Рішення

від 24.10.2024 по справі 320/42975/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року №320/42975/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Томатті» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, 8, оф. 101, код ЄДРПОУ 41378592)доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньвстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Томатті» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2023 №00000041040701 та №00000041050701.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що контролюючим органом в порушенням норм чинного законодавства продовжено проведення, перевірки, яка була зупинено до скасування мораторію, який запроваджений постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», крім цього, позивача не було повідомлено належним чином про проведення відповідної перевірки, а лише направлено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду заперечень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що контролюючим органом видано наказ від 16.12.2022 №5746-п, відповідно до якого вирішено провести документальну позапланову перевірку ТОВ «ТОМАТТІ» з 09.01.2023 тривалістю 5 робочих днів, який був направлений.

З метою організації проведення перевірки, вручення наказу ГУ ДПС у м. Києві від 16.12.2022 №5746-п та пред`явлення направлень на проведення перевірки від 09.01.2023 № 168/26-15-07-01-02 та № 169/26-15-07-01-02 представниками ГУ ДПС у м. Києві здійснювався виїзд на податкову адресу ТОВ «ТОМАТИ» (код ЄДРПОУ 41378592) 08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, буд. 8, офіс 101 та було встановлено, що посадові особи платника податків або його законні (уповноважені) представники відсутні за даною адресою.

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган вчинив усі необхідні дії щоб повідомити платника податків, а тому останній був належним чином повідомлений про проведення перевірки, у зв`язку з чим, остання була проведена в межах та на підставі чинного законодавства, що свідчить про правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (із змінами і доповненнями) з метою вручення копії наказу від 16.09.2020 №6319 та пред`явлення направлень від 18.09.2020 № 157/26-15-07-01-02 та № 156/26-15-07-01-02 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОМАТТІ» (код ЄДРПОУ 41378592) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, за липень 2020 року було здійснено виїзд за податковою адресою платника, а саме: АДРЕСА_1 .

За вказаною податковою адресою ТОВ «ТОМАТТІ» посадові особи були відсутні.

Даний факт зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 18.09.2020 № 69 /26-15-07-01 -02, який був відправлений разом із листом від 18.09.2020 № 130716/10/26-15-07-01-02 на податкову адресу підприємства поштою з повідомленням про вручення. Лист повернувся до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві 24.09.2020 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За результатами перевірки складено акт від 08.10.2020 №77/26-15-07-01-02/14378592 та встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44. п. 185.1 ст. 185, ті. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 200.1,200.4 ст. 200. п 201 І ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 22 055 771 грн., а саме: за липень 2020 року - на суму 22 055 771 грн;

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5 269 957 гривень;

- п. 44.1, п. 44.6 ст 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) - не надання посадовим особам контролюючого органу документів під час перевірки.

У зв`язку з отриманням заперечення на акт перевірки від 08.10.2020 №77/26-15-07- 01-02/14378592 ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 26.10.2020 № 7688, виданого у порядку, передбаченому п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст 78 ПК України вирішено провести документальну позапланову перевірку ТОВ «ТОМАТТІ» протягом 10 робочих днів після завершення мораторію на проведення документальних перевірок (останній день календарного місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2».

ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у зв`язку з набранням чинності Закону України від 03.11.2022 №2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу, яким внесено зміни до п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, видано наказ від 16.12.2022 №5746-п, відповідно до якого вирішено провести документальну позапланову перевірку ТОВ «ТОМАТИ» з 09.01.2023. тривалістю 5 робочих днів.

З метою організації проведення перевірки, вручення наказу ТУ ДПС у м. Києві від 16.12.2022 №5746-п та пред`явлення направлень на проведення перевірки від 09.01.2023 № 168/26-15-07-01-02 та № 169/26-15-07-01-02 представниками ГУ ДПС у м. Києві здійснювався виїзд на податкову адресу ТОВ «ТОМАТТІ» (код ЄДРПОУ 41378592) 08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, буд. 8, офіс 101 та було встановлено, що посадові особи платника податків або його законні (уповноважені) представники відсутні за даною адресою. Про що складено Акт неможливості проведення перевірки ТОВ «ТОМАТИ» (код ЄДРПОУ 41378592) у терміни, зазначені у наказі та направленні в зв`язку з відсутністю посадових осіб від 09.01.2023 №77/Ж6/26-15-07-01-02, який направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ «ТОМАТТІ».

За результатами проведено перевірки, на підставі акту від 08.10.2020 №77/26-15-07-01-02/41378592 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.01.2023 №00000041040701 та №00000041050701.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію щодо проведення податкових перевірок може бути здійснено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №0940/2301/18).

Крім того, статтею 5 ПК України врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794-VII), де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Як вже зазначалось, постанова №89 прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-IX.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №640/18646/21.

Законом №909-IX, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.

Постанова ж Кабінету Міністрів України №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» прийнята 3 лютого 2021 року.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що:

- «право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)» (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000);

- «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено» (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).

Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 зазначений Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

У даному ж випадку Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.

Разом з тим, сам Закон України «Про Державний бюджет України» як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято.

