Рішення

від 28.10.2024 по справі 214/4503/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4503/24

2/214/3239/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

28 жовтня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Чаплиги О.О.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання,

встановив:

Ппозивач Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за навчання в розмірі 4522,03 грн., інфляційні витрати в розмірі 1580,29 грн. та 3% річних у сумі 357,87 грн., посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань з оплати наданих їй освітніх послуг. В обґрунтування вимог зазначено, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 359/1, позивач узяв на себе зобов`язання за рахунок коштів відповідача здійснити навчання відповідача. Загальна вартість освітньої послуги становить 83070,00 грн.. 23.02.2022 наказом в. о. Ректора університету № 21-с відповідача було відраховано за невиконання умов договору про надання освітніх послуг. У зв`язку з невиконанням зобов`язання по платі за навчання та систематичного порушення умов договору, позивач просить вимоги задовольнити.

Ухвалою від 02 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.

Представник позивача звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явилась, не повідомила причини неявки, відзиву на позов не подала.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частиною четвертою статті 223 ЦПК України установлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення таких причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути в порядку заочного розгляду цивільну справу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 ЦК України установлено, обов`язок замовника, якщо договором передбачено надання послуг за плату, оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, 01 лютого 2021 року між Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського та відповідачем по справі ОСОБА_1 , як замовником освітніх послуг, укладено договір № 359, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме навчання для здобуття вищої освіти, форма навчання денна, ступінь вищої освіти бакалавр, спеціальність: 242 «Туризм».

Відповідно до наказу в.о. ректора Університету № 21-с від 32.02.2022 ОСОБА_1 відраховано з ВУЗу за власним бажанням.

За ОСОБА_1 рахується борг за надані освітні послуги у розмірі 4522,03 грн.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пункт 3 частини першої статті 63 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII установлює обов`язок особи, яка навчаються у закладах вищої освіти, у тому числі виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 1556-VII, підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого закладу освіти; невиконання індивідуального навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.

Так, наказом в. о. ректора ВУЗу № 21-с від 23 лютого 2022 ОСОБА_1 відраховано з навчального закладу за власним бажанням.

У порушення вимог укладеного між сторонами договору, заборгованість по оплаті за навчання складає 4522,03 грн., про що, з метою досудового врегулювання спору, відповідача було повідомлено вистом № 01.01.-17/575 від 28.12.2023 з вимогою про погашення заборгованості за навчання, що залишено відповідачем без реагування.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача у зв`язку із порушенням умов договору підлягає стягненню вищевказана заборгованість по оплаті освітніх послуг.

Крім того, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена у грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком.

Пунктом 12 договору сторони також погодили, що за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних витрат та 3% річних, знійснених позивачем, який відповідачем не спростований.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відтак документально підтверджені витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (код ЄДРПОУ 01566057, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, буд. 13) заборгованість за навчання у розмірі 4522,03 грн. (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві грн. 03 коп.), інфляційні витрати в розмірі 1580,29 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят грн. 29 коп.) та три відсотки річних у розмірі 357,87 грн. (триста п`ятдесят сім грн. 87 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.)

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Сіденко