Постанова

від 24.10.2024 по справі 910/15184/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15184/21 (910/1021/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ліквідатор: Іванченко А.В.,

позивача: Романченко О.М.,

відповідача: Шайко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В., - головуючий, Кропивна Л.В., Остапенко О.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 (суддя Мандичев Д.В.)

у справі №910/15184/21 (910/1021/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

про стягнення 1637413,74 грн

у межах справи №910/15184/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього.

3. У межах зазначеної справи Боржник у особі ліквідатора звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості (збитків) у сумі 1637413,74 грн.

4. Позов мотивовано тим, що Відповідач не зареєстрував податкову накладну на суму сплаченої заборгованості в сумі 9824482,43 грн, у тому числі 1637413,74 грн ПДВ 20%, чим порушив право Боржника на податковий кредит на вказану суму.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. 01.03.2021 Відповідач (учасник балансуючої групи) та Боржник (сторона, відповідальна за баланс) уклали договір №БГ21/0103-2 (далі - Договір) про участь у балансуючій групі, за умовами якого Боржник зобов`язався нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі, а Відповідач зобов`язався нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед Боржником (пункт 1.1 Договору).

6. Сторона, що продає небаланс електричної енергії зобов`язується скласти податкові накладні та / або розрахунки корегування до них в електронній формі та зареєструвати їх відповідно до порядку та строку, визначених законодавством України. В податковій накладній зазначається найменування товару згідно з кодом УКТ ЗЕТ 2716000000 "Електроенергія" (пункт 5.13 Договору).

7. У разі порушення порядку заповнення / реєстрації податкової накладної продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю суму коштів у розмірі податкового кредиту, що втрачений ним у зв`язку з неналежним оформленням / реєстрацією податкових накладних продавцем. Таке відшкодування сплачується продавцем покупцю не пізніше 5 календарних днів з дати отримання претензії від покупця (пункт 5.15 Договору).

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023, задоволено позов ТОВ "Укр Газ Ресурс" (Відповідач), стягнуто на його користь із Боржника 10390445,65 грн основного боргу та 4033891,41 грн переплати, що виникли за Договором; 118642,81 грн втрат від інфляції; 140223,87 грн 3% річних; 720693,62 грн пені та 231058,47 грн судового збору. На виконання зазначеного судового рішення видано наказ від 29.12.2021.

9. У межах відкритого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21 виконавчого провадження НОМЕР_1 стягнуто з рахунків Боржника 14427227,46 грн, у тому числі: платіж 11.01.2022 на суму 14424337,06 грн; платіж 11.01.2022 на суму 274,76 грн; платіж 14.01.2022 на суму 2300,00 грн; платіж 28.01.2022 на суму 100,00 грн; платіж 01.07.2022 на суму 215,64 грн.

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/14903/21 звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 1792139,49 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго", що має заборгованість перед Боржником за договором від 26.04.2021 №БГ2Н2604-1, у рахунок задоволення вимог стягувача в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 у справі №910/14903/21.

11. Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 439411,26 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай Софт", що має заборгованість перед Боржником за договором від 24.03.2021 №БГ21/2403-1, у рахунок задоволення вимог стягувача в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 у справі №910/14903/21.

12. Відповідно до листа від 07.09.2023 вих. №12883 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 стягнуто з ТОВ "Скай Софт" грошові кошти в сумі 439411,00 грн, а з ТОВ "Статус Енерго" - грошові кошти в сумі 1709722,15 грн.

13. Згідно з листом від 24.07.2023 вих. №10148 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 стягнуто 16576360,87 грн, які розподілено таким чином: 15068992,61 грн перераховано стягувачу ТОВ "Укр Газ Ресурс" (Відповідач); 1506899,26 грн - основна винагорода приватного виконавця (10% від виплаченої стягувачу суми); 469,00 грн - витрати виконавчого провадження.

14. Боржник звернувся до Відповідача з листом-вимогою від 03.08.2022 №71-юр, в якому вимагав провести дії та зареєструвати відповідні накладні та розрахунок корегування податкової накладної. Відповідач отримав зазначений лист-вимогу 09.08.2022, однак залишив без відповіді, податкові накладні і розрахунок корегування не оформив.

15. Боржник направив Відповідачу претензію (повторно) №94/1-910/15184 від 25.10.2023, в якій вимагав відшкодувати суму коштів у розмірі податкового кредиту, який становить 1637413,74 грн, що втрачений у зв`язку з нереєстрацією податкової накладної на суму 9824482,43 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1637413,74 грн, протягом 5 календарних днів з дати отримання претензії.

16. Згідно з інформацією з веб-сайту АТ "Укрпошта" Відповідач отримав зазначену претензію №94/1-910/15184 від 25.10.2023, проте відповідь на неї не надав, грошові кошти не сплатив.

17. Станом на 20.09.2023 Боржнику анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість за рішенням контролюючого органу внаслідок ненадання декларації протягом року.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

19. Судові рішення мотивовано недоведеністю факту завдання Боржнику збитків у зв`язку з втратою права на формування податкового кредиту внаслідок нереєстрації Відповідачем податкової накладної на суму 9824482,43 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1637413,74 грн, зважаючи на анулювання 20.09.2023 Боржнику реєстрації платника податку на додану вартість.

20. Апеляційний господарський суд також врахував, що відповідні грошові кошти без податку на додану вартість перераховано Боржнику на виконання рішення суду, тому Відповідач не мав обов`язку реєструвати податкову накладну на отриману суму.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

21. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, направити справу для нового розгляду до господарського суду першої інстанції.

22. Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків) подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

23. Боржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, щодо застосування пункту 6 статті 3, статей 16, 22 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України.

24. Боржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 201.8 статті 201, підпункту (г) пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України стосовно того, чи втрачається право на весь податковий кредит після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, незалежно від підстав та часу виникнення цього права.

25. Також Боржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду про те, що грошові кошти, отримані на підставі судового рішення не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, незалежно від підстав отримання цих коштів, щодо наявності заборон сторонам договору передбачити у договорі постачання товарів умови, відповідно до яких поставка відбуватиметься лише з оформленням податкової накладної - за ціною з урахуванням податку на додану вартість.

26. При цьому Боржник зауважує про неврахування господарськими судами при вирішенні цього спору положень пунктів 5.13, 5.15 Договору.

27. Боржник наголошує, що 31.01.2022, 31.07.2022 і 31.08.2022 Відповідач був зобов`язаний оформити і належним чином зареєструвати податкові накладні, які мали стати підставою для виникнення у Боржника податкового кредиту, що відповідає сумі придбаної та оплаченої електроенергії, а отже, зменшення його податкового боргу з податку на додану вартість.

28. На переконання Боржника, під час нового розгляду справи необхідно дослідити умови пунктів 5.13, 5.15 Договору, підстави виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за касовим методом у Відповідача, обставини щодо виникнення збитків у Боржника за наслідком неотримання податкового кредиту і незменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

29. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

30. Відповідач наголошує, що приватний виконавець перерахував відповідні грошові кошти без податку на додану вартість саме на виконання рішення суду, тому Відповідач не мав обов`язку реєструвати податкову накладу на отриману суму. Водночас Боржник наразі визнаний банкрутом і станом на 20.09.2023 у нього анульована реєстрація платника податку на додану вартість за рішенням контролюючого органу.

31. Відповідач вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки Боржник не довів наявності збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та збитками.

32. Відповідач стверджує, що правовідносини у справі №926/3347/22, на постанову Верховного Суду в якій посилається Боржник, не є подібними до цієї справи.

33. На думку Відповідача, наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів з урахуванням правових висновків у справах, які не є подібними з правовідносинами до цієї справи, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених господарськими судами під час розгляду справи та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у ній.

Позиція Верховного Суду

34. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

35. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені за наслідками вирішення спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної Боржнику через неможливість оформлення податкового кредиту на відповідну суму коштів внаслідок нездійснення Відповідачем реєстрації податкової накладної.

36. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

37. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

38. Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

39. Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

40. Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

41. Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема постанови від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц), зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори; сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

42. Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема у постановах від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21) звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

43. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

44. Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

45. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

46. Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

47. 3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг.

48. Водночас за приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

49. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

50. При здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

51. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) покупцем послуг, отже, з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на продавця покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні до таких податкових накладних.

52. Якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів / послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів / послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів / послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів / послуг (пункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

53. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 виснувала, зокрема, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

54. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми податку на додану вартість за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

55. Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

56. Отже, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.

57. У розвиток наведеної правової позиції Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 (на яку посилається Боржник у касаційній скарзі) виснувала, що в контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

58. Обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

59. Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 зауважив, що як обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 Податкового кодексу України, статті 1168, 1192 Цивільного кодексу України), а тому не можуть встановлюватись договором.

60. З огляду на викладене Верховний Суд у цій справі відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи Боржника щодо неврахування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цього спору положень пунктів 5.13, 5.15 Договору, адже спірні правовідносини сторін врегульовані не зазначеними умовами Договору, а безпосередньо законом.

61. Водночас Верховний Суд вважає слушними аргументи Боржника про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних у справі правовідносин та неповне з`ясування усіх обставин, необхідних для правильного вирішення цього спору, з огляду на таке.

62. Звертаючись з позовом у цій справі, Боржник доводив заподіяння йому збитків внаслідок невиконання Відповідачем своїх обов`язків з оформлення і реєстрації в ЄРПН податкових накладних за наслідками операцій, зокрема, проведених 11.01.2022, 14.01.2022, 28.01.2022, 01.07.2022. При цьому Боржник доводив, що відповідні обов`язки виникли у Відповідача 31.01.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, а їх невиконання стало перешкодою для виникнення у Боржника податкового кредиту та зменшення його податкового боргу з податку на додану вартість на відповідну суму.

63. Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 20.09.2023 Боржнику анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість за рішенням контролюючого органу, тому відповідно до положень пункту 184.5 статті 184 Податкового кодексу України він втратив усі права та обов`язки платника податку на додану вартість, зокрема право на формування податкового кредиту.

64. Наведений висновок господарських судів попередніх інстанцій ґрунтується на встановленні обставин, які свідчать про відсутність у Боржника відповідного права на формування податкового кредиту, яке він вважає порушеним, на момент вирішення спору (з 20.09.2023). Натомість господарські суди не дослідили обставини щодо наявності / відсутності порушення Відповідачем відповідних прав Боржника та заподіяння йому збитків до моменту анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

65. Так, місцевий господарський суд не перевірив по суті доводи Боржника щодо виникнення у Відповідача обов`язку з оформлення та реєстрації податкової накладної на суму 9824482,43 грн, у тому числі 1637413,74 грн податку на додану вартість, а також моменту виникнення такого обов`язку (в разі наявності) з точки зору відповідності їх вимогам податкового законодавства з урахуванням правовідносин, які склалися між Боржником і Відповідачем.

66. Апеляційний господарський суд з наведеного питання зазначив, що Відповідач перерахував зазначені грошові кошти саме на виконання рішення суду, без податку на додану вартість, тому не мав обов`язку реєструвати податкову накладну на отриману суму.

67. Проте господарський суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду відповідно до положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України сама лише наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін такого договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 зазначеного Кодексу, за увесь час прострочення. Подібний за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 і від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц. Тобто відповідні зобов`язання не виникають з рішення суду, яке в такому випадку є механізмом виконання відповідачем свого обов`язку, який він не виконує добровільно.

68. Не врахувавши наведеного, господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій не з`ясували правову природу зобов`язань, невиконання яких стало підставою для ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21 про стягнення коштів з Боржника на користь ТОВ "Укр Газ Ресурс" (з урахуванням встановлених зазначеним судовим рішенням преюдиційних обставин). Відповідно, господарські суди не надали правової оцінки таким зобов`язанням з точки зору наявності / відсутності передбачених Податковим кодексом України підстав для виникнення у зв`язку з їх виконанням у Відповідача податкових зобов`язань з податку на додану вартість, складання ним податкової накладної та / або розрахунку коригування, реєстрації їх у ЄРПН Відповідачем або Боржником.

69. Також господарські суди попередніх інстанцій, не дослідили обставини, що стали підставами для анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість та не надали їм оцінку в контексті того, чи стали відповідні порушення з боку Відповідача, в разі їх наявності, причиною невіднесення Боржником спірних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

70. Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Зважаючи на викладене, Верховний Суд виснував, що касаційну скаргу слід задовольнити.

72. Відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати з переданням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

73. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

74. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/15184/21 (910/1021/24) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Білоус

К. Огороднік