За вказаних обставин, Суд вважає, що постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Саме такий правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2023 у справі №140/607/22.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка набрала чинності 12.03.2020 року, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України було встановлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України дія карантину неодноразово продовжувалася та завершилася з 01 липня 2023 року.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент проведення ГУ ДПС у м. Києві документальної позапланової виїзної перевірки позивача, результати якої були оформлені актом від 08.10.2020 №77/26-15-07-01-02/41378592, не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

При цьому, як вбачається з матеріалів документальна планова виїзна перевірка позивача, яка до цього була зупинена внаслідок запровадженого мораторію.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог статті 77 ПК України.

Такий висновок суду узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, послідовно викладеною у численних судових рішеннях.

Зокрема, у постановах від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 21 грудня 2022 року у справі №160/14976/21 Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 6 липня 2022 року у справі №360/1182/21, від 06 грудня 2023 року у справі №480/6598/22, від 14 грудня 2023 року у справі № 520/20064/21, від 04 січня 2024 року у справі № 440/7730/22 тощо, констатував, що проведення перевірки на підставі постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Вказане свідчить про те, що ГУ ДПС у м. Києві, керуючись постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89 та законом №2719-ІХ, було поновлено та продовжено проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, проведення якої до цього було зупинено внаслідок запровадженого Податковим кодексом України мораторію.

Суд зазначає, що визначальним у даній справі є те, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача було здійснено під час дії встановленого Податковим кодексом України мораторію на проведення такого виду перевірок, а також використані результати такої перевірки при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як було вказано вище, після набрання чинності Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, були тимчасово зупинені, що не потребувало прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

При цьому, поновлення (продовження) проведення таких зупинених перевірок потребувало внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, тобто вчинення нормотворчих дій Верховною Радою України, а не Кабінетом Міністрів України.

Отже, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та вищевказану практику Верховного Суду контролюючі органи не були наділені повноваженнями здійснювати проведення документальних планових перевірок на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89, навіть за умови призначення таких перевірок до запровадження мораторію, оскільки перевірки вважалися автоматично зупиненими внаслідок змін, внесених до ПК України.

За таких обставин, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що продовження проведення контролюючим органом документальної планової перевірки позивача є протиправним та свідчить про неправомірне складання відповідного акта перевірки від 08.10.2020 №77/26-15-07-01-02/41378592.

Суд зазначає, що Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 №2719-ІХ, який набрав чинності 25.11.2022.

Вказаним Законом внесено зміни до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону №2719-ІХ) встановлено, що податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5,78.1.7,78.1.8,78.1.12, 78.1.14-78.1.16,78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Отже, Податковим кодексом України встановлена можливість проведення контролюючим органом з 25.11.2022 документальних позапланових перевірок, що проводяться, зокрема, з підстав, визначених підпунктом 78.1.5 статті 78 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом на підставі висновків акта перевірки від 08.10.2020 №77/26-15-07-01-02/41378592, яка, у свою чергу, була призначена, зокрема, на підставі наказу від 18.09.2020 №6633.

Вказане свідчить про те, що прийняття наказу від 26.10.2020 №7688 ГУ ДПС у м. Києві направлено на врегулювання спірних питань, які виникли за результатом проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яка була проведена та закінчена на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89.

Таким чином, визначальним у даній справі є те, що первинна документальна позапланова перевірка діяльності позивача була проведена контролюючим органом під час дії встановленого Податковим кодексом України мораторію на проведення такого виду перевірок. Саме висновки цієї перевірки, відображені у відповідному акті перевірки, стали підставою для подання позивачем відповідних заперечень, за результатом розгляду яких була призначена документальна позапланова перевірки, висновки якої слугували прийняттю контролюючим органом оскаржуваних у даній справі рішень. Звідси, встановлення об`єктивної істини у цій справі неможливо без надання правової оцінки правомірності проведення контролюючим органом первинної перевірки, яка, як було вказано вище, підлягала автоматичному зупиненню внаслідок змін, внесених до ПК України.

Разом з тим, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та вищевказану практику Верховного Суду контролюючі органи не були наділені повноваженнями здійснювати проведення документальних планових перевірок на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 21 лютого 2020 року в рамках справи № 826/17123/18 наголосив, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою плоди отруйного дерева, сформульованій Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини, Нечипорук і Йонкало проти України, Яременко проти України, відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.

У зазначеній судом вище постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №140/607/22 також зазначено таке:

«Суд зауважує, що проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.

Вказане є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень, тому до аналізу решти доводів касаційної скарги, зокрема, щодо суті покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів не вдається.»

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені судом порушення, які допущені відповідачем у вигляді проведення перевірки, призначеної фактично для спростування або підтвердження результатів попередньої перевірки, яка, у свою чергу, була проведена за відсутності відповідних повноважень внаслідок запровадженого мораторію, що нівелює наслідки її проведення, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, що не потребує переходу до суті покладених в основу спірних податкових правопорушень.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2023 №00000041040701 та №00000041050701.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 26840,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Томатті» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, 8, оф. 101, код ЄДРПОУ 41378592) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 16.01.2023 №00000041040701 та №00000041050701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Томатті» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Петропавлівська, 8, оф. 101, код ЄДРПОУ 41378592) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 26840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Білоноженко М.А.