світанок» (64200, Харківська обл., м.Балаклія, вул.Заміська, буд.7; код ЄДРПОУ 08183514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (63401, Харківська обл., м.Зміїв, вул.Харківська, буд.86-А; код ЄДРПОУ 40136385) заборгованість за договором постачання №Х38/25/2023/3 від 20.04.2023 у сумі 159637,94 грн; пеню у сумі 24068,55 грн, 30% штрафу в сумі 59891,38 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 25286,65 грн, інфляційні втрати в сумі 5177,56 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 3014,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9371,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити».

Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.02.2025.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко