Рішення

від 28.10.2024 по справі 925/1189/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Справа № 925/1189/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно,

м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю А Плюс Трейд,

м. Дніпро

про стягнення 95 951 грн. 52 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно до товариства з обмеженою відповідальністю А Плюс Трейд про стягнення 95 951 грн. 52 коп. заборгованості, а саме: 47 880 грн. 00 коп. попередньої оплати за договором, 38 495 грн. 52 коп. пені та 9 576 грн. 00 коп. штрафу, у зв`язку з порушенням строків поставки товару по договору №223 ВТ від 23 квітня 2024 року.

Позов подано до Господарського суду Черкаської області з урахуванням положень ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Ухвалу суду від 26 вересня 2024 року було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 27 вересня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 23 квітня 2024 року між приватним акціонерним товариством Черкаське хімволокно (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю А Плюс Трейд (постачальник) було укладено договір поставки №223 ВТ.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник взяв на себе зобов`язання за замовленням покупця поставити сітку Маньє, код за ДК 021:2015-44310000-б Вироби з дроту, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1. договору сторони домовилися, що поставка товару здійснюється на умовах терміну DDP міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010 до місця призначення: м. Черкаси, проспект Хіміків, 75.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 3.2. договору оплата товару, визначеного у Специфікації за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату у наступному порядку:

3.2.1. покупець перераховує постачальнику 47 880 грн. 00 коп. протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку;

3.2.2. остаточний розрахунок, що становить 47 880 грн. 00 коп. покупець здійснює протягом 10 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі.

На виконання п. 3.2.1. договору позивачем було здійснено перерахування попередньої оплати в розмірі 47 880 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №955 від 30 квітня 2024 року.

Відповідно до п. 2.2. договору постачальник здійснює поставку товару протягом 10 робочих днів від дати отримання попередньої оплати відповідно до п. 3.2.1. цього договору.

Отже, строк поставки товару настав 14 травня 2024 року.

Однак, у визначений договором строк відповідач товар не поставив.

14 серпня 2024 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №860 від 14 серпня 2024 року про розірвання договору, в якій зокрема, просив відповідача провернути попередню оплату, сплатити штраф та пеню.

Доказів вручення відповідачу вищевказаної вимоги матеріали справи не містять.

З урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, вищевказану вимогу про розірвання договору та повернення суми попередньої оплати відповідач мав отримати 18 серпня 2024 року.

З цієї дати можливість отримання повідомлення позивача залежало виключно від волі відповідача.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту повернення попередньої оплати.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 47 880 грн. 00 коп. попередньої оплати за товар.

Позивачем на підставі п. 6.3. договору заявлено вимогу про стягнення 38 495 грн. 52 коп. пені за порушення строків поставки товару нарахованої за період з 14 травня по 24 вересня 2024 року.

Згідно п. 6.3. договору у разі порушення постачальником строків поставки товару, а також за недотримання строків, визначених для заміни та/або повернення дефектного товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,3% від ціни договору за кожний день затримки виконання зобов`язання.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом враховано, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію розірвання договору (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання відмова від договору (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:

сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;

у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

При цьому судом враховано висновки викладені у постанові від 24 травня 2023 року у справі №756/420/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Під час розгляду цієї справи було встановлено, що позивач скористався своїм правом вибору і вимагав від відповідача повернення попередньої оплати у претензії.

Отже, після пред`явлення претензії та звернення до суду з позовом про повернення попередньої оплати позивач вчинив односторонній правочин про відмову від договору купівлі-продажу.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення неустойки за порушення поставки товару за період з 18 серпня 2024 року (дата розірвання договору) по 24 вересня 2024 року, тобто вже після того, як покупець відмовився від договору та прийняття товару від продавця.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 13 645 грн. 80 коп. нарахована за період з 15 травня 2024 року по 17 серпня 2024 року, а в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Крім того позивачем при нарахуванні пені не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі порушення постачальником строків поставки товару більш ніж на 14 календарних днів, покупець має право відмовитись від його подальшого прийняття та вимагати від постачальника розірвання договору та повернення всіх сплачених за цим договором коштів, а також сплати штрафних санкцій у розмірі 10% від загальної ціни договору.

Згідно п. 3.1. договору загальна ціна договору складає 95 760 грн. 00 коп.

Оскільки прострочення поставки товару складало більше ніж 14 календарних днів, то розмір штрафу становить 9 576 грн. 00 коп., а тому заявлена вимога підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю А Плюс Трейд, вул. Степана Рудницького, 29, кв. 99, м. Дніпро, ідентифікаційний код 43277447 на користь приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно, проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, ідентифікаційний код 00204033 47 880 грн. 00 коп. попередньої оплати за договором, 13 645 грн. 80 коп. пені, 9 576 грн. 00 коп. штрафу та 2 243 грн. 75 коп. судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович