Ухвала

від 28.10.2024 по справі 464/2837/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/2837/22

пр.№ 1-кс/464/1404/24

У ХВ АЛ А

24 жовтня 2024 року м.Львів

Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю слідчого СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у ЛЬвівській області ОСОБА_3 , розглянувши клопотання про накладення арешту на корпоративні права,

у с т а н о в и в:

Слідчий Відділу поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова із клопотанням про накладення арешту на корпоративні права громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 600000 грн, що складає 60% статутного капіталу ТзОВ «Інжинірингова фірма «Теплоелектропроект» (ЄДРПОУ 13801701), із тимчасовою забороною ТзОВ «Інжинірингова фірма «Теплоелектропроект» на володіння, користування та розпорядження зазначеними активами.

При розгляді клопотання у суді слідчий клопотання підтримав та на запитання слідчого судді відповів, що звертався до суду з аналогічним клопотанням, у якому відмовлено, ухвала за такими результатами розгляду справи не оскаржувалася. Ствердив, що незважаючи на наявність нескасованої ухвали суду від 30 липня 2024 року, органу досудового розслідування необхідно накласти арешт на майно. Нові обставини, які б слугували для повторного звернення з питанням про арешт, відсутні.

Особа, щодо майна якого вирішується питання про арешт, є громадянином російській федерації, де і проживає (за відомостями слідчого), а тому у силу вимог ч.1 ст.172 КПК України неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши слідчого та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно із ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У силу приписів ч.1 ст.170 КПК України арешт є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 30 липня 2024 року у клопотанні старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на корпоративні права громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 в сумі 600000 грн, що складає 60% статутного капіталу ТзОВ «Інжинірингова фірма «Теплоелектропроект» (ЄДРПОУ 13801701), із тимчасовою забороною ТзОВ «Інжинірингова фірма «Теплоелектропроект» на володіння, користування та розпорядження зазначеними активами відмовлено.

Ухвала відповідно дост.309 КПК Українипідлягала оскарженню, водночас не оскаржувалась та набрала законної сили з моменту проголошення.

У даній справі заявником подано клопотання про арешт з аналогічними вимогами, нових обставин чи доказів до матеріалів клопотання не додано, що має ознаки зловживання процесуальними правами, виходячи з такого.

У ст.129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України ст.533 ЦК України.

Засадами кримінальногопровадження,до яких,зокрема,відносяться верховенство права та обов`язковість судових рішень, як про це визначено у ч.1 ст.7 КПК України.

Відповідно до ч.6 ст.9КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

За ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»при застосуванні норм права суд ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 21 березня 2023року у справі № 607/15131/19, де вказано, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

КПК Українине передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права. Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к, постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 306/1602/16-к).

Ураховуючи повторне звернення із клопотанням про арешт, за наслідками розгляду якого слідчим суддею вже постановлено ухвалу від 30 липня 2024 року, яка набрала законної сили, незазначення інших (нових) обставин по суті вимог та ненадання доказів на їх підтвердження суперечить принципу юридичної визначеності, оскільки його наслідком буде повторна оцінка обставин, яким слідчий суддя вже надав. Ці дії свідчать про наявність ознак зловживання процесуальними правами, адже спрямовані на прийняття потрібного судового рішення. Право на апеляційне оскарження, яке проігнороване, жодним чином не може компенсуватися чи підмінятися поданням нового клопотання про арешт.

Ураховуючи викладеневище усвоїй сукупностіта ненаведення слідчим/прокуроромв їх повторномуклопотанні жоднихвагомих йнепереборних обставин,які бнадавали суду повноваження відступити від застосування у цій справі принципу поваги до остаточного судового рішення, слідчий суддя залишає без розгляду клопотання з підстав зловживання процесуальними правами.

Вирішення по суті повторного аналогічного клопотання не спрямовано на досягнення завдань кримінального провадження, визначенихст.2 КПК України.

Керуючись ст.ст.170-173, 175, 309, 369-372, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

залишити без розгляду клопотання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення; якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 28.10.24.

Слідчий суддя ОСОБА_